Рішення № 138142310, 13.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1726/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) до Курилівського сільського споживчого товариства (63702, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, 56; код ЄДРПОУ: 01768223) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Курилівського сільського споживчого товариства, в якій просить суд стягнути з Курилівського сільського споживчого товариства на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" основний борг за спожиту електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року у сумі 6 779,90 грн, 3% річних за період з травня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 205,51 грн та інфляційні втрати за період з липня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 563,47 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60203 від 01.01.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості використаної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Курилівського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1726/26. Вирішено розгляд справи №922/1726/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Курилівське сільське споживче товариство належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день ухвалення цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак 19.05.2026, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до статей 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Курилівського сільського споживчого товариства, а саме: 63702, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, 56, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1726/26 від 19.05.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, згідно Акту відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Харківської області про неможливість відправки кореспонденції від 20.05.2026 вказану судову кореспонденцію не відправлено відповідачу у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 63702.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Водночас, відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).

Разом з цим, 19.05.2026 на сайті Судової влади України було розміщено Оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, згідно якого Господарським судом Харкiвської областi повідомляється Курилівське сільське споживче товариство у справі №922/1726/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Курилівського сільського споживчого товариства про стягнення коштів, як відповідача, що ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі №922/1726/26. Вирішено розгляд справи №922/1726/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на супровідному листі відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Курилівським сільським споживчим товариством (далі Курилівське ССТ, відповідач, споживач) та Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» (далі ПрАТ «Харківенергозбут», позивач, Товариство, постачальник) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60203 від 01.01.2019 (далі Договір №60203 від 01.01.2019).

ПрАТ «Харківенергозбут» здійснює діяльність із постачання електричної енергії споживачам на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), та визначене постачальником універсальних послуг на території Харківської області відповідно до постанови НКРЕКП від 19.06.2018 № 505.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст.56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Відповідно до ст.63 Закону постачальник універсальних послуг це визначений у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальних послуг з постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам. Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону постачальник універсальних послуг зобов`язаний укласти з побутовим та малим непобутовим споживачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з п.п.3.2.5 «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1177 затверджено «Порядок формування цін на універсальні послуги», згідно з яким здійснюється формування ціни на електричну енергію для постачання малим непобутовим споживачам у межах універсальних послуг.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому- передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ «Харківенергозбут» проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» в порядку, передбаченому умовами договору.

Як зазначив позивач, у зв`язку з тимчасовою окупацією окремих територій Харківської області та неможливістю отримання звітів про обсяги розподіленої електричної енергії у період дії воєнного стану, нарахування за окремі періоди здійснювалися відповідно до «Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам і проведення розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії воєнного стану в Україні», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2022 за № 441/37777 (втратило чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307), а також згідно з пп. 8.6.5, 8.6.6, 8.6.9 та 8.6.11 глави 8.6 розділу VШ Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п.п.3.2.6. Правил, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Враховуючи наведені приписи, та те, що Курилівське ССТ як малий непобутовий споживач здійснило приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, наявне фактичне споживання електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60203 від 01.01.2019 (далі Договір №60203) вважається укладеним на умовах обраної споживачем Комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів (далі Комерційна пропозиція № 1), яка є Додатком №3 до Договору.

Об`єктом електропостачання споживача за вказаним Договором є магазин №16, розташований за адресою: 63734, Харківська область, Куп`янський район, с. Колесниківка, вул. Колективна (точка комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z1573816150995, засіб обліку № 70520033056).

Згідно з п.2.1 Договору №60203 за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.8 Договору №60203 встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно п.5.9 Договору №60203 розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Відповідно до п.5.10 Договору № 60203 оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №1 (Додаток № 3 до Договору) встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Відповідно до п. 6.2 Договору №60203 споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником «Акту прийому-передачі електричної енергії», сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.9.1 Договору №60203).

Пунктом 7 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в тому числі послуг з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду були сформовані рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року, а саме:

- за лютий 2023 року на суму разом з ПДВ 2 209,22 грн (за вирахуванням переплати у розмірі 301,10 грн станом на 01.02.2023 до сплати 1 908,12 грн). Відповідачем за лютий 2023 року спожито 370 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей довідки АТ «Харківобленерго» про обсяги розподіленої електричної енергії (додається), що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року. Рахунок за лютий 2023 року № 6000651260119 від 12.02.2026 та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року сформовано в результаті проведених у січні 2026 року перерахунків та направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 12.02.2026. Строк оплати рахунку до 19.02.2026. Рахунок не сплачено.

- за березень 2023 року на суму разом з ПДВ 2 474,06 грн. Відповідачем за березень 2023 року спожито 410 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей довідки АТ «Харківобленерго» про обсяги розподіленої електричної енергії (додається), що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року від 12.02.2026. Рахунок за березень 2023 року № 6000651260119 від 12.02.2026 та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року сформовано в результаті проведених у січні 2026 року перерахунків та направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 12.02.2026. Строк оплати рахунку до 19.02.2026. Рахунок не сплачено.

- за квітень 2023 року на суму разом з ПДВ 10 105,55 грн (з урахуванням перерахунку обсягу спожитої електричної енергії, проведеного у січні 2026 року на підставі Акту контрольного огляду засобів обліку від 30.04.2023 № 171, до сплати 2 397,72 грн). Відповідачем за квітень 2023 року спожито 1 669 кВт*год за фактом показів засобу обліку, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року від 10.05.2023, Актом контрольного огляду засобів обліку від 30.04.2023 № 171, відомостями про обсяги розподіленої електричної енергії (додаються). Рахунок за квітень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 10.05.2023, строк оплати рахунку до 17.05.2023, повторно з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі електричної енергії від 12.02.2026 12.02.2026. Рахунок не сплачено.

Загальна сума заборгованості відповідача за основним боргом за спожиту електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року складає 6 779,90 грн (з урахуванням ПДВ).

Зазначені обставини підтверджуються Актом звіряння розрахунків за електроенергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 60203 за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 станом на 01.03.2026, складеним постачальником 08.04.2026 та направленим споживачу.

Як стверджує позивач, заперечень щодо вказаного Акта звіряння розрахунків від споживача не надходило.

ПрАТ «Харківенергозбут» здійснило адвокатський запит до АТ «Харківобленерго» від 01.05.2026 № 179 з метою отримання повних даних про обсяги розподіленої електричної енергії споживачу, у відповідь на який було надано Акти про обсяги розподіленої електричної енергії, Довідку про обсяги розподіленої електричної енергії за період лютий-квітень 2023 року та копію Акта контрольного огляду засобів обліку від 30.04.2023 №171 (лист АТ «Харківобленерго» від 14.05.2026 №16-52/4772).

Як стверджує позивач, незважаючи на повідомлення відповідача про необхідність сплати заборгованості, остання відповідачем не погашена. Так, ПрАТ «Харківенергозбут» як постачальник, виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого, окрім основного боргу, відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Відтак, за відповідачем станом на 01.03.2026 утворилась заборгованість зі сплати: основного боргу за спожиту електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року у сумі 6 779,90 грн, 3% річних за період з травня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 205,51 грн та інфляційних втрат за період з липня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 563,47 грн, що разом складає 7 548,88 грн, тому Товариство звертається за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Доказів сплати відповідачем вищевказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у період з лютого 2023 року по квітень 2023 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60203 від 01.01.2019 підтверджується витягом з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго") (КОРИГУВАННЯ до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60203 від 01.01.2019 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, яка є невід`ємним додатком №3 до Договору.

Умовами п.4 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції №1 визначено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником «Акту прийому-передачі електричної енергії», сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", позивачем було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено відповідачу рахунки за електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року.

Зокрема, за лютий 2023 року на суму разом з ПДВ 2 209,22 грн (за вирахуванням переплати у розмірі 301,10 грн станом на 01.02.2023 до сплати 1 908,12 грн). відповідачем за лютий 2023 року спожито 370 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей довідки АТ «Харківобленерго» про обсяги розподіленої електричної енергії (додається), що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року. Рахунок за лютий 2023 року №6000651260119 від 12.02.2026 та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року сформовано в результаті проведених у січні 2026 року перерахунків та направлено споживачу засобами поштового зв`язку 12.02.2026. Строк оплати рахунку до 19.02.2026. Рахунок не сплачено.

За березень 2023 року на суму разом з ПДВ 2 474,06 грн. Відповідачем за березень 2023 року спожито 410 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей довідки АТ «Харківобленерго» про обсяги розподіленої електричної енергії (додається), що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року від 12.02.2026. Рахунок за березень 2023 року № 6000651260119 від 12.02.2026 та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року сформовано в результаті проведених у січні 2026 року перерахунків та направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 12.02.2026. Строк оплати рахунку до 19.02.2026. Рахунок не сплачено.

За квітень 2023 року на суму разом з ПДВ 10 105,55 грн (з урахуванням перерахунку обсягу спожитої електричної енергії, проведеного у січні 2026 року на підставі Акту контрольного огляду засобів обліку від 30.04.2023 № 171, до сплати 2 397,72 грн). Відповідачем за квітень 2023 року спожито 1 669 кВт*год за фактом показів засобу обліку, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року від 10.05.2023, Актом контрольного огляду засобів обліку від 30.04.2023 № 171, відомостями про обсяги розподіленої електричної енергії (додаються). Рахунок за квітень 2023 року та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року направлено Споживачу засобами поштового зв`язку 10.05.2023, строк оплати рахунку до 17.05.2023, повторно з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі електричної енергії від 12.02.2026 12.02.2026. Рахунок не сплачено.

Загальна сума заборгованості відповідача за основним боргом за спожиту електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року складає 6 779,90 грн (з урахуванням ПДВ).

Зазначені обставини підтверджуються Актом звіряння розрахунків за електроенергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №60203 за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 станом на 01.03.2026, складеним постачальником 08.04.2026 та направленим споживачу.

Відповідач заперечень щодо вказаного Акта звіряння розрахунків не надав.

При цьому, відповідач вищевказані рахунки не оплатив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року на час прийняття цього рішення складає 6 779,90 грн, яку не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано та факту наявності заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростовано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 779,90 грн боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60203 від 01.01.2019 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку із чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з травня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 205,51 грн та інфляційних втрат за період з липня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 563,47 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в тому числі послуг з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

В свою чергу відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору № 60203 від 01.01.2019 та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України Про судовий збір та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Курилівського сільського споживчого товариства про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Курилівського сільського споживчого товариства (63702, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, буд. 56, код ЄДРПОУ: 01768223) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) основний борг за спожиту електричну енергію за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року у сумі 6 779 (шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 90 коп. (з ПДВ) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання НОМЕР_1 , МФО 351823, у Філії ХОУ АТ «Ощадбанк», м. Харків, код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з Курилівського сільського споживчого товариства (63702, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, буд. 56, код ЄДРПОУ: 01768223) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних за період з травня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 205 (двісті п`ять) грн 51 коп та інфляційні втрати за період з липня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 563 (п`ятсот шістдесят три) грн 47 коп на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 351823, ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з Курилівського сільського споживчого товариства (63702, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Дзержинського, буд. 56, код ЄДРПОУ: 01768223) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. (п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42206328).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "13" липня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко