№ 138139290, 07.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/51/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Справа № 908/1552/24(908/3669/25)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення у справі

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ, код ЄДРПОУ 36359075 (69013 Україна, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4; представник: арбітражний керуючий Бандола Олександр Олексійович (свідоцтво №853 від 17.07.13, адреса: вул. Коперника, 3, кв. 255, м. Київ, Україна, 04116)

відповідачі: 1/ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО МОТОР СІЧ, код ЄДРПОУ 14307794 (69068 Україна, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15)

2/ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО БАНК АЛЬЯНС, код ЄДРПОУ 14360506 (04053 Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50)

треті особи: 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮКС КРАЇНА, код ЄДРПОУ 39237508 (03110 Україна, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 20-В, офіс 1037);

2/ Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 44118663 (69107 Україна, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166);

3/ Комунальне підприємство МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЗАПОРІЖЖЯ, код ЄДРПОУ 01130561 (69013 Україна, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4)

про визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2023 року до договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 року та стягнення 5 993 830, 31 грн.

в межах справи № 908/1552/24

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ, код ЄДРПОУ 36359075 (69013 Україна, м. Запоріжжя, вул. блакитна, буд. 4)

Представники сторін не з`явились

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1552/24(908/3669/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ» до Акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» та Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2023 до договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013 та стягнення 5 993 830,31 грн.

Спір розглядався в межах справи № 908/1552/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 відкрито провадження у справі № 908/1552/24(908/3669/25), залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 12.10.2023 до договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 20 від 28.10.2013, укладену між Акціонерним товариством «МОТОР СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ».

Стягнуто з Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ» 5 993 830,31 грн.

Також судом вирішено питання про розподіл витрат зі сплати судового збору.

26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення.

Заявник просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» і Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

В обґрунтування заяви ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» зазначає, що воно було залучене до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, підтримувало заявлені позовні вимоги, які за результатами розгляду справи були задоволені судом.

Заявник посилається на положення частини тринадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути стягнуті на її користь залежно від того, підтримувала чи заперечувала така особа заявлені позовні вимоги.

ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» вказує, що у поданих до суду письмових поясненнях щодо позову навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікувало понести під час розгляду справи судом першої інстанції, визначивши витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Також у письмових поясненнях заявник повідомив суд, що докази на підтвердження остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підтвердження заявленого розміру витрат ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» подано:

- копію договору про надання правничої допомоги № 02-07/22 від 07.07.2022;

- копію додаткової угоди № 17 від 22.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 02-07/22 від 07.07.2022;

- звіт про надання правничої допомоги від 23.01.2026;

- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 23.01.2026;

- рахунок-фактуру № 1 від 23.01.2026;

- ордер на надання правничої допомоги;

- докази направлення заяви іншим учасникам справи.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 17 від 22.12.2025 сторони погодили фіксовану вартість послуг адвоката, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у цій справі, у розмірі 25 000,00 грн.

У звіті про надання правничої допомоги та акті від 23.01.2026 зазначено перелік виконаних адвокатом робіт, а також вказано, що послуги прийняті клієнтом без зауважень.

Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» подало заперечення проти задоволення заяви ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА».

Банк посилається на те, що надані заявником документи не є узгодженими між собою та не підтверджують належним чином правову підставу, обсяг і вартість професійної правничої допомоги саме у справі № 908/1552/24(908/3669/25).

Зокрема, в ордері на надання правничої допомоги зазначено договір № 02-07/23 від 07.07.2024, тоді як на підтвердження заявлених витрат до суду подано договір про надання правничої допомоги № 02-07/22 від 07.07.2022 та додаткову угоду до цього договору.

АТ «БАНК АЛЬЯНС» також указує, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям реальності, розумності, необхідності та співмірності, оскільки ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» було третьою особою без самостійних вимог, підтримувало вже сформовану позивачем правову позицію та не несло основного тягаря доказування у справі.

На переконання Банку, подані звіт та акт підтверджують лише домовленості між адвокатом і клієнтом, але не доводять необхідності покладення всієї погодженої ними суми на відповідачів.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА», заперечення АТ «БАНК АЛЬЯНС», додані до них документи та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Щодо дотримання процесуального строку.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона або інший учасник справи сплатили чи мають сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів учасник справи зробив відповідну заяву.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі ухвалено 20.01.2026.

Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

П`ятий день після ухвалення рішення припадав на 25.01.2026, який був вихідним днем.

Згідно з частиною четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, останнім днем строку для подання доказів на підтвердження витрат було 26.01.2026.

Наявною у матеріалах справи квитанцією підсистеми «Електронний суд» підтверджено, що заява ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження розміру витрат подана до Господарського суду Запорізької області 26.01.2026.

Крім того, у письмових поясненнях щодо позову ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» навело попередній розрахунок витрат у сумі 25 000,00 грн та повідомило про намір подати остаточні докази їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Таким чином, заявником дотримано порядок і строк подання доказів, установлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, підстави для залишення заяви без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку відсутні.

Водночас своєчасне подання заяви та доданих до неї документів не є безумовною підставою для відшкодування заявленої суми за рахунок інших учасників справи.

Суд зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність і достатність поданих доказів, установити реальність та необхідність витрат, їх безпосередній зв`язок із розглядом конкретної справи, а також перевірити відповідність заявленого розміру критеріям розумності, обґрунтованості, пропорційності та співмірності.

Щодо права третьої особи на відшкодування витрат.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасника справи або з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною тринадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, статус третьої особи без самостійних вимог не виключає можливості компенсації понесених нею судових витрат.

Проте така компенсація не має автоматичного характеру та можлива лише за умови дотримання загального порядку заявлення і доказування судових витрат, а також доведення їх реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Сам факт підтримання третьою особою позовних вимог, які надалі були задоволені судом, не звільняє її від обов`язку довести, що заявлені до компенсації витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, фактично понесені або підлягають сплаті, а їх розмір є обґрунтованим і пропорційним.

Щодо належності та узгодженості доказів.

Відповідно до статей 73, 74, 76 79 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Достовірними є докази, створені без впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи.

Наявність обставини, на яку учасник посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу учасник справи має надати сукупність документів, які дають можливість достовірно встановити:

- наявність договірних відносин між адвокатом і клієнтом;

- конкретну справу, у якій надавалася правнича допомога;

- обсяг доручення адвокату;

- погоджений порядок обчислення гонорару;

- перелік фактично наданих послуг;

- їх вартість;

- факт оплати або виникнення безумовного обов`язку сплатити відповідну суму.

ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» подало договір про надання правничої допомоги № 02-07/22 від 07.07.2022 та додаткову угоду № 17 від 22.12.2025 до зазначеного договору.

Водночас у наданому до матеріалів справи ордері міститься посилання на договір про надання правової допомоги № 02-07/23 від 07.07.2024.

Таким чином, реквізити договору, зазначені в ордері, не відповідають реквізитам договору та додаткової угоди, на яких ґрунтується вимога про компенсацію витрат.

Наведена розбіжність стосується істотної обставини визначення правової підстави, на якій адвокат здійснював представництво ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» у цій справі та за якою у клієнта виник обов`язок сплатити адвокату 25 000,00 грн.

Договір № 02-07/23 від 07.07.2024, зазначений в ордері, до заяви не додано.

Пояснень щодо причин невідповідності номера та дати договору заявником не надано.

Заяви про те, що в ордері допущено технічну помилку, до суду не надходило.

Суд не може самостійно припускати, що посилання в ордері на інший договір є технічною помилкою, оскільки таке припущення фактично означало б самостійне усунення судом недоліків доказової бази заявника, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності господарського судочинства.

Ордер підтверджує повноваження адвоката на представництво учасника справи, тоді як договір і додаткова угода мають підтвердити зміст домовленостей між адвокатом та клієнтом щодо обсягу доручення і вартості послуг.

За наявності істотної невідповідності між цими документами суд позбавлений можливості беззаперечно встановити, що правнича допомога у справі № 908/1552/24(908/3669/25) надавалася саме на підставі договору № 02-07/22 від 07.07.2022 та додаткової угоди № 17 від 22.12.2025.

Звіт про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі послуг від 23.01.2026 підписані адвокатом і клієнтом та підтверджують узгодження ними певного переліку послуг і їх загальної вартості.

Разом із тим такі документи складені сторонами договірних відносин і відображають їх внутрішню домовленість.

Вони не мають для суду наперед установленої сили та не є самостійною і безумовною підставою для покладення відповідної суми на інших учасників справи.

Поданий рахунок-фактура № 1 від 23.01.2026 містить вимогу про оплату, однак не підтверджує фактичного перерахування коштів адвокату.

Суд ураховує, що витрати на правничу допомогу можуть бути розподілені не лише тоді, коли вони фактично сплачені, а й коли відповідна сума підлягає сплаті згідно з належно підтвердженим договором.

Проте в цій справі саме правова підстава виникнення такого обов`язку не підтверджена несуперечливою сукупністю доказів через невідповідність реквізитів договору в ордері та документах, на яких ґрунтується заява.

Отже, подані документи не утворюють послідовного, взаємопов`язаного і несуперечливого доказового ланцюга, який давав би можливість достовірно встановити підставу виникнення, обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі.

Щодо доведеності обсягу та необхідності послуг.

Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Погодження сторонами договору фіксованого гонорару не звільняє заявника від обов`язку довести, які саме послуги були фактично надані, їх зв`язок із розглядом конкретної справи та об`єктивну необхідність відповідних робіт.

Звіт від 23.01.2026 містить перелік робіт, які, за твердженням заявника, виконані адвокатом під час розгляду справи.

Однак сам по собі перелік дій, складений адвокатом і погоджений клієнтом, не підтверджує їх фактичне виконання, необхідність і значення для вирішення спору.

ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» брало участь у справі як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Третя особа не була ініціатором позову, не визначала предмет і підстави заявлених вимог та не несла основного тягаря доказування обставин, якими обґрунтовувався позов.

Правова позиція щодо визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів була сформована позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКА ХЕНДЛІНГОВА КОМПАНІЯ» в особі його ліквідатора.

Позиція ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» полягала у підтриманні позовних вимог.

Заявником не наведено, які саме самостійні фактичні або правові обставини, що не були досліджені та викладені позивачем, опрацьовував адвокат третьої особи.

Не зазначено, які унікальні докази були зібрані чи подані ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА», які складні процесуальні документи були підготовлені його представником та яке самостійне значення вони мали для ухвалення рішення.

Не доведено, що виконання адвокатом заявленого комплексу робіт об`єктивно вимагало витрат часу і професійних зусиль, співмірних із фіксованим гонораром у сумі 25 000,00 грн.

До звіту включено дії, які за своїм характером є взаємопов`язаними складовими однієї комплексної послуги, зокрема:

- ознайомлення з матеріалами справи;

- аналіз позовної заяви та доданих доказів;

- аналіз норм матеріального і процесуального права;

- формування правової позиції;

- підготовка письмових пояснень.

Штучне розділення єдиної послуги на декілька окремих операцій не свідчить про збільшення фактичного обсягу правничої допомоги та саме по собі не підтверджує обґрунтованість заявленої суми.

Частина дій, зазначених у звіті, за своєю суттю дублює підготовку письмових пояснень третьої особи та не може бути автоматично врахована як окремі самостійні послуги.

Заявником також не доведено, що всі зазначені у звіті роботи виконані після укладення додаткової угоди № 17 від 22.12.2025, виключно в межах справи № 908/1552/24(908/3669/25) і не охоплювалися загальним юридичним обслуговуванням клієнта за основним договором.

Таким чином, звіт та акт підтверджують внутрішнє погодження між адвокатом і клієнтом, однак не є достатніми доказами того обсягу витрат, який має бути компенсований за рахунок відповідачів.

Щодо розумності, пропорційності та співмірності витрат.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт;

- часом, витраченим адвокатом;

- обсягом наданих послуг і виконаних робіт;

- ціною позову та значенням справи для учасника, зокрема впливом вирішення справи на його репутацію або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін;

- поведінку учасників справи, яка призвела до затягування її розгляду;

- дії щодо досудового врегулювання спору;

- стадію, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги.

Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Свобода адвоката та клієнта у визначенні розміру гонорару стосується їх внутрішніх договірних відносин.

Умови договору не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію відповідних витрат за рахунок іншої особи.

Відповідачі не брали участі у погодженні розміру гонорару між ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» та його адвокатом і не повинні автоматично нести весь обсяг приватних витрат, погоджених такими особами.

Для покладення витрат на іншого учасника справи суд повинен встановити, що вони були реальними, неминучими, об`єктивно необхідними та розумними за своїм розміром.

При цьому суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом і не вирішує питання про дійсність чи обов`язковість погодженого гонорару для ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА».

Предметом оцінки суду є виключно наявність підстав для компенсації такого гонорару за рахунок відповідачів.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що суд не зобов`язаний присуджувати учаснику справи всі понесені ним витрати на адвоката, якщо встановить, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, витраченим часом та значенням спору.

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування має бути встановлено не лише факт домовленості клієнта з адвокатом, а й розумну необхідність відповідних витрат у конкретній справі.

АТ «БАНК АЛЬЯНС» подало заперечення щодо обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, а тому суд має правові підстави оцінити доводи про їх завищення.

Оцінюючи співмірність заявленої суми, суд ураховує:

- процесуальний статус ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» як третьої особи без самостійних вимог;

- відсутність у заявника обов`язку самостійно формувати предмет і підстави позову;

- збіг правової позиції третьої особи з позицією позивача;

- відсутність доказів подання третьою особою самостійного значного обсягу доказів;

- відсутність доказів виконання адвокатом складних або унікальних процесуальних робіт;

- часткове дублювання заявлених у звіті дій;

- суперечності між документами щодо правової підстави представництва;

- відсутність належного обґрунтування фактичного часу, необхідного для виконання кожної роботи;

- відсутність доказів того, що всі заявлені послуги були необхідними та безпосередньо вплинули на результат розгляду справи.

Сам по собі значний розмір ціни позову не є достатньою підставою для покладення на відповідачів усієї суми гонорару третьої особи.

Значення справи для ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» заявником окремо не обґрунтовано.

Заявник не пояснив, яким чином результат розгляду спору безпосередньо впливав на його права, обов`язки, господарську діяльність чи майновий стан у такому обсязі, який виправдовував би витрати в розмірі 25 000,00 грн.

Крім того, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» просить стягнути витрати з двох відповідачів, однак не визначає:

- конкретний розмір витрат, який має бути покладений на кожного відповідача;

- чи просить заявник стягнути суму солідарно або в частках;

- правові підстави солідарного стягнення витрат;

- які саме дії кожного з відповідачів зумовили необхідність понесення третьою особою відповідних витрат.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає автоматичного солідарного стягнення витрат на професійну правничу допомогу з кількох учасників справи.

Тому невизначеність способу розподілу заявленої суми є додатковою обставиною, яка свідчить про необґрунтованість заяви в поданій редакції.

Висновки суду.

Суд установив, що ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» своєчасно подало заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження заявлених витрат.

Отже, підстави для залишення заяви без розгляду через недотримання строку відсутні.

Водночас дотримання процесуального строку не підтверджує обґрунтованості заявленої суми та не створює безумовного обов`язку відповідачів компенсувати весь погоджений між адвокатом і клієнтом гонорар.

За результатами оцінки поданих доказів суд установив, що:

- в ордері адвоката зазначено договір № 02-07/23 від 07.07.2024, тоді як на підтвердження витрат подано договір № 02-07/22 від 07.07.2022 і додаткову угоду до нього;

- заявником не усунуто суперечності щодо правової підстави надання адвокатом професійної правничої допомоги саме у цій справі;

- договір, зазначений в ордері, до суду не подано;

- звіт та акт приймання-передачі послуг підтверджують внутрішнє погодження адвокатом і клієнтом вартості послуг, але не доводять необхідності покладення всієї суми на відповідачів;

- рахунок-фактура не підтверджує фактичного перерахування коштів;

- безумовний обов`язок сплатити саме 25 000,00 грн у цій справі не підтверджено несуперечливою сукупністю доказів;

- не доведено фактичне виконання всього зазначеного у звіті обсягу робіт саме у справі № 908/1552/24(908/3669/25);

- не доведено, що надані адвокатом послуги мали самостійний характер і не дублювали правову позицію позивача;

- не наведено належного обґрунтування складності виконаних адвокатом робіт, фактично витраченого часу та необхідності кожної заявленої послуги;

- не обґрунтовано співмірність суми 25 000,00 грн із процесуальним статусом третьої особи та фактичним обсягом її участі у справі;

- не визначено порядку розподілу заявленої суми між двома відповідачами та не наведено правових підстав для її солідарного стягнення.

Установлені обставини в сукупності свідчать, що заявником не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність підстав для покладення на АТ «МОТОР СІЧ» та АТ «БАНК АЛЬЯНС» витрат ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Суд не ставить під сумнів право ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» на отримання професійної правничої допомоги та право адвоката на одержання гонорару відповідно до укладеного договору.

Проте правовідносини між адвокатом і клієнтом не є тотожними правовідносинам щодо розподілу судових витрат між учасниками судового процесу.

Компенсації за рахунок іншої сторони підлягають не всі витрати, погоджені клієнтом з адвокатом, а лише ті, щодо яких судом установлено їх реальність, необхідність, обґрунтованість та розумність.

Оскільки сукупність поданих документів не підтверджує відповідність заявлених 25 000,00 грн зазначеним критеріям, у задоволенні заяви ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 73 79, 86, 116, 123, 124, 126, 129, 221, 232 233, 236 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

2. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції покласти на заявника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 13.07.2026.

Суддя О.О. Юлдашев