Ухвала суду № 138141958, 10.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/833/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9799/6 від 06.07.2026 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рангост» (54001, м. Миколаїв, просп. Шевченка, 59; код ЄДРПОУ 36883526) про стягнення заборгованості у розмірі 377812,68 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рангост» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 377812,68 грн., з якої: 175400,00 грн. основна сума заборгованості по договору № КБТЗ/ПСПС/19/55 від 05.03.2019 р.; 50085,35 грн. інфляційне збільшення, нараховане на основну суму заборгованості; 15800,42 грн. 3% річних, нарахованих на основну суму заборгованості; 99246,72 грн. основна сума заборгованості по договору № КБТЗ/ПСПС/19/149 від 28/05.2019 р.; 28339,83 грн. інфляційне збільшення, нараховане на основну суму заборгованості; 8940,36 грн. 3% річних, нарахованих на основну суму заборгованості.

В обґрунтування позову заявник посилається на порушення відповідачем умов договорів № КБТЗ/ПСПС/19/55 від 05.03.2019 р. та № КБТЗ/ПСПС/19/149 від 28/05.2019 р. в частині виконання зобов`язань з поставки товару в порядку та строки, визначені договором, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої грошової суми за непоставлений товар за вказаними договорами у розмірі 175400,00 грн. та 99246,72 грн. відповідно. Також за порушення виконання відповідачем зобов`язання з повернення коштів позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які заявлено до стягнення.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту позову вбачається, що позивач в заявленому позові об`єднав вимоги за двома окремими договорами, при цьому в позові не обґрунтовано підстави для такого об`єднання.

За змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Разом з цим, частиною шостою статті 173 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

У той же час, аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження. Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22.

Поряд з цим за п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році - 3328 грн.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за двома різними договорами поставки № КБТЗ/ПСПС/19/55 від 05.03.2019 р. та № КБТЗ/ПСПС/19/149 від 28/05.2019 р. Відтак, з огляду на існування підстав для роз`єднання позовних вимог за кожним правочином окремо, та з огляду на те, що заявником у позові заявлено за кожним правочином вимогу майнового характеру, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено за кожною самостійною вимогою, у т.ч.:

- у спорі по договору поставки від 05.03.2019 р. № КБТЗ/ПСПС/19/55 за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 3619,29 грн. (241285,77 грн. х 1,5%);

- у спорі по договору поставки від 28/05.2019 р. № КБТЗ/ПСПС/19/149 - за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 3328,00 грн. (136526,91 грн. х 1,5% = 2047,90 грн., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328,00 грн.).

Водночас з урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через Електронний суд ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становить 5557,83 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір (3619,29 грн. + 3328,00 грн.) х 0,8).

В даному випадку суд зауважує, що незважаючи на те, що прохальна частина позову містить вимогу про стягнення загальної суми коштів, це не свідчить про те, що така вимога є однією самостійною вимогою, адже складається з кількох вимог з різних підстав їх виникнення.

Ані ГПК України, ані Закон України Про судовий збір не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує самостійні вимоги в одному позові.

Так, позивачем на підтвердження сплати судового збору надано копію платіжної інструкції від 03.07.2025 № 5078 на суму 4533,75 грн., що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, адже загальний розмір судового збору за двома вимогами складає 5557,83 грн. (3619,29 грн. + 3328,00 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.

Також згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Враховуючи викладене та з огляду на заявлення позивачем вимоги про стягнення грошових коштів, позивач відповідно до приписів ч. 7 ст. 162 ГПК України має зазначити реквізити його рахунку в банку або небанківському надавачі платіжних послуг та надати відповідний документ, що підтверджує наявність такого рахунку. Вказані відомості позовна заява не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимоги ч. 7 ст. 162, ч. 1, 7 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рангост» про стягнення заборгованості у розмірі 377812,68 грн. залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 10.07.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва