Рішення № 138156316, 07.07.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/176/25 2/610/98/2026 07 липня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участі

відповідача: представника - адвоката Стеганцова М.С. (відеоконференція),

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 11.07.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" і ОСОБА_1 , в сумі 28523,13 гривні, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного договору позики, який було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника, відповідачу було надано кредит в порядку та на умовах, встановлених договором, із встановленим ним же порядком та строками погашенням кредиту.

Відповідно до умов договорів факторингу від 21.12.2021 та 31.03.2023 право вимоги за вищевказаним кредитним договором було відступлене на користь позивача.

Відповідач порушила умови кредитного договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з неї заборгованості за договором.

23.12.2025 представник відповідача - адвокат Стеганцов М.С. надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що згідно з договором позики граничний термін повернення коштів настане не пізніше 12.08.2021, з початку цієї дати у позивача виникає законне право звернутися до суду за захистом його порушених прав. За весь час, до подачі позову до суду, на адресу відповідача не надходило ніяких повідомлення про досудові вимоги від вищезазначених компаній, а також жодної інформації про повідомлення стосовно відступу права вимоги інших компаній. На момент подачі позову пройшло більше 3х років. Також позивач в позові не заявляв про перешкоди, які б могли вплинути на перебіг позовної давності, а відтак позивач втратив право на пред`явлення позовних вимог. Також згідно кредитного договору позивач має право нараховувати відсотки ще 90 днів після прострочення. Але з наданого розрахунку позивач нараховував відсотки до 10.01.2025, що суперечить кредитному договору. Відповідачем не було отримано доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а позивачем не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до відповідача до подання позовної заяви до суду. Позивач посилається на Правила, розміщені на сайті, але не надав доказів, що саме та редакція Правил, яку він додав до позову (від 14.05.2021), була чинною, і що ознайомлення було саме з нею. Роздруківка правил з сайту не є належним доказом без експертизи або цифрового підпису на самому файлі. Надана позивачем копія платіжної інструкції не містить обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством. Зокрема, у документі не ідентифіковано відправника, відсутні повні дані щодо особи отримувача, а також відсутній електронний або власноручний підпис. Окрім цього, у копії не вказано осіб, відповідальних за здійснення та оформлення цієї господарської операції. За вказаних обставин, у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, пропущеного строку позовної давності, представник відповідача вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі (а.с. 88-90).

30.12.2026 представник позивача надала суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. На обґрунтування своїх заперечень проти відзиву пояснила, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача на відсутність таких доказів є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і вона мала/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Окрім того, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 274,87 грн (11.08.2021), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.

Вказала, що у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Отже, доводи представника відповідача щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами, є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

До того ж, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення позивача з даним позовом 18.01.2025 вчинено в межах строку позовної давності.

Крім того, просила відмовити у компенсації витрат на правову допомогу, які відповідач планує понести в розмірі 10000 грн, оскільки вони у малозначній справі є значно завищеним, не потребують значної витрати часу, перевищуються суму отриманого відповідачем кредиту у 117.65%, а тому є неспіввісними до предмету позову. Також вони перевищують витрати позивача на правову допомогу у 285,71%. До того ж, представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару від відповідача на користь представника відповідача (а.с. 93-95).

05.01.2026 представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив у зв`язку з цим відмовити у позові. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку, без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Згідно з кредитним договором, про який заявляє позивач, остання дата повернення позики, останній день 10.08.2021, а позов був поданий 20.01.2025, тобто давністю більше 3х років (а.с. 102-103).

Представники позивача просила справу розглянути за відсутності їхнього представника (а.с. 141-142).

Представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, оскільки договір було укладено строком на 30 днів, після цього розпочався трирічний строк позовної давності. Разом з тим, позов було подано більш ніж через 3,5 роки після закінчення строку дії договору. Посилався на практику судів щодо пропуску строку позовної давності. Крім того, вважав платіжну інструкцію неналежним доказом, оскільки вона не містить обов`язкових реквізитів. Стверджував, що позивач мав право нараховувати відсотки лише протягом строку дії договору.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

11.07.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" і ОСОБА_1 було в електронній формі укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75674529, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 8500 гривень строком на 30 днів (дата повернення позики 10.08.2021), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням картки № НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язалась повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За користування кредитом було встановлено фіксовану процентну ставку (базову) 1,99% за день. Знижена процентна ставка 1% за день (застосовується у відповідності до умов програми лояльності). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2300%, орієнтовна загальна вартість позики 11037,25 грн (а.с. 7).

Додатком № 1 до цього Договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 7 зворот)

Як визначено у п. 5 договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

5.1. Позичальник ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Позичальник ознайомився на сайті з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (TM "MYCREDIT"), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою "OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)".

5.2. Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до п.п. 7.12-7.16 розділу 7 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (в редакції від 14.05.2021), з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі - автопролонгація). Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (а.с. 7-12).

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором NxtNBaCAO2, відправленими їй 11.07.2021 о 22:45:18 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (а.с. 13).

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З договору позики вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідач уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт отримання коштів відповідачем за договором позики підтверджується даними листа 26/12/24 - 44 від 26.12.2024 адресоване ТОВ "ФК Управління активами", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції № ff76269f-c2ed-418e85e3-0f2b9fd1c509 перераховано кошти на виконання умов договору позики №75674529 (а.с. 13).

Довідка № КД-000005472/THПT від 26.12.2024 ТОВ "ФК "Фінекспрес" (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та завершення наступної платіжної операції: 11.07.2021, сума 8500 грн, отримувач ОСОБА_2 , за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу № ff76269f-c2ed-418e85e3-0f2b9fd1c509 (а.с. 15).

Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № ff76269f-c2ed-418e85e3-0f2b9fd1c509 від 11.07.2021, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі (а.с. 14).

Крім того, за клопотанням позивача ухвалою суду було витребувано інформацію від АТ КБ "Приватбанк", з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 11.07.2021 здійснено зарахування переказу на суму 8500 грн (а.с. 122-123).

Отже, 11.07.2021 позивач виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8500 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, який зазначений відповідачем, № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ "ФК "Фінекспрес", яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України сторона відповідач не надала суду власного розрахунку заборгованості або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Відповідач не оспорювала укладений між нею та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не зверталась.

Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.01.2021 становить 28523,13 гривні, що складається з: заборгованості за тілом кредита - 8500 грн; заборгованості за процентами, нарахованими з 12.07.2021 до 08.11.2021 (120 днів) за ставкою 1,99% на день- 20023,13 грн з урахуванням сплаченої суми по процентам 274,87 грн.

Викладене підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 26-28).

Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, № 912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, № 910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що строк надання позики становить 30 днів - до 10.08.2021, розмір процентів в день - 1,99%.

Таким чином, строк кредитування сплив 10.08.2021.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 28523,13 гривні, з яких 8500 грн - основний борг, 20023,13 грн - заборгованість за відсотками за ставкою 1,99% на день, що нараховані за період з 12.07.2021 до 08.11.2021 (120 днів), тобто, в тому числі поза межами строку кредитування.

При нарахуванні заборгованості за процентами позивач виходив з того, що правилами надання грошових коштів у позику, зокрема, передбачено пролонгацію договору та інші умови.

Так, відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. У розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та яка ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Наданий позивачем примірник Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені умовами укладеного і підписаного між сторонами договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Суд звертає увагу на те, що надана позивачем копія Правил не підписана відповідачем, а договір, підписаний сторонами, не містить умов щодо пролонгації позики.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.

Крім того, ч. 7 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 10.08.2021.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на відсутність підстав для нарахування відсотків після 10.08.2021, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за процентами у розмірі 5074,50 грн з наступного розрахунку:

З 12.07.2021 до 10.08.2021: 8500 грн (сума основного боргу) * 1,99% * 30 днів = 5074,50 грн, що відповідає розрахунку позивача на дату 10.08.2021.

Також, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір заборгованості нараховано з врахуванням здійсненого відповідачем платежу для погашення заборгованості, який було зараховано на погашення процентів на суму 274,87 грн, про що також зазначала представник відповідача у своїй відповіді на відзив.

Таким чином, зазначена сума підлягає врахуванню на погашення кредиту.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 13299,63 грн (8500 грн - сума основного боргу, 4799,63 грн - заборгованість за відсотками з вирахуванням сплаченої суми 274,87 грн).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

21.12.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу № 2112, у відповідності до умов якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія управління активами" приймає належні ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах заборгованостей в розмірі портфеля заборгованості.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (а.с. 15-19).

Факт переходу до ТОВ "Фінансова компанія управління активами" права вимоги за договором позики ОСОБА_1 підтверджується: актами прийому-передачі реєстру заборгованостей та інформації згідно з реєстром заборгованості в електронному вигляді від 21.12.2021 до договору факторингу; реєстром прав вимоги № 4 від 21.12.2021 до договору факторингу (реєстру боржників), де порядковий номер боржника 6934 (а.с. 19-20).

На підтвердження оплати за вказаним договором надано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 20 зворот).

31.03.2023 між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено договір факторингу № 310323-ФМ, у відповідності до умов якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" передає (відступає) ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" приймає належні ТОВ "Фінансова компанія управління активами" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах заборгованостей в розмірі портфеля заборгованості.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (а.с. 21-24).

Факт переходу до ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" права вимоги за договором позики ОСОБА_1 підтверджується: актами прийому-передачі реєстру заборгованостей та інформації згідно з реєстром заборгованості в електронному вигляді від 31.03.2023 до договору факторингу; реєстром боржників до договору факторингу, де порядковий номер боржника 6922 (а.с. 24-25).

На підтвердження оплати за вказаним договором надано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 25).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договорів факторингу.

З наданих доказів вбачається, що двічі відбулася заміна позикодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" перейшло право вимоги за договором позики від 11.07.2021, укладеним між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 .

Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеного між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, є належними та допустимими доказами.

Тому, суд дійшов висновку, що позивач має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №75674529 від 11.07.2021.

З огляду на зазначене суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність у відповідача обов`язку погасити заборгованість перед новим кредитором.

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження своїх позовних вимог кореспондуються між собою, є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування,допустимими та достатніми доказами на підтвердження існування між сторонами договірних відносин та наявності заборгованості.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості на користь позивача, проте у визначеному судом розмірі.

Стосовно застосування строк позовної давності суд зазначає наступне.

Договір укладений сторонами 11.07.2021 строком на 30 днів, тобто до 10.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено карантин з 12 березня 2020 року на всій території України. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України в зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану).

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача вважає, що строк позовної давності з дії кредитного договору сплинув, що на його думку є підставою для застосування наслідків спливу позовної давності.

Між тим, зважаючи на вищезазначені вимоги закону, в тому числі, щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01.11.2024 між ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ"і адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого правнича допомога, що надається за цим договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

Перелік боржників, щодо яких клієнт просить надати правничу допомогу зазначаються в акті приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору).

За надання адвокатом правничої допомоги, клієнт зобов`язується сплачувати адвокату плату у строки та на умовах, визначених у розділі 4 цього Договору.

Сторони погодили, що факт надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов цього Договору засвідчується актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у додатку № 2 до цього Договору (а.с. 29-30).

Відповідно до акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (додаток № 1 до Договору) клієнт передав, а адвокат прийняла на себе зобов`язання надати правничу допомогу, зокрема, щодо справи ОСОБА_1 (а.с. 30-31).

Згідно з витягом з акту № 5-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором від 01.11.2024 (додаток № 2 до договору) за період з 18.11.2024 по 18.12.2024 послуги з правничої допомоги надані Адвокатом якісно і в повному обсязі, зокрема, щодо боржника ОСОБА_1 . Адвокат Ткаченко Ю.О. надала ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" наступні послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500 грн, підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі) - 3000 грн (а.с. 31), яка була сплачена позивачем адвокату Ткаченко Ю.О.18.12.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 579930931.1 (а.с. 32).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводів щодо неспівмірності судових витрат на правничу допомогу сторона відповідача не заявляла, тож суд розподіляє їх пропорційно задоволених вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 3500 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги, складність справи та відсутність заперечень сторони відповідача.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги банку задоволено на 46,63%, то судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1129,57 грн (46,63% від 2422,40 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1632,05 грн (46,63% від 3500 грн).

У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог ст. 134 ЦПК України, представником відповідача було наведено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які сторона відповідача понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом зазначеної справи, де було зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, які просив стягнути з позивача (а.с. 88-90).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однак понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами у вигляді документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку, посвідчення про відрядження).

Представник відповідача на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надав лише договір про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2025.

Будь-яких документів на підтвердження виконаних робіт про надання правової допомоги та їх обсягу до суду не надано.

Відповідної заяви про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду сторона відповідача до закінчення судових дебатів у справі не зробила.

Тому заявлені стороною відповідача витрати на правничу допомогу стягненню з позивач не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити частково.

2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ"заборгованість за кредитним договором в сумі 13299,63 гривень.

3)В іншій частині позову відмовити.

4)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ"1129,57 гривень судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1632,05 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", місцезнаходження: 08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя Стригуненко В.М.