Ухвала суду № 138152424, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

13 липня 2026 року № 320/27778/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву із позовом до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30 червня 2026 року головного державного виконавця про накладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву штрафу у розмірі 10 200,00 гривень.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення штрафу у розмірі 10 200,00 гривень, накладеного постановою головного державного виконавця від 30 червня 2026 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №79025996.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови від 30 червня 2026 року головного державного виконавця, якою накладено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву штрафу у розмірі 10 200,00 гривень, а здійснення стягнення штрафу є порушенням прав Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву шляхом перешкоджання функціонуванню органу та стягнення штрафу з державного бюджету.

Також, позивач вказує, що Регіональним відділенням подається заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку разом із позовом на підставі того, що невжиття заходу забезпечення істотно ускладнить поновлення порушеного права органу приватизації у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог Регіонального відділення та спричинить збитки державного бюджету.

Вказує, що поновлення порушеного права шляхом повернення сплаченого штрафу з Державного бюджету істотно ускладнено у зв`язку із неможливістю повернення стягненого штрафу на рахунок позивача. Регіональне відділення стверджує, що захід забезпечення позову співмірний із заявленими позивачем позовними вимогами, наслідків вжиття такого заходу як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не призведе до порушення прав третьої особи, у зв`язку з тим, що кошти не спрямовуються на рахунок стягувача за виконавчим провадженням.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина 4 статті 154 КАС України).

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Також, відповідно до частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

При вирішенні питання про необхідність забезпечення позову судом приймається до уваги, що відкриття виконавчого провадження і дії, які державний виконавець вправі вчиняти при примусовому виконанні виконавчого документа, який є предметом судового оскарження, призведе до майнових збитків, а відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову шляхом повернення сплачених коштів призведе до значних зусиль та витрат.

Крім цього, примусове виконання оскаржуваної постанови може призвести до додаткових стягнень з позивача суми виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі, а для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.

Разом з цим, пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

За вказаних обставин суд вважає, що у порядку забезпечення позову слід забезпечити позов у спосіб, визначений пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України шляхом зупинення стягнення штрафу у розмірі 10 200,00 гривень, накладеного постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30 червня 2026 року у виконавчому провадженні №79025996 на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву за невиконання рішення суду, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб. Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

При цьому, варто зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та зупинення стягнення за виконавчим провадженням до моменту набрання законної сили рішення у даній справі.

Керуючись статтями 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити стягнення штрафу у розмірі 10 200,00 гривень у виконавчому провадженні ВП №79025996, накладеного постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30 червня 2026 року на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву за невиконання рішення суду, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/27778/26.

3. Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала є обов`язковою для виконання та набирає законної сили з 13.07.2026.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 13.07.2029 (включно).

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (адреса: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ: 19030825).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 43315602).

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.