Ухвала суду № 138141129, 13.07.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/819/26

номер провадження 2-з/546/17/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 липня 2026 року м. Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представниця адвокат Гарківець Людмила Валентинівна про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орна опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері,

встановив:

10 липня 2026 року одночасно з позовом до суду надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову. Дана заява обґрунтована тим, що батько дитини ОСОБА_1 завжди намагався домовитися з матір`ю дитини щодо виховання та проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з ним. Але ОСОБА_2 була агресивно налаштована, не давала дитину на вихованні безпідставно, забороняла своїм батькам, у яких мешкала дитина спілкуватися з позивачем, що було порушенням прав та інтересів дитини.

Наприкінці 2023 року ОСОБА_1 виїхав в іншу країну за робочою візою та має дозвіл на роботу за контрактом у Канаді з 27.12.2023 до 27.02.2029 . При переїзді в іншу країну позивач весь час мав спілкування з дитиною по телефону в застосунку Telegram. Батько завжди цікавився життям дитини, її вподобаннями, малюнками, здоров`ям. Але через те, що ОСОБА_4 весь час добре спілкувалася з батьком, відповідачці ОСОБА_2 це не сподобалося і тому мати дитини з 17.01.2026 заблокувала телефон дитини для спілкування її з батьком. Дане блокування було викликано тим, що позивач, як батько дитини, дізнавшись про жорстке поводження з ОСОБА_5 , звернувся зі зверненням до Офісу Генерального прокурора щодо неправомірних дій вітчимом дитини ОСОБА_6 стосовно своєї доньки.

Через те, що більше пів року позивач не має можливості спілкуватися з дитиною, не знає як вона, її життя, здоров`я та загалом, що відбувається з дитиною, поки ідуть слідчі дії за вищезазначеним кримінальним правопорушенням у батька з дитиною на даний момент повністю втрачений емоційний зв`язок. Тому позивач прийняв рішення звернутися з позовом до суду, а також подати дану заяву про забезпечення позову, оскільки в даних правовідносинах можливий тривалий судовий розгляд справи та з метою запобігання втратам емоційного контакту батька з малолітньою долькою, погіршення між ними відносин вважає, що такий спосіб забезпечення позову буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Посилаючись на вищевикладені обставини, статтю 157 СК України, постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21, представниця позивача просила зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливість безперешкодно спілкуватися з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відеозв`язку кожного дня (з 18:00 до 19:00 за київським часом) без присутності матері до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд в судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи).

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається суддею не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову надійшла до суду у другій половині робочого дня 10 липня 2026 року, розгляд якої з урахуванням вихідних днів (11 липня та 12 липня 2026 року) проводиться 13 липня 2026 року із врахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України.

Суддя, розглянувши в порядку частини першої статті 153 ЦПК України заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали, додані до заяви, доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, на яку посилалася у заяві представниця позивача, вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Суд звертає увагу, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із ним.

Таким чином батько дитини, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає за кордоном, тобто, окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, зокрема шляхом відеозв`язку, а мати дитини не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд вважає, що таке спілкування батька з дитиною буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки за таких умов буде збереження її зв`язків із обома батьками.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повної втрати психологічних та емоційних зв`язків між батьком та донькою.

При цьому суддя зазначає, що забезпечення можливості безперешкодного спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150-153, 157, 247, 260, 353 ЦПК України, суддя

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представниця адвокат Гарківець Людмила Валентинівна про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орна опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері задовольнити.

Зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливість безперешкодно спілкуватися з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відеозв`язку кожного дня (з 18:00 до 19:00 за київським часом) без присутності матері до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

У порядку частини другої статті 157 ЦПК України копію даної ухвали направити позивачу для відому, а відповідачці ОСОБА_2 для виконання.

Роз`яснити відповідачці положення частини четвертої статті 157 ЦПК України, відповідно до якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання 13 липня 2026 року та підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання у межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», для пред`явлення виконавчого документа.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.В. Зіненко