Рішення № 138153786, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32365/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000297/2 від 17.09.2025 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою від 21.10.2025 року суд відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про розгляд цієї справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу цю справи передано на розгляд судді Свиді Л.І.

Ухвалою від 31.12.2025 року цю справу прийнято до свого провадження суддею Свидою Л.І. та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою від 29.01.2026 року суд відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про розгляд цієї справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих ним до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між ТОВ «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» (Покупець) та GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) 17.04.2025 року укладений Контракт №1, за яким продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Продавець поставляє товар на умовах FOB SHEKOU, CHINA, або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі. Оплата за товари може бути здійснена до їх отримання (передплата), а також допускається відстрочка платежів до 160 днів, відповідно до інвойсів. Товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до приймання товару покупцем.

На виконання умов контракту 17.06.2025 року продавцем виставлений Інвойс №GD25-245, умови поставки CFR ODESA, UKRAINE, передплата 5000 доларів США, інша частина на протязі 160 днів.

З метою митного оформлення товару декларантом ТОВ «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» подано до Одеської митниці митну декларацію від 16.09.2025 №25UA500020007154U2 для оформлення вантажу: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами у кількості 2436 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS. Країна виробництва Китай. Виробник GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD. Митна вартість визначена за першим методом за ціною контракту.

В той же день позивачу направлене від відповідача повідомлення про надання додаткових документів, на яке позивачем листом №17/09 надані пояснення та додаткові документи та зазначено про надання вичерпного переліку документів.

Однак, Одеською митницею 17.09.2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000297/2.

Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за вищезазначеною митною декларацією встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) надана копія митної декларації країни відправлення №530420250040958074 надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 Митного кодексу України, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. Наявний на бланку митної декларації QR - код не зчитується. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. Отже надана декларація не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості; 2) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 17.06.2025 року №GD25-245 поставка товарів здійснюється на умовах CFR ODESA , тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (Інвойсі) від 17.06.2025 року №GD25-245 та п. 5.1.3 Контракту від 17.04.2025 року №1, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 160 днів (з передплатою 5000 доларів США) з дати поставки товару. Відповідно до ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст. VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п. 5 ст. 51 Митного кодексу України). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п. 198.1 Податкового кодексу України). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою; 4) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 17.06.2025 року №б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR ODESA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб, отже не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів; 5) у банківському платіжному документі, що стосується товару від 26.08.2025 року №1JBKLP8 зазначено назву (JP MORGAN CHASE BANK) та реквізити банку, які відсутні в контракті та в рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця.

Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею 17.09.2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000297/2.

Позивач не погодився із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості за вищезазначеною партією товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови оплати товару, умови поставки товару, тощо, надані інвойси, які містять дані щодо найменування, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Щодо зауважень митного органу до наданої митної декларації країни відправлення №530420250040958074, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларація країни відправлення не є тим обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товару. Експортна митна декларація складається експортером відповідно до вимог законодавства країни експортера (Китай), а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства країни відправлення, та не відповідає за внесення до неї відповідної інформації.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товару про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують вартість страхування товару, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до умов поставки CFR, а ні у покупця, а ні у продавця не має обов`язку страхування вантажу.

Позивач зазначає, що страхування товару не здійснювалося, а тому він не має надавати документи для підтвердження вартості страхування товару.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що здійснення оплати за товар протягом 160 днів після його отримання суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів, суперечить положенням Митного кодексу України та Податкового кодексу України, суд вважає такі твердження безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 17.06.2025 року №GD25-245, умови оплати: передплата 5000 доларів США, інша частина на протязі 160 днів. Таким чином, сторонами контракту визначений порядок розрахунків за товар.

Відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6, 8 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Жодним нормативним актом не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу. При цьому сторони є вільними в укладенні договорів, самостійно визначають умови договору, умови відстрочки сплати за товар, що відповідають нормам цивільного законодавства.

Твердження про те, що оплата з відстрочкою платежу суперечить світовій практиці торгових взаємовідносин є припущеннями митного органу щодо дійсності вартості імпортованого товару, однак у відповідності до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкт владних повноважень покладений обов`язок доведення правомірності свого рішення. В даному випадку відповідач не довів обставин недійсності вартості імпортованих товарів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, відстрочка платежу не стосується числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів, а тому не могла бути підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також підставою для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість тільки в разі, якщо на момент митного оформлення, товар оплачений, однак строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо кваліфікації контракту як прихованого лізингу, суд звертає увагу, що між позивачем та його контрагентом фактично укладений контракт купівлі-продажу товару і зміст контракту ці обставини підтверджує, а митним органом не зазначено жодної конкретної ознаки проведення позивачем лізингових операцій за контрактом. Відстрочення платежу передбачено нормами цивільного законодавства та не свідчить про здійснення лізингової операцій, а контракт не відповідає ознакам фінансового лізингу, передбаченим ст. 5 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Щодо формування податкового кредиту, слід зазначити, що відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України платник податків має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені або нараховані у разі ввезення товарів на митну територію України, тобто ключовим є сплата ПДВ до державного бюджету під час митного оформлення товару, ця норма не містить вимог щодо оплати вартості товарів.

Щодо зауважень митного органу до прайс-листа виробника товарів від 17.06.2025 року №б/н, слід зазначити, що цей документ складається у довільній формі, вимог щодо його оформлення, переліку відомостей, які він має містити нормами законодавства не встановлені. За своєю правовою природою прайс-лист є довідником цін (тарифів) на товари або послуги, адресованим невизначеному колу потенційних покупців, та є документом довільної форми. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не належить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товару.

Щодо тверджень митного органу про те, що у банківському платіжному документі, що стосується товару від 26.08.2025 року №1JBKLP8 зазначено назву (JP MORGAN CHASE BANK) та реквізити банку, які відсутні в контракті та в рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця, суд з такими твердженнями не погоджується, оскільки в наданій до митного оформлення платіжній інструкції міститься найменування особи, яка отримує кошти - GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD, її адреса, контракт №1 від 17.04.2025 року, Інвойс від 17.06.2025 року №GD25-245.

Таким чином, всі необхідні реквізити, які свідчать про здійснення оплати саме за цим Інвойсом в платіжній інструкції містяться. Міжнародні платежі здійснюються через банки кореспонденти в даному випадку JP MORGAN CHASE BANK як банку кореспондент, що є світовою практикою та частиною банківської системи.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування іншого методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, в відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.

Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» (вул. Промислова, буд. 40, м. Одеса, Одеська область, 65047, код ЄДРПОУ 44964520) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000297/2 від 17.09.2025 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000297/2 від 17.09.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ СПЕКТОР» (вул. Промислова, буд. 40, м. Одеса, Одеська область, 65047, код ЄДРПОУ 44964520) сплачений судовий збір у розмірі 9235,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Суддя Леонід СВИДА