Ухвала суду № 138138825, 07.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 липня 2026 року Справа № 903/609/25 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат

про стягнення 997357,58 грн,

В засіданні приймали участь:

від стягувача: Гронь М.А.

від боржника: н/з

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.09.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ 997 357,58 грн заборгованості, в т.ч.: 600 746,27 грн основний борг, 32 9981,41 грн інфляційні втрати, 66 629,90 грн 3% річних, а також 11 968,30 грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішенням Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, видано наказ №903/609/25-1 від 27.11.2025.

17.06.2026 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочку виконання рішення суду до 16.09.2026.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 17.06.2026, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026, заява розподілена суддя Бідюк С.В.

Ухвалою суду від 18.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат про відстрочку виконання рішення суду прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 07 липня 2026 року о 14:30 год. Запропоновано стягувачу до 29.06.2026 подати суду пояснення по суті заяви.

29.06.2026 надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ, згідно яких заяву про відстрочення виконання рішення заперечує. Зазначає, що повторна заява боржника фактично дублює доводи, які вже були предметом судової оцінки та були відхилені ухвалою суду від 28.04.2026. Боржник фактично посилається на звичайні негативні наслідки примусового виконання грошового рішення, які є типовими для будь-якого боржника, що не виконав рішення суду добровільно. Сам факт наявності арешту рахунків, збитків за результатами господарської діяльності або поточних зобов`язань не є безумовною та самостійною підставою для відстрочення виконання рішення суду. Подана боржником фінансова звітність відображає фінансовий стан підприємства станом на 31.12.2025, тобто за минулий звітний період, і сама по собі не підтверджує актуальний фінансовий стан ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» станом на дату повторного звернення із заявою 16.06.2026. Боржником не подано актуальної проміжної фінансової звітності за 2026 рік, банківських виписок за 2026 рік, довідок банків про поточні залишки коштів, документів щодо наявності або відсутності майна, дебіторської заборгованості, очікуваних надходжень, укладених договорів чи інших документів, які б підтверджували реальну неможливість виконання рішення саме на момент подання повторної заяви. Повторне посилання боржника на справу № 911/3655/25 не є новою обставиною та не може бути підставою для відстрочення виконання рішення. Сам факт існування кримінального провадження не означає встановлення факту підроблення документів, недійсності правочинів, відсутності поставки або відсутності боргу. Арешт рахунків не доводить неможливості виконання рішення і не унеможливлює виплату заробітної плати та сплату податків. Оскільки боржник не довів наявності підстав для відстрочення виконання рішення, відсутні й підстави для задоволення вимоги про зупинення виконавчих дій. Боржник не запропонував суду жодного графіка часткового погашення заборгованості, не зазначив сум, які він готовий сплачувати щомісячно, не надав доказів реальних майбутніх надходжень та не продемонстрував добросовісного наміру виконати рішення хоча б частково. Відстрочення виконання рішення порушить баланс інтересів сторін та право стягувача на виконання судового рішення.

07.07.2026 від ТОВ Центр якості продукції Карат надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки уповноважений представник Бичківська-Яновська Ірина Сергіївна, участь якої ухвалою суду від 06.07.2026 забезпечено у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, не може прийняти участь у судовому засіданні через технічні проблеми.

Розглянувши у судовому засіданні, яке відбулося 07.07.2026, клопотання ТОВ Центр якості продукції Карат про відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Однак, саме неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було.

При цьому, позиція ТОВ Центр якості продукції Карат викладена безпосередньо у заяві про відстрочку виконання рішення суду.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для завчасного та належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, а позиція ТОВ Центр якості продукції Карат викладена безпосередньо у заяві від 16.06.2026, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Одночасно, суд вказує, що як встановлено у п. 5 ст. 197 ГПК України та п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні представник стягувача заяву про відстрочку рішення суду заперечив, просив відмовити у її задоволенні з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.09.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПГ ЛАБ 997 357,58 грн заборгованості, в т.ч.: 600 746,27 грн основний борг, 32 9981,41 грн інфляційні втрати, 66 629,90 грн 3% річних, а також 11 968,30 грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішенням Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, видано наказ №903/609/25-1 від 27.11.2025.

У заяві від 17.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Центр якості продукції Карат просить відстрочити виконання рішення суду до 16.09.2026.

Заява обґрунтована тим, що станом на дату подання цієї заяви фінансовий стан ТОВ «ЦЕНТР ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ «КАРАТ» є критичним, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства за 2025 рік. Зазначає, що одночасне примусове стягнення майже 1 млн грн фактично унеможливлює подальше здійснення господарської діяльності Товариства та створює реальну загрозу його неплатоспроможності та банкрутства. У межах виконавчого провадження накладено арешт на всі рахунки Товариства, що фактично паралізувало господарську діяльність Товариства. Примусове виконання рішення не сприяє його фактичному виконанню, а навпаки - унеможливлює отримання Товариством доходів, з яких могла б бути погашена заборгованість перед Стягувачем. Додатковою обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення суду та свідчить про наявність підстав для його відстрочення, є наявність пов`язаних судових та кримінальних проваджень, результати розгляду яких безпосередньо стосуються обставин виникнення спірної заборгованості та правової природи правовідносин між сторонами. Окрім того, безпосередньо з обставинами виникнення спірної заборгованості пов`язане кримінальне провадження №12025035580000475 від 24.06.2025, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. У межах зазначеного кримінального провадження перевіряються обставини оформлення документів, які стали підставою для виникнення спірної заборгованості, а також дії посадових осіб, які брали участь у відчуженні корпоративних прав ТОВ «ЛПГ ЛАБ» та оформленні відповідних документів. Відстрочення виконання рішення не порушує прав Стягувача та не звільняє Боржника від виконання рішення суду, а лише переносить строк його виконання на період, необхідний для стабілізації фінансового стану підприємства та усунення обставин, які об`єктивно перешкоджають його виконанню.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п`ята статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (частина третя статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що надання розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.

Тож розстрочення/відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Судом враховано, що подана боржником фінансова звітність відображає фінансовий стан підприємства станом на 31.12.2025, тобто за минулий звітний період, і сама по собі не підтверджує актуальний фінансовий стан ТОВ «Центр якості продукції «КАРАТ» станом на дату повторного звернення із заявою 16.06.2026. Боржником не подано актуальної проміжної фінансової звітності за 2026 рік, банківських виписок за 2026 рік, довідок банків про поточні залишки коштів, документів щодо наявності або відсутності майна, дебіторської заборгованості, очікуваних надходжень, укладених договорів чи інших документів, які б підтверджували реальну неможливість виконання рішення саме на момент подання повторної заяви.

За відсутності в матеріалах справи належної фінансової звітності боржника, поточного підтвердження бюджетної та позабюджетної заборгованості, суд не може об`єктивно перевірити та встановити дійсний фінансовий стан підприємства боржника на час такого звернення.

Судом враховано, що боржником не підтверджено відсутності грошових коштів на банківських рахунках у необхідній сумі, можливості зарахування коштів (після надання судом відстрочки), розмір таких сум із визначенням конкретних джерел надходження грошових коштів або контрагентів.

Чинне законодавство не передбачає можливості вибіркового виконання судових рішень залежно від фінансового навантаження боржника.

У той же час, саме лише посилання відповідача на важкий фінансовий стан та необхідність надання судом відстрочки, за відсутності документального підтвердження дійсної економічної ситуації саме станом на момент подання такої заяви, яка склалась в підприємницькій діяльності, не може бути гарантією реальної можливості виконання рішення суду до 16.09.2026.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Як передбачено ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Посилання боржника на судову справу № 911/3655/25, предметом якої є визнання недійсними правочинів щодо частки у статутному капіталі ТОВ «ЛПГ ЛАБ», скасування реєстраційних дій та відновлення корпоративного контролю над ТОВ «ЛПГ ЛАБ», не є приймається судом як підстава для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки вирішення корпоративного спору не припиняє і не змінює обов`язку боржника виконати рішення у даній справі.

Суд також критично відноситься до посилань боржника на наявність відкритого кримінального провадження у межах якого, за його твердженнями, перевіряються обставини оформлення документів, що стали підставою для виникнення спірної заборгованості, як на підставу для відстрочення виконання рішення.

До набрання законної сили відповідним вироком суду або іншим процесуальним актом, якому закон надає преюдиційне значення, ці обставини не можуть вважатися встановленими. Боржник не надав жодного судового рішення, яким би було встановлено підроблення документів чи відсутність господарської операції та яким чином такі обставини впливають на неможливість виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Сам по собі факт арешту рахунків боржника не означає юридичної неможливості виплачувати заробітну плату в межах, визначених законом; юридичної неможливості сплачувати податки, збори та ЄСВ та не є тією безумовною обставиною для відстрочення виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у разі надання судом відстрочки виконання рішення виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій.

Водночас частина 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім прямо передбачених законом випадків.

Отже, навіть саме по собі зупинення виконавчих дій не означає автоматичного зняття арешту з рахунків боржника.

Крім того, боржником не подано доказів на підтвердження вжиття будь-яких реальних дій для добровільного або хоча б часткового виконання судового рішення, в тому числі часткового погашення заборгованості, звернення до стягувача з пропозицією щодо погодження графіку погашення, вжиття заходів щодо стягнення власної дебіторської заборгованості чи спрямування отриманих коштів на виконання рішення суду.

Боржником не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому, а імовірність того що впродовж трьох місяців на його рахунку з`явиться необхідна сума для погашення заборгованості перед позивачем є лише припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення обставини не можуть вважатися належними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом цієї норми така процесуальна пільга має виключний характер та застосовується лише за наявності об`єктивних, непереборних і належно доведених обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, при цьому обов`язок доказування таких обставин покладається саме на заявника, у зв`язку з чим заява ТОВ «Центр якості продукції «Карат» про відстрочення виконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2019 по справі №796/43/2018, де суд наголошує, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр якості продукції «Карат» від 16.06.2026 про відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр якості продукції «Карат» від 16.06.2026 про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2026.

Суддя С. В. Бідюк