Рішення № 138139243, 13.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/58/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 916/1431/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020», (вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 805, м. Одеса, 65005)

про стягнення 81 632,51 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» 15.04.2026 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 81 632,51 грн., яка складається з заборгованості за спожиту електричну енергію у період вересень - грудень 2025 року в сумі 80 253,69 грн., 3 % річних у сумі 682,70 грн. та інфляційних втрат у сумі 696,12 грн., а також судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» і додані до неї документи передано за виключною підсудністю на розгляд до Господарського суду Запорізької області в електронному вигляді.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справу № 916/1431/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1431/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/58/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.,ст. 16, 526, 530, 625, 610-612, 629 ЦК України, положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, публічним договором № 17451 від 01.07.2025, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 80 253,69 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію у період вересень - грудень 2025 року, 3 % річних у сумі 682,70 грн. та інфляційних втрат у сумі 696,12 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2026 про відкриття провадження у справі № 916/1431/26 відповідачу запропоновано у строк до 01.06.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 11.06.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

29.05.2026 через підсистему через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» подано відзив на позовну заяву (вх. № 11785/08-08/26 від 29.05.2026). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактичного споживання електричної енергії безпосередньо від КТП за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 23 ним не здійснюється, а використання електричної енергії відбувається у межах діяльності ОСББ «Легенда-1» та відповідних договірних відносин. Разом з тим, Відповідач вважає, що нарахування здійснені без належного врахування даних комерційного обліку та фактичних обсягів споживання, визначених у встановленому законодавством порядку. На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити повністю.

18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» подані додаткові пояснення по справі за вих. б/н від 17.06.2026 (вх. 13366/08-08/26 від 18.06.2026).

Розглянувши додаткові пояснення по справі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно норм ч. 2 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання такого процесуального документу як пояснення по справі, тому вказані пояснення за вих. б/н від 17.06.2026 (вх. № 13366/08-08/26 від 18.06.2026) не приймається судом до розгляду.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 11.06.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020», м. Одеса про розгляд справи № 916/1431/26 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 13.07.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» (відповідач, Споживач) укладено публічний Договір № 17451 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг(далі - Договір) шляхом споживання будь-якого обсягу електричної енергії за адресою розташування електроустановок та оплати виставленого рахунку та підписання заяви-приєднання до Договору.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії розміщено на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем Договору про постачання електричної енергії споживачу послуг суду не надано.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричноїенергії як товарної продукції споживачу (далі Споживач) постачальником електричної енергії (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору «умови постачання» початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Згідно з розділом 5 Договору Ціна, порядок обліку і оплата електричноі?? енергіі?, Відповідач розраховується з Позивачем за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженоі? Регулятором, згідно з обраною Відповідачем комерціи?ною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору «Спосіб оплати», Розрахунковим періодом є календарнии? місяць якии? встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця.

Оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здіи?снюється один раз за фактичними показниками комерціи?ного обліку.

Відповідно до п. 5.10 Договору Споживач здіи?снює плату за послугу з розподілу (передачі) електричноі? енергіі? або у складі вартості (ціни) електричноі? енергіі? Постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючии? договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричноі? енергіі?. Спосіб оплати послуги з розподілу (передачі) електричноі? енергіі? зазначається в комерціи?ніи? пропозиціі?, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричноі? енергіі?, затверджених Постановою від 14.03.2018 № 312 Національноі? комісіі?, що здіи?снює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричноі? енергіі?, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерціи?ного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерціи?ного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ).

В п. 13.1 Договору визначено, що цей Договір укладається на строк зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричноі? енергіі?, зазначеноі? Споживачем у заяві-приєднанні.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що за період вересень - грудень 2025 року відповідачем фактично спожито електричної енергії в об`ємі 7793 кВт/год на загальну суму 80253,69 грн.

Факт постачання відповідачу електричної енергії та обсяги її споживання підтверджуються повідомленням-листом вих. № 007.2-66/129 від 09.01.2026 оператора системи розподілу АТ «Запоріжжяобленерго», який містить дані комерційного обліку щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії.

В матеріалах справи наявні рахунки за період вересень - грудень 2025 року на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 80253,69 грн.

Отже, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 80253,69 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2025 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» укладено договір про компенсацію вартості послуг за постачання електричної енергії.

Відповідно до п.1 Договору компенсацію вартості послуг за постачання електричної енергії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-1» прийняло на себе зобов`язання здійснювати ТОВ «Централ Парк 2020» компенсацію, а саме вартість послуг з дистанціи?ного збору даних у розмірі 90 % від вартості відповідно до Договору; вартість послуг попереджувальних ремонтів та обсягів робіт, визначених технологічними картами ремонту, відповідно до Договору; вартість послуг за спожиту активну електричну енергію технологічних втрат електричноі? енергіі? в мережах Споживача згідно виставлених рахунків АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» (ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та інші підрозділи АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО».

30.10.2025 та 17.11.2025 позивачем були направлені попередження про припинення постачання електричної енергії № 55/11724 від 30.10.2025 та № 55/11830 від 17.11.2025, однак фактичного припинення електропостачання не відбулося.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги по постачанню електричної енергії за вересень - грудень 2025 року в розмірі 80253,69 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припиненнязобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити спожиту за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії в частині своєчасного і повного розрахунку за послугу постачання електричної енергії за вересень - грудень 2025 року суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» заборгованості за спожиту електричну енергію за вересень - грудень 2025 року в розмірі 80253,69 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що він не є фактичним споживачем електричної енергії, а електрична енергія використовувалася ОСББ «Легенда-1», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ТОВ «ЦЕНТРАЛ ПАРК 2020» виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги. Договір укладено шляхом приєднання відповідно до статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що підтверджується підписаною заявою-приєднанням, фактичним споживанням електричної енергії та частковою оплатою виставлених рахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що оператором системи розподілу за відповідачем закріплено відповідну точку комерційного обліку, а адміністратором комерційного обліку визначено фактичні обсяги спожитої електричної енергії. Саме на підставі цих даних позивачем сформовано рахунки за спірний період.

Посилання відповідача на укладений з ОСББ «Легенда-1» договір про компенсацію вартості послуг за постачання електричної енергії суд оцінює критично, оскільки зазначений договір укладений між відповідачем та третьою особою і не змінює прав та обов`язків сторін договору постачання електричної енергії. Такий договір регулює виключно внутрішні майнові відносини між відповідачем та ОСББ і не звільняє відповідача від обов`язку оплатити електричну енергію постачальнику.

Відповідно до статей 509, 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання підлягають належному виконанню його сторонами, а укладений договір є обов`язковим для виконання. Отже, укладення відповідачем договору з іншою юридичною особою не припиняє та не змінює його обов`язку перед позивачем щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії.

Таким чином, договір про компенсацію не є належним доказом відсутності заборгованості перед позивачем та не спростовує заявлених позовних вимог.

Крім того, вказаний договір не містить умов про переведення боргу або заміну боржника у зобов`язанні перед позивачем.

Доводи відповідача про те, що позивач не припинив постачання електричної енергії після направлення попереджень, суд також відхиляє, оскільки саме по собі неприйняття позивачем рішення про припинення електропостачання не припиняє грошового зобов`язання відповідача щодо оплати фактично спожитої електричної енергії. Законодавство не ставить виникнення обов`язку зі сплати вартості спожитої електричної енергії у залежність від реалізації постачальником права на припинення електропостачання.

Суд також враховує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували дані адміністратора комерційного обліку щодо обсягів споживання електричної енергії, не довів помилковість визначених обсягів споживання та не підтвердив відсутність користування відповідною точкою комерційного обліку у спірний період.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заперечення відповідача не спростовують встановленого факту існування договірних правовідносин, факту постачання електричної енергії та наявності у відповідача обов`язку оплатити її вартість.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність обсягів споживання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії надано повідомлення (лист) адміністратора комерційного обліку АТ «Запоріжжяобленерго» № 007.2-66/129 від 09.01.2026 з інформацією про фактичні обсяги електричної енергії, визначені за відповідним EIC-кодом точки комерційного обліку.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 4.3, 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії та положень Кодексу комерційного обліку саме дані адміністратора комерційного обліку є підставою для визначення обсягів поставленої, розподіленої та спожитої електричної енергії і проведення розрахунків між учасниками ринку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені дані адміністратора комерційного обліку, не доведено їх недостовірність, помилковість визначення обсягів споживання або наявність розбіжностей між даними комерційного обліку та фактичними показниками засобів обліку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив часткову оплату рахунків за договором постачання електричної енергії, що свідчить про визнання існування договірних відносин між сторонами та не узгоджується з доводами про відсутність статусу споживача або відсутність обов`язку здійснювати оплату.

За таких обставин суд вважає надані позивачем докази достатніми, належними та допустимими для підтвердження факту постачання електричної енергії, обсягів її споживання та наявності заборгованості відповідача.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 682,70 грн. 3 % річних за загальний період з 15.10.2025 по 22.02.2026.

Судом перевірений розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 682,70 грн. 3 % річних.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 696,12 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з листопада 2025 по січень 2026 року.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 696,12 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Наведені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують встановленого судом факту постачання позивачем електричної енергії, обсягів її споживання та наявності у відповідача обов`язку оплатити її вартість відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За встановлених обставин, враховуючи доведеність факту постачання електричної енергії, підтвердження її обсягів даними комерційного обліку, неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо її оплати та відсутність належних доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020», (вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 805, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний номер 42786690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239) 80 253 (вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 69 коп. заборгованості, 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. 3 % річних, 696 (шістсот дев`яносто шість) грн. 12 коп. інфляційних втрат та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 13» липня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.