Рішення № 138143987, 13.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3616/26

н\п 2/490/3194/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2025 року о 11:05 год. на перехресті вулиці Столярної та вулиці 3 Воєнної в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.03.2025 року у справі №490/965/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього задміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №31034Га4м від 12.08.2024 року.

29.01.2025 року власниця пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 , звернулась до АТ «СК «АРКС» із Заявою про подію та на виплату за Договором добровільного страхування наземного транспорту. Дана заява була розглянута та здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі: Акту огляду транспортного засобу від 29.01.2025 року; Рахунку №ЛС-0000010 від 31.01.2025 року; Страхового Акту №ARX4367349 від 29.03.2023 року; Розрахунку страхового відшкодування. В подальшому, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 65147,77 грн.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була.

Посилаючись на вказані обставини, а також на положення ст. ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що у відповідача, як винної сторони у дорожньо-транспортній пригоді, виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій стороні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

23.04.2026 року матеріали справи передано судді.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом 27.04.2026 року було направлено відповідні запити та 08.05.2026 року отримана інформація щодо місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області від 08.05.2026 року, ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 11.05.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 11.05.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.08.2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №31034ГА4м. Об`єкт договору страхування: транспортний засіб: Mercedes-Benz GLK 200 НОМЕР_2 .

29.01.2025 року о 11:05 год. на перехресті вул. Столярної та вул. 3 Воєнної в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.03.2025 року у справі №490/965/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього задміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №910/2164/18 та від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18, на які є посилання в касаційній скарзі, вказано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17 (провадження №61-26396св18) зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №822/1468/17, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (Svetlana Naumenko v. Ukraine, №41984/98, §53, ЄСПЛ, від 09 листопада 2004 року).

На важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (див., зокрема, пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б, провадження №12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, провадження №12-204гс19); пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, провадження №14-67цс20).

Тобто, наявність в діях відповідача ОСОБА_1 вини у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.01.2025 року, додатковому доказуванню не підлягає.

Внасідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. У вказаній дорожньо-транспортній пригоді був пошкоджений транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав станом на час скоєної події ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , та який був застрахований на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» від 12.08.2024 року,

29.01.2025 року ОСОБА_2 , як власниця вказаного пошкодженого транспортного засобу, звернулась до ПрАТ «СК «АРКС» з заявою про подію та на виплату відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

29.01.2025 року уповноваженою особою було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 , за наслідком чого складено акт огляду транспортного засобу та у відповідності до рахунку №ЛС-0000010 від 31.01.2025 року визначена вартість відновлювального ремонту в сумі 65147,77 грн.

Згідно зі страховим актом ПрАТ «СК «АРКС» №ARX4367349 від 10.02.2025 року вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ««Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 65147,77 грн.

11.02.2025 року ПрАТ «СК «АРКС», на виконання страхового акту № ARX4367349 від 10.02.2025 року на користь ФОП ОСОБА_3 , здійснено виплату суми страхового відшкодування в сумі 65147,77 грн, призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту №ARX4367349, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_5 від 31.01.2025 року. Без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1116391 від 11.02.2025 року.

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була.

Відповідачем вказана сума коштів позивачеві в добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення ПрАТ «СК «АРКС» до суду з даним позовом.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин,визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Однак, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була ПрАТ «СК «АРКС» набуло права вимоги до останнього після виплати страхового відшкодування в порядку суброгації.

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача ПрАТ «СК «АРКС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах страхового відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховою компанією відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому норми вказаного Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Також відповідачкою під час розгляду справи в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не оспорювалась сума завданої матеріальної шкоди власникові пошкодженого транспортного засобу, як і право позивача на відповідне відшкодування у заявленому розмірі.

Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 21043», номерний знак НОМЕР_1 на день ДТП не була застрахована, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи викладене, суд доходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню шкода у порядку суброгації в розмірі 65147,77 грн.

Вказані вимоги позивача є доведеним належними доказами у справі та обґрунтовані страховою компанією нормами матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Ухвалюючи рішення суду по даній справі, судом враховується, що у відповідності до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи викладене, досліджуючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідачп понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 гривень, які підтверджуються платіжним дорученням №1207516 від 16.04.2026 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ: 20474912, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про відшкодування шкоди в порядку суброгації, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 65147 (шістдесят п`ять тисяч сто сорок сім) гривні 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін