Рішення № 138151124, 27.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 рокуСправа №160/1222/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005, код ЄДРПОУ 20490012) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №047050034145 від 07.11.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди її роботи з 25.06.1997 року по 31.01.1999 рік та з 01.11.2000 року по 16.12.2013 рік в Публічному акціонерному товаристві Дніпровський металургійний комбінат, згідно відповідним записам трудової книжки НОМЕР_2 від 21.05.1991 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 31.10.2025 року з дня подачі ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії до управління ПФУ, на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення пункту б статті 13 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 31.10.2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, надавши необхідні документи, що підтверджують наявність у неї відповідного страхового та пільгового стажу. Позивач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047050034145 від 07.11.2025 року їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до її пільгового стажу періоди роботи в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 25.06.1997 року по 31.01.1999 року та з 01.11.2000 року по 16.12.2013 року, протягом яких вона працювала на посадах, що належать до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2. Позивач зазначає, що зазначені періоди підтверджуються записами у трудовій книжці, довідкою форми ОК-5, документами про проведення атестації робочих місць за умовами праці та архівною довідкою, а тому відсутність уточнюючої довідки підприємства не може бути підставою для неврахування такого стажу, оскільки підприємство перебуває у стані припинення внаслідок банкрутства. Також позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким визнано неконституційним підвищення віку виходу на пенсію на пільгових умовах, та вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України №213-VIII, як більш сприятливі для неї. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії, зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 31.10.2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

04.02.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 №047050034145 від 07.11.2025 року було прийнято за результатами розгляду заяви позивачки відповідно до принципу екстериторіальності. Відповідач вказав, що опрацювання заяви про призначення пенсії здійснювалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке було визначено засобами програмного забезпечення, а електронна пенсійна справа після розгляду заяви передається до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають працівники, які були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, за наявності визначеного законом страхового та пільгового стажу. При цьому, за результатами розгляду документів позивачки встановлено наявність страхового стажу 28 років 06 місяців 23 дні, а пільгового стажу роботи за Списком №2 - 00 років 00 місяців 00 днів. Також відповідач послався на положення статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, відповідно до яких спеціальний стаж, що дає право на пенсію на пільгових умовах, підтверджується уточнюючою довідкою підприємства встановленої форми, виданою на підставі первинних документів. На думку відповідача, трудова книжка підтверджує лише загальний стаж роботи, але не є достатнім доказом пільгового характеру роботи. На думку відповідача, надані позивачем документи не підтверджують належним чином наявність пільгового стажу, оскільки в електронній пенсійній справі відсутня уточнююча довідка про роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, оформлена відповідно до вимог Порядку №637. Крім того, зазначено, що архівна довідка від 01.04.2025 року №Н-21/2-09/422 не відповідає встановленій формі додатку №5 до Порядку №637. Крім того, відповідач заперечив щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України №213-VIII, посилаючись на те, що призначення пенсій за віком на пільгових умовах на даний час регулюється положеннями статті 114 Закону України №1058-IV. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 не є підставою для застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки норми статті 114 Закону №1058-IV є чинними та неконституційними не визнавалися. У зв`язку з наведеним відповідач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії законним та обґрунтованим, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 52 років, 31.10.2025 року звернулася до органу пенсійного забезпечення за місцем свого проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 07.11.2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №047050034145 у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пенсійний вік (55 років) та відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду України - 31.10.2025 року - вік заявниці становив 52 роки 6 місяців 08 днів. За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу позивача було зараховано всі періоди роботи, у зв`язку з чим страховий стаж визначено у розмірі 28 років 06 місяців 23 дні. Водночас пільговий стаж роботи за Списком №2 не зараховано. Підставою для відмови зазначено ненадання позивачкою уточнюючої довідки, що відповідає формі додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Орган Пенсійного фонду України вказав, що в електронній пенсійній справі відсутня пільгова довідка про роботу зі шкідливими та важкими умовами праці. Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивачки з червня 1997 року по червень 2000 року згідно з архівною довідкою від 01.04.2025 року №Н-21/2-09/422, оскільки така довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Порядку №637, а також у ній ім`я та по батькові працівника зазначено скорочено. Крім того, зазначено, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» станом на 31.10.2025 року перебуває у стані припинення. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області дійшло висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом, на час звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзиві.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Щодо спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 25.06.1997 року по 31.01.1999 року та з 01.11.2000 року по 16.12.2013 року в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», який позивач просить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 21.05.1991 року позивачка у період з 10.04.1992 року по 10.08.2016 року працювала у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». При цьому, у період з 25.06.1997 року по 31.01.1999 року позивачка працювала на посаді сортувальника-здавальника металу сортопрокатного цеху, а у період з 01.11.2000 року по 16.12.2013 року на посаді оператора поста керування.

Зазначені посади, за твердженням позивачки, відносяться до робіт із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України, а виконання таких робіт здійснювалося нею повний робочий день.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними у період роботи особи.

При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за умови підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць після 21.08.1992 року.

Судом враховується, що проведення атестації робочих місць за умовами праці є обов`язком роботодавця, а неналежне оформлення або відсутність у працівника документів, які він об`єктивно не може отримати у зв`язку з припиненням діяльності підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження пільгового характеру роботи надано копії наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці, зокрема №813 від 20.10.1994 року, №1269 від 25.12.2001 року, №992 від 29.12.2006 року, №461 від 03.09.2012 року, листи Головного державного експерта області з умов праці, архівну довідку №Н-21/2-09/420 від 01.04.2025 року, видану архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, а також відомості з форми ОК-5.

Згідно з відомостями форми ОК-5 у розділі «Відомості про спеціальний стаж» містяться дані про наявність у позивача спеціального стажу за кодом підстави обліку спецстажу ЗП3013Б1, що відповідає роботам із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 за результатами атестації робочих місць.

Разом з тим, ГУ ПФУ в Запорізькій області, приймаючи рішення від 07.11.2025 року №047050034145, не зарахувало спірні періоди до пільгового стажу, посилаючись виключно на відсутність уточнюючої довідки за формою додатку №5 до Порядку №637 та зазначило, що надана архівна довідка від 01.04.2025 року №Н-21/2-09/422 не відповідає встановленій формі.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, уточнююча довідка необхідна у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Водночас у даній справі спірні періоди роботи підтверджуються не лише архівною довідкою, а сукупністю доказів, зокрема записами у трудовій книжці, відомостями персоніфікованого обліку, даними про спеціальний стаж та документами щодо проведення атестації робочих місць.

Суд звертає увагу, що органи Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії повинні оцінювати всі надані особою документи у їх сукупності та не можуть обмежуватися лише формальною перевіркою наявності документа встановленої форми, якщо інші докази підтверджують факт роботи у шкідливих та важких умовах праці.

Крім того, суд враховує, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» перебуває у стані припинення, у зв`язку з чим отримання уточнюючої довідки за формою додатку №5 може бути об`єктивно неможливим для позивачки.

Таким чином, ненадання позивачем уточнюючої довідки за формою додатку №5 саме по собі не може бути безумовною підставою для неврахування спірних періодів роботи, якщо надані докази у своїй сукупності підтверджують виконання роботи із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2.

Відтак, рішення №047050034145 від 07.11.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.

А відтак, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди її роботи з 25.06.1997 року по 31.01.1999 рік та з 01.11.2000 року по 16.12.2013 рік в Публічному акціонерному товаристві Дніпровський металургійний комбінат, згідно відповідним записам трудової книжки НОМЕР_2 від 21.05.1991 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 31.10.2025 року з дня подачі ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії до управління ПФУ, на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення пункту б статті 13 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.10.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід відмовити, оскільки оскаржуване рішення не приймалося цим органом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1331,20 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 887,47 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №047050034145 від 07.11.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди її роботи з 25.06.1997 року по 31.01.1999 рік та з 01.11.2000 року по 16.12.2013 рік в Публічному акціонерному товаристві Дніпровський металургійний комбінат, згідно відповідним записам трудової книжки НОМЕР_2 від 21.05.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.10.2025 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б; код ЄДРПОУ 20490012) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 887,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна