Ухвала суду № 138142364, 13.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"13" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2437/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали позовної заяви по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонус", м. Київ про стягнення 754557,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Суботін Тимофій Павлович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонус" про стягнення 754557,08 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №211123 від 20.11.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає про наступне.

Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами частини 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у абзаці першому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.11.2011 №9-рп/2011.

Суд зазначає, що юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Параграфом 3 глави 2 ГПК України врегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, тобто просторова компетенція однорідних судів. Отже, слід вважати, що територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

З матеріалів позовної заяви убачається, що позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №211123 від 20.11.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем, як виконавцем, послуг.

Так, відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується за завданням замовника за плату (винагороду) надати йому послуги відповідно до умов договору та завдання замовника.

Згідно з пунктом 2.5. договору замовник зобов`язується оплачувати послугу у порядку та розмірах, передбачених договором та відповідним протоколом.

Відповідно до умов пункту 4.3. договору оплата наданих згідно з договором послуг здійснюється у гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування суми винагороди, вказаної у відповідному акті, замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту підписання відповідного акту.

Враховуючи наведені норми права, а також визначений позивачем предмет та підстави позову, беручи до уваги, що позовна вимога про стягнення коштів полягає у спонуканні до виконання зобов`язання за договором про надання послуг №211123 від 20.11.2023 з боку юридичної особи відповідача, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням частини 1, 2 статті 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до ГПК України місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями.

Відповідно до частини 3 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як убачається з позовної заяви, позивачем у якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонус" (код ЄДРПОУ 42627586) та вказано адресу місцезнаходження: 02141, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, оф. 58.

При цьому матеріали позовної заяви свідчать, що позивачем в обґрунтування позовних вимог додано докази (договір про надання послуг №211123 від 20.11.2023, додаткові угоди до договору, акти приймання-передавання послуг, претензії тощо), в яких вказано відповідача за позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонус" (02141, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, оф. 58, код ЄДРПОУ 42627586).

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою отримання відомостей про відповідача за кодом ЄДРПОУ 42627586 та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонус" (02141, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-А, оф. 58, код ЄДРПОУ 42627586) перейменовано, а також змінено адресу місцезнаходження на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вунаветіс" (03110, м. Київ, вул. Кочура Григорія, буд. 19, корпус 6, оф. 1, код ЄДРПОУ, код ЄДРПОУ 42627586).

Таким чином, дана позовна заява підлягає розгляду з дотриманням правил територіальної підсудності Господарським судом м. Києва.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За наведених обставин суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заява №29458/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.

Між тим, суд наголошує, що статтею 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції за даних обставин.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 12.10.2021 у справі №910/6902/20.

З огляду на зазначене, щоб ухвалене судом рішення було законним необхідно, щоб дану справу розглянув повноважний суд з дотриманням законодавства щодо підсудності.

За таких обставин, розгляд Господарським судом Харківської області даної позовної заяви свідчитиме про порушення правил територіальної підсудності, а прийняте за результатами розгляду позовної заяви судове рішення буде вважатися таким, що в цілому нівелює інститут підсудності справ та ставитиме під сумнів саму сутність судового розгляду.

Таким чином, передання справи за належною територіальною підсудністю не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є безумовною гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, а законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання норм процесуального права щодо підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 9 статті 176 ГПК України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 176, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви по справі №922/2437/26 за позовом фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонус"про стягнення 754557,08 грн. передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 13.07.2026 р.

Суддя Сальнікова Г.І.