Рішення № 138161677, 09.07.2026, Семенівський районний суд Чернігівської області

09.07.2026

Справа № 744/1074/25

Провадження № 2-о/744/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Смаги С. В.,

при секретарі судового засідання Бородіній В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України», -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , пред`явив до Семенівського районного суду Чернігівської області в порядку окремого провадження заяву про встановлення факту родинних відносин, у якій заявник просив: 1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити в повному обсязі. 2. Встановити факт навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») на стаціонарному відділенні у період з 01.09.1982 по 27.02.1987 (враховуючи академічну відпустку у період з 10.10.1983 по 13.11.1985).

В обґрунтування своєї вимоги заявник зазначив про те, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків навчався у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») на стаціонарному відділенні з 01 вересня 1982 (наказ від 24 серпня 1982 року № 85).

В подальшому, 10 жовтня 1983 року (наказ від 10 жовтня 1983 № 152) йому була надана академічна відпустка, у зв`язку з призовом до лав Армії.

13 листопада 1985 року він, ОСОБА_1 поновлений в склад студентів стаціонарного відділення (наказ від 11 листопада 1985 року № 181), а 27 лютого 1987 року закінчив повний курс навчання в Бобровицькому радгоспі-технікумі (наказ від 27 лютого 1987 року № 32).

При цьому, в його особовій справі в Навчальному закладі помилково зазначене прізвище - « ОСОБА_2 ». Дані обставини вбачаються з довідки, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») від 05 серпня 2025 року № 424 за підписом ОСОБА_3 .

Однак, варто зазначити, що правильне його прізвище, який навчався у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у період з 01 вересня 1982 року по 27 лютого 1987 року (враховуючи академічну відпустку) - « ОСОБА_4 ».

Вказане підтверджується наступними документами: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20 серпня 1965 року, паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Семенівським РВ УМВС України в Чернігівській області 06 травня 2000 року, реєстраційним номером облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку, військовим квитком серії НОМЕР_4 , виданим 03 листопада 1983 року, трудовою книжкою серії НОМЕР_5 , листом колгоспу «Авангард» від 12 липня 1982 року № 171, договором про умови підготовки спеціалістів для колгоспу «Авангард» Погорільської сільської ради від 12 липня 1982 року, медичною довідкою.

При цьому, як вбачається з довідки, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України» від 05 серпня 2025 року № 424 за підписом директора ОСОБА_3 , студента Навчального закладу ідентифіковано за допомогою реєстраційного номеру облікової картки платника податків та дати народження, які цілком і повністю відповідають тим даним, які відображені в паспорті ОСОБА_1 та присвоєному йому реєстраційному номеру облікової картки платника податків.

Отже, з даного можна зробити висновок про те, що він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 - це одна і та ж особа, а тому є цілком обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно навчався у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у вказані вище періоди.

А тому, враховуючи зазначені вище обставини, можна стверджувати, що у його особовій справі, яка міститься у Навчальному закладі допущено помилку, а саме: замість правильного прізвища ОСОБА_5 - « ОСОБА_4 » вказано неправильне « ОСОБА_2 ».

Варто зазначити, що відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Заявник ОСОБА_1 повідомив, що маючи намір оформити пенсію за віком, 04 серпня 2025 року він звернувся до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11 серпня 2025 року № 253450004060 йому було відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало відсутність, на думку уповноваженого органу, у нього необхідного страхового стажу. При цьому, як вбачається з розрахунку періодів страхового стажу, відповідним органом Пенсійного Фонду України не взято до уваги періоду його навчання у Бобровицькому радгоспі - технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України»).

Пунктом 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, передбачено внесення окремим рядком запису, зокрема, про час навчання у вищих навчальних закладах з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів. Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періоди навчання, то відповідно до п. 8. Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. З метою внесення змін в мою особову справу та надання довідки про проходження навчання у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у період з 01 вересня 1982 року по 27 лютого 1987 року (враховуючи академічну відпустку) з метою зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу, його представником - адвокатом Пушком Сергієм Володимировичем - було направлено до Навчального закладу відповідну заяву, відповідно до прохальної частини якої представник просив:

1. Внести зміни в особову справу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який навчався у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у період з 01.09.1982 по 27.02.1987 (враховуючи академічну відпустку), вказавши замість неправильного прізвища - « ОСОБА_2 », правильне - « ОСОБА_4 ».

2. Надати довідку про проходження навчання у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у період з 01 вересня 1982 року по 27 лютого 1987 року (враховуючи академічну відпустку) ОСОБА_1 (зазначивши при цьому правильне прізвище заявника) для пред`явлення за місцем вимоги.

Проте, заповідь на дану заяву, Навчальним закладом було повідомлено наступне:

«...Усі накази про прийняття на навчання, відрахування та поновлення видані на прізвище ОСОБА_7 .

Але в особові справі є документи на російській мові: медична довідка, видана Семенівською поліклінікою, направлення на навчання з колгоспу «Авангард», договір про умови підготовки спеціалістів для колгоспу «Авангард».

У тих роках діловодство велось російською мовою і більшість документів написані російською мовою, зокрема свідоцтво про народження і тому прізвище було переведене на українську мову. У їхніх усіх документах рахується як ОСОБА_7 , тому надати довідку про проходження навчання у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва) Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж Імені О. Майнової Національного університет, біоресурсів і природокористування України» на прізвище ОСОБА_8 не можуть.

Сторона заявника надіслала копії документів з особової справи, щоб мали змогу довести у суді, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 це одна і та ж людина». Разом з цим, його представником - адвокатом Пушком Сергієм Володимировичем - також було направлено до Пенсійного фонду України заяву про зарахування періоду навчання до страхового стажу.

Проте, станом на дату звернення до суду з цією заявою, жодної відповіді від Пенсійного фонду України так і не було отримано. Отже, враховуючи той факт, що у особовій справі заявника, яка міститься у Навчальному закладі допущено помилку, а саме: замість правильного прізвища ОСОБА_5 - « ОСОБА_4 » вказано неправильне - « ОСОБА_2 », зазначене унеможливлює органи державної влади (зокрема відповідні органи Пенсійного Фонду України) в межах своєї компетенції вчинити дії, що стосуються мене, ОСОБА_1 , та які направлені на реалізацію права на державне пенсійне забезпечення заявника.

У зв`язку з цим, у нього виникла необхідність у доведенні факту, що має юридичне значення, а саме - його навчання у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») у період з 01 вересня 1982 року по 27 лютого 1987 року (враховуючи академічну відпустку), адже факт навчання дозволить зарахувати такий період до загального трудового стажу. Беручи до уваги зазначені вище обставини, він, ОСОБА_1 , змушений звернутися до суду, оскільки інших способів встановлення такого факту не існує.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). А згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності перепорюваних прав.

Аналогічне по своїй суті положення закріплено і в ч. 1 ст. 293 ЦПК України. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у етапі 315 ЦПК України, не є вичерпним. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 провадження № 11-150апп23) зазначено, що: «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, aлe йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До такого висновку прийшов Верховний Суд, зокрема, в своїй постанові від 13.03.2024 у справі №727/7151/23.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Разом з тим суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Зазначена норма закону набрала чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, за період до 01 квітня 2004 року страховий стаж враховується на підставі документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі по тексту також - «Порядок № 637»).

Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, передбачено внесення окремим рядком запису, зокрема, про час навчання у вищих навчальних закладах з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів. Якщо в записах трудової книжки відсутні вищезазначені відомості про періоди навчання, то відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як вже було зазначено вище він, ОСОБА_1 з 01 вересня 1982 року навчався на стаціонарному відділенні у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України»).

В подальшому, 10 жовтня 1983 року йому була надана академічна відпустка у зв`язку з призовом до лав Армії. 13 листопада 1985 року він, ОСОБА_1 поновлений в склад студентів стаціонарного відділення, а 27 лютого 1987 року закінчив повний курс навчання в Бобровицькому радгоспі-технікумі. Вказані періоди навчання мають бути зараховані йому до страхового стажу для призначення та виплати пенсії за віком.

Проте, в силу об`єктивних причин (указания в особовій справі Навчального закладу замість правильного мого прізвища - « ОСОБА_4 » неправильного - « ОСОБА_2 »), заявник позбавлений можливості розраховувати на даний час на реалізацію свого права на соціальне забезпечення. Надані суду документи та обставини, що викладені в даній заяві свідчать про те, що він, ОСОБА_1 , дійсно навчався з 01 вересня 1982 року на стаціонарному відділенні у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України»).

Встановлення юридичного факту навчання у Навчальному закладі необхідні йому для реалізації свого права на соціальне забезпечення, зокрема для правильного визнання страхового стажу та призначення пенсії. Тож факт навчання дозволить зарахувати такий період навчання до загального трудового стажу.

Ухвалою судді від 24 лютого 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до суду подав письмову заяву, згідно відомостей якої просив розглянути цивільну справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

У судове засідання представник заінтересованої особи - Відокремленого структурного підрозділу «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України», директор Матвієнко Андрій Іванович у судове засідання не з`явився, до суду подав письмову заяву, згідно відомостей якої просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити заяву за наведених у ній обставин, які суд вважає доведеними, через те, що вони у повному обсязі підтверджуються даними зазначених вище документів, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлення юридичного факту навчання у Навчальному закладі необхідні заявнику для реалізації свого права на соціальне забезпечення, зокрема для правильного визнання страхового стажу та призначення пенсії. Тож факт навчання дозволить зарахувати такий період навчання до загального трудового стажу.

Будь-якого спору про право з матеріалів цивільної справи не вбачається, тому підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.

За таких обставин суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересована особа - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України», - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався у Бобровицькому радгоспі-технікумі (теперішня назва - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України») на стаціонарному відділенні у період з 01 вересня 1982 року по 27 лютого 1987 року (враховуючи академічну відпустку у період з 10 жовтня 1983 року по 13 листопада 1985 року).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Відокремлений структурний підрозділ «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33935089, місцезнаходження: вулиця Чернігівська, будинок 19, місто Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, 17400).

Суддя: С. В. Смага