Ухвала суду № 138159835, 08.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа 606/365/26

УХВАЛА

08 липня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Малярчука В.В., за участю секретаря судового засідання Зіньковської Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовлі заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Бронецького Назарія Васильовича про розстрочення виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бронецький Н.В. звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.06.2026 року у цивільній справі № 606/365/26 терміном на 12 місяців.

Заява обґрунтована тим, що у зв`язку із скрутним матеріальним становищем заявниця не має можливості одноразово сплатити заборгованість.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Бронецький Н.В. в судове засідання не з`явився, однак був належним чином була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» в судове засідання не з`явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак звернувся до суду із письмовим запереченням на клопотання (заяву), у якому просить відмовити відповідачці у задоволенні вказаного клопотання, зіславшись на мотиви викладені у письмовому запереченні.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Так, рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року цивільній справі № 606/365/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики № 72257729 від 13.09.2022 року у розмірі 8555 грн. з яких 5930 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2625 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 633,92 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1071,45 грн. У решті позовних вимог відмовити. На підставі вказаного рішення суду виконавчий лист не видавався.

До матеріалів заяви про розстрочення виконання рішення долучено довідку про доходи , про те, що ОСОБА_1 працює у ТОВ пивоварня «Опілля», на посаді вантажник, з розміром заробітної плати 20320 грн. в місяць.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно частини 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, «законне сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частини 3, 4, 5, 7 статті 435 ЦПК України).

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

ЦПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє стягувача можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду, які суд оцінює індивідуально, у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_2 має матеріальне становище таке, що не дає можливості одноразовим платежем оплатити заборгованість за нею, що ускладнює негайне виконання нею судового рішення, не працює та немає стабільного доходу, крім того має на утримані двох дітей, що є обставинами, які істотно впливають на виконання рішення, оскільки також позначаються на матеріальному стані боржника.

Крім того, судом також враховано, що повне виконання рішення суду, під час його розстрочення, не може перевищувати 1 (одного) року, що за умови щомісячного внесення боржником встановленої судом суми коштів буде розумним дотриманням балансу інтересів боржників та стягувача.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для забезпечення збалансованості інтересів сторін необхідно розстрочити ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 72257729 від 13.09.2022 року у розмірі 8555 грн. з яких 5930 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2625 грн. - сума заборгованості за відсотками, судового збору в розмірі 633,92 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1071,45 грн., які стягнуті рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.06.2026 у справі №606/365/26 на 6 місяців із сплатою рівними частинами по 1710 гривні 06 копійок заборгованості за договором позики № 72257729.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 18, 81, 89, 260-261, 267, 352, 354, 435 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення у цивільній справі за позовом заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення за договором позики № 72257729 від 13.09.2022 року у розмірі 8555 грн. з яких 5930 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2625 грн. - сума заборгованості за відсотками, судового збору в розмірі 633,92 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1071,45 грн., які стягнуті рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.06.2026 у справі №606/365/26 задовільнити та розстрочити виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02.06.2026 у справі №606/365/26 терміном на 6 місяців із сплатою рівними частинами по 1710 гривні 06 копійок щомісячно, з дня постанеовлення ухвали суду, заборгованості за договором позики № 72257729.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 в разі прострочення платежу за один місяць, дана ухвала втрачає свою законну силу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий суддя В.В. Малярчук