Рішення № 138138857, 02.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026м. ДніпроСправа № 904/462/26

За позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Європейська, буд. 15) в інтересах держави в особі

позивача: Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сел. Солоне, вул. Задернюка, буд. 3, код ЄДРПОУ 04339652)

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034)

про стягнення шкоди в сумі 269 572,80 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Пилипенко В.Р.

Представники:

від прокуратури: Камлер А.В. (службове посвідчення № 069918 від 01.03.2023)

від позивача: не з`явився

від відповідача: Денисенко Т.В. (довіреність № 821 від 17.12.2025)

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки дерев, у сумі 269 572,80 гривень.

Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що в результаті проведення контрольного заходу за додержанням Філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вимог нормативно-правових актів із ведення лісового господарства та електронного обліку деревини зафіксовано незаконну порубку дерев у кількості 9 штук акацій на території кварталу 59 виділу 3 Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, про що складено акт від 18.07.2025 року.

Унаслідок неналежного виконання працівниками Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обов`язків щодо захисту та охорони лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 269 572,80 грн, що підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 17.12.2025 № СЕ-19/104-25/47248-ФХЕД.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/462/26 та призначено підготовче засідання на 10.03.2026 об 11:30 год.

06 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» просить повністю відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі № 904/462/26 на 19.03.2026 о 12:40 год.

17 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив.

Також 17.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про проведення судових засідань за відсутності учасника справи. Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області просить розглянути справу в усіх судових засіданнях (підготовчому та розгляду справи по суті) без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами. Також Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області повідомила, що позов керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/462/26 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.05.2026 о 10:00 год.

У судовому засіданні 07.05.2026 заслухано вступні слова прокурора та представниці відповідача, присутніх у залі суду, а також оголошено перерву до 02.07.2026 о 10:30 год.

У судовому засіданні 02.07.2026 прокурор, присутній у залі суду, підтримав позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представниця Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», присутня 02.07.2026 у залі суду, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Ураховуючи предмет та підстави позовної заяви в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.07.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення прокурора та представниці відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді необхідно вказати таке.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні органи. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивачі не здійснюють захист своїх інтересів у суді.

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивач, як орган, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурор таку поведінку Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області розцінив як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокуратури виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, у справі № 904/462/26 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Предметом доказування в даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки дерев.

16 липня 2025 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» склало акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства (а.с.19-21, надалі Акт огляду).

Згідно з Актом огляду 16 липня 2025 року об 11 год 45 хв у Микільському лісництві в кв. 59 вид. 3, ур. Скубова Балка, категорія лісів ПЗФ, було виявлено незаконну рубку дерев акації в кількості 9 штук невідомими особами.

Відповідно до додатка до Акта огляду «Розрахунок шкоди, заподіяної лісу Микільського лісництва Запорізького надлісництва, Солонянська ОТГ, Дніпровський район, квартал 59 виділ 3, природно-заповідний фонд» (а.с. 21) розрахунок здійснено згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», загальний розмір шкоди внаслідок незаконної порубки дерев становить 380412,02 гривень.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками відділу № 5 сектора № 2 управління безпеки Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за результатами проведення контрольного заходу за додержанням Філією «Східний лісовий офіс» вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини на території кварталу 58 виділу 3 (ПЗФ) в ході натурного обстеження кварталу виявлено самовільний поруб дерев невідомими особами в кількості 9 шт. (акація). Даний факт не зареєстрований в книзі обліку лісових порушень. Сума заподіяної шкоди становить 380 412 грн 02коп. Указане зафіксовано в акті від 18.07.2025, що складений Департаментом безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за результатами проведення контрольного заходу у Філії «Східний лісовий офіс» (а.с. 14и-16).

За фактом виявлення вищезазначеної незаконної порубки дерев Філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надіслано на адресу Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення № 1626/32.7.2-2025 від 24.07.2025 про кримінальне правопорушення (а.с. 18-19).

За фактом незаконної порубки дерев Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра Дніпропетровської області 08.09.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42025042020000069 за ч. 2 ст. 1971 Кримінального кодексу України, досудове розслідування в якому здійснювалось відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (а.с. 27).

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків, завданих державі, слідча призначила судову інженерно-екологічну експертизу.

На підставі висновку експерта від 17.12.2025 № СЕ-19/104-25/47248-ФХЕД (а.с. 28-32, надалі Висновок експерта) на вирішення судової експертизи поставлене запитання (у редакції постанови про призначення судової експертизи):

- Чи підтверджується документально розмір шкоди, заподіяної Микільському лісництву Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» внаслідок порубки дерев на території лісу квартал 59, виділ 3 природо-заповідного фонду, відповідно до акта, складеного за результатами проведення контрольного заходу у Філії «Східний лісовий офіс» від 18.07.2025 року?

Згідно з Висновком експерта розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 9 дерев породи акація біла, до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 59 виділ 3 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», який розраховано провідним інженером ОЗЛ Олексієм Вітером та складає 380 412,02 грн (а.с. 34), не підтверджується на суму 110 839,22 грн (сто десять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 22 копійки). Розбіжність у розрахунках виникла на стадії індексації такс відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», та на стадії групування дерев за діаметрами до відповідних таксаційних цін.

Таким чином, згідно з Висновком експерта, враховуючи надані для проведення для проведення експертизи матеріали кримінального провадження та проведені розрахунки експертом, можливо стверджувати, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 9дерев породи акація біла, до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 59 виділ 3 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», становить 269 572,80 грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 80 копійок, а.с. 30).

Листом № 289/17.5-2026 від 15.01.2026 (а.с. 34) Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» повідомило, що за інформацією Філії «Східний лісовий офіс» шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев, яка становить в розмірі 380 412,02 грн, не відшкодовано.

Прокурор зазначає, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на території Микільського лісництва Запорізького надлісництва, а саме: незабезпечення ефективного комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладені на нього обов`язки, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 59 виділу3 Микільського лісництва Запорізького надлісництва, який знаходиться на території Солонянської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, чим спричинено матеріальну шкоду в сумі 269 572,80 грн лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави. Указане стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.

Відповідач не погоджується з висновками та доводами прокуратури, вважає позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, оскільки факт належного виконання Філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів, не спростовано позовом та доданими до нього документами.

Відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що саме посадові особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявили та в установленому законодавством порядку повідомили правоохоронні органи про факт вчинення порушення природоохоронного законодавства у вигляді здійснення незаконної рубки дерев. За вказаних обставин, на думку відповідача, прокурор не довів на підставі належних, допустимих та достовірних доказів наявність у діях Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» таких елементів цивільного правопорушення, як протиправна поведінка (протиправна бездіяльність), яка би мала шкідливі наслідки, та причинно-наслідковий зв`язок із збитками, що виключає можливість задоволення позову.

Прокуратура, не погоджуючись із доводами відповідача, зазначає, що відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Положення про Філію «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1688 від 20.10.2025 (а.с. 35-46), предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу.

Також прокурор зазначає про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а саме:

- протиправна поведінка, що полягає в недотриманні вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісів, допустивши самовільну рубку на підконтрольній йому території;

- шкідливий результат такої поведінки (шкода), що полягає у знищенні лісових культур на загальну суму 269 572,80 грн;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлений бездіяльністю Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що призвело до знищення лісових культур, чим заподіяно шкоду на загальну суму 269 572,80 грн;

- вина особи, яка заподіяла шкоду, виражена в незабезпеченні належного використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу.

Посилаючись на судову практику (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 19.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі №922/2317/21), прокуратура зауважує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає в допущенні та неперешкоджанні їхніми працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, тобто проявом їхньої протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, унаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).

З огляду на це, прокурор вважає, що шкода в сумі 269 572,80 грн, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень, підлягає стягненню з постійного лісокористувача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння шкоди. Під шкодою необхідно розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а тому доведенню підлягає факт, що протиправні дії заподіювача шкоди є причиною, а шкода наслідком такої протиправної поведінки.

Суд, розглядаючи спір про стягнення шкоди, має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення в їхній сукупності.

У деліктних (позадоговірних) правовідносинах саме на позивача (прокуратуру) покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із спричиненою шкодою. У свою чергу, відповідач має довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовною заявою про стягнення шкоди позивач (прокурор) повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а відповідач, зі свого боку, має доводити відсутність своєї вини у спричиненні шкоди.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє особу від відповідальності за заподіяну шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 1 Лісового кодексу України ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно зі ст. 2 Лісового кодексу України лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно зі ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють:

державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;

лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Згідно зі ст. 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є:

здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства;

забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, які передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладаються, зокрема, на постійних лісокористувачів.

На підставі ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що призвело до здійснення незаконної порубки дерев.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 914/669/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

У матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт незаконної порубки дерев у кількості 9 штук акації білої в межах кварталу 59 виділу 3 Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с. 14и-16, 18-21).

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території, повинен відшкодувати заподіяну шкоду.

Суд ураховує, що в п. 70 постанови від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі та обов`язки підприємства з охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Розрахунок шкоди в сумі 269 572,80 грн, заподіяної навколишньому природному середовищу, наведено у висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.12.2025 № СЕ-19/104-25/47248-ФХЕД (а.с. 30) за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2025 за №42025042020000069.

Ураховуючи вищевикладене, судом установлена та матеріалами справи підтверджена наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду); шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» через недотримання вимог природоохоронного законодавства; вина заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

За таких обставин позов Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди в сумі 269 572,80 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 234,88 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Європейська, буд.15) в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сел. Солоне, вул. Задернюка, буд. 3, код ЄДРПОУ 04339652) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) про стягнення шкоди в сумі 269 572,80 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Солонянської селищної ради (52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сел. Солоне, вул.Задернюка, буд. 3, код ЄДРПОУ 04339652) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки дерев, у сумі 269 572,80 грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 80копійок).

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/р№UA228201720343160001000000291 у ДКСУ в м. Київ) судовий збір у сумі 3 234,88 грн (три тисячі двісті тридцять чотири гривні 88 копійок).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів із дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13.07.2026.

Суддя В.О. Дичко