Рішення № 138159241, 13.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4958/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності, а саме: на території Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту 1,5: з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996; у колгоспі імені Гагаріна: з 10.01.1992 по 01.06.1992; у спілці Бабинська: з 01.06.1997 по 08.06.1999; період безробіття: 22.10.1999; у школі І-ІІ ступенів с. Бабин: з 13.11.2000 по 16.04.2001; з 23.10.2001 по 10.11.2001; період безробіття: з 17.02.2003 по 15.08.2003; 11.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. Позивач наголошує на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, працівник не може нести негативні наслідки за недоліки у внесених у ній записи.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погоджуючись з позовними вимогами, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком. На думку відповідача, в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.06.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до пенсійне «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

За результатами розгляду вказаної заяви, 03.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від № 241670087223.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58;

- до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника;

- до страхового стажу не зараховано період по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу № 100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995;

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, оскільки згідно пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

18.07.2025 позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким 25.07.2025 прийнято рішення № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому, під час розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано:

- за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 :

- з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003, оскільки відсутні відомості про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації);

- з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано «Ливицкый» (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 (рос. мова)», « ОСОБА_4 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії).

Частиною першою статті 24 вказаного Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (далі - Порядок №637).

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (далі - Інструкція №162), положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

Так, відповідно до вказаної Інструкції №162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).

Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу, а також спосіб занесення відомостей про виправлення невірних чи недійсних даних. Закреслення та/або виправлення (підтирання, повторне наведення цифр і букв для зміни їх первинного змісту) раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Згідно змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії, підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком є відсутність страхового стажу, зокрема до страхового стажу позивача відповідачем не зараховано:

- до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58;

- до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника;

- до страхового стажу не зараховано період по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу № 100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995;

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, оскільки згідно пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Надаючи оцінку підставам, не зарахування до страхового стажу наведених вище періодів, суд зазначає наступне.

Так, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, чим порушуються вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58, суд зазначає, що хоча запис на титульній сторінці позивача вчинено не в повній відповідності до вимог Інструкції №58, проте, такі обставини не є достатньою підставою для висновку про не зарахування взагалі жодного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 10.01.1992 по 01.06.1992, згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки до розгляду справи долучена архівна довідка від 15.12.2020 № 1/574, в якій вказано ім`я особи « ОСОБА_2 » (так в документах); « ОСОБА_1 » (так в документах), що суперечить паспортним даним заявника, суд зазначає, що

Із довідки Комунальної установи «Кельменецький районний трудовий архів» від 15.12.2020 №1/574 вбачається, що в особових рахунках значиться в 1976-1977 - ОСОБА_2 (так в документах), в 1992 - ОСОБА_1 » (так в документах).

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 позивач значиться як ОСОБА_1 .

Аналізуючи додані до справи докази, суд зазначає, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові позивача в архівній довідці (" ОСОБА_2 " та " ОСОБА_1 ") порівняно з паспортними даними ( ОСОБА_1 ), зумовлені виключно особливостями перекладу з російської мови на українську, використанням русизмів, а також скороченням слів посадовими особами підприємства під час ведення кадрової документації, а тому не може визнаватись як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком.

Суд зазначає, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові у трудовій книжці зумовлені виключно особливістю написання російською та українською мовами.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період по безробіттю з 01.08.1999 по 07.09.1999, оскільки в довідці б/н від 08.06.2022, виданій Кельменецькою районною філією Чернівецького ОЦЗ, по наказу №100 на припинення виплати допомоги по безробіттю вказана дата наказу 30.06.1995, суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , у період з 01.08.199 по 07.09.1999 позивачу розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 29 Закону України «Про зайнятість населення». Вказана допомога здійснювалась у відповідності до наказу №262 від 22.07.1999. Відповідно до наказу №162 від 07.09.1999 таку виплату припинено з 07.09.1999.

Натомість, у довідці Кельменецької районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості від 08.06.2022 дійсно зазначено дату наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю 30.06.1995 №100.

Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.

Однак, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів, зокрема, щодо дати наказу про припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, що призвело до протиправного не зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду згідно трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження періоду роботи та, відповідно, підтверджує виплату позивачу допомоги по безробіттю у період з 01.08.199 по 07.09.1999.

Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації за період з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, оскільки згідно пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Починаючи з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.06.1983, позивач з 21.11.1983 по 09.10.1989 працював в Будівельно-монтажному управлінні №57 Ямало-Немецького націольного округу російської федерації; з 10.10.1989 по 18.12.1989 прийнятий в порядку переводу водієм 3 класу в а/н №1; з 19.12.1989 по 21.12.1991 прийнятий ізолировщиком 4 розряда в порядку переводу із Новоуренгойського ПТТ і СТ; з 22.01.1994 по 30.11.1995 працював машиністом установки сушки трубопроводів 5 розряду у Акціонерному товаристві відкритого типу «Уренгойтрубопровідбуд»; з 01.12.1995 по 31.10.1996 працював артистом 8 розряду у Міському духовному оркестрі Управління культури адміністрації м. Новий Уренгой район Крайньої Півночі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 за №3674-IX (надалі також - Закон 3674-IX) Закон 1058-IV доповнено статтею 24-1 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу і статтею 261 умови включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 24-1 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 24-1 Закону 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 26-1 Закону 1058-IV, у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 51 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 за №3674-ІХ набрав чинності 23.06.2024.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025. Пунктом 1 цієї постанови затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі також - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли в заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

За змістом абзаців 5-6 пункту 4 Порядку №562 МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «;Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Отже, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Суд зауважує, що через повномасштабну агресію російської федерації проти України, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено.

На переконання суду відсутність обміну інформації між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

При цьому суд зауважує, що у заяві про призначення пенсії від 29.10.2025 позивач зазначив, що не отримує пенсії від російської федерації (а. с. 44).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною і російською федерацією та, відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини другої статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Міністерство юстиції України повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено, що Угода між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 04.07.2023.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (надалі також - Закон №2783-IX), яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР. Цей Закон набрав чинності 23.12.2022.

Положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.

Відтак підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації згідно із записами трудових книжок періодів роботи з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996, є протиправними.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно прийнято рішення від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку підставам, які слугували прийняттю рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії, суд зазначає наступне.

Дослідженням змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки від 09.06.1983 серії НОМЕР_2 :

- з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003, оскільки відсутні відомості про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації);

- з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано «Ливицкый» (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 (рос. мова)», « ОСОБА_4 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637.

Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги з 17.02.2003 по 16.08.2003 з підстав відсутності відомостей про підстави надання матеріальної допомоги (період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації), суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх відомостей про осіб, які підлягають видачі та достовірність поданих загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вищевказані положення кореспондуються з підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486 управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Судом встановлено, що позивачем до органів Пенсійного фонду України було надано витяг із наказів «Про прийняття рішень службою зайнятості, Законами України загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та від 08.06.2022 ПК №240500602011500521, в якому, окрім іншого, вказано, що на підставі наказу від 17.02.2003 № НТ0030217 Позивачу призначено матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 17.02.2003 по 15.08.2003. Згідно наказу від 17.02.2003 № НТ0030217 розпочато (поновлено) виплату матеріальної допомоги по безробіттю з 17.02.2003 та по підставі наказу від 16.08.2003 № НТ0030816 припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю, у зв`язку із закінченням строку виплати, відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 16.08.2003.

Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Абзацом шостим підпункту 2 пунктом 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Наведеними наказами підтверджується те, що з 17.02.2003 по 16.08.2003 позивач отримував виплату матеріальної допомоги по безробіттю.

Відтак, на думку суду, отримання такої допомоги є цілком достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22, яку видала СЗОШ I-II ступенів село Бабин з підстави відсутності сплати страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 у періоди: з 13.11.2000 по 16.04.2001 працював оператором шкільної котельні у школі I-III ступенів с. Бабин - 0 років 5 місяців 4 дні; з 23.10.2001 по 10.11.2001 Позивач працював оператором газової котельні - 0 років 0 місяців 19 днів.

Згідно із статтею 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Такі ж вимоги передбачає стаття 106 вказаного Закону, згідно якої відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків законом покладено на підприємство, а не на працівника, який на такому підприємстві працював.

За наведених обставин суд вважає безпідставним неврахування стажу роботи позивача за період з 13.11.2000 по 16.04.2001 та з 23.10.2001 по 10.11.2001 в СЗОШ I-III ступенів, згідно довідки від 08.08.2022 № 63/01-22.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Гагаріна» з 1976 по 1977 та 1992, згідно архівної довідки від 11.12.2020 № 1/574, виданої КУ «Кельменецький районний трудовий архів», оскільки прізвище в довідці за період з 1976 по 1977 вказано « ОСОБА_5 » (рос. мова)», а за період 1992 вказано «Левіцкий (укр. мова)» не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 (рос. мова)», « ОСОБА_4 (укр. мова)», що є порушенням пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637, суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей, зазначених у архівній довідці від 15.12.2020 № 1/574, виданої Комунальною установою «Кельменецький районний трудовий архів» в документах архівного фонду СГК «Колос» с. Бурдюг Кельменецького району Чернівецької області, в особових рахунках значиться в 1976-1977 ОСОБА_2 (так в документах), в 1992 ОСОБА_1 (так в документах).

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 позивач значиться як ОСОБА_1 .

Аналізуючи додані до справи докази, суд зазначає, що розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові позивача в архівній довідці (" ОСОБА_2 " та " ОСОБА_1 ") порівняно з паспортними даними ( ОСОБА_1 ), зумовлені виключно особливостями перекладу з російської мови на українську, використанням русизмів, а також скороченням слів посадовими особами підприємства під час ведення кадрової документації, а тому не може визнаватись як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком.

Таким чином, розбіжності у написанні прізвища, імені та по батькові зумовлені виключно особливістю написання російською та українською мовами.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоди з 22.01.1994 по 30.11.1995 в АООТ «Уренгойтрубопроводстрой», з 01.12.1995 по 31.10.1996 в УК Администрации район Крайнего севера на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає, що у відповідності до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.

Факт роботи позивача на території рф у заявлені позивачем періоди підтверджується трудовою книжкою, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів Пенсійним органом у не зазначено.

Відтак, суд вважає, що спірний період роботи, не врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до страхового стажу позивача згідно трудової книжки підлягає зарахуванню з огляду на наявні про це відповідні відомості в трудовій книжці.

При цьому, суд зауважує, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, в тому числі за невнесення роботодавцем відомостей про наказ та дату наказу про звільнення. У свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому, суд звертає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.

Відтак, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, вищезазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваних періодів роботи позивача до його трудового стажу.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні відповідально підходити до такого важливого питання як призначення особі пенсії та використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, оскільки спірні періоди позивача підтверджені записами у трудовій книжці, то вони підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.

Оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то відповідно належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ід 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, то судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі 1937,92 грн (по 968,96 грн кожний) на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.07.2025 № 241670087223 про відмову у призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 № 241670046485 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву від 25.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності, а саме: на території Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту 1,5: з 21.11.1983 по 09.10.1989; з 10.10.1989 по 18.12.1989; з 19.12.1989 по 21.12.1991; з 22.01.1994 по 30.11.1995; з 01.12.1995 по 31.10.1996; у колгоспі імені Гагаріна: з 10.01.1992 по 01.06.1992; у спілці Бабинська: з 01.06.1997 по 08.06.1999; період безробіття: 22.10.1999; у школі І-ІІ ступенів с. Бабин: з 13.11.2000 по 16.04.2001; з 23.10.2001 по 10.11.2001; період безробіття: з 17.02.2003 по 15.08.2003; 11.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, ідентифікаційний код юридичної особи 13486010).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна