Рішення № 138159526, 02.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1970/26

Провадження № 2/577/1288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про визнання пунктів 1.5 та 2.1 договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 33/54116433 від 18.01.2021 року в розмірі 33200 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.01.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 33/54116433, за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 4000 грн. на строк 365 днів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2% на день, строком на 365 днів, комісія за видачу кредиту в розмірі 1120 грн. Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ним було отримано 4000 грн. позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення договору. Відповідач зобов`язався повернути суму позики у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми позики, однак свої зобов`язання не виконав.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір Факторингу № 01.02-91/23, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Партнер Фінанс» права вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 33200 грн., яка включає в себе 4000 грн. заборгованості за основним боргом, 28080 грн. заборгованості за процентами, 11200 грн. заборгованості за комісією.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТОВ «Свеа Фінанс» змушене звернутись до суду.

ОСОБА_1 подано до суду зустрічний позов до ТОВ «Свеа Фінанс» у якому просить визнати недійсними п 1.5 та п. 2.1 Договору позики № 33/54116433 від 18.01.2021 року, звільнити його від сплати судового збору за зустрічним позовом на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.01.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ним укладено договір позики № 33/54116433. Відповідно до пункту 1.2. договору позики сума позики становить 4000 грн. У пункті 1.3 договору позики мета отримання позики позичальником споживчі цілі. Строк на який надається позика становить 365 днів (пункт 1.4. договору позики). Окрім того, в умови договору включено пункт 1.5. згідно якого, комісія за видачу Позики складає 28 % від суми позики, що становить 1120 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів. В пункті 2.1. договору позики визначено, що позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% від суми позики (залишку суми позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28080 грн. 28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір Факторингу № 01.02-

91/23. Відповідно до умов якого було відступлено право вимоги за заборгованістю за договором

№ 33/54116433 від 18.01.2021 року. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 28080 грн. не є співрозмірною із сумою кредиту в розмірі 4000 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, так як встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за договором позики. До того ж в матеріалах справи відсутній Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). Пунктом 2.1. договору позики визначено, що позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% від суми Позики (залишку суми Позики) за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. Договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 28080 грн. У пункті 1.4. договору позики строк на який надається позика становить 365 днів. Хоча, якщо подивитися, наприклад за посиланням: https://bigorange. com.ua/creditcafe: «…У кредитній компанії можна отримати гроші на суму від 1000 до 7000 грн. Можливий термін кредитування становить 7 або 14 днів….» Прохає суд перевірити інформацію за вказаним посиланням. Отже, позичальник за користування позикою, протягом 365 днів, зобов`язаний сплатити позикодавцю 2 % за кожен день, що становить 730 % річних, в грошовому еквіваленті становить 28080 грн., що перевищує більше ніж в сім раз за тіло позики (4000 грн. ) Зазначене свідчить про те, що дані умови договору встановлюють вимогу щодо сплати позичальником непропорційно великої суми плати за користування кредитними коштами (4000 грн.), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Отже, пункт 2.1 договору позики про встановлення оплати за позикою у розмірі 2% денних є несправедливим та порушує принцип добросовісності, створює істотний дисбаланс у сторін, та явно завдають шкоду позичальнику, а відтак має бути визнанний судом недійсними. Крім того, має бути визнаним судом недійсним пункт 1.5. договору позики, який встановлює комісію за видачу кредиту у розмірі 28 % від суми позики, що становить 1120 грн. Отже, в умовах договору має бути чітко зазначено, які саме послуги надаються фінансовою установою за видачу кредиту, проте у пункті 1.5. договору позики не зазначено переліку та обсягу послуг, які надаються фінансовою установою за таку плату. Таким чином, пункт 1.5. договору позики про встановлення комісії за видачу позики в розмірі 28 % від суми позики, що становить 1120 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів, є несправедливим, таким, що порушує принцип добросовісності, створює істотний дисбаланс у сторін, та явно завдає шкоду позичальнику. Отже керуючись наведеним, вважаю, що такі умови договору, а саме п. 1.5 та п. 2.1, мають бути визнанні судом недійсними.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ТОВ «Свеа Фінанс» в судове засідання не з`явився. Представник позивача А.Паладич прохає розглядати справу без її участі (а.с. 28).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги зустрічної позовної заяви підтримує, проти первісного позову заперечує (а.с. 51).

Також ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов`язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, то такий договір вважається неукладеним. На підтвердження заборгованості за договором позики до позовної заяви ТОВ «Свеа Фінанс» долучено розрахунок заборгованості, завірена директором позивача від 28.12.2023 року згідно з якого вбачається, що станом на 28.12.2023 року заборгованість ОСОБА_2 за Договором позики № 33/54116433 від 18.01.2021 року становить 33200,00 грн. Розрахунок суми вимог не є їх доказом в силу ст. 76 ЦПК України, оскільки не є джерелом доказування і не є первинним бухгалтерським документом. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Інших доказів наявності заборгованості у нього за Договором позики №33/54116433 від 18.01.2021 року позивачем не надано. Сам по собі Кредитний договір/ Договір позики лише засвідчує волевиявлення сторін на виникнення певних правовідносин, а не є засвідченим фактом його виконання чи наявності заборгованості за ним. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Також, в матеріалах справи відсутній Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 17.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 18.05.2026 року (а.с. 31).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Свеа Фінанс» про визнання пунктів 1,5 та 21.1 договору позики недійсними до свого провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, проведення підготовчого засідання призначено на 11.06.2026 року (а.с. 44).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 02.07.2026 року (а.с. 48).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 33/54116433 строком на 365 днів, з фіксованою процентною ставкою 2,0 % в день, комісія за видачу кредиту становить 1120 грн., відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 4000 грн. (а.с. 6-9).

Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми кредиту.

Однак відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Партнер Фінанс» не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») укладено Договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Партнер Фінанс» права вимоги до боржників (а.с. 24).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 33200 грн., яка включає в себе 4000 грн. заборгованості за основним боргом, 28080 грн. заборгованості за процентами, 1120 грн. заборгованості за комісією (а.с. 26-27).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На даний час відповідачем борг по кредитному договору не сплачений, а тому суд визнає зобов`язання по цьому договору не виконаними.

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подав.

Таким чином суд повно, всесторонньо та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 33200 грн.

Позивач за зустрічним позовом (далі - позивач) наводить аргументи про те, що оспорювані пункти договору суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на час укладення договору позивач за зустрічним позовом був ознайомлений з його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується підписами сторін на оспорюваному договорі.

Підписавши договір, позивач за зустрічним позовом тим самим підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з його умовами.

Отже, наявність підписаного обома сторонами договору свідчить про те, що обидва їх учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача за зустрічним позовом було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Крім того, позивач за зустрічним позовом на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо спірних умов договорів, як і не звертався, впродовж дії договорів за роз`ясненням положень п. 1.5 та п. 2.1, які були йому не зрозумілі.

Виходячи зі змісту оспорюваного договору та обставин, із якими позивач за зустрічним позовом пов`язує п. 1.5 та п. 2.1 договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено той факт, що він не усвідомлював природу укладеного правочину та його наслідків, помилявся щодо предмету укладеного договору та його умов і це вплинуло на його волевиявлення та не встановлено судом як зміст п. 1.5 та п. 2.1 цього договору суперечать вимогам актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлене вище, суд прийшов до переконання про те, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів які б свідчили про наявність законних підстав для визнання п. 1.5 та п. 2.1 договору недійсними, оскільки наведені аргументи не містять обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи наведене вище суд прийшов до переконання про те, що оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено у повній мірі викладені у позовній заяві доводи щодо визнання договору недійсним в частині окремих положень, а відтак суд прийшов до висновку про те, що у зустрічному позові про визнання п. 1.5 та п. 2.1 договору необхідно відмовити за недоведеністю.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за договором позики 33/54116433 від 18.01.2021 року в розмірі 33200 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а разом 35862,40 грн. (тридцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», (місцезнаходження: м. Київ, Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Галян С. В.