Постанова № 138137882, 10.07.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3005/26

провадження № 2-а/650/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., секретаря Завістовської Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7125916 від 02 травня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позов мотивовано тим, що 02 травня 2026 року інспектором II взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Аннюк М.В. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за те, що він, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та зі смуги, з якої дозволявся рух лише ліворуч, здійснив рух прямо.

Позивач зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він заявив клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою та про відкладення розгляду справи, однак у задоволенні клопотання було відмовлено. На думку позивача, такі дії поліцейського порушили його право на захист, оскільки він не був ознайомлений з доказами, не мав реальної можливості скористатися правничою допомогою та підготувати пояснення. Також позивач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а, в яких, за його твердженням, вказано на істотність порушення права особи на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

05 червня 2026 року Департамент патрульної поліції подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Представник відповідача зазначив, що 02 травня 2026 року приблизно о 15 год. 50 хв. інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Аннюк М.В. під час патрулювання в місті Івано-Франківську по вулиці Симона Петлюри було виявлено транспортний засіб Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», а саме зі смуги, з якої дозволявся рух лише ліворуч, продовжив рух прямо.

Відповідач вказав, що поліцейський діяв у межах повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та КУпАП, повідомив водія про причину зупинки, роз`яснив його права, ознайомив із доказами та після розгляду справи виніс постанову серії ЕНА № 7125916 від 02 травня 2026 року. До відзиву додано копію оскаржуваної постанови та відеозаписи з реєстратора службового транспортного засобу і нагрудних камер поліцейських.

Щодо доводів про ненадання можливості скористатися правовою допомогою відповідач зазначив, що позивач не був адміністративно затриманий, мав можливість самостійно реалізувати відповідне право, однак не вчиняв дій, спрямованих на фактичне залучення адвоката, не повідомив про конкретного адвоката, який може прибути чи надати допомогу дистанційно, та обґрунтовував клопотання переважно тим, що день був вихідним і йому необхідно було продовжувати рух за маршрутом. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач відповідь на відзив не подав, додаткових пояснень щодо змісту наданих відповідачем відеозаписів не надав, інших доказів на спростування обставин, зазначених у відзиві, до суду не подав.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, зміст оскаржуваної постанови, відзив Департаменту патрульної поліції та додані до нього відеозаписи, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом

Постановою серії ЕНА № 7125916 від 02 травня 2026 року, винесеною інспектором II взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Аннюк М.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та, рухаючись у лівій смузі, з якої дозволявся рух лише ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Судом досліджено відеозапис з реєстратора службового транспортного засобу, наданий відповідачем. Із зазначеного відеозапису вбачається дорожня обстановка перед перехрестям, наявність дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», рух транспортного засобу позивача у лівій смузі та подальший рух цього транспортного засобу у напрямку, який не відповідав дозволеному напрямку руху для цієї смуги.

Отже, об`єктивна відеофіксація підтверджує факт порушення водієм вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах». Належних та допустимих доказів, які б спростовували зміст зазначеного відеозапису або підтверджували відсутність події чи складу адміністративного правопорушення, позивач не надав.

Також судом досліджено відеозаписи спілкування позивача з поліцейськими після зупинки транспортного засобу. З них вбачається, що ОСОБА_1 дійсно заявив клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення адвоката. Водночас із відеозапису не вбачається, що поліцейські забороняли йому здійснити телефонний дзвінок адвокату, звернутися до центру безоплатної правничої допомоги, повідомити конкретного захисника або іншим чином створювали перешкоди у фактичному залученні правничої допомоги.

Натомість із характеру спілкування вбачається, що позивач обґрунтовував клопотання про відкладення розгляду справи посиланням на вихідний день, відсутність адвоката на місці та необхідність продовження тривалого руху до місця проживання. При цьому позивач не повідомив про конкретного адвоката, який міг би прибути або надати консультацію дистанційно, не просив надати час для телефонного зв`язку з конкретною особою, не повідомив про об`єктивні обставини, які б унеможливлювали розгляд справи на місці та вимагали її відкладення.

Оцінка належності відповідачів

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а від імені органів Національної поліції розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оскаржувана постанова винесена інспектором Аннюк М.В. не як приватною особою і не від власного імені, а як посадовою особою відповідного органу Національної поліції при реалізації владних управлінських функцій. Тому належним відповідачем за вимогою про скасування постанови є Департамент патрульної поліції як суб`єкт владних повноважень, від імені якого діяла посадова особа.

Аннюк М.В. у цій справі не є належним самостійним відповідачем щодо заявленої позовної вимоги про скасування постанови, оскільки правові наслідки оскаржуваної постанови пов`язані з діяльністю органу Національної поліції, а не з її особистими правами чи обов`язками як фізичної особи. З огляду на це позовні вимоги до ОСОБА_2 також не підлягають задоволенню.

Норми права, які застосовує суд

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статей 72, 73, 76, 90 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки поділяються на групи, зокрема інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Дія знаку 5.16, встановленого перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки не дають інших вказівок.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно з частиною четвертою статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами чи посадовими особами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права.

Оцінка доводів позивача щодо права на правову допомогу та відкладення розгляду справи

Суд погоджується з тим, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися правовою допомогою є важливою процесуальною гарантією. Формальне роз`яснення такого права без реальної можливості ним скористатися за певних обставин може свідчити про істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас саме по собі заявлення особою клопотання про відкладення розгляду справи або про залучення адвоката не є автоматичною та безумовною підставою для скасування постанови. Суд у кожному конкретному випадку має встановити фактичний зміст дій посадової особи, реальність створених перешкод у здійсненні права на захист, поведінку самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також те, чи могло відповідне процедурне питання вплинути на правильність вирішення справи по суті.

Такий підхід узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду щодо оцінки процедурних порушень у справах адміністративної юрисдикції. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2026 року у справі № 640/2729/20 зазначено, що порушення процедури прийняття рішення суб`єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення лише тоді, коли таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Верховний Суд також вказав, що допущене процедурне порушення, яке не вплинуло на зміст адміністративного акта, не повинно мати наслідком його недійсність.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/7597/20 також звернуто увагу на необхідність співвідношення двох базових принципів: принципу, за яким протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків, та принципу, за яким формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Отже, для скасування рішення суб`єкта владних повноважень необхідно встановити не лише наявність процедурного дефекту, а й його істотність у контексті конкретних обставин справи.

У цій справі з досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 заявляв про бажання відкласти розгляд справи та скористатися правовою допомогою. Разом з тим позивач не вчинив реальних дій, спрямованих на залучення адвоката саме під час розгляду справи на місці: не повідомив даних конкретного адвоката, не просив надати час для телефонного дзвінка конкретній особі, не звертався до поліцейських із проханням забезпечити можливість зв`язку з центром безоплатної правничої допомоги, не повідомив обставин, які б об`єктивно унеможливлювали розгляд справи без відкладення.

Посилання позивача на те, що день був вихідним, а йому необхідно було проїхати значну відстань до місця проживання, саме по собі не підтверджує неможливості реалізації права на правову допомогу та не свідчить про обов`язок поліцейського відкласти розгляд справи на інший день, особливо з урахуванням того, що справа стосувалася правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, яке відповідно до статті 258 КУпАП могло бути розглянуте з винесенням постанови на місці його вчинення.

Суд також враховує, що після звернення до суду позивач мав реальну можливість реалізувати право на правничу допомогу у судовому провадженні, ознайомитися з матеріалами справи, переглянути відеозаписи, подати відповідь на відзив, додаткові пояснення, докази або клопотання. Однак після отримання відзиву та доданих до нього відеозаписів позивач не подав відповіді на відзив, не спростував зміст відеофіксації, не навів альтернативного опису дорожньої обстановки та не подав доказів, які б ставили під сумнів факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд не встановив, що відмова поліцейського у відкладенні розгляду справи призвела до істотного обмеження права позивача на захист або могла вплинути на правильність вирішення справи по суті. Подія адміністративного правопорушення та причетність до неї позивача підтверджуються об`єктивним відеозаписом, а доводи позову зводяться переважно до незгоди з процедурою розгляду справи на місці без спростування фактичних обставин порушення.

Щодо практики Верховного Суду, на яку послався позивач

Позивач послався на постанови Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а. Суд враховує наведені позивачем правові висновки, однак вважає їх нерелевантними для вирішення цієї справи з огляду на істотну відмінність фактичних обставин.

Зазначені судові рішення стосувалися ситуацій, у яких судами оцінювалося фактичне ненадання особі реальної можливості скористатися правовою допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто правовий висновок у цих справах був сформульований за умови встановлення судами саме істотного обмеження процесуальних прав особи та впливу такого обмеження на можливість ефективного захисту.

У цій справі судом встановлено інший фактичний контекст: позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення адвоката, однак не вчинив реальних дій для фактичного залучення правничої допомоги, не повідомив про конкретного адвоката, не просив часу для конкретного способу зв`язку, а поліцейські, як вбачається з відеозапису, не забороняли йому звернутися по правничу допомогу і не створювали фактичних перешкод для такого звернення.

Крім того, на відміну від обставин, які були предметом оцінки у наведених позивачем постановах Верховного Суду, у цій справі факт порушення вимог дорожнього знаку 5.16 підтверджений об`єктивною відеофіксацією, а позивач у судовому провадженні не скористався можливістю подати відповідь на відзив, спростувати зміст відеозаписів чи навести докази, які могли б поставити під сумнів правильність оскаржуваної постанови.

Отже, наведені позивачем постанови Верховного Суду не можуть бути застосовані до цієї справи, оскільки вони ґрунтуються на інших фактичних обставинах. У цій справі суд не встановив реального позбавлення позивача права на правову допомогу чи такого процедурного порушення, яке могло б вплинути на правильність вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Оцінка доказів та висновок суду

Суд виходить із того, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладено на Департамент патрульної поліції. На підтвердження правомірності постанови відповідач надав копію постанови, відзив із викладенням обставин події та відеозаписи, які безпосередньо відображають дорожню обстановку і поведінку транспортного засобу позивача.

Надані відеозаписи є належними та допустимими доказами у розумінні статей 72, 73 КАС України та статті 251 КУпАП, оскільки вони стосуються предмета доказування, дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення та отримані з технічного засобу відеофіксації, використаного під час несення служби.

Зміст відеозапису узгоджується з описом адміністративного правопорушення, наведеним в оскаржуваній постанові, а саме підтверджує, що транспортний засіб позивача рухався у смузі, для якої дорожнім знаком 5.16 був визначений інший дозволений напрямок руху, та продовжив рух у напрямку, не дозволеному для цієї смуги.

Суд не встановив істотних суперечностей між постановою, відзивом та дослідженими відеозаписами. Натомість позивач не подав доказів, які б спростовували обставини, підтверджені відеофіксацією, не довів відсутності події чи складу адміністративного правопорушення та не довів того, що оскаржувана постанова є неправомірною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 7125916 від 02 травня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою від імені органу Національної поліції, у межах наданих повноважень, за наявності фактичних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Підстав для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення суд не встановив.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат на користь позивача немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, статтями 122, 222, 251, 258, 268, 283, 285 КУпАП, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Аннюк Маріанни Вікторівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - залишити без задоволення.

Постанову серії ЕНА № 7125916 від 02 травня 2026 року, винесену інспектором II взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Аннюк Маріанною Вікторівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн - залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складене 10 липня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора