Рішення № 138145064, 09.07.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5039/25

Провадження № 2/191/2486/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду у сумі 58257,48 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» обґрунтовані наступним.

29.12.2015 року Троїцький районний суд Луганської області ухвалив рішення по справі № 433/2371/15-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №49.4.1/324/07-А від 25.05.2007 р. у розмірі 188790,76 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Троїцький районний суд Луганської області не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Кредитний договір №49.4.1/324/07-А від 25.05.2007 р. було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку 01.10.2020 року Троїцький районний суд Луганської області постановив ухвалу по справі 433/2371/15-ц, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором №49.4.1/324/07-А від 25.05.2007 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, право вимоги за кредитним договором №49.4.1/324/07-А від 25.05.2007 р належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 16975,65 грн. та інфляційні збитки у розмірі 41281,83 грн. (разом становить 58257,48 грн), що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення збитків в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №433/2371/15-ц у розмірі 58257,48 грн.

Згідно з Розпорядженням Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальну підсудність Троїцького районного суду Луганської області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

З 02.04.2026 року до 06.07.2026 року була призупинена робота Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через атаку ворожих безпілотних літальних апаратів та пошкодження приміщення суду.

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача сум інфляційних збитків та 3% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №433/2371/15-ц.

Таким чином, предмет доказування в цій справі складають обставини, що підтверджують наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, його розмір, а також період прострочення такого грошового зобов`язання.

Так, позивачем не доведено за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів розміру невиконаного відповідачем грошового зобов`язання та періоду часу, коли саме таке грошове зобов`язання у такому розмірі існувало.

Зокрема, позивач у позовній заяві зазначає, що 29.12.2015 року Троїцьким районним судом Луганської області було ухвалено рішення по справі №433/2371/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №49.4.1/324/07-А від 25.05.2007 року у розмірі 188790,76 грн.

Також вказує, що у період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року відповідачем рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29.12.2015 року не виконувалося.

Однак, на підтвердження зазначеного до матеріалів даної справи у якості доказу додано роздруківки рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29.12.2015 року по справі №433/2371/15-ц та ухвали Троїцького районного суду Луганської області у справі №433/2371/15-ц, де в тексті учасники справи, зокрема відповідач, вказані як Особа1, та які не завірені належним чином.

Враховуючи той обсяг доказів, що наданий позивачем, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та порушення прав позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.І. Окладнікова