Ухвала суду № 138148521, 08.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9968/26

Провадження №: 2-з/755/135/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за борговою розпискою, -

у с т а н о в и л а:

18.05.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року відкрите провадження у справі і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Як убачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою сторона позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій представник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- машиномісце № 118, в Літ. «А»; -4 рівень підвалу, що за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 16 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 224406880382, одноосібним власником якого на праві власності зазначена ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище відповідача ОСОБА_3 ), РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 30.01.2015, видавник: Дніпровський РВ ГУДМС України в м. Києві;

- частку ОСОБА_3 в розмірі 25,00% в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОМІО ПАБЛІШІНГ" (ЄДРПОУ: 44343819);

- частку ОСОБА_3 в розмірі 50,00% в статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЧЕМЕР" (ЄДРПОУ: 32155267);

- частку ОСОБА_3 в розмірі 100,00% у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СБІД УКРАЇНА" (ЄДРПОУ: 41777769);

- частку ОСОБА_3 в розмірі 33,00% у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДП МЕДІА" (ЄДРПОУ: 45165405).

Вимоги заяви мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором позики (борговою розпискою від 23.12.2016 р.), згідно якого відповідачі отримали в борг 4731482,34 грн. зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1% в місяць, що на дату підписання (укладення) договору (23.12.2016) за офіційним валютним курсом НБУ було еквівалентно 180000,00 дол США. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 належить Машиномісце № 118, в Літ.»А»; -4 рівень підвалу, за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 16 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 224406880382. Також ОСОБА_3 володіє 50% частки ПП "ЧЕМЕР", 25% частки ТОВ "ДОМІО ПАБЛІШІНГ", 100% частки ТОВ "СБІД УКРАЇНА", 33% частки ТОВ "ДП МЕДІА". У справі №755/24764/25 за наслідками розгляду заяви позивача від 12.12.2025 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , Дніпровським районним суду міста Києва постановлено ухвалу від 24.12.2025 р., якою було відмовлено у забезпеченні позову, оскільки все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 знаходилось або в іпотеці або під арештом чи забороною відчуження, у т.ч. в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , або ж відчужене боржником. У справі №755/24764/25, за наслідками розгляду заяви позивача від 04.03.2026 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки боржника ОСОБА_2 у статутному капіталі товариств, Дніпровським районним суду міста Києва постановлено ухвалу від 17.03.2026 р., якою накладено арешт на право ОСОБА_2 на частки у розмірі: 25% статутного капіталу ТОВ «ДОМІО ПАБЛІШИНГ», 50% статутного капіталу ПП «ЧЕМЕР». У ОСОБА_2 відсутнє майно, вільне від обтяжень, арештів, заборон, іпотек тощо, за рахунок якого можливе забезпечення позову, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.12.2025 року. Все рухоме майно ОСОБА_2 обтяжене Головним управлінням ДПС у м. Києві податковою заставою (№30745706, дата реєстрації 10.08.2023 р.). Виходячи з наведеного вбачається, що у Відповідача ОСОБА_2 відсутнє майно, за рахунок якого можливе забезпечення позову, проте у Відповідача ОСОБА_3 наявне майно, за рахунок якого можливе забезпечення позову. Враховуючи те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є солідарними боржниками позивача у цій справі, сторона позивача вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказане вище майно саме ОСОБА_3 . Відповідачі обізнані про своє дійсне невиконане боргове зобов`язання за Договором позики перед Позивачем і про те, що строк виконання цього зобов`язання настав, а тому могли і повинні були передбачити негативні наслідки для себе у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення боргу і виконання можливого судового рішення, ухваленого не на їх користь. Відповідачі навмисно ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, демонструють недобросовісну поведінку, а тому вжиття заходів забезпечення позову Заявник вважає обґрунтованою і мотивованою необхідністю, що стимулюватиме Відповідачів до належного виконання зобов`язань та уникнення вчинення дій, направлених на уникнення або ускладнення притягнення їх до відповідальності й вжиття заходів, спрямованих на відчуження наявного у них майна. Недобросовісні дії відповідачів можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечення ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів Заявника (Позивача), за захистом яких він звернувся до суду. Договір позики грошей (боргова розписка Відповідачів від 23.12.2016 р.) є незабезпеченим, а тому існує загроза того, що відповідачі і в подальшому будуть чинити перешкоди Заявнику (Позивачу) у реалізації його законних прав та стягненні з Відповідачів як боржників заборгованості, чинити дії, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду на користь Заявника. У Позивача та його представника відсутні можливості віднайти інформацію про наявні у Відповідачів банківські рахунки та їх реквізити. З відкритих джерел отримати відомості про належність боржникам (Відповідачам) іншого майна, у тому числі транспортних засобів, виявилося безрезультатним. Метою забезпечення позову, у тому числі, є збереження активів товариств засновниками та учасниками, а також бенефіціарними власниками яких є відповідачі, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність цих юридичних осіб, можливості об`єктивного визначення ринкової вартості часток Відповідачів у статутному капіталі (майна) товариств, а також можливості задоволення вимог Позивача шляхом звернення стягнення на ці частки Відповідачів як учасників цих юридичних осіб у випадку задоволення позову. Чинне законодавство не забороняє застосовувати заходи забезпечення позову щодо частки учасника у статутному капіталі юридичної особи. Більше того, застосування таких заходів забезпечення позову не є втручанням у господарську діяльність такої юридичної особи. Відповідність (адекватність) засобу (засобів) забезпечення позову відповідно до предмету спору є очевидною і такі заходи є співмірними із заявленими позивачем вимогами, враховуючи ціну позову та поведінку боржників (Відповідачів). З урахуванням ціни позову, значного строку прострочення з повернення боргу, значної суми самого боргу, поведінки Відповідачів, солідарного обов`язку Відповідачів з повернення боргу, який брали на себе як подружжя - Заявник вважає за доцільне, достатнє та необхідне просити застосувати заходи забезпечення позову. Накладення арешту не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Заявник (Позивач) вважає, що з урахуванням правовідносин майнового характеру, які склалися між сторонами, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі №910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: "під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 756/4376/21 (провадження № 61-15587св21), зазначено, що: "звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у справі про стягнення заборгованості, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту у тому числі на кошти у розмірі 101704,50 грн, що становить 45 % частки в статутному капіталі ТОВ "ДНЕПРПРОМСТРОЙ". У цій частині заява про забезпечення позову судами першої та апеляційної інстанції задоволена. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати. Разом з тим висновки судів, якими вони обґрунтували накладення арешту на кошти у розмірі 101704,50 грн, що становить 45% частки в статутному капіталі ТОВ "ДНЕПРПРОМСТРОЙ", є помилковими з огляду на таке. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково ототожнили право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки. Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту. Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника товариства з обмеженою відповідальністю. За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не збігається з поняттям "корпоративні права" чи "майнові права"; 2) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою частковою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19). Наведений юридичний зв`язок між правом на частку у статутному капіталі ТОВ і правами, що випливають з володіння такою часткою, дозволяє розглядати право на частку за критерієм підстав їх виникнення (стаття 11 ЦК України) як право на частку у майнових відносинах подружжя (а) та право на частку у корпоративних правовідносинах (б). Таким чином, не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки. У справі, що переглядається, позивач фактично як забезпечення позову просив накласти арешт на частку у розмірі 45%, що належить відповідачу у статутному капіталі ТОВ "ДНЕПРПРОМСТРОЙ", а не на кошти у сумі 101704,50 грн, що складає 45% частки в статутному капіталі ТОВ "ДНЕПРПРОМСТРОЙ". З урахування викладеного, мотивувальна і резолютивні частині оскаржуваних судових рішень підлягають зміні".

У своїй постанові від 24.01.2024 року в справі №755/12931/23 Верховний Суд вказав:

- при зверненні із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що предметом майбутнього позову є стягнення заборгованості у розмірі 57 500,00 дол. США, що станом на дату звернення до суду із заявою еквівалентно 2 102 694,50 грн. З метою недопущення вибуття майна з власності боржника, запобігання приховуванню майна від позивача ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом, зокрема, накладення арешту на корпоративні права відповідача у ТОВ "Абшерон" (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ "Дніпро 1" (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ "Фірма Грінвей" (25%, що становить 75 000,00 грн), ТОВ "Азпетрол" (45%, що становить 4500,00 грн) у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, та накласти арешт на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та на рухоме майно відповідача у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн;

- при скасуванні ухвали суду першої інстанції у частині накладення арешту на корпоративні права апеляційний суд вказав, що такий спосіб забезпечення позову може узгоджуватися, зокрема, із вимогою майнового характеру, пов`язаною, зокрема, зі стягненням (витребуванням) з відповідача частки у статутному капіталі; у цій справі накладення арешту на корпоративні права не узгоджується з предметом і підставами позову, відтак відсутня доцільність у застосування такого заходу;

- апеляційний суд не врахував, що право на частку є майновим правом і такий захід забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати;

- поза увагою апеляційного суду залишилось те, що, виходячи з наявних матеріалів справи, арешт на частки відповідача у статутному капіталі товариств судом першої інстанції накладений у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн. Доказів протилежного в справі немає;

- суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про забезпечення позову у частині накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі товариств, оскільки накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі, вартість яких не перевищує ціну позову, буде співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб відповідач позбавляється права розпоряджання майном, на яке накладено арешт. Водночас, накладені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на володіння та користування нерухомим майном. Проте суд першої інстанції помилково наклав арешт на корпоративні права, а не на право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. У зв`язку із чим резолютивна частина ухвали суду першої інстанції підлягає зміні, а постанова апеляційного суду в частині відмови у накладенні арешту на корпоративні права - залишенню без змін;

- Верховний Суд постановив змінити ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у резолютивній частині, виклавши у такій редакції: "Накласти арешт на право ОСОБА_2 на частки у розмірі: 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абшерон" (код ЄДРПОУ 43322452), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро 1" (код ЄДРПОУ 42852815), 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" (код ЄДРПОУ 45373582), 45% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азпетрол" (код ЄДРПОУ 43456407) у розмірі ціни позову 57500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2102694,50 грн".

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики (розпискою) від 23.12.2016 року в розмірі 12301586,99 грн.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У цій справі АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58389,66 доларів США, оскільки ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити належну йому нерухомість. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши такі доводи заявника, з`ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову, з відповідачів на користь позивача може бути стягнуто 12301586,99 грн., а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, в межах здійснення виконавчого провадження передбачено процедуру звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно, а також звернення стягнення на частку боржника у статутному капіталі підприємства.

За наявними в матеріалах справи письмовими доказами, відповідачці ОСОБА_3 належить на праві власності машиномісце № НОМЕР_3 , в Літ. «А»; -4 рівень підвалу, що за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 16 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 224406880382.

Також відповідачці ОСОБА_3 у належить: право на частку у статутному капіталі ТОВ «ДОМІО ПАБЛІШИНГ» (код ЄДРПОУ 44343819) в розмірі 25% (номінальна вартість 250000,00 грн.); право на частку у статутному капіталі ПП «ЧЕМЕР» (код ЄДРПОУ 32155267) в розмірі 50% (номінальна вартість 500000,00 грн. ); право на частку у статутному капіталі ТОВ «СБІД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41777769) в розмірі 100% (номінальна вартість 60000,00 грн.); право на частку у статутному капіталі ТОВ «ДП МЕДІА» (код ЄДРПОУ 45165405) в розмірі 33% (номінальна вартість 165000,00 грн.);

Сторона позивача має обґрунтовані припущення щодо можливості відчуження відповідачем належного їй майна та належних їй часток у статутних капіталах зазначених вище підприємств за рахунок яких може бути виконане рішення суду у разі повного або часткового задоволення позовних вимог і суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на майно і частки в статутних капіталах підприємств може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог.

Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.

Між тим, у випадку незабезпечення позову та відчуження відповідачем належного йому майна та права на частки в статутних капіталах, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів з відповідача.

Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та частки у статутних капіталах, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

У даному випадку ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже відповідачка ОСОБА_3 на теперішній час має необмежену можливість відчужити належне їй майно та права на частки в статутних капіталах чи будь-яким іншим чином розпорядитись ними, тож у такому випадку за рахунок такого майна та часток рішення суду виконати буде неможливо.

Накладення арешту на право відповідача на частки в статутних капіталах не перешкоджає господарській діяльності підприємств, а таким чином лише обмежене право відповідача на відчуження належних йому часток.

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

Суд зазначає про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки арешт має бути накладений в межах суми позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за борговою розпискою задовольнити частково.

В розмірі ціни позову у сумі 12301586 (дванадцять мільйонів триста одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість ) грн. 99 коп.:

- накласти арешт на право ОСОБА_3 на частки в розмірі: 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІО ПАБЛІШИНГ» (код ЄДРПОУ 44343819), 50% статутного капіталу Приватного підприємства «ЧЕМЕР» (код ЄДРПОУ 32155267), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБІД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41777769), 33% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МЕДІА» (код ЄДРПОУ 45165405);

- накласти арешт на належне ОСОБА_3 машиномісце №118, в Літ. «А»; -4 рівень підвалу, що за адресою: АДРЕСА_1 , (загальна площа 16 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 224406880382.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 08.07.2026 року.

Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя