Ухвала суду № 138153888, 07.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/7484/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача Шинкаренко Н.М.,

від відповідача Ворона Л.О.,

розглянув у підготовчому засіданні матеріали справи за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними, скасування акта,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області 09.06.2026 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської обласної військової адміністрації, у якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Полтавської обласної військової адміністрації щодо передачі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013 відповідно до акта приймання-передачі документів від 30.08.2023 Піщанській сільській раді;

- скасувати акт приймання-передачі документів від 30.08.2023, підписаний Полтавською обласною військовою адміністрацією та Піщанською сільською радою, щодо передачі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що на виконання пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України Кременчуцькій міській територіальній громаді мали бути передані земельні ділянки з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013, з приводу чого позивач протягом 2023-2026 років неодноразово звертався до Полтавської обласної військової адміністрації (оскільки до 27.05.2021 відповідні земельні ділянки відносились до земель, якими розпоряджалась облдержадміністрація).

Однак, за повідомленням Полтавської ОВА (листи від 15.06.2023 №03.1-09/1606, від 13.03.2026 №3890/1/0/01-70) земельні ділянки з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013 відповідно до акта приймання-передачі документів від 30.08.2023 передані Піщанській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області.

Позивач зазначав, що спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Кременчуцької міської територіальної громади, є комунальною власністю територіальної громади, внаслідок чого дії Полтавської ОВА щодо передачі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013 відповідно до акта приймання-передачі документів від 30.08.2023 Піщанській сільській раді є неправомірними, а згаданий акт належить скасувати, як незаконний.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, зазначивши про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та фактичну відсутність між сторонами публічно-правового спору.

У підготовчому засіданні 07.07.2026 суд, ознайомившись з позицією сторін та матеріалами справи, ініціював питання про закриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Своєю чергою, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.

Отож під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних відносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд враховує, що у поданій до суду позовній заяві позивач - Кременчуцька міська рада, як представник Кременчуцької міської територіальної громади, позивається до суду, стверджуючи про порушення правомочностей територіальної громади, як належного власника земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013.

Проте за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на відповідні земельні ділянки зареєстровано за Піщанською сільською радою /а.с. 80-81, 82-83/.

З урахуванням наведеного, спірні відносини фактично стосуються визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки та усунення перешкод у користуванні ними.

При цьому, Полтавська обласна військова адміністрація є неналежним відповідачем у справі за позовом, оскільки не порушувала права позивача.

Своєю чергою, в адміністративного суду відсутні підстави для заміни відповідача у справі на належного - Піщанську сільську раду, оскільки питання визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Зі змісту відповідей від 07.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд встановив, що підставою реєстрації за Піщанською сільської радою права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013 зазначено Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" /а.с. 80 - зі звороту; а.с. 82 - зі звороту/.

А тому, скасування акта приймання-передачі документів від 30.08.2023, підписаного Полтавською обласною військовою адміністрацією та Піщанською сільською радою, щодо передачі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013, не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки такий акт не слугував підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки за Піщанською сільською радою.

Цей спір не є компетенційним, а оспорюваний акт не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень у розумінні, вжитому у КАС України.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У підпунктах 11.83 11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.44 8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку [див., зокрема, постанови від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 та від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (підпункт 9.9)].

За наведених обставин, ініціювання Кременчуцькою міською радою позову про визнання протиправними дій та скасування акта передачі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013 не призведе до відновлення порушеного (як на думку позивача) права власності на спірні земельні ділянки, оскільки не усуває юридичного конфлікту, що полягає у державній реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки за Піщанською сільською радою.

Адміністративний суд, у силу визначеної КАС України компетенції, не уповноважений ухвалювати рішення про визнання права власності на земельні ділянки за певною особою та / або скасування державної власності на земельні ділянки.

Наведене вище виключає можливість розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства, адже спірним відносинам притаманні ознаки приватноправового спору.

Суд зауважує, що при визначенні предметної підсудності спору суд перш за все має виходити з суті спірних відносин, а не буквального формування позивачем змісту позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18).

За змістом пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отож належним способом захисту порушеного права є звернення позивача до господарського суду з позовом до Піщанської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322486300:06:000:0015 та 5322486300:06:000:0013; таке судове рішення буде підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки за позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі №440/7484/26 належить закрити, роз`яснивши позивачу право звернення з позовом до господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 179, 183, 238, 239, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними, скасування акта закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися з позовом до господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13 липня 2026 року.

Суддя Олександр КУКОБА