Рішення № 138143860, 08.07.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/3103/26

Провадження №2/484/2234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєва Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.11.2019 між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладений кредитний договір №2001471311901 на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого банк надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 38300 грн 00 коп. Через неналежне виконанням відповідачем умов договору щодо оплати грошових коштів станом на 01.03.2026 утворилася заборгованість у сумі 59911 грн 31 коп., з яких 37073 грн 68 коп. заборгованість за кредитом, 22837 грн 63 коп. заборгованість за процентами. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитними договорами в розмірі 59911 грн 31 коп. та судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою від 03.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначені строки подачі заяв по суті.

В судове засідання представник позивача не прибула, подала клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, надала відзив на позовну заяву в якому просила у задоволенні позову відмовити, вказуючи, що позивач просить стягнути з відповідача кредит достроково, при цьому не направивши відповідну вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати всіх необхідних платежів. Крім того, сторони погодили початковий кредитний ліміт у незначному розмірі, тоді як заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту неодноразово збільшувалася, однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження про направлення SMS-повідомлень про кожне збільшення кредитного ліміту, а отже позивачем не доведено правомірність та погодженість збільшення розміру кредитного ліміту, за рахунок якого сформовано значну частину заявленої заборгованості. Окрім того, надана позивачем виписка за рахунком не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки не засвідчена власноручним або кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи позивача, не містить печатки банку та реквізитів особи, яка її склала, а тому не може вважатися первинним документом. Наданий розрахунок заборгованості складено в односторонньому порядку та він не дає змоги перевірити, за якими саме ставками та за які періоди нараховувалися проценти, а також куди саме спрямовувалися сплачені відповідачем кошти - на погашення тіла кредиту, процентів чи інших нарахувань. Надана Позивачем виписка за договором за період з 30.11.2019 по 01.03.2026 не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням всіх її складових; не містить чіткого розмежування надходжень грошових коштів у рахунок погашення тіла кредиту, процентів та комісій; не засвідчена власноручним або кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи позивача; не містить печатки банку та реквізитів особи, яка її склала. Окрім цього, надана позивачем виписка не підписана ні власноручним, ні кваліфікованим електронним підписом позивача та не може вважатися документом бухгалтерського обліку. Отже, надана позивачем виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документа, а тому не може слугувати належним та допустимим доказом у справі. Тобто, позивачем не доведено, що на виконання умов договору кредитором здійснювалось перерахування позичальнику коштів. Відтак, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку повернути ці кошти разом із нарахованими відсотками. Позивач на обґрунтування позовних вимог надав суду витяг з Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка не містить підпису відповідача та зазначення про те, що відповідач ознайомлений саме з такою редакцією Публічної пропозиції. Проте, в порушення вказаної вище вимоги процесуального закону позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності у відповідача перед позивачем кредитної заборгованості та її розміру. У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами в сумі 22837 грн 63 коп., що становить майже 62 % від заявленої заборгованості за тілом кредиту (37073,68 грн). Така сума процентів є непропорційно великою та такою, що не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище осіб за наявними в ній доказами.

Оскільки учасники справи на судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, 30.11.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Заяву №2001471311901 про приєднання до даного договору і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) ОСОБА_1 підписала власноручним підписом. На умовах договору АТ «ПУМБ» встановило ОСОБА_1 кредитний ліміт в сумі 3000 грн 00 коп., із зарахуванням коштів на поточний рахунок , відкритий в АТ «ПУМБ», зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 47,88 % річних, строком на 12 місяців з можливістю продовження кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень сторін. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення, відсутність заперечень та згоду на те, що заява разом із публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у тексті - публічна пропозиція АТ «ПУМБ») складають єдиний договір.

У заяві №2001471311901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вказані всі необхідні відомості про позичальника, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, фактичне місце проживання, номер телефону. Вказана заява містить прохання ОСОБА_1 про відкриття на його ім`я поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Також вона просила встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у розмірі 3000 грн 00 коп.

Умовами цієї заяви сторони погодили, зокрема розрахунковий день, строк дії кредитного ліміту, реальну річну процентну ставку - 47,88% річних, за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу.

ОСОБА_1 , підписанням цієї заяви, беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування.

До укладення кредитного договору, відповідач ознайомилася і підписала паспорт споживчого кредиту.

Із змісту Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що у ній зазначено умови кредитування.

Згідно із пунктом 2.2.1 частини 2 договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору за умови подання Клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору.

Пункт 2.2.2. частини 2 встановлює, що дата набрання чинності Договору визначається Заявою на приєднання до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору.

Відповідно до пункту 2.2.5 частини 2 підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Довідкою про збільшення кредитного ліміту Банк підтвердив, що 30.11.2019 відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 грн 00 коп., який в подальшому неодноразово збільшувався та в останнє 03.03.2022 був збільшений до 38300 грн 00 коп.

Встановлення на картковому рахунку відповідача кредитного ліміту та користування нею кредитними коштами позивач підтвердив випискою з особового рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.03.2026 має заборгованість перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №2001471311901 від 30.11.2019 в загальному розмірі 59911 грн 31 коп., з яких 37073 грн 68 коп. заборгованість за кредитом, 22837 грн 63 коп. заборгованість за процентами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 статті 527 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено матеріалами справи 30.11.2019 ОСОБА_1 підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив, свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Крім того, відповідачем підписано заяву №2001471311901 та клієнт підтверджує, що до підписання заяви отримала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ознайомився з її змістом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту відповідач була ознайомлена з його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується підписами сторін. Належність підпису ОСОБА_1 нею не оспорювалася.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідач відповідними доказами не спростувала презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за нею, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доводи представника відповідача про не підтвердження відповідними доказами перерахування коштів позичальнику, наявність заборгованості, період за який утворився борг суд не приймає до уваги з огляду на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц).

Отже, надана банком виписка за рахунками позичальника досліджена судом з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

Посилання представника відповідача на те, що надана виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі є безпідставними, оскільки зазначена виписка є додатком до позовної заяви та надійшла до суду через підсистему «Електронний суд», що є належним оформленням документів. У разі якщо у відповідача виникли сумніви щодо належності та допустимості такого доказу, то він міг звернутися до позивача для отримання такої виписки або заявити клопотання перед судом про надання оригіналу.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість врахування наданого позивачем розрахунку заборгованості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки наданий розрахунок заборгованості узгоджується з випискою по рахунку та умовами укладеного договору, а відтак правильно визнано судом доказом наявності заборгованості.

Представник відповідача не зазначила, з чим саме не погоджується в наданому позивачем розрахунку, не надала іншого розрахунку, який би відображав його заборгованість перед позивачем або відсутність такої заборгованості.

До спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України "Про споживче кредитування". Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.

Однак, 02.03.2026 АТ «ПУМБ» на адресу відповідачки направило письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості по кредитному договору у розмірі 59911 грн 31 коп., яка залишена відповідачем без виконання, хоча відповідачка отримала таку вимогу 03.04.2026 (номер трекінгу 0505568631794) (а.с.18,19,20).

Крім того, представниця відповідача вказала, що наданий суду витяг з Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не містить підпису відповідачки; її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може у будь-який час вносити зміни в умови та правила обслуговування; відсутні докази, що саме ця редакція була чинною на момент підписання Заяви про приєднання 30.11.2019.

Дійсно, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву №20001471311901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Велика Палата Верховного Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказала, що в такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Однак, Заява №20001471311901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачкою, містять узгоджений розмір процентної ставки. Отже, доводи представника відповідача, що сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами у розмірі 37073 грн 68 коп. суперечить засадам зазначеним в частині 6 статті 3 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами був узгоджений сторонами при оформленні кредитних відносин. Відповідач погодилася з такими процентами та в подальшому укладений договір не оспорювала.

Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

З урахуванням неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у загальному розмірі 37073 грн 68 коп.

Крім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.223,258,259,263-266 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №2001471311901 від 30.11.2019 в сумі 59911 грн 31 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 37073 грн 68 коп., за відсотками 22837 грн 63 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп., всього 62573 (шістдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Інформація про учасників:

позивач: Акціонерне товариства "Перший український міжнародний банк" місцезнаходження: вул.Андріївська, 4, м.Київ, ЄДРПОУ 14282829;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Медведєва

Повний текст рішення виготовлений 13.07.2026.