Ухвала суду № 138142491, 13.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"13" липня 2026 р. Справа № 924/745/26

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Шевчук О.І., розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст.ст. 115, 116 КУзПБ.

Згідно з ч.1 ст.116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч.2 ст.115 КУзПБ.

Пунктами 3 та 14 ч.3 ст.116 КУзПБ визначено обов`язок заявника зазначати у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду. а також додати до матеріалів заяви документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.

Як вбачається зі змісту заяви про відкриття провадженняу справі про неплатоспроможність, заявницею не вказано підстав звернення до господарського суду, визначених ч.2 ст.115 КУзПБ. Заява не містить викладу обставин (фактів) про те, що заявниця припинила погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, як і не додано доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати); не вказано про відсутність у заявниці майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; а також не вказано наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Перелік документів (доказів), які в обов`язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч.3 ст.116 КУзПБ.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях.

Відповідно до п.61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018, особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

У свою чергу, заявниця вказує про наявність у неї поточних рахунків в АТ "Сенс Банк", однак до заяви не додано жодних особових рахунків/виписок, що містять вищезазначену інформацію.

Таким чином, заявницею не дотримано вимог п.8 ч.3 ст.116 КУзПБ.

Крім того, подання заявницею декларацій про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, передбачене п.11 ч 3 ст.116 КУзПБ.

Cуд зауважує, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 01.09.2021 у справі №917/2088/19, від 11.03.2025 у справі № 921/150/24).

Як встановлено судом, заявниця у деклараціях за 2023-2026 роки у розділі ІІ декларацій п.9 зазначає про отримання пенсії, а саме у 2023 році в сумі - 32 200 грн., у 2024 році - в сумі 35 320 грн., у 2025 році - в сумі 39 190 грн., у 2026 році - 23 046 грн.

Разом з тим, із наданих відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що інформація щодо пенсійних виплат міститься лише з 2001 по 2011 роки та 2020 рік.

Крім того у розділі ІІ декларацій п.16 заявниця зазначає про інші види/доходів грошові виплати, а саме в 2023 році в сумі - 199,12 грн., у 2024 році - в сумі 102,86 грн., у 2025 році - в сумі 77,58 грн., у 2026 році - 22,21 грн., які класифікує, як "відсотки" - АТ "Сенс Банк", однак до заяви не додає жодних документів, які б підтверджували їх походження, розмір та джерело виплати.

Суд звертає увагу на обов`язок заявниці подати суд опис свого майна із зазначенням його місцезнаходження або місця зберігання, а також копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (п.п.4,5 ч.3 ст.116 КУзПБ).

В контексті наведеного такими документами можуть бути відомості з Пенсійного фонду України щодо отримання заявницею пенсії, а також з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які б підтверджували отримання таких доходів.

Позаяк грошові кошти є майном у розумінні ст.ст.177, 192, 509 ЦК України, а документів, на підтвердження їх отримання не надано, суд виснує про недотриманя заявницею вищевказаних вимог закону при звернення до суду.

Незважаючи на наявність у заявниці на праві власності обєктів нерухомого майна (земельних ділянок, житлового будинку, переобладної частини житлового будинку під продовольчий магазин на міні-кафе) у поданих заявницею деклараціях також відсутні відомості про витрати на оплату послуг, утримання майна тощо.

Також суд зауважує на відсутність інформації у деклараціях щодо фінансових зобов`язань боржника з огляду на наявність виконавчих проваджень.

Вказане свідчить про неналежне заповнення декларацій про майновий стан боржника, позаяк останні не відображають майновий стан ОСОБА_1 .

Підсумовуючи зазначене вище, суд звертає увагу заявниці, що на стадії вирішення питання про прийняття заяви про неплатоспроможність фактично не здійснюється перевірка достовірності інформації, зазначеної заявником у деклараціях. Натомість суд перевіряє лише відповідність поданої декларації формально затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 формі, що узгоджується з п.11 ч.3, ч.5 ст.116 КУзПБ та усталеною практикою Верховного Суду у справах про неплатоспроможність, яка фактично не дотримана.

Крім того, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116 КУзПБ).

Відтак, план реструктуризації боргів може містити інформацію щодо черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у т. ч. доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні) тощо. План реструктуризації боргів може містити положення про: реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у т. ч. того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у т. ч. розміру та строків погашення боргів; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (ст.124 КУзПБ).

Суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при відсутності результатів впровадження таких заходів забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на положеннях статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

До боржника-фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Однак заявниця не надала доказів на підтвердження наведених нею обставин, які спричинили її неплатоспроможність, зокрема, доказів щодо необхідності догляду за малолітньою дитиною, як зазначено заявницею в плані реструктуризації.

Також, судом враховується, що за положеннями п.4 додаткової угоди №1 до угоди №01-15/146 від 03.07.2026 укладеної між заявницею та арбітражним керуючим, оплата винагороди може здійснюватися шляхом внесення суми в повному розмірі одноразово або шляхом часткової сплати суми в розмірі 16 667 грн. протягом 3 місяців виконання повноважень керуючого реструктуризацією з дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Однак, у плані реструктуризації не враховано винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Заявницею взагалі не надано доказів отримання доходу, необхідного для реалізації плану реструктуризації з урахуванням всіх необхідних витрат.

Статтею 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Пунктом 5 ч.3 ст.162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.

Суд зауважує на позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, яким сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Згідно з ч.3 ст.37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, дослідивши зміст заяви та сукупність поданих заявницею доказів на обґрунтування її неплатоспроможності, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність без руху.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі неусунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України та ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. 74, 77, 80, 91, 162, 164, 174, 234, 235 ГПК України, ст.ст.2, 30, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху, встановивши заявниці строк у десять днів з дня вручення ухвали суду для усунення зазначених недоліків заяви, а саме: зазначити правову підставу звернення з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з доданням належних доказів, а також доказів про отримання доходів, утримання малолітньої дитини, виписки по відкритих в банках рахунках, декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2026 роки із врахуванням недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали, пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), складений у відповідності до статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, належних доказів у підтвердження щомісячних доходів та витрат боржника.

Ухвала підписана та набрала законної сили 13.07.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Шевчук