Рішення № 138152629, 10.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

справа №380/19673/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса місцезнаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а; ЄДРПОУ: 08380628), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті старшого солдата ОСОБА_2 , оформленої витягом з протоколу засідання №3951 від 25.12.2024;

зобов`язати штатну 16 Регіональну військово-лікарську комісію (місцезнаходження: 79045, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, будинок, 73а; код ЄДРПОУ 08380628) переглянути встановлений причинний зв`язок травми, яка призвела до смерті старшого солдата ОСОБА_2 , відображений у протоколі засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3951 від 25.12.2024, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є батьком громадянина ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Збройних Силах України. 31.12.2023 близько 21:00 год ОСОБА_2 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу смт. Магалинівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Згідно з висновком 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 25.12.2024 №3951 встановлено, що смерть ОСОБА_2 була пов`язана з проходженням військової служби. Позивач не погоджується із вказаним висновком відповідача та вважає, що смерть його сина була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, однак на запит його представника відповідач відмовився переглянути свій висновок щодо причин смерті ОСОБА_2 . Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач 21.10.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-24/3553 ІТ від 26.01.2023 в даній дорожній обстановці водій автомобіля "Ауді" А6 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.1 та 12.2 ПДР України. Фактичні обставини які призвели до ДТП, дають підставу вважати, що ОСОБА_2 порушив правила ПДР, оскільки, вчинив ДТП від якої загинув на місці. Зокрема, згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 30 січня 2024 року, 31.12.2023 о 23:00, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки "АУДІ" А6 рухаючись по а/д Т-04-10 "Дніпро-Магдалинівка-Котовка", зі сторони с. Почино-Софіївка в напрямку смт. Магдалинівка, де на перехресті а/д Т-04-10 з Т-04 13, під час руху не врахувавши дорожню обстановку, не вибравши безпечної швидкості руху в результаті чого здійснив рух прямо де в подальшому допустив виїзд за межі проїзної частини дороги до кювету, де здійснив наїзд на перешкоду (дерево). В результаті ДТП від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , помер на місці ДТП. Також, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Новомосковського РВП від 30.01.2024 №12024041470000001, водій автомобіля ОСОБА_2 керуючи автомобілем не врахував обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду (дерево), з чого вбачається порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.». Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення. Отже, 16 РВЛК не приймала рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Натомість, при встановленні причинного зв`язку смерті вказаного військовослужбовця, взяла до уваги документи, з яких можна констатувати причинно-наслідковий зв`язок смерті. Провівши системний аналіз наведених правових норм та встановлених фактів, беручи до уваги надані на розгляд медичні документи, вважає, що постанова про причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 у наведеному формулюванні винесена 16 РВЛК обґрунтовано. Підстав для скасування постанови ВЛК не вбачається.

Представник позивача 28.10.2025 подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що законодавчо передбачено альтернативне право особи, яка вважає, що її права порушені постановою ВЛК регіону про причинний зв`язок смерті військовослужбовців звернутися до самої ВЛК із заявою про перегляд, звернутися із скаргою до ЦВЛК ЗСУ або оскаржити рішення до адміністративного суду шляхом подання відповідного адміністративного позову. При цьому, законодавець не обмежив особу у використанні всіх цих засобів захисту своїх прав послідовно або вибору будь-якого із них за власним розсудом. Зазначає, що згідно з Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) форми НВ-2, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 27.01.2024, комісія постановила, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», смерть (загибель) старшого солдата ОСОБА_2 вважається такою, що була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, та настала під час відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань в складі маневреної групи в інтересах ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і тому нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідач 03.11.2025 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що згідно з пунктом 10 вказаного Акту, старший оператор відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_2 , внаслідок втоми після виконання бойового (спеціального) завдання порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), а саме: підпункт б) пункту 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; пункт 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Ухвалою від 04.12.2025 суд залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду для усунення недоліків позовної заяви в цій частині та надав позивачу строк для усунення цих недоліків 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

Ухвалою від 12.12.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відмовлено в задоволенні клопотання про його поновлення, а позовну заяву ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/19673/25 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали справи №380/19673/25 було надіслано до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.03.2026 №380/19673/25/01-17/28503/26 та було зареєстровано судом 31.03.2026.

Ухвалою від 06.04.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/19673/25 за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 09.07.2026 визнано поважними причини пропуску строку на звернення ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та поновлено відповідний строк.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України. Так, з 28.03.2014 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.11.2023 №341 старшого солдата ОСОБА_2 , старшого оператора відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що вибув у відрядження до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 21 листопада 2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 22.11.2023 №334 старшого солдата ОСОБА_2 , старшого оператора відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що з 22.11.2023 до окремого розпорядження прибув у оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_5 з метою нарощування можливостей радіоелектронної розвідки.

Наказом командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 06.12.2023 №485 старшого солдата ОСОБА_2 , старшого оператора відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об`єднаних Сил у східній частині Слобожанського операційного району, з метою виконання службових (бойових, спеціальних завдань).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

Згідно із довідкою про причину смерті від 01.01.2024 причиною смерті ОСОБА_2 є розтрощення черепа.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності від 01.01.2024 №1 призначено спеціальне розслідування по факту загибелі старшого оператора відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 старшого солдата ОСОБА_2 . Наказом від 12.01.2024 №6 подовжено строк проведення спеціального розслідування на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я та (або) судово-медичної експертизи (дослідження) та отримання (надходження) їх висновків до військової частини НОМЕР_3 , для подальшого урахування даних висновків експертизи та складання акту за формою НВ-2.

Згідно з актом проведення спеціального розслідування смерті від 27.01.2024 за формою НВ-2 встановлено, що 21 листопада 2023 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21 листопада 2023 року №341 старший оператор відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_2 вибув у відрядження до складу сил і засобів Об`єднаних сил для здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме до складу маневреної групи, яка виконує бойові (спеціальні) завдання поблизу н.п. Почино-Софіївка Новомосковського району, Дніпропетровської області, в інтересах ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 листопада 2023 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 22 листопада 2023 року №334 старший оператор відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_2 прибув до складу військової частини НОМЕР_5 ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 та приступив до виконання визначених завдань. Відповідно до Журналу бойових дій маневреної групи військової частини НОМЕР_3 , інвентарний № 329дск від 20 листопада 2023 року, 31 грудня 2023 року з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин старший солдат ОСОБА_2 виконував бойове (спеціальне) завдання в маневреній групі на пості з цілодобовим режимом роботи. Після зміни, приблизно в 20 годині 30 хвилин, старший солдат ОСОБА_2 разом із головним сержантом ОСОБА_3 , прибули з тимчасової позиції до основного місця розташування маневреної групи. По прибутті в підрозділ, старший солдат ОСОБА_2 запитав дозволу в командира маневреної групи капітана ОСОБА_4 виїхати на автомобілі AUDI в магазин за цигарками, про що командир маневреної групи капітан ОСОБА_4 не заперечував та надав дозвіл на виїзд. В 21 годині 15 хвилин 31 грудня 2023 року старший солдат ОСОБА_2 не прибув до основного місця розташування маневреної групи, після чого командир маневреної групи капітан ОСОБА_4 зателефонував йому на мобільний телефон, але на телефоні дзвінки ніхто не відповідав. За вказівкою командира маневреної групи капітана ОСОБА_4 , головний сержант ОСОБА_3 , зателефонував на тимчасову позицію, звідки змінився старший солдат ОСОБА_2 , думаючи, що він повернувся на неї, але старший сержант ОСОБА_5 , який виконував бойове (спеціальне) завдання на пості з 20 години 00 хвилин, повідомив, що старший солдат ОСОБА_2 на тимчасові позиції не з`являвся. Командир маневреної групи капітан ОСОБА_4 прийняв рішення провести пошукові заходи, щодо встановлення місця перебування старшого солдата ОСОБА_2 , до яких, окрім себе, залучив старшого лейтенанта ОСОБА_6 та головного сержанта ОСОБА_3 . Провівши пошукові заходи в н.п. Почино-Софіївка та не знайшовши старшого солдата ОСОБА_2 , командиром маневреної групи капітаном ОСОБА_4 було прийнято рішення продовжити пошуки за межами н.п. Почино-Софіївка та вирушити з н.п. Почино-Софіївка в напрямку н.п. Магдалинівка. Проїхавши приблизно 6 кілометрів по автодорозі Т-04-13 з н.п. Почино- Софіївка в напрямку н.п. Магдалинівка, помітили, на перехресті автодоріг Т-04-10 та Т-04-13 стояв службовий автомобіль патрульної поліції, а в захисній лісосмузі знаходився розбитий, внаслідок зіткнення з деревом, автомобіль AUDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому перебував старший солдат ОСОБА_2 без ознак життя. По прибуттю працівників швидкої медичної допомоги, державної служби надзвичайних ситуацій та слідчо-оперативної групи, приблизно в 21 годині 30 хвилин 31 грудня 2023 року було встановлено смерть старшого солдата ОСОБА_2 в автомобілі на місці дорожньо-транспортної пригоди. Після проведення відповідних слідчо-оперативних заходів, капітан ОСОБА_4 , старший лейтенант ОСОБА_6 та головний сержант ОСОБА_3 надавали допомогу по транспортуванню розбитого автомобіля AUDI до відділення поліції №4 смт. Магдалинівка Новомосковського районного відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області та доставки тіла загиблого старшого солдата ОСОБА_2 в Новомосковське районне відділення комунального закладу Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради в м. Новомосковськ. Приблизно в 23 годині 30 хвилин 31 грудня 2023 року, командир маневреної групи капітан ОСОБА_4 доповів командиру військової частини НОМЕР_3 майору ОСОБА_7 про загибель (смерть) старшого солдата ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 3-Н від 01 січня 2024 року, виданого Новомосковським районним відділення комунального закладу Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради, смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , в легковому автомобілі, в результаті Розтрощення черепа внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом (деревом). Відповідно до повідомлення завідуючого Новомосковським районним відділення комунального закладу Дніпропетровське обласне бюро судово- медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради від 23 січня 2024 року № 09 (вхідний № 78 від 26 січня 2024 року), при судово- токсикологічному дослідженні крові із трупа громадянина ОСОБА_2 , метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлені. При судово-токсикологічному дослідженні печінки, жовчного міхура із трупа громадянина ОСОБА_2 , похідні барбітурової кислоти, 1,4-бенздіазепіну, фенотіазіну, піразолону, саліцилової кислоти, 5 димедрол, амітриптилін, дротаверин, клозапін, морфін, кодеїн, папаверин, трамадол, метадон, амфетамін, метамфетамін, ефедрин не виявлені. Смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала під час відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань в складі маневреної групи, під час виконання обов`язків військової служби.

Причини нещасного випадку (аварії): відсутність попереджувальних дорожніх знаків на автодорозі Т-04-13 при наближенні до Т-подібного перехрестя автодоріг Т-04-10 та Т-04-13 та дорожніх знаків, що вказують напрямок руху на Т-подібному перехресті; неосвітлювальне Т-подібне перехрестя автодоріг Т-04-10 та Т-04-13 в темну пору доби; помилкові дії внаслідок втоми після виконання бойового (спеціального) завдання старшим солдатом ОСОБА_2 щодо вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), а саме: підпункту б) пункту 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; пункту 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Комісія постановила, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, смерть (загибель) старшого солдата ОСОБА_2 вважається такою, що була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, настала під час відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань в складі маневреної групи в інтересах ОУВ Харків і тому нещасний випадок пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби. Даний нещасний випадок смерті (загибелі) підлягає обліку із складанням акту за формою НВ-3. Спеціальним розслідуванням не встановлено причин, умов, осіб, що сприяли даному нещасному випадку та складу дисциплінарного правопорушення в діях старшого солдата ОСОБА_2 .

Згідно з актом спеціального розслідування від 28.01.2024 за формою НВ-3, зокрема, пунктом 10 вказаного акту вбачається, що старший оператор відділення радіорозвідки військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_2 , внаслідок втоми після виконання бойового (спеціального) завдання порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), а саме: підпункт б) пункту 2.3.Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі", пункт 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги».

Згідно з постановою слідчого слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30 січня 2024 року про закриття кримінального провадження встановлено, що 31.12.2023 о 23:00, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 , на посаді старший солдат), керуючи автомобілем "Ауді" А6 р/н НОМЕР_2 , рухався по а/д Т-04-10 «Дніпро-Магдалинівка-Котовка», зі сторони с. Почино-Софіївка в напрямку смт. Магдалинівка, де на перехресті а/д Т-04-10 з Т-04-13, під час руху не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого здійснив рух прямо де в подальшому допустив виїзд за межі проїзної частини дороги до кювету, де здійснив наїзд на перешкоду (дерево). В результаті ДТП від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , помер на місці ДТП. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 26.01.2024 № СЕ-19/104-24/3553-IT: в даній дорожній обстановці водій автомобіля Ауді" А 6 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.1 та 12.2 ПДР України. У разі якщо швидкість руху автомобіля Ауді А 6 не перевищувала розраховану безпечну швидкість за умовами видимості дороги, то технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля Ауді А 6, ОСОБА_2 , визначалась вимогами п. 12.1. ПДР України, і в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. У разі якщо швидкість руху автомобіля Ауді А 6 перевищувала розраховану безпечну швидкість за умовами видимості дороги, то технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля Ауді А 6, ОСОБА_2 , визначалась вимогами п. 12.1. та 12.2. ПДР України, і в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. У разі якщо швидкість руху автомобіля Ауді А 6 не перевищувала розраховану безпечну швидкість за умовами видимості дороги, то дії водія автомобіля Ауді А 6, ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 12.1. ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. У разі якщо швидкість руху автомобіля Ауді А 6 перевищувала розраховану безпечну швидкість за умовами видимості дороги, то дії водія автомобіля Ауді А 6, ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 12.1. та 12.2. ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

16 Регіональною військово-лікарською комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом від 25.12.2024 №3951, яким встановлено, що травма (31.12.2023) старшого солдата ОСОБА_2 , 1993 року народження, «Розтрощення черепа. Водій, що знаходився в легковому автомобілі, потерпів внаслідок зіткнення з фіксованим або стаціонарним об`єктом», підтверджена постановою про закриття кримінального провадження від 30.01.2024 ЛВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, повідомленням завідувача Новомосковського районного відділення Дніпропетровського обласного бюро СМЕ командиру в/ч НОМЕР_3 від 23.01.2024 №09, матеріалами службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_3 від 01.01.2024 №1 Про призначення службового розслідування"), витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 05.01.2024 №7, яка на підставі лікарського свідоцтва про смерть №3-Н від 01.01.2024 Новомосковського районного відділення Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 05.01.2024 виданого виконавчим комітетом Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - травма, одержана в результаті нещасного випадку (01.1 дорожньо- транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування, порушення пунктів 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Не погоджуючись із зазначеним висновком військово-лікарської комісії та вважаючи, що остання повинна була дійти висновку про пов`язаність причин смерті його сина із виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності з вимогами пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (далі Положення №402 у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови).

Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

У відповідності до пункту 2.1 розділу II Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 21.1 Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Підпунктом 21.2 Положення №402 визначено, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Підпунктом 21.30 пункту 21 Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Відповідно до підпункту 21.5 пункту 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289 (далі - Інструкція 332).

Вид події що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії вказується у постанові ВЛК згідно з додатком 3 до Інструкції 332.

ґ) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

е) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «д» та «е» не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби або одержаних після звільнення з військової служби.

У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено в порядку, передбаченому частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.

Пункт 21.7 Положення № 402 визначає, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Пункт 21.12 Положення № 402 визначає, що причинний зв`язок захворювань (поранень) у осіб, звільнених з військової служби, які пройшли медичний огляд раніше, у ВЛК розформованих військових або прикордонних округів, груп військ, родів військ (сил), визначають (переглядають) штатні ВЛК за територіальним принципом, де проживають особи, звільнені з військової служби, у межах територіальної відповідальності штатних ВЛК.

Згідно з пунктом 21.25 Положення № 402, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі, які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів):

довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);

медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною удодатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;

лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.

До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі, які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.

Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі, які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.

Якщо в місячний строк із дня надходження документів від заявника вирішити порушені у зверненні питання неможливо, начальник штатної ВЛК або його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За результатами розгляду звернення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, штатною ВЛК надсилається (видається) заявнику витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії у кількості не менше ніж три примірники.

Згідно із пунктом 21.32 Положення №402 постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється:

на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК;

на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

З наведених норм Положення №402 випливає, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №600/367/24.

Звертаючись до суду із позовом про оскарження висновку військово-лікарської комісії, позивач не погоджується із встановленням причинного зв`язку смерті його сина як такої, що пов`язана з проходженням військової служби, оскільки відповідачем не було враховано висновки спеціального розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_3 , яким було встановлено, що смерть ОСОБА_2 була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Також позивач вважає, що відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення чи робити висновки про порушення ним Правил дорожнього руху, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про пов`язаність смерті сина позивача із проходженням військової служби.

Суд зазначає, що за нормами частини четвертої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Суд звертає увагу, що за наслідками проведеного спеціального розслідування щодо причин смерті ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_3 було складено акти за формою НВ-2 від 27.01.2024 та НВ-3 від 28.01.2024. Вказаними актами було констатовано настання з ОСОБА_2 саме нещасного випадку - дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, з системного аналізу Положення №402 вбачається, що ним передбачено пов`язаність поранення, травми, контузії, каліцтва, яке настало внаслідок нещасного випадку з військовослужбовцем, лише як таке, що пов`язане з проходженням військової служби, в той час як віднесення нещасного випадку до виконання обов`язків військової служби Положенням №402 не передбачено. З акту службового розслідування за формою НВ-2 слідує, що перед своєю загибеллю ОСОБА_2 прибув із зміни до місця постійного розташування маневреної групи, де запитав дозволу у командира маневреної групи поїхати у магазин за цигарками, на що останній дав дозвіл. Суд вважає, що вказана обставина, в умовах якої настала смерть сина позивача, не може вважатися такою, яка настала під час фактичного виконання обов`язків військової служби, оскільки така не підпадає під жоден із випадків, визначених частиною четвертою статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, як вбачається із акту спеціального розслідування від 27.01.2024 за формою НВ-2, причинами нещасного випадку, який стався із ОСОБА_2 , були зокрема, помилкові дії внаслідок втоми після виконання бойового (спеціального) завдання старшим солдатом щодо вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами). Аналогічні за змістом висновки містяться і у акті від 28.01.2024 за формою НВ-3, у якому чітко зазначено, що саме ОСОБА_2 допустив порушення законодавства та нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, а саме: порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами), а саме: підпункт б) пункту 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; пункт 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Також у постанові слідчого про закриття кримінального провадження від 30.01.2024 зазначено, що 31.12.2023 о 23:00, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 , на посаді старший солдат), керуючи автомобілем "Ауді" А 6 р/н НОМЕР_2 , рухався по а/д Т-04-10 «Дніпро-Магдалинівка-Котовка», зі сторони с. Почино-Софіївка в напрямку смт. Магдалинівка, де на перехресті а/д Т-04-10 з Т-04-13, під час руху не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого здійснив рух прямо де в подальшому допустив виїзд за межі проїзної частини дороги до кювету, де здійснив наїзд на перешкоду (дерево).

Суд вважає, що вказані докази свідчать про вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди в тій мірі, яка надає можливість зробити висновок про обґрунтованість висновку військово-лікарської комісії про те, що його смерть була пов`язана саме із проходженням, а не із виконанням обов`язків військової служби, з огляду на вчинення ним правопорушення, яке стало причиною смерті військовослужбовця, оскільки визначальним фактором за змістом спірних правовідносин є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності. Суд зазначає, що норми Положення №402 не вимагають для встановлення факту причини смерті військовослужбовця у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, обов`язкову наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності загиблого військовослужбовця, оскільки за нормами КУпАП смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, є підставою для його закриття, що у свою чергу робить неможливим прийняття постанови про визнання померлої особи винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

З наведеного суд погоджується з доводами відповідача про те, що останнім не приймалось рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а досліджувались документи, з яких можна констатувати причинно-наслідковий зв`язок смерті.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, згідно з якими встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом є недопустимо. Разом з тим, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що звернення позивача до суду зумовлене лише незгодою останнього з висновками військово-лікарської комісії в частині визначення причин смерті його сина, проте судом вже зазначено про недопустимість самостійного оцінювання причинного зв`язку травми ОСОБА_2 , оскільки вказане означатиме втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечитиме принципу пропорційності та правової визначеності. При цьому, позивач не оскаржує спірне рішення ВЛК з підстав порушення нею порядку і процедури прийняття такого рішення, судом факту порушення процедури оцінювання причин смерті ОСОБА_2 також не встановлено.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (адреса місцезнаходження: 79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73а; ЄДРПОУ: 08380628) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.