Ухвала суду № 138153040, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6099/24

УХВАЛА

07 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Пудової Г.В.

За участю сторін:

Представника позивача: не з`явилась

Представника Військової частини НОМЕР_1 : не з`явився

Представника Військової частини НОМЕР_2 : не з`явився

розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/6099/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року скасовано.

Ухвалено у справі постанову, якою визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 зниженого розміру додаткової винагороди за період з 01 квітня 2023 року по 17 січня 2024 року включно за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за період з 01 квітня 2023 року по 17 січня 2024 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду по справі №420/6099/24 набрало законної сили 05.05.2025 року.

24.12.2025 року судом було видано виконавчий лист по справі №420/6099/24 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000 грн. та 30 000 грн. за період з 01 квітня 2023 року по 17 січня 2024 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

07.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про заміну боржника у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24 з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). В обґрунтування вказаної заяви було зазначено, що позивачу стало відомо про те, що Військова частина НОМЕР_1 припинена (ліквідована), а її правонаступником є Військова частина НОМЕР_2 .

Згідно ч. 2 ст. 379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З метою вирішення заяви представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24 судом було призначено судове засідання на 15.06.2026 року. Викликано в судове засідання представника Військової частини НОМЕР_2 .

15.06.2026 року учасники справи до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно.

Враховуючи вищевказане, судом було відкладено проведення судового засідання на 07.07.2026 року для повторного виклику сторін по справі. Витребувано додаткові письмові докази у Військової частини НОМЕР_2 , зокрема, відомості та належним чином засвідчені докази про визначення Військової частини НОМЕР_2 правонаступником Військової частини НОМЕР_1 .

29.06.2026 року від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов лист, в якому зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.11.2025 д-321/145 дск Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році, з 08.12.2025 року переформовано Військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 . Встановлено умовне найменування військова частина НОМЕР_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 . Умовне найменування військової частини НОМЕР_1 та ідентифікаційний код НОМЕР_3 анульовано. На виконання зазначених вище директивних документів, в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України відбулось припинення юридичної особи Військова частина НОМЕР_1 , в результаті реорганізації, а її майно, права та обов`язки мали перейти до правонаступника.

30.06.2026 року від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що у листах Південно-Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України від 25.02.2026 року та від 01.04.2026 року вбачається, що інформацією Головного управління оборонних активів, на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.11.2025 №Д-321/145/дск, станом на 31.12.2025 року Військову частину НОМЕР_1 переформовано у Військову частину НОМЕР_5 . Умовне найменування «A7363» та «ідентифікаційний код 26623498» анульовано. З огляду на викладене, правонаступником Військової частини НОМЕР_6 є Військова частина НОМЕР_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .

07.07.2026 року до судового засідання учасники справи повторно не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, поданої до суду заяви, проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналізуючи вищевказане, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Правова позиція з цього приводу висловлена в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270).

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Вищевказаний правовий висновок був викладений у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 року по справі №2а/1270/2455/2012.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином судом встановлено, що на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.11.2025 №Д-321/145/дск станом на 31.12.2025 року Військову частину НОМЕР_1 переформовано у Військову частину НОМЕР_5 . Умовне найменування «A7363» та «ідентифікаційний код НОМЕР_3 » анульовано. З огляду на викладене, правонаступником Військової частини НОМЕР_6 є Військова частина НОМЕР_2 , з ідентифікаційним кодом НОМЕР_4 .

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви представника позивача та про необхідність заміни сторони у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24 з Військової частини НОМЕР_1 на Військову частину НОМЕР_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-11, 42, 48, 52, 241, 243, 248, 293, 295, 370, 372, 379 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24 - задовольнити.

Замінити Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) як боржника у виконавчому провадженні по справі №420/6099/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 13 липня 2026 року.

Суддя О.В. Білостоцький