Рішення № 138153343, 01.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14832/25

провадження № 2/208/1377/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/14832/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 07.01.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 988922158.

За цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п. 2.1.).

Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 3050 грн 00 коп. Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів (п. 2.2.).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 713 грн 70 коп. та нараховану Комісію за надання кредиту у розмірі 152 грн 50 коп.

У пункті 7.1.рекомендованою (не обов`язковою) датою дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 06.02.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

7.2. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 06.02.2030.

8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

8.7.1. За період від 07.01.2025 р. до 06.02.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 20,41 (двадцять цілих сорок одна сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,78 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 284,70 (двісті вісімдесят чотири цілих сім десятих) відсотків річних;

9.1.1.7. у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_4, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.

За усіма траншами позичальнику було перераховано 11500,0 грн.

При наданні кожного наступного траншу між сторонами укладались Додаткові угоди.

Позичальником умови договору з оплати кредиту не виконувались належним чином, у зв`язку з чим 08.04.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»(Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/30, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

З копії Реєстру боржників за кредитними договорами, відповідно до Договору факторингу No МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року, слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до Відповідача за кредитним договором № 988922158 від 07.01.2025 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 08.04.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 22435,08 грн., у тому числі: - заборгованість за тілом кредиту 11499,85 грн., - заборгованість по процентам 5185,30 грн., заборгованість по комісії 5749,93 грн.

Про відступлення прав вимоги відповідача повідомлено направленим на електронну адресу листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 988922158/08042025/Э від 08.04.2025 року на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» здійснило донарахування процентів включно по 03.09.2025 р., в результаті чого розмір цієї складової заборгованості становить 21864,90 грн., а загальна сума позовних вимог -33364,75 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року, цивільну справу №208/14832/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно відповіді №2024675 від 19.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ..

Ухвалою суду від 21.11.2025 року відкрито провадження у справі № 208/14832/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання та витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д, email: sud@privatbank.ua виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зокрема, за період починаючи з 07.01.2025 р. до 20.01.2025 р. включно.

21.01.2026 року на адресу суду надійшов від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов Відзив на позов, в якому він визнає пред`явлені до нього позовні вимоги лише в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 499 (Одинадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 85копійок, та заперечує проти задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 21 864,90 грн.

Заперечення проти нарахованих процентів за користування кредитними коштами відповідач обгрунтовує посиланням на ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного,надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування уразі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором,відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця(позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка(штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання,часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем(позикодавцем).

Також послався на положення статті 21 Закону «Про споживче кредитування, згідно з якими у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

А частина 3 цієї статті наголошує, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

10.02.2026 року від представника позивача надійшли Додаткові пояснення, зауважив на неспроможность посилання відповідача у відзиві на позов на положення пункту 18 Перехідних положень Цивільного кодексу, зазначивши, що вказаний пункт стосується звільнення позичальника у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені)за таке прострочення. Але він не розповсюджує свої обмеження на нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Щодо нарахованої неустойки позивач зазначив, що хоча вона відповідно до розрахунку заборгованості й нараховувалась, однак, у позовній заяві позивач не заявляє її до стягнення. Позовна заява містить вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 33364,75 грн, з них: заборгованість по кредиту - 11499,85 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 21864,90грн. та про стягнення судових витрат, з яких: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 5000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить цивільну справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся. Надав суду засобами електронної пошти письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім того, відповідно до ухвали суду від 21.11.2025 року , що з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» документи та інформацію, які, на думку суду, могли мати значення для правильного вирішення спору.

Разом із тим станом на час ухвалення рішення вимоги зазначеної ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» не виконав. Витребувані судом документи та інформація до суду не надійшли, будь-яких повідомлень про неможливість їх надання або причин невиконання ухвали суду банком не подано.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, посадовими та службовими особами, а також фізичними особами на всій території України. Невиконання ухвали суду про витребування доказів не звільняє особу від обов`язку її виконати та не позбавляє суд права вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 12, 13 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому суд не збирає докази з власної ініціативи, крім випадків, прямо передбачених законом, а оцінює ті докази, які подані учасниками справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодний доказ не має для суду наперед встановленої сили, а достатність і взаємний зв`язок доказів оцінюються судом у їх сукупності.

Суд враховує, що ненадання АТ КБ «Приватбанк» витребуваної інформації саме по собі не може бути безумовною підставою для відкладення розгляду справи чи неможливості ухвалення рішення, оскільки така обставина не спростовує інших досліджених судом доказів та не позбавляє суд можливості встановити фактичні обставини спору.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює також право особи на розгляд справи упродовж розумного строку. Безпідставне затягування розгляду справи у зв`язку з невиконанням третьою особою вимог ухвали суду про витребування доказів суперечило б принципу ефективності судового захисту та вимозі розумного строку судового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність витребуваної інформації, яку не було надано АТ КБ «Приватбанк» всупереч вимогам ухвали суду, не перешкоджає ухваленню рішення у справі, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення всіх істотних обставин спору та вирішення справи відповідно до вимог закону.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлені таки обставини.

07.01.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 988922158.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_4, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.

За усіма траншами позичальнику було перераховано 11500,0 грн.

Надання кожного наступного траншу оформлювалось Додатковою угодою до кредитного договору, копії яких надані до позовної заяви.

Кредитні транші позичальнику надавались у такому порядку

Дата Сума

07.01.2025 3 050,00 грн.

09.01.2025 2 300,00 грн.

20.01.2025 6 150,00 грн.

Всього 11 500,00 грн.

Перерахування кредитних коштів здійснювалось надавача платіжних послуг Платника,-Акціонерне товариство "ОТП БАНК",

Сплата за кредитом виглядає таким чином:

08.02.2025 2 850,00 грн.

31.03.2025 1 374,00 грн.

01.04.2025 75,00 грн.

07.04.2025 15,00 грн.

Всього 4 314,00грн.

Оскільки позичальником умови договору з оплати кредиту не виконувались належним чином, 08.04.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено договір факторингу № МВ-ТП/30, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

З Реєстру боржників за кредитними договорами слідує, що відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до Відповідача за кредитним договором № 988922158 від 07.01.2025 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 08.04.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 22435,08 грн., у тому числі: - заборгованість за тілом кредиту 11499,85 грн., - заборгованість по процентам 5185,30 грн., заборгованість по комісії 5749,93 грн.

Про відступлення прав вимоги відповідача було повідомлено листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 988922158/08042025/Э від 08.04.2025 року,направленим на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підтвердження належного відступлення права вимоги стороною Позивача до суду будо надано:

договір факторингу № МВ-ТП/30 від 08 квітня 2025 року;

витяг з реєстру прав вимоги від 08 квітня 2025 року;

платіжна інструкція № 1427 від 17.04.2025 року.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» здійснило донарахування процентів включно по 03.09.2025 р. (дата розірвання кредитного договору), в результаті чого розмір цієї складової заборгованості становить 21864,90 грн., а загальна сума позовних вимог - 33364,75 грн.

Відповідно до п. 9.1.1.1. кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Відповідачем сплати частиникредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяцькредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача.

Відповідно до п. 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти)років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання,що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

04.09.2025 р. за вих. № ТП/988922158 ТОВ «Таліон Плюс» направила на електронну пошту відповідача повідомлення про дострокове розірвання Договору, в якому вказувалось на підстави набуття у ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача за його кредитним договором, розмір заборгованості та тривалість строку невиконання ним своїх зобов`язань за договором, вказаний строк припинення договору, - 04.09.2025 р., а також реквізити для перерахування суми боргу.

Висновки суду за результатами розгляду справи

В цілях ухвалення законного, мотивованого та обгрунтованого рішення у справі суд повинен надати аргументовані відповіді на таки питання:

1)чи є правомірним набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» прав вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р., укладеним останнім з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ?

2)чи вправі новий кредитор продовжувати нарахування позичальнику процентів за користування кредитними коштами ?

3)чи вправі новий кредитор розірвати договір і вимагати дострокового повернення кредитних коштів ?

4)наскільки обґрунтовані аргументи відповідача проти позовних вимог ?

Перше питання

Загальні умови переходу права вимоги регламентуються нормами Глави 47 «ПОНЯТТЯ ЗОБОВ`ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ`ЯЗАННІ» Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно до статті 512 Цивільного кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1)передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)...

У відповідності до статті 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 цього Кодексу передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 18 Закону «Про споживче кредитування» таким чином регламентує це питання: «Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію».

Як вже зазначалось вище, про відступлення прав вимоги за договором № 988922158 від 07.01.2025 р. відповідача було повідомлено листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 988922158/08042025/Э від 08.04.2025 року, направленим на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Специфічною формою переходу прав вимоги є факторинг. Стаття 1077 ЦКУ наводить поняття договору факторингу і визначає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

А стаття 1078 Кодексу встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

Позивачем до позовної заяви додані копії: договору факторингу, платіжної інструкції на оплату отриманих вимог до боржників, а також Витягу з Реєстру боржників, в якому вказані усі необхідні дані щодо відповідача та його боргових зобов`язань.

Таким чином, передача позивачу права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р. відбулась у відповідності до діючого законодавства.

З другого питання.

Як вже було вказано, предметом договору факторингу є, у тому числі, майбутня вимога, яка була відсутня на момент передачі основної вимоги, але згодом її наявність обумовлюється самою сутністю правочину.

Також відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025р. визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, зокрема, права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Саме такою майбутньою вимогою є право нарахування новим кредитором процентів за кредитним договором, права стосовно якого передані до закінчення строку дії цього договору. Майбутньою вимогою також може бути право на заявлення вимоги в порядку частини другої статті 625 ЦКУ.

Строк дії кредитного договору № 988922158 від 07.01.2025 р. визначений до 06.02.2030 р.

Новим кредитором його розірвано з 04.09.2025 р.; проценти нараховані саме тільки до дня припинення договору.

Отже, нарахування новим кредитором процентів за користування кредитними коштами під час дії кредитного договору, якщо це право у нього виникло на підставі договору факторингу, є правомірним.

Щодо права на дострокове розірвання договору

Розділом 10 договору кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р. «10.ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ» передбачається, що спори, що можуть виникнути між Позичальником та Кредитодавцем за цим Договором вирішуються в позасудовому та в судовому (досудовому) порядку (п. 10.1).

Надалі у Договорі наводиться порядок проведення досудового і судового врегулювання спору.

Разом з тим, 10.3.3. В разі, якщо спір не вдалося вирішити в порядку досудового врегулювання, він передається на розгляд суду загальної юрисдикції. Заходи досудового врегулювання спорів не є обов`язковими перед поданням позову до суду.

Не проведення Сторонами заходів досудового врегулювання не позбавляє права Кредитодавця на подачу позову до суду.

Стаття 651 Цивільного кодексу передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як згоду на можливість розірвання договору у позасудовому порядку суд розглядає положення пункту 9.1.1.7. Договору кредитної лінії, згідно якому у разі затримання Відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача.

Аналогічним чином питання про дострокове припинення договору споживчого кредиту регулюються й статтею 16 Закону «Про споживче кредитування»;

2. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

4. У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Стосовно позиції відповідача щодо неправомірності нарахування процентів під час воєнного стану суд зазначає таке.

Вважаючи, що під час воєнного стану позичальник звільняється від сплати нарахованих процентів на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року та пункту 18 Перехідних положень ЦК України, відповідач приходить до висновку про неправомірність заявлених до нього у цієї частині вимог.

У даному випадку з боку відповідача має місце невірне граматичне тлумачення тексту цих нормативних актів, оскільки в них йдеться про звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Проценти за правомірне користування кредитними коштами не є мірою відповідальності, яка наступає саме за порушення зобов`язання, а уявляє собою невід`ємну частину кредитного зобов`язання.

Таким ж чином, неспроможним є також посилання на положення статті 21 Закону «Про споживче кредитування, згідно з якими у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Тут мова йдеться про розмір пені за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним.

Крім того, що у частині 3 цієї статті Закону йдеться про розмір сукупної суми неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, ця норма містить ще одну умову, за наявності якої вона застосовується: загальний розмір кредиту не повинен перевищувати розміру однієї мінімальної заробітної плати, яка у 2025 році складала 8000,0 грн.

Як вбачається з наведеного, судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р. є законним та обгрун тованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Витрати на правову допомогу підтверджуються такими наданими позивачем документами:

- договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, яким регулюються правовідносини між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом - ТОВ «Таліон Плюс»;

- додаткова угода № 1821 від 09.10.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, яка визначає порядок оплати послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта саме до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 988922158 від 07.01.2025 року;

- акт виконаних робіт, відповідно до якого Адвокатським об`єднання виконало, а Клієнт прийняв послуги за надання правової допомоги у справі Клієнта про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 988922158 від 07.01.2025 року, далі «Справа», згідно Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та Додатку до нього(Додаткової угоди).

- квитанція про підтвердження оплати вартості послуг за надання правової допомоги, відповідно до Додаткової угоди № 1821 від 09.10.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, яка визначає порядок оплати послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта саме до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 988922158 від 07.01.2025 року.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольняються повністю, тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 2422,40 грн

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс» " до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_3 ; адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (ел. пошта assistant@talion-plus.com.uaтел. 380443644145; адреса: 14017 місто Чернігів, вул.Жабинського, будинок 13; ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за договором кредитної лінії № 988922158 від 07.01.2025 р.у сумі 33364,75 (тридцять три тисячі триста шістдесят чотири) грн.75 коп., а також судові витрати, у тому числі: судовий збір у сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,0 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", місто Чернігів, вул. Жабинського, будинок 13; ЄДРПОУ 39700642;

Відповідач: - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Суддя В.Г. Гречана