Ухвала суду № 138139609, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.07.2026Справа № 910/1978/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019)

про забезпечення позову у справі

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)

до Приватного підприємства "АГРОПРОДПОСТАЧ" (02660, м. Київ, проспект Броварський, буд. 5и, ідентифікаційний код 31989169)

про витребування майна,

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича (далі прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі позивач) з позовом до Приватного підприємства "АГРОПРОДПОСТАЧ" (далі відповідач) про витребування групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199, 7 кв.м. по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві 01.02.2024 зареєстровано за Приватним підприємством "АГРОПРОДПОСТАЧ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000). Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято на підставі свідоцтва про право власності САВ №784938 від 22.02.2007, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва. Однак за інформацією Департаменту комунальної власності міста Києва від 23.05.2025 та від 24.12.2025 Головним управлінням комунальної власності міста Києва не здійснювалось оформлення права власності відповідача на спірне нерухоме майно, свідоцтво про право власності на групу спірних нежитлових приміщень не видавалось, процедура приватизації не проводилась, рішення про відчуження спірного об`єкту нерухомості не приймалось, тобто спірні нежитлові приміщення незаконно вибули з комунальної власності на підставі неіснуючого свідоцтва про право власності.

25.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Заступником керівника Київської міської прокуратури подано заяву про забезпечення позову, у якій прокурор просить суд:

- накласти арешт на групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000).

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству "СЕТАМ", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1978/26 заяву заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича від 25.02.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000) та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству "СЕТАМ", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000) повернуто заявнику.

Так, суд дійшов висновку про те, що повторне подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову з тих самих підстав, які досліджувались судом та наведені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №761/29474/25 (провадження №1-кс/761/19499/2025), яка набрала законної сили, є зловживанням заступником керівника Київської міської прокуратури своїми процесуальними правами.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу суду та направити справу № 910/1978/26 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено повністю, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 про повернення заяви про забезпечення позову заявнику скасовано, заяву заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі №910/1978/26 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

У своїй поставної від 11.05.2026 Північний апеляційний господарський суд зазначив, що заяву про забезпечення позову у справі №910/1978/26 Київською міською прокуратурою подано вперше, а тому висновки суду про її повторне подання є безпідставними (в порядку кримінального судочинства заяву подано прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва), отже, наведене виключає наявність зловживання з боку заявника заходів забезпечення у даній справі, крім цього, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, подану в межах даної справи, прокурором вказано про намір відповідача відчужити спірне майно, як комерційне приміщення площею 200 кв.м по вул. Скоропадського, 15 у місті Києві, та надано відповідні докази.

09.07.2026 матеріали справи повернулися до Господарського суду міста Києва.

Розглянувши заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича про забезпечення позову від 26.02.2026, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

В обґрунтування поданої заяви, заступник керівника Київської міської прокуратури зазначає, що Приватне підприємство "АГРОПРОДПОСТАЧ" заволоділо спірним майном без належної правової підстави, при цьому наявність державної реєстрації права власності на спірне майно за Приватним підприємством "АГРОПРОДПОСТАЧ" надає підприємству можливість вільно розпоряджатись спірними приміщеннями, у тому числі, відчужувати їх, що створює реальну загрозу ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора, незважаючи на те, що спірні приміщення розташовано у житловому будинку, який є об`єктом культурної спадщини і перебуває під охороною Закону.

Суд встановив, що за посиланням: https://novolipki.com.ua/skoropadskogo-15-2/ розміщено оголошення про продаж комерційного приміщення площею 200 кв. м по вул. Скоропадського, 15 у місті Києві.

Вказане, на думку прокурора, свідчить про очевидний намір відповідача відчужити спірні приміщення, незважаючи на те, що сам відповідач право власності на ці приміщення у встановленому законом порядку не набув.

Таким чином, з огляду на наявність спору щодо права власності на об`єкт нерухомого майна групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві 01.02.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000), заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього об`єкта нерухомості є цілком співмірними та адекватними.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вжиття заявлених Заступником керівника Київської міської прокуратури заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища та недопущення можливого відчуження об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, право на яке оспорюється учасниками процесу, до вирішення спору, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

Тоді як у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатні обґрунтування та доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного об`єкта нерухомого майна та зміни форми власності може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також наявності зв`язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Згідно з частиною шостою статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству "СЕТАМ", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2877105680000).

3. Стягувачем за даною ухвалою є: Київська міська рада (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141).

4. Боржником за даною ухвалою є: Приватне підприємство "АГРОПРОДПОСТАЧ" (02660, м. Київ, проспект Броварський, буд. 5и, ідентифікаційний код 31989169).

5. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та її оскарження не зупиняє її виконання.

6. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки з моменту її винесення, тобто до 13.07.2029.

7. Ухвала набирає законної сили 13.07.2026 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Л.Г. Пукшин