Рішення № 138142311, 13.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1737/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, просп. Науки, 4; код ЄДРПОУ: 01896866) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1; код ЄДРПОУ: 44223324) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31; код ЄДРПОУ: 43399368) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 Харківський національний медичний університет звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА», в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» на користь Харківського національного медичного університету заборгованість за договором оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 в сумі 71 384,92 грн., 15 125,83 грн. інфляційних втрат, 4 481,91 грн. 3% річних, 11 136,45 грн. пені, а всього 102 129,11 грн., а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 в частині своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2026 прийнято позовну заяву Харківського національного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1737/26. Вирішено розгляд справи №922/1737/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення фонду державного майна по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1; код ЄДРПОУ: 44223324). Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

22.05.2026 до суду надійшли пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Савенкова С.М. (вх.№12348 від 22.05.2026).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи пояснення представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області Савенкова С.М. (вх.№12348 від 22.05.2026).

У поясненнях представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області зазначила, що між Регіональним відділенням (3-тя особа, орендодавець) та відповідачем за результатами аукціону укладений договір оренди №0107 від 25.11.2021, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 354,1 кв.м., а саме №№4-16, 4-17, 4-18, 4-19, 4-20, 4-21, 4-22, 4-23, 4-24, 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-4А, 11-5, 11-6, 11-7, 11-8, 11-9, 11-12, 11-13, 13-1, 13-2, 13-3 цокольного поверху 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науководослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ. «А-3-6», реєстровий №01896866.2.НЧИЮЦЛ2871, пам`ятка архітектури, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, б.6 (надалі - майно та/або Об`єкт оренди). Як вбачається із позовної заяви: 01.05.2023 відповідач припинив сплачувати орендну плату на користь позивача. Тобто відповідачем не сплачена орендна плата балансоутримувачу за період 01.04.2023 по 28.02.2025. У відповідача відсутня заборгованість за період 01.04.2023 по 28.02.2025 за договором оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 перед державним бюджетом. Виходячи з наведеної інформації, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області просить прийняти рішення на розсуд суду відповідно до чинного законодавства за позовною заявою Харківського національного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовка".

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день ухвалення цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, 21.05.2026 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.ст.251,252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 21.05.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

02.06.2026 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 21.05.2026 судом повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА», а саме: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову та енергетичну ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

25.11.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» (орендар) за результатами аукціону було укладено договір оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Договір, Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 354,1 кв.м., а саме №№4-16, 4-17, 4-18, 4-19, 4-20, 4-21, 4-22, 4-23, 4-24, 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-4А, 11-5, 11-6, 11 7, 11-8, 11-9, 11-12, 11-13, 13-1, 13-2, 13-3 цокольного поверху 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету (балансоутримувач), літ.«А-3-6», реєстровий №01896866.2.НЧИЮЦЛ2871, пам`ятка архітектури, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, б.6 (надалі - майно та/або об`єкт оренди).

Розділом І "Змінювані умови Договору" унормовані основні змінювані умови Договору оренди.

Відповідно до п.3.3 Змінюваних умов Договору балансоутримувачем об`єкту оренди є Харківський національний медичний університет, код ЄДРПОУ 01896866.

Згідно з п.4.3 Змінюваних умов Договору об`єкт оренди є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення «Інститут гігієни праці», охоронний №7436-ХА, яка прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 (зі змінами).

Відповідно до п.6.1 Змінюваних умов Договору балансова залишкова вартість майна, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача станом на 01.06.2021 становить 24 222,97 грн.

Згідно з п.7.1.1 Змінюваних умов Договору майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними в пункті 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу - надання медичних послуг: медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти.

Відповідно до п.9.1 Змінюваних умов Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 6 111,00 (шість тисяч сто одинадцять гривень 00 коп.) без податку на додану вартість (протокол електронного аукціону №LLE001- иА-20210928-49811 від 28.10.2021).

Згідно з п.12.1 Змінюваних умов Договору строк дії Договору оренди становить 5 років з дати набрання ним чинності.

Відповідно до п.13 Змінюваних умов Договору майно передається в оренди без права передачі в суборенду.

Згідно з п.14 Змінюваних умов Договору визначені додаткові умови оренди, а саме вимоги щодо особливостей використання об`єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров`я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту), а саме: майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними в пункті 29 Порядку, і які є пов`язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу - надання медичних послуг: медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти; дотримуватись вимог і обмежень охоронного договору, укладеного з балансоутримувачем, змін до нього.

Відповідно до п.15 Змінюваних умов Договору визначені банківські реквізити для сплати орендної плати та інших платежів відповідно до Договору, зокрема відповідні реквізити позивача.

Згідно з п.16 Змінюваних умов Договору визначені співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, а саме балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати.

Розділом ІІ "Незмінювані умови Договору" унормовані інші суттєві домовленості сторін правочину.

Відповідно до п.2.1. Незмінюваних умов Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання - передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього договору.

Згідно з п.3.1 Незмінюваних умов Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівля, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5. цього Договору.

Пунктом 3.2 Незмінюваних умов Договору визначено, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачується у попередньому році, на річний індекс інфляції.

Відповідно до п.3.3 Незмінюваних умов Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункту 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Згідно з п.3.8. Незмінюваних умов Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету).

Пунктом 3.9 Незмінюваних умов Договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення нарахування орендної плати.

Відповідно до п.3.10 Незмінюваних умов Договору сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5. цього Договору, підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акту приймання - передачі майна.

Згідно з п.5.1 Незмінюваних умов Договору орендар має право за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та Порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.

Відповідно до п.5.2 Незмінюваних умов Договору порядок отримання орендарем згоди балансоутримувача і орендодавця на проведення відповідних видів робіт, передбачених п.5.1 цього договору, порядок отримання орендарем згоди орендодавця на зарахування витрат та проведення цих робіт в рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат, які можуть бути зараховані, визначаються Порядком.

Згідно з п.5.3 Незмінюваних умов Договору орендар має право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень майна у порядку та на умовах, встановлених Порядком.

Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору (п.9.3.Незмінюваних умов Договору).

Відповідно до п.11.3. Незмінюваних умов Договору спори, які виникають за цим договором або в зв`язку із ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.

Стягнення заборгованості із орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду (п.11.4.Незмінюваних умов Договору).

Згідно з п.12.1 Незмінюваних умов Договору цей Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до п.12.2 Незмінюваних умов Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого п.3.7 цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Пунктом 12.9 Незмінюваних умов Договору цей Договір може бути достроково припинений на вимогу орендаря, якщо протягом одного місяця після підписання акту приймання - передачі орендар отримає докази істотної невідповідності об`єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні або інформаційному повідомленні/інформації про об`єкт оренди, якщо договір укладено без проведення аукціону, або в акті приймання - передачі, або протягом двох місяців після підписання акту приймання-передачі орендар не матиме можливості використовувати об`єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об`єкті через відсутність на об`єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення орендаря (за умови, що орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акту приймання - передачі майна).

Згідно з п.12.10 Незмінюваних умов Договору про виявлення обставин, які дають право орендарю на припинення договору відповідно до п.12.9 цього договору, орендар повинен повідомити орендодавцю із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення орендаря зауваження орендаря не будуть усунені, орендар надсилає орендодавцю і вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають. Договір вважається припиненим на десятий робочий день після надсилання орендарем орендодавцю вимоги про дострокове припинення цього договору, крім випадків, коли орендодавець надав орендарю обґрунтовані зауваження щодо обставин, викладених у повідомленні орендаря. Спори щодо обґрунтованості цих зауважень вирішуються судом.

Відповідно до п.12.12 Незмінюваних умов Договору майно вважається поверненим орендодавцю або балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем, або орендодавцем та орендарем акту повернення з оренди орендованого майна.

25.11.2021 між відповідачем та 3-ю особою складений та підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за змістом якого на виконання договору оренди нерухомого майна від 25 листопада 2021 року №0107 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме частина будівлі на цокольному поверсі, загальною площею 354,1 кв.м., корисною площею 354,1 кв.м., назва об`єкта: нежитлові приміщення, а саме №№4-16, 4-17, 4-18, 4-19, 4-20, 4-21, 4-22, 4-23, 4-24, 11-1, 11-2, 11 3, 11-4, 11-4А, 11-5, 11-6, 11-7, 11-8, 11-9, 11-12, 11-13, 13-1, 13-2, 13-3 цокольного поверху 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ. «А-3-6», реєстровий №01896866.2.НЧИЮЦЛ2871, пам`ятка архітектури, місце знаходження об`єкта: м. Харків, вул. Трінклера, б.6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Такий акт підписаний між орендарем та орендодавцем без будь-яких зауважень та за наявності застереження, що відповідно до пункту 12.9 Договору оренди, договір може бути достроково припинений на вимогу орендаря, якщо протягом одного місяця після підписання акту приймання-передачі орендар отримає докази істотної невідповідності об`єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні або інформаційному повідомлення/інформації про об`єкт оренди або в акті приймання-передачі.

Для здійснення оплати орендної плати позивачем відповідачу видані рахунки №22 від 04.02.2022 на суму 4705,47 грн., №110 від 03.11.2022 на суму 3865,20 грн., №136 від 01.12.2022 на суму 6217,93 грн., №2 від 12.01.2023 на суму 2978,56 грн., №31 від 10.02.2023 на суму 2 978,56 грн., №51 від 14.03.20223 на суму 2 978,56 грн., №60 від 12.04.2023 на суму 2 978,56 грн., №74 від 15.05.2023 на суму 2 978,56 грн., №87 від 12.06.2023 на суму 2 978,56 грн., №НДІ000000092 від 13.07.2023 на суму 2 978,56 грн., №148 від 10.08.2023 на суму 2978,56 грн., №НДІ000000101 від 11.09.22023 на суму 2 978,56 грн., №НДІ000000137 від 10.10.2023 на суму 2 978,56 грн., №202 від 10.11.2023 на суму 2 978,56 грн., №230 від 08.12.2023 на суму 2 978,56 грн., №6 від 12.01.2024 на суму 3 130,47 грн., №32 від 09.02.2024 на суму 3 130,47 грн., №61 від 11.03.2024 на суму 3 130,47 грен., №НДІ000000091 від 09.04.2024 на суму 3 130,47 грн., №120 від 09.05.2024 на суму 3 130,47 грн., №143 від 10.06.2024 на суму 3 130,47 грн., № 107 від 10.07.2024 на суму 3 130,47 грн., №206 від 09.08.2024 на суму 3 130,47 грн., №230 від 10.09.2024 на суму 3 130,47 грн., №266 від 10.10.2024 на суму 3 130,47 грн., №295 від 08.11.2024 на суму 3 130,47 грн., №326 від 09.12.2024 на суму 3 130,47 грн., №43 від 13.01.2025 на суму 3 506,12 грн., №ХМУ000000091 від 10.02.2025 на суму 3 506,12 грн.

Однак, як стверджує позивач, з боку відповідача Договір оренди виконується неналежним чином.

Після укладення Договору оренди відповідачем з певною регулярністю здійснювалась оплата орендної плати, а саме сплачено:

- згідно з платіжною інструкцією №3 від 29.12.2021 - 8 555,40 грн. авансового внеску за Договором оренди №0107 від 25.11.2021;

- згідно з платіжною інструкцією №2 від 14.01.2021 - 1 283,31 грн. орендної плати за січень 2022 року згідно рах. №2 від 11.01.2022;

- згідно з платіжною інструкцією №2 від 10.02.2022 - 4 705,47 грн. орендна плата за лютий 2022 року згідно рахунку №22 від 04.02.2022;

- згідно з платіжною інструкцією №5 від 13.12.2022 - 6 217,93 грн. орендна плата за 2022 рік згідно рах. №136 від 01.12.2022;

- згідно з платіжною інструкцією №3 від 04.04.2023 - 2 978,56 грн. орендна плата за лютий - березень 2023 року згідно рах. №2 від 31.01.2023;

- згідно з платіжною інструкцією №4 від 04.04.2023 - 5 957,12 грн. орендна плата за лютий - березень 2023 року згідно рах. №2 від 31.01.2023.

В подальшому, а саме з 01.05.2023, відповідач припинив сплачувати орендну плату на користь позивача. доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тобто відповідачем не сплачена орендна плата за період 01.04.2023 по 28.02.2025.

Станом на 01.03.2025 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем із оплати орендної плати в сумі 71 384, 92 грн. за період оренди з 01.04.2023 по 28.02.2025 включно, що свідчить про недотримання виконання вимог п.п. 9.1, 16 Умов та п.п. 3.1, 3.3 Розділу ІІ «Незмінювані умови договору».

13.04.2026 позивач звернувся до відповідача із претензією вих.№01-13/1161, в якій вимагав у термін 7 днів з моменту її отримання сплатити заборгованість за Договором оренди.

Надсилання претензії здійснено рекомендованим листом ПАТ «Укрпошта» із трек-номером R068083704806, яке отримано відповідачем 20.04.2026.

Як стверджує позивач, до цього часу даних про розгляд відповідачем претензії позивача від 13.04.2026 вих.№01-13/1161 останнім не отримано.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 01.05.2023 по 12.05.2026 включно в сумі 15125,83 грн. та 3 % річних за цей самий період в сумі 4481,91 грн, а також пеню за кожний день прострочення нарахування орендної плати.

Одночасно починаючи із 01.03.2025 та на підставі наказу 3-ї особи від 18.06.2025 за №22 «Про тимчасове звільнення орендаря від сплати орендної плати по договору оренди», відповідача тимчасово звільнено від сплати орендної плати за Договором оренди починаючи з 01.03.2025 до відновлення об`єкту до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, через яке потребував капітального ремонту, реконструкції та реставрації пошкодженої ділянки об`єкта оренди.

Зазначене підтверджується листом РВ ФДМУ по Харківській області від 20.06.2025 вих.№963-03-1-135 «Щодо надання інформації про нарахування орендної плати».

Також відповідно до звіту №4/24 від 13.09.2024 періодичного комплексного контролю за оглядом об`єкта оренди про виконання орендарем умов договору оренди від 25.11.2021 №0107, укладеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, вбачається його неналежне виконання з боку відповідача та йому запропоновано використовувати державне майно відповідно до його призначення, надати пояснення щодо знаходження в орендованих приміщеннях електричних плит для приготуванні їжі, майок, меблів, посуду та столових приладів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; постійно поновлювати договір страхування, щоб він охоплював період оренди та був чинним, надавати документи про підтвердження плати страхових платежів; вжити заходів щодо укладення із балансоутримувачем договору на відшкодування витрат на утримання орендованого Майна, у т.ч. на компенсацію плати за землю або укласти договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю та надати відповідні докази; постійно утримувати орендоване майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, здійснювати заходи протипожежної безпеки, виконувати всі обов`язки балансоутримувача за охоронним договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» (орендарем) за результатами електронного аукціону укладено договір оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Відповідно до пункту 3.3 Змінюваних умов договору балансоутримувачем об`єкта оренди визначено Харківський національний медичний університет.

Предметом договору є передача відповідачу у строкове платне користування нежитлових приміщень загальною площею 354,1 кв.м., розташованих у будівлі Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету.

За своєю правовою природою договір оренди майна є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Спірні правовідносини сторін регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна.

Відповідно до преамбули Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019, визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9.1 Змінюваних умов договору місячна орендна плата визначена за результатами проведення електронного аукціону та становить 6111,00 грн без ПДВ.

Пунктом 16 Змінюваних умов договору сторони погодили розподіл орендної плати між державним бюджетом та балансоутримувачем у співвідношенні 50 відсотків кожному.

Судом встановлено, що 25.11.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач фактично прийняв об`єкт оренди у користування.

Саме з моменту підписання акта приймання-передачі відповідно до пункту 2.1 Незмінюваних умов договору та пункту 12.1 цього ж Договору у відповідача виникло право користування майном, а відтак і обов`язок зі сплати орендної плати.

Суд звертає увагу, що зазначений акт приймання-передачі підписаний сторонами без будь-яких зауважень щодо технічного стану майна, його площі, можливості використання за призначенням або інших істотних недоліків.

Більше того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач реалізував право, передбачене пунктами 12.912.10 Договору, на дострокове припинення Договору у зв`язку із неможливістю використання об`єкта оренди або невідповідністю його характеристик інформації про об`єкт.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що після укладення Договору відповідач здійснював оплату орендної плати, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями.

Матеріалами справи підтверджується, що останні платежі були здійснені відповідачем у квітні 2023 року.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що починаючи з травня 2023 року відповідач припинив належне виконання свого грошового зобов`язання та перестав сплачувати орендну плату на користь балансоутримувача, внаслідок чого за період з 01.04.2023 по 28.02.2025 утворилася заборгованість у сумі 71 384,92 грн.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, рахунки на оплату орендної плати за кожний відповідний місяць, платіжні документи щодо здійснених оплат, а також претензію від 13.04.2026 та докази її вручення відповідачу.

Судом встановлено, що претензія отримана відповідачем 20.04.2026, однак будь-якої відповіді на неї останній не надав, заборгованість не погасив, заперечень щодо її розміру не висловив.

Суд зазначає, що наведені докази є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у даній справі. Поданий позивачем розрахунок заборгованості є послідовним, арифметично узгодженим із умовами Договору та не суперечить матеріалам справи.

Крім того, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області у письмових поясненнях підтвердила факт існування заборгованості відповідача саме перед балансоутримувачем за період з 01.04.2023 по 28.02.2025 та одночасно зазначила про відсутність заборгованості перед державним бюджетом.

В свою чергу відповідач не спростував наведеного позивачем розрахунку та/або не надав доказів сплати орендної плати за спірний період чи доказів існування обставин, які відповідно до закону або умов Договору могли б звільняти його від виконання грошового зобов`язання.

Оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога Харківського національного медичного університету про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» заборгованості з орендної плати у розмірі 71 384,92 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11136,45 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначала, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначала такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.9 Незмінюваних умов Договору сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення нарахування орендної плати.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 15 125,83 грн інфляційних втрат та 4 481,91 грн 3% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Харківського національного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛОВКА» (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31; код ЄДРПОУ: 43399368) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, просп. Науки, 4; код ЄДРПОУ: 01896866) заборгованість за договором оренди №0107 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 в сумі 71 384 (сімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн 92 коп., інфляційні втрати в сумі 15 125 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 83 коп., 3% річних в сумі 4 481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 91 коп., пеню в сумі 11 136 (одинадцять тисяч сто тридцять шість) грн 45 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "13" липня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко