Ухвала суду № 138136073, 09.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Дата ухвалення
09.07.2026
Номер справи
127/23747/26
Номер документу
138136073
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №127/23747/26

Провадження №1-кс/127/9038/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження №22025020000000110 від 23.06.2025, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Досудовим розслідуванням встановлено протиправну діяльність групи осіб, яка включає в себе наявність керівництва (лідера), чітке визначення ролі кожного учасника та їх підпорядкованість керівнику, єдині правила поведінки і конспірації, єдиний злочинний план, відомий усім учасникам об`єднання, що полягав у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за грошову винагороду від громадян за надання фактичної можливості ухилитися від мобілізаційних заходів, зокрема, шляхом створення перешкод виконанню службових обов`язків військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, працівниками Національної поліції в особливий період.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2025 року, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, маючи відповідний досвід, авторитет серед осіб різних соціальних груп та виражені лідерські якості, перебуваючи на посаді керівника Вінницького осередку громадської організації «Україна це матір» та розуміючи, що діяльність вказаної організації використовується частиною її учасників для ухилення від мобілізації шляхом отримання посвідчень добровольця, а отже може бути джерелом систематичного отримання грошових коштів від громадян за надання фактичної можливості ухилитися від мобілізаційних заходів, прийняв рішення про утворення власного стійкого об`єднання для здійснення такої діяльності.

На початку серпня 2025 року у ОСОБА_7 виник конфлікт з керівництвом громадської організації «Україна це матір» щодо розподілу фінансових ресурсів, які надходили від нових учасників за видачу посвідчень добровольця, у зв?язку з чим ОСОБА_7 розірвав зв?язки з вказаною організацією та прийняв рішення створити та очолити власну громадську організацію, яку вирішив використати як інструмент прикриття своєї злочинної діяльності.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 забезпечив проведення 20 серпня 2025 року загальних зборів громадської організації «Масив-СВ» у м. Вінниця), на яких було затверджено Статут громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» (далі ГО «ДБ ім. Івана Богуна»), нова редакція Статуту якого затверджена рішенням загальних зборів від 28 серпня 2025 року. Вказані установчі документи, зокрема, були підписані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_7 забезпечив реєстрацію вказаної громадської організації як юридичної особи, оренду офісних приміщень за адресами: спочатку м. Вінниця, вул. Лебединського, 34-А, а з 01 грудня 2025 року м. Вінниця, вул. Монастирська, 43/8; забезпечив виготовлення в ТОВ «Брендкард» (код ЄДРПОУ 38512027), фірмових посвідчень добровольця так званого «Добровольчого батальйону імені Івана Богуна»; запровадив форму одягу учасників (військовий камуфляж кольорів «піксель» та «хакі»), шевронів та іншої атрибутики, які мали створювати у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадської організації до Збройних Сил України або інших військових формувань.

З метою забезпечення стабільності та безпеки функціонування групи ОСОБА_7 , як її керівник, у різний час залучив до її складу осіб, які користувалися його довірою, мали навички спілкування з представниками правоохоронних органів та військовослужбовцями ТЦК та СП, відповідні соціальні зв`язки, а також були готовими діяти за єдиним планом і за вказівками керівника, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 .

Усі вищевказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, зорганізувалися в стійке об`єднання для вчинення низки кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти авторитету органів державної влади України, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам групи, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану. Ці особи свідомо підкорилися ОСОБА_7 , як керівнику групи, та беззаперечно виконували його вказівки.

Зазначену групу характеризують такі ознаки:

- стійкість і стабільність складу: група сформована не одномоментно, а впродовж тривалого часу (з серпня 2025 року), діяла безперервно до січня 2026 року, її ядро лишалося незмінним;

- централізоване підпорядкування: усі учасники підпорядковувалися ОСОБА_7 як керівнику громадської організації та керівнику групи, виконували його розпорядження, погоджували з ним стратегічні питання;

- єдині правила поведінки і дисципліни: затверджений «статут», «присяга» доброволця, правила поведінки на місцях зупинок поліцією/ТЦК, обов`язок щомісячної сплати «членських внесків», правила несплати яких передбачали відключення доступу до системи реагування «SOS»;

- єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з чітким розподілом функцій;

- наявність матеріально-технічної бази: два орендованих офіси (на АДРЕСА_2 та вул. Монастирська, 43/8 у м. Вінниця), пристрої зв?язку, виготовлені посвідчення, бланки контрактів, анкет і присяг, форма одягу та шеврони, банківські рахунки;

- запроваджені заходи конспірації: надання групі ознак громадського об`єднання та військового формування, проведення формальних «загальних зборів» з ведення протоколів, використання у спілкуванні кодових слів («SOS», «крила», «силове крило»), обмеження доступу до закритих Telegram-каналів виключно для платників;

- здатність до самовідтворення та збереження об`єднання як цілісного суб`єкта злочинної діяльності, постійне залучення нових членів, розширення на інші регіони.

Метою діяльності групи було перешкоджання виконанню службових обов`язків працівниками Національної поліції України та військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час виконання ними повноважень із забезпечення мобілізаційних заходів в особливий період, шляхом створення психологічного тиску, висловлення погроз застосування насильства, прибуття на місце зупинки значної кількості учасників групи з метою недопущення доставлення військовозобов`язаних членів громадської організаціях до ТЦК та СП, а також систематичне грошових коштів від учасників громадської організації та сторонніх осіб за надання їм такого «прикриття».

Зазначений план був детально обговорений та погоджений учасниками групи на ряді закритих зустрічей у приміщенні офісу громадської організації, зокрема 01 серпня 2025 року, та формально закріплений рішенням так званих «загальних зборів» від 20 листопада 2025 року, проведених у приміщенні за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 34-А, на яких було оголошено про створення «силового крила» групи швидкого реагування (ГШР), визначено перелік її основних учасників, тарифи (1 000 грн щомісяця за користування «кнопкою SOS» в межах громадської організації та 400 доларів США за один виклик ГШР з боку «неплатника», по 100 доларів США кожному з чотирьох членів ГШР), правила поведінки під час зупинки поліцейськими та ТЦК, порядок збору «членських внесків» та підстави відключення «кнопки SOS».

З метою забезпечення стабільного існування групи та приховування її злочинної діяльності її учасниками постійно вживалися заходи конспірації, у тому числі:

- надання групі ознак громадського об`єднання та військового формування шляхом створення та формальної реєстрації ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», складання «статуту», проведення «загальних зборів» з оформленням протоколів, підписання учасниками «контрактів добровольця» та складання «присяги»;

- носіння учасниками громадської організації форменого одягу військового зразка («піксель», «хакі»), шевронів із символікою батальйону, використання посвідчень із фотокартками у військовій формі та іншої атрибутики, які формували у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадського об?єднання до Збройних Сил України та ускладнювали виконання ними службових обов?язків;

- ведення комунікації через закриті Telegram-канали з обмеженим доступом виключно для осіб, що сплатили членські внески, та з використанням кодових позначень «SOS», «крила», «силове крило», «флуділка», «общий визов» тощо;

- автоматизація процесу оповіщення учасників ГШР через Telegram-бот, що унеможливлювало ідентифікацію конкретних осіб, які приймали повідомлення;

- інструктаж учасників ГО (зокрема ОСОБА_12 ) щодо порядку дій при зупинці працівниками поліції та ТЦК та СП, у тому числі заборона повідомляти будь-які персональні дані, окрім посвідчення добровольця;

Залежно від наявності особистих якостей членів групи (навичок, вмінь працювати у групі, авторитету серед учасників громадської організації, юридичних, технічних та комунікативних здібностей), ОСОБА_7 , як керівник, визначив чітку ієрархію та розподілив функції між учасниками групи в такий спосіб.

ОСОБА_7 організатор та керівник групи.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- прийняв рішення про створення стійкого злочинного об`єднання та реалізував його шляхом утворення громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» як інструменту прикриття злочинної діяльності;

- залучив до складу групи інших учасників, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та особисто визначив роль і функції кожного з них;

- здійснював загальне керівництво та координацію дій усіх учасників групи, зокрема видавав вказівки щодо часу, місця та способу перешкоджання діям працівників поліції і ТЦК та СП;

- розробляв спільно з іншими учасниками плани вчинення кримінальних правопорушень, удосконалював методи конспірації та доводив їх до відома учасників;

- встановив та контролював загальні правила поведінки і дисципліни в організації, забезпечував їх беззаперечне виконання учасниками;

- забезпечував матеріально-технічне функціонування групи: оренду офісних приміщень (на АДРЕСА_3 ), виготовлення посвідчень, придбання атрибутики (шевронів, наклейок, форми);

- організував систему фінансування діяльності групи через стягнення з учасників громадської організації щомісячних «членських внесків» у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень та подвійних внесків у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень за безперервне користування «кнопкою SOS», а також встановив комерційний тариф для «неплатників» 400 доларів США за один виклик ГШР, з рівним розподілом цих коштів між чотирма членами ГШР;

- організував та особисто очолив «силове крило» (групу швидкого реагування), до основного складу якого, окрім нього, увійшли ОСОБА_11 (позивний « ОСОБА_13 »), ОСОБА_12 (позивний «Адвокат») та ОСОБА_14 (позивний « ОСОБА_15 »); залучав до виїздів у складі ГШР ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (заступник командира батальйону) та інших осіб;

- організував створення та функціонування Telegram-каналів групи, а саме: закритого каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (для учасників, що сплатили членські внески) та допоміжного каналу «Флуділка», а також роботу автоматизованого Telegram-бота «SOS», за допомогою яких здійснювалось оповіщення учасників ГШР та координація їх виїздів;

- особисто брав участь у виїздах ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, висловлював на адресу останніх погрози насильством та чинив психологічний тиск з метою унеможливлення доставлення військовозобов`язаних членів ГО до ТЦК та СП.

ОСОБА_9 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_7 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- забезпечував виготовлення (друк, ламінування, нанесення фото) посвідчень добровольця ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншої атрибутики для учасників громадської організації, координуючи відповідні замовлення;

- організовував спільно з ОСОБА_12 виїзди для фотофіксації нових членів громадської організації на виробництвах м. Калинівки та інших об?єктах, узгоджуючи із ОСОБА_12 такі деталі, як форма одягу для фото на «ксиву» (камуфляж «піксель» / «хакі»);

- забезпечував для ОСОБА_12 логістику (перевезення власним транспортним засобом) для виконання завдань групи;

- брав участь у зборі «членських внесків» від учасників ГО;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством з метою недопущення доставлення військовозобов`язаних до ТЦК та СП.

ОСОБА_10 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_7 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- виконував завдання щодо підшукування осіб призовного віку, схильних вступити до громадської організації з метою уникнення мобілізації, проводив із ними роз`яснювальну роботу та забезпечував їх формальне приєднання;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством;

ОСОБА_11 виконавець.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_7 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- як голова іншої, партнерської ветеранської організації ГО «Всеукраїнське об?єднання учасників бойових дій, волонтерів, ветеранів, інвалідів», був ключовим інструментом маскування протиправної діяльності, виступав як формальний голова громадської організації ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» та використовувалося ОСОБА_7 для надання діяльності групи вигляду правомірного громадського об`єднання та для проведення переговорів із сторонніми державними структурами;

- увійшов до основного складу «силового крила» (ГШР) з огляду на наявність статусу учасника бойових дій (УБД) та відповідного досвіду; особисто з`являвся до місць зупинки учасників громадського об?єднання для здійснення психологічного тиску на працівників поліції та військовослужбовців ТЦК та СП;

- брав участь в обговоренні та погодженні правил поведінки та фінансової моделі групи на закритих та загальних зборах.

ОСОБА_4 виконавець, один із співзасновників.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_7 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- був одним із підписантів Статуту ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» (Протокол № 2 загальних зборів ГО «Масив-СВ» від 20.08.2025, нова редакція 28.08.2025), чим формально оформив участь у створенні юридичної оболонки групи;

- забезпечував координацію викликів членів ГШР через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема ініціював загальні виклики на місця подій;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників ГО працівниками поліції та ТЦК та СП, чинив на них психологічний тиск, висловлював погрози насильством.

ОСОБА_12 виконавець, юрист групи.

У межах розподілу функцій вищевказана особа вчиняла такі дії, спрямовані на досягнення єдиного злочинного плану групи:

- за вказівкою ОСОБА_7 та з власного волевиявлення увійшов до складу групи з метою спільного вчинення кримінальних правопорушень;

- офіційно займав посаду юриста громадської організації; здійснював правовий супровід діяльності групи, зокрема юридичну експертизу проєктів договорів оренди та інших документів, зберігав установчі документи (статути ГО «Масив-СВ» та ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», протоколи загальних зборів, бланки контрактів добровольця, заяв на вступ та анкет);

- був основним доповідачем на загальних зборах громадської організаціях з тем надання юридичних послуг, порядку поведінки на дорозі та за її межами; розробляв правила поведінки членів громадської організації при зупинці працівниками поліції та ТЦК та СП, інструктував учасників щодо тактики уникнення доставлення до ТЦК та СП (зокрема не повідомляти жодних персональних даних, окрім посвідчення добровольця, посилатися на «службу» в батальйоні, формувати акти і скарги на дії поліцейських та військовослужбовців);

- безпосередньо проводив телефонні консультації членів громадської організації, що зазнали зупинки, давав їм юридичні поради щодо протиправної відмови від виконання законних вимог працівників поліції та ТЦК та СП;

- забезпечував залучення нових членів громадської організації, виїжджав разом із ОСОБА_9 на виробництва (зокрема м. Калинівка) для проведення роз`яснювальної роботи та фотофіксації осіб для виготовлення посвідчень; контролював «дрес-код» (камуфляж «піксель»/«хакі») для надання фотографіям ознак належності до ЗСУ;

- входив до основного («комерційного») складу «силового крила» групи швидкого реагування у складі чотирьох осіб, отримуючи плату по 100 доларів США за кожен виїзд до «неплатника»;

- безпосередньо здійснював виїзди у складі ГШР на місця зупинки учасників громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП, де чинив на останніх психологічний тиск, забезпечував «юридичне прикриття» дій учасників ГШР, висловлював у їх присутності претензії, погрози оскарження їх дій з метою унеможливлення виконання ними службових обов?язків.

Таким чином, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, учасники групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 створили та підтримували безперервно діючу систему, за якої громадяни України, які перебували на військовому обліку як військовозобов`язані та підлягали мобілізації, контрольним заходам зі сторони територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, за грошову винагороду набували формального статусу «добровольця» громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з одночасним отриманням комплексу засобів (посвідчення встановленого зразка, доступу до автоматизованої системи реагування « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також юридичного супроводу), які цілеспрямовано використовувалися для уникнення такими громадянами виконання обов`язків, передбачених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та для протидії законним діям військовослужбовців ТЦК та СП і працівників Національної поліції України, що виконували повноваження з реалізації мобілізаційних заходів.

У такий спосіб група фактично зменшувала ефективність виконання заходів з оповіщення, перевірки військово-облікових документів та доставлення військовозобов`язаних до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в межах м. Вінниці та Вінницької області, тим самим перешкоджаючи законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо забезпечення людськими ресурсами, які необхідні для оборони України в умовах збройної агресії російської федерації та правового режиму воєнного стану.

Зазначений механізм перешкоджання був не одиничним епізодом, а сталим, систематично відтворюваним процесом, до якого учасники групи свідомо залучили щонайменше 100 громадян, кожен з яких розглядався групою одночасно як джерело систематичного отримання грошової винагороди (через сплату вступного внеску, щомісячних «членських внесків» за безперервне користування «кнопкою SOS», а також коштів від виготовлення посвідчень та атрибутики), а також як особа, яка в разі необхідності може бути залучена до протидії мобілізаційним заходам під час зупинки учасника громадської організації військовослужбовцями ТЦК та СП і працівниками Національної поліції України.

Учасники групи створили та забезпечили безперервне функціонування підсистеми виготовлення та обліку документів громадської організації, які за змістом, формою та використанням цілеспрямовано наближалися до документів військового обліку, з метою введення в оману працівників Національної поліції України та військовослужбовців ТЦК та СП щодо належності їх пред`явників до Збройних Сил України або інших військових формувань.

До складу зазначеного документообігу входили: 1) контракт добровольця, який за зовнішнім виглядом та реквізитами імітував контракт про проходження військової служби; 2) заява про вступ до громадської організації; 3) текст так званої «присяги» добровольця; 4) анкета з персональними даними, контактами та фотографіями кандидата у форменому одязі; 5) посвідчення добровольця, виготовлене на пластиковому носієві з використанням ламінації, з нанесенням фото пред`явника у форменому одязі військового зразка, найменування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », порядкового номера та строку дії, а також підпису керівника батальйону ОСОБА_7 .

Виготовлені учасниками групи посвідчення добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » цілеспрямовано використовувалися членами громадської організації як засіб уникнення мобілізаційних заходів, при цьому реальної військової служби, проходження військово-лікарської комісії, взяття на військовий облік або виконання інших обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи, що отримували такі посвідчення, не виконували та виконувати не мали наміру.

Учасники групи особисто і через залучених ними членів громадської організації запровадили та підтримували практику пред`явлення посвідчень добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 » працівникам Національної поліції України та військовослужбовцям ТЦК та СП у таких ситуаціях: 1) при перевірці документів за статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», з метою введення поліцейського в оману щодо приналежності пред`явника до Збройних Сил України або іншого військового формування, що мало наслідком фактичне ускладнення або повну неможливість адміністративного затримання та доставлення такої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) при перевірці військово-облікових документів представниками ТЦК та СП, з метою імітації наявності у пред`явника належного військово-облікового документа, у той час як справжніх документів військового ці особи не мали або не пред`являли; 3) на блок-постах та в інших пунктах перевірки, з метою уникнути перевірки дотримання правил військового обліку, у тому числі шляхом створення видимості перебування на службі у бойовому підрозділі.

Зазначене використання посвідчень добровольця було не побічним, а ключовим елементом злочинної діяльності групи. Так, у телефонній розмові 02 листопада 2025 року ОСОБА_7 у спілкуванні з ОСОБА_10 прямо визначив правило, за яким учасники громадської організації виїжджають на місця затримання виключно для тих громадян, які мають посвідчення добровольця. Тим самим посвідчення добровольця було визначене як кваліфікаційна ознака для запуску всього механізму перешкоджання діяльності ЗСУ групою.

Зазначені дії групи цілеспрямовано підривали можливості територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та органів Національної поліції України здійснювати оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, перевірку у них військово-облікових документів, адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП осіб, що вчинили правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, що становить перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Елементом створеного учасниками групи механізму перешкоджання діяльності ЗСУ було системне використання форменого одягу військового зразка та атрибутики, які формували у працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ТЦК та СП хибне уявлення про належність учасників громадської організації до Збройних Сил України або інших військових формувань.

Зокрема, учасники групи на місцях зупинки членів громадської організації, на загальних зборах, при фотографуванні для виготовлення посвідчень добровольця та в інших ситуаціях системно використовували:

- військову форму одягу кольорів «піксель» (тактичний камуфляж пікселізованого зразка, що застосовується Збройними Силами України) та «хакі»;

- шеврони з найменуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та символікою, що імітували елементи символіки військових формувань України;

- наклейки на транспортних засобах із символікою громадської організації, іншу атрибутику, яка цілеспрямовано наближалася до атрибутики Збройних Сил України та інших військових формувань.

Така атрибутика і форма одягу використовувалися учасниками групи при безпосередньому прибутті до місць зупинки учасників громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП, чим створювалося хибне враження про офіційний характер їх дій.

Учасники групи розгорнули постійно діючу систему залучення (вербування) до складу ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які усвідомлено бажали уникнути виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни і не мали наміру здійснювати реальну добровольчу діяльність, а вступали до громадської організації виключно з метою набуття видимості належності до Збройних Сил України та інших військових формувань для уникнення мобілізаційних заходів.

У межах зазначеної системи учасники групи вчиняли такі дії.

ОСОБА_7 , як організатор та керівник, визначив у якості цільової аудиторії осіб призовного та мобілізаційного віку, які мали грошові кошти для сплати «членських внесків» та водночас перебували в активному розшуку за зверненнями ТЦК та СП або об`єктивно очікували виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У ході закритих зустрічей за участю інших членів групи ОСОБА_7 встановив фіксовані тарифи на вступ до громадської організації: від 2000 до 2500 доларів США (залежно від факту перебування особи в розшуку), а також від 1000 до 4000 гривень щомісячного внеску. Крім того, він запровадив правила розподілу незаконно отриманих коштів, пропонуючи посередникам по 500 доларів США за кожного залученого кандидата.

ОСОБА_7 розробив та затвердив зразки контракту добровольця, заяви, присяги та анкети, забезпечив їх типографський друк у достатній кількості та зберігання, ставив підпис на усі видані посвідчення добровольця, чим засвідчував прийняття особи до складу громадської організації та наділяв її уявним статусом недоторканності.

ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_7 та з власної ініціативи підшукував через коло особистих контактів осіб призовного віку, які мали мотивацію уникнути мобілізації, проводив із ними попередні переговори щодо умов вступу до громадської організації, інформував їх про можливість отримання посвідчення та доступу до «силового крила», координував їх прибуття до офісу громадської організації для оформлення документів та фотографування. Крім цього, ОСОБА_10 брав безпосередню участь у проведенні інструктажів для нових та діючих учасників безпосередньо в офісному приміщенні організації, де навчав їх тактиці протидії правоохоронцям: не надавати жодних анкетних даних, приховувати справжню мету поїздок та очікувати на прибуття «групи швидкого реагування».

ОСОБА_12 та ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 забезпечували виїзди безпосередньо на місця до потенційних кандидатів, проводили роз`яснювальну роботу серед щодо умов вступу, демонстрували посвідчення та форму одягу, здійснювали фотофіксацію кандидатів у відповідній форменій футболці (військовий камуфляж «піксель» або «хакі») для подальшого виготовлення посвідчень. ОСОБА_12 при цьому розповсюджував серед потенційних членів інформацію про процедуру отримання посвідчення, гарантований розмір «захисту» та функціонал «кнопки SOS».

ОСОБА_12 , як юрист громадської організації, забезпечував зберігання установчих документів та бланків контрактів добровольця, заяв на вступ та анкет; здійснював правовий супровід оформлення членства, перевіряв правильність заповнення документів, проводив юридичну експертизу інших документів, що забезпечували діяльність громадської організації; інструктував учасників щодо того, що саме посвідчення добровольця, а не якісь інші документи, слід пред`являти при зупинці працівниками поліції чи ТЦК та СП, категорично відмовлятися називати працівникам ТЦК та СП свої персональні дані (рік народження, ПІБ), здійснювати відеофіксацію поліцейських, вимагати номери їхніх жетонів.

ОСОБА_9 безпосередньо виконував функцію організації виготовлення посвідчень: отримував від ОСОБА_7 та секретаря організації фотографії та персональні дані нових членів, подальшу видачу членам громадської організації, у тому числі шляхом відправлення поштовою службою. Виготовлення фізичних носіїв посвідчень здійснювалося ТОВ «Брендкард», куди ОСОБА_9 з власної ініціативи або за вказівкою ОСОБА_7 передавав макети посвідчень для тиражування, за що сплачував кошти зі складу членських внесків.

ОСОБА_11 використовував свій статус голови громадської організації ГО «Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, волонтерів, ветеранів, інвалідів» та посаду формального голови ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» для надання процесу залучення нових членів вигляду легітимної громадської діяльності, проводив особисті переговори з посадовими особами органів влади, за участі яких намагався легалізувати діяльність групи. Він проводив особисті переговори з посадовими особами та представниками інших добровольчих формувань (зокрема ДФТГ «Оболонь», підрозділ «Гаргулії»).

ОСОБА_4 брав участь у проведенні особистих переговорів з кандидатами, організовували їх присутність на «загальних зборах», демонстрували в особистому спілкуванні результативність роботи «силового крила», що використовувалось як основний маркетинговий аргумент для нових кандидатів. ОСОБА_4 , як один із підписантів Статуту громадської організації, формально надавав установчим документам ознак легітимності, що було використано при державній реєстрації громадської організації як юридичної особи та забезпеченні видачі посвідчень добровольця від імені цієї юридичної особи.

У результаті узгоджених дій учасників групи протягом серпня 2025 року січня 2026 року до членства в ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» було залучено щонайменше 100 громадян, переважна більшість з яких являлися особами призовного або мобілізаційного віку та використовували своє формальне членство виключно як засіб ухилення від мобілізаційних заходів.

Окрім цього, усі без винятку учасники групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та інші мали такі посвідчення добровольця та використовували їх при особистій взаємодії з працівниками поліції і ТЦК та СП на місцях зупинки інших учасників громадської організації, чим демонстрували формальну приналежність до «батальйону» та цим створювали додатковий тиск на правоохоронців.

Учасники групи запровадили та забезпечили безперебійне функціонування технічної інфраструктури автоматизованого реагування на спроби працівників поліції чи ТЦК та СП здійснити мобілізаційні заходи стосовно учасників громадської організації, яка включала в себе: 1) допоміжний (загальний інформаційний) Telegram-канал з умовною назвою «Флуділка»; 2) закритий Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з обмеженим доступом виключно для членів громадської організації, які належним чином здійснили оплату вступного та поточних членських внесків; 3) автоматизований Telegram-бот «SOS», основним функціональним призначенням якого було миттєве оповіщення членів «силового крила» (групи швидкого реагування) про факт зупинки одного з учасників громадської організації працівниками поліції чи ТЦК та СП, з автоматичною передачею геолокації (координат місця події) та персональних даних особи, яка натиснула «кнопку SOS».

У листопаді 2025 року ОСОБА_7 та ОСОБА_12 погодили ключові параметри функціонування системи, подальшу інтеграцію функціоналу бота про автоматичні нагадування про необхідність сплати членських внесків, можливість централізованої розсилки повідомлень, автоматичне відключення доступу до «кнопки SOS» для неплатників.

Зазначений автоматизований Telegram-бот «SOS» виступав не лише засобом миттєвого оповіщення, але і організаційно-управлінським інструментом примусу учасників громадської організації до регулярної сплати членських внесків (через блокування доступу до бота для неплатників), що, в свою чергу, забезпечувало стабільне фінансове функціонування групи.

Зазначена злочинна діяльність учасників групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 реалізована через описаний механізм залучення громадян до членства, оформлення документів, видачі посвідчень добровольця, використання автоматизованого Telegram-бота « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у період з серпня 2025 року по 23 січня 2026 року безпосередньо унеможливила або суттєво ускладнила здійснення територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами Національної поліції України заходів з: оповіщення військовозобов`язаних про необхідність прибуття до ТЦК та СП; перевірки у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікових документів разом з документами, що посвідчують особу; адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП; забезпечення доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до штатів воєнного часу у строки, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України, що становить безпосереднє завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, у щонайменше вісьмох окремих ситуаціях зупинки членів громадської організації працівниками поліції та ТЦК та СП: 01.09.2025 ОСОБА_9 ; 11.12.2025 ОСОБА_18 ; 16.12.2025 ОСОБА_19 ; 21.12.2025 ОСОБА_20 ; 15.01.2026 повторно ОСОБА_18 ; 16.01.2026 ОСОБА_21 ; 21.01.2026 ОСОБА_22 , 23.01.2026 ОСОБА_23 , доставлення цих осіб до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки було унеможливлене внаслідок реалізації описаного механізму перешкоджання, у тому числі пред`явлення посвідчень добровольця ГО « ІНФОРМАЦІЯ_4 », масове прибуття членів «силового крила», застосування ними психологічного тиску, використання технічної інфраструктури автоматизованого реагування (кнопка «SOS»).

Тим самим учасники групи у складі ОСОБА_7 (як організатора та керівника), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, свідомо, цілеспрямовано та систематично здійснювали перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, чим створили реальну загрозу підриву обороноздатності держави.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у січні 2026 року ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за підтримки інших учасників так званої громадської організації, узгоджено та відповідно до заздалегідь визначеного єдиного плану і відведеної ролі кожному учаснику систематично брав участь у діях, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Так, 15 січня 2026 року приблизно о 09 год. 15 хв., поблизу будинку № 25-А на вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, працівниками поліції під час проведення профілактичних заходів, у зв`язку з порушеннями правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «Nissan Rogue» темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_18 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Підставою для зупинки стало порушення правил дорожнього руху, проте під час перевірки за відповідними базами було встановлено, що ОСОБА_18 перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи відповідно до розробленого алгоритму, ОСОБА_18 намагався активувати автоматизований Telegram-бот «SOS», проте виявив, що його доступ заблоковано через несплату членських внесків. У ході термінової телефонної розмови приблизно о 09 год. 22 хв. ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_18 , що особисто передав список секретарю для відключення «боржників», однак надалі поновив доступ останнього до «тривожної кнопки», забезпечивши можливість подальшої координації виїзду «силового крила».

Надалі, після надходження оповіщення через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та активації «кнопки SOS», приблизно о 09 год. 55 хв. на місце події прибув ОСОБА_7 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , організував та координував прибуття учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» до місця події.

Діючи як лідер групи, ОСОБА_7 одразу розпочав чинити агресивний психологічний тиск на поліцейських. З метою залякування правоохоронців, він у телефонному режимі намагався з`ясувати персональні дані інспекторів, а надалі висловив пряму погрозу, що залишить поліцейських «без погонів та роботи».

Так, протягом тривалого часу, приблизно з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками громадської організації здійснював психологічний тиск на працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , координував дії учасників групи, організовував тактику саботажу роботи поліції, заперечував законність доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП, створював конфліктну ситуацію навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП, а також підтримував агресивну поведінку інших учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків.

Діючи як учасник групи, ОСОБА_4 спільно з іншими учасниками громадської організації підтримував агресивну поведінку учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків, а також брав участь у створенні конфліктної ситуації навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП.

Коли поліцейські спробували наблизитися до ОСОБА_18 , ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 (висловлював наміри «зустрітися в іншому місці», «вийти на позиції») перейшли від вербальних погроз до застосування фізичної сили: вони почали відштовхувати інспекторів ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , хапали їх за формений одяг та руки, безпосередньо перешкоджаючи виконанню ними службових обов`язків. Для привернення уваги перехожих та посилення тиску, приблизно о 12 год. 35 хв. ОСОБА_7 перейшов до відкритих образ та погроз, називаючи правоохоронців «скотами» та відкрито вигукуючи на їхню адресу: «беспредельные рожи, мрази, в аду будешь гореть, тварь!», використовуючи тактику «адвокатування» агресії та м?якого тиску: «Давайте в машину, сідайте в машину і їдьте звідси, будь ласка. Їдьте. Бо цей кіпіш не треба нікому». Прихована погроза (імпліцитна): фраза «цей кіпіш не треба нікому» у контексті присутності агресивного ОСОБА_11 сприймається як попередження про можливі негативні наслідки фізичного характеру (бійку, заворушення), якщо поліція не залишить місце події. Це форма шантажу ситуацією, легітимізація агресора: «Він і воював, і контужений... в і н голова громадської організації, він «200-тих» возить». ОСОБА_7 використовує ці факти не для довідки, а для того, щоб надати «право» на агресивну поведінку та залякати поліцейського. ОСОБА_11 виступав основним джерелом агресії та прямих погроз, з використанням брутальної лайки як засобу психічного нападу для деморалізації поліцейського. Спільні дії вказаних осіб (демонстрація зневаги, апеляція д о контузії) у сукупності зчитуються як єдина комунікативна стратегія залякування, що за своєю інтенсивністю прирівнюється до прямої погрози насильством.

Протягом понад п`яти годин за ініціативою та координацією ОСОБА_7 чисельність учасників групи зросла приблизно до 30 осіб, які створили навколо працівників поліції та представників ТЦК та СП «фізичне кільце», блокували їх дії, перешкоджали виконанню службових обов`язків, у тому числі під час вручення ОСОБА_18 повістки, а також створювали атмосферу чисельної переваги, агресивного психологічного впливу та реальної загрози безпеці працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_10 в агресивній формі вимагав негайно відпустити ОСОБА_18 , після чого висловив інспектору поліції погрозу застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень, зухвало вимагаючи від правоохоронця зняти поліцейську форму для вчинення бійки. У висловлюваннях ОСОБА_10 : «Поэтому давайте отпускаем человечка или даете повестку, что он должен прийти тогда-то и тогда-то в военкомат.», « А вы нам тоже, знаете, нам рот не закрывайте, пожалуйста», «Вы тоже нам рот не закрывайте, пожалуйста. Мы тоже законы знаем, поверьте мне.», «Или мы едем дальше. Или мы сейчас будем немножко наглеть, как и вы. Вот и все», чітко виражене послідовне маніпулювання з правильністю і/чи неправильністю дій та активна вербалізування агресивного вирішення питання, якщо не буде запропонований той варіант, який видається як правильний.

ОСОБА_9 , діючи повторно, постійно відволікав поліцейських, створював додатковий психологічний пресинг. Усвідомлюючи, що правоохоронці мають намір доставити порушника до ТЦК, ОСОБА_9 перейшов до прихованих погроз масовими заворушеннями та фізичним блокуванням, заявивши: «Ми ж тоже можемо стати зараз стінкою і просто пропустити його, понимаете?». З погляду семантики, його мовленнєва поведінка була спрямована на розпорошення уваги поліції, що дозволило іншим учасникам групи фізично та психологічно тиснути на правоохоронців. ОСОБА_12 , діючи повторно, використовуючи статус юриста, заперечував законність дій поліції, вступав у юридичні дискусії, маніпулював поняттям «розшуку» та затягував час, забезпечував створення атмосфери, у які доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП стало неможливим. Разом з іншими учасниками ОСОБА_12 створив «шумову завісу» шляхом безперервного виголошення претензій, вступав у суперечки з правоохоронцями ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , свідомо заперечував факти правопорушення та вимагав безпідставних доказів: «Докази, що ми тікаємо від вас... З чого це ви рішили? ... Ви дивіться ви може звірилися з даними?». ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновків судової лінгвістичної експертизи (№ 104/26-21), мовленнєва поведінка ОСОБА_12 мала характер лінгвоправової суперечки, метою якої була цілеспрямована делегітимізація дій поліції та дискредитація бази даних ТЦК.

Внаслідок організованого психологічного тиску, координованих дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, а також реальних побоювань працівників поліції за власну безпеку, процедуру доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП було зірвано, у результаті чого останній залишив місце події на власному автомобілі. Сприймаючи постійні погрози фізичною розправою та натовп із 40 агресивно налаштованих осіб як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, інспектори поліції були змушені відмовитися від складання протоколу адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП. Представники ТЦК та СП, які прибули на місце лише виписали повістку, після чого ОСОБА_18 на власному автомобілі безперешкодно залишив місце події.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 було успішно реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, 15 січня 2026 року приблизно о 09 год. 15 хв., поблизу будинку № 25-А на вул. Героїв Нацгвардії у м. Вінниця, працівниками поліції під час проведення профілактичних заходів, у зв`язку з порушеннями правил дорожнього руху, було зупинено автомобіль марки «Nissan Rogue» темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_18 учасника ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна». Підставою для зупинки стало порушення правил дорожнього руху, проте під час перевірки за відповідними базами було встановлено, що ОСОБА_18 перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи відповідно до розробленого алгоритму, ОСОБА_18 намагався активувати автоматизований Telegram-бот «SOS», проте виявив, що його доступ заблоковано через несплату членських внесків. У ході термінової телефонної розмови приблизно о 09 год. 22 хв. ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_18 , що особисто передав список секретарю для відключення «боржників», однак надалі поновив доступ останнього до «тривожної кнопки», забезпечивши можливість подальшої координації виїзду «силового крила».

Надалі, після надходження оповіщення через Telegram-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та активації «кнопки SOS», приблизно о 09 год. 55 хв. на місце події прибув ОСОБА_7 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , організував та координував прибуття учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» до місця події.

Діючи як лідер групи, ОСОБА_7 одразу розпочав чинити агресивний психологічний тиск на поліцейських. З метою залякування правоохоронців, він у телефонному режимі намагався з`ясувати персональні дані інспекторів, а надалі висловив пряму погрозу, що залишить поліцейських «без погонів та роботи».

Так, протягом тривалого часу, приблизно з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками громадської організації здійснював психологічний тиск на працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , координував дії учасників групи, організовував тактику саботажу роботи поліції, заперечував законність доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП, створював конфліктну ситуацію навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП, а також підтримував агресивну поведінку інших учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків.

Діючи як учасник групи, ОСОБА_4 спільно з іншими учасниками громадської організації підтримував агресивну поведінку учасників групи швидкого реагування, спрямовану на зрив виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків, а також брав участь у створенні конфліктної ситуації навколо законних дій працівників поліції та представників ТЦК та СП.

Коли поліцейські спробували наблизитися до ОСОБА_18 , ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 (висловлював наміри «зустрітися в іншому місці», «вийти на позиції») перейшли від вербальних погроз до застосування фізичної сили: вони почали відштовхувати інспекторів ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , хапали їх за формений одяг та руки, безпосередньо перешкоджаючи виконанню ними службових обов`язків. Для привернення уваги перехожих та посилення тиску, приблизно о 12 год. 35 хв. ОСОБА_7 перейшов до відкритих образ та погроз, називаючи правоохоронців «скотами» та відкрито вигукуючи на їхню адресу: «беспредельные рожи, мрази, в аду будешь гореть, тварь!», використовуючи тактику «адвокатування» агресії та м?якого тиску: «Давайте в машину, сідайте в машину і їдьте звідси, будь ласка. Їдьте. Бо цей кіпіш не треба нікому». Прихована погроза (імпліцитна): фраза «цей кіпіш не треба нікому» у контексті присутності агресивного ОСОБА_11 сприймається як попередження про можливі негативні наслідки фізичного характеру (бійку, заворушення), якщо поліція не залишить місце події. Це форма шантажу ситуацією, легітимізація агресора: «Він і воював, і контужений... в і н голова громадської організації, він «200-тих» возить». ОСОБА_7 використовує ці факти не для довідки, а для того, щоб надати «право» на агресивну поведінку та залякати поліцейського. ОСОБА_11 виступав основним джерелом агресії та прямих погроз, з використанням брутальної лайки як засобу психічного нападу для деморалізації поліцейського. Спільні дії вказаних осіб (демонстрація зневаги, апеляція д о контузії) у сукупності зчитуються як єдина комунікативна стратегія залякування, що за своєю інтенсивністю прирівнюється до прямої погрози насильством.

Протягом понад п`яти годин за ініціативою та координацією ОСОБА_7 чисельність учасників групи зросла приблизно до 30 осіб, які створили навколо працівників поліції та представників ТЦК та СП «фізичне кільце», блокували їх дії, перешкоджали виконанню службових обов`язків, у тому числі під час вручення ОСОБА_18 повістки, а також створювали атмосферу чисельної переваги, агресивного психологічного впливу та реальної загрози безпеці працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_10 в агресивній формі вимагав негайно відпустити ОСОБА_18 , після чого висловив інспектору поліції погрозу застосування фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень, зухвало вимагаючи від правоохоронця зняти поліцейську форму для вчинення бійки. У висловлюваннях ОСОБА_10 : «Поэтому давайте отпускаем человечка или даете повестку, что он должен прийти тогда-то и тогда-то в военкомат.», « А вы нам тоже, знаете, нам рот не закрывайте, пожалуйста», «Вы тоже нам рот не закрывайте, пожалуйста. Мы тоже законы знаем, поверьте мне.», «Или мы едем дальше. Или мы сейчас будем немножко наглеть, как и вы. Вот и все», чітко виражене послідовне маніпулювання з правильністю і/чи неправильністю дій та активна вербалізування агресивного вирішення питання, якщо не буде запропонований той варіант, який видається як правильний.

ОСОБА_9 , діючи повторно, постійно відволікав поліцейських, створював додатковий психологічний пресинг. Усвідомлюючи, що правоохоронці мають намір доставити порушника до ТЦК, ОСОБА_9 перейшов до прихованих погроз масовими заворушеннями та фізичним блокуванням, заявивши: «Ми ж тоже можемо стати зараз стінкою і просто пропустити його, понимаете?». З погляду семантики, його мовленнєва поведінка була спрямована на розпорошення уваги поліції, що дозволило іншим учасникам групи фізично та психологічно тиснути на правоохоронців. ОСОБА_12 , діючи повторно, використовуючи статус юриста, заперечував законність дій поліції, вступав у юридичні дискусії, маніпулював поняттям «розшуку» та затягував час, забезпечував створення атмосфери, у які доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП стало неможливим. Разом з іншими учасниками ОСОБА_12 створив «шумову завісу» шляхом безперервного виголошення претензій, вступав у суперечки з правоохоронцями ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , свідомо заперечував факти правопорушення та вимагав безпідставних доказів: «Докази, що ми тікаємо від вас... З чого це ви рішили? ... Ви дивіться ви може звірилися з даними?». ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновків судової лінгвістичної експертизи (№ 104/26-21), мовленнєва поведінка ОСОБА_12 мала характер лінгвоправової суперечки, метою якої була цілеспрямована делегітимізація дій поліції та дискредитація бази даних ТЦК.

Внаслідок організованого психологічного тиску, координованих дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, а також реальних побоювань працівників поліції за власну безпеку, процедуру доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП було зірвано, у результаті чого останній залишив місце події на власному автомобілі. Сприймаючи постійні погрози фізичною розправою та натовп із 40 агресивно налаштованих осіб як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, інспектори поліції були змушені відмовитися від складання протоколу адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_18 до ТЦК та СП. Представники ТЦК та СП, які прибули на місце лише виписали повістку, після чого ОСОБА_18 на власному автомобілі безперешкодно залишив місце події.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 було успішно реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 105/26-21 від 23.01.2026, дії та репліки ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інших осіб, містять реальні та імпліцитні погрози насильством. 1) прямі вербальні погрози та агресія: ОСОБА_11 : зафіксований на відео та ідентифікований обома свідками як основне джерело агресії. Його вислови: класифікуються як мовленнєвоповедінковий напад. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 : обидва свідки вказують на них як на активних учасників, що висловлювали погрози. Хоча на відео їхні репліки можуть бути менш виразними, свідки підтверджують, що ці особи створювали безпосередню загрозу фізичного зіткнення; 2) приховані (імпліцитні) форми погроз: ОСОБА_7 використовує тактику «шантажу ситуацією». Його вислів: «Бо цей кіпіш не треба нікому» за результатами лінгвістичного аналізу є завуальованою погрозою масовою бійкою. 3) демонстрація силового статусу: апеляція до того, що ОСОБА_11 «в окопі був» та «контужений», у поєднанні з його агресивним наближенням до обличчя поліцейського, є імпліцитною погрозою неконтрольованим фізичним нападом; 4) суб`єктивне сприйняття (перлокутивний ефект): обидва свідки прямо заявляють: «Будучи обґрунтовано заляканим відповідними погрозами... переживаючи за своє життя та здоров?я».

Дії та репліки ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інших осіб, містять прямі та приховані погрози насильством з боку ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Мета погроз залякування представників влади для припинення їхньої діяльності. Мовленнєва активність вказаних осіб, а також ОСОБА_9 , була спрямована на активне перешкоджання роботі ТЦК та поліції. Це реалізовано через тактику відволікання, дискредитації та створення обстановки, за якої виконання службових обов`язків стало неможливим через загрозу масових заворушень. Дійові особи використовували мовлення не для обміну інформацією, а як зброю мовленнєвоповедінкового впливу, що призвело до зриву виконання державних завдань в особливий період.

Таким чином, діяльність стійкої організованої групи під керівництвом ОСОБА_7 , яка функціонувала під прикриттям громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», забезпечувала силове й юридичного прикриття учасників, які ухиляються від мобілізації, за допомогою спеціально створеної «групи швидкого реагування» та автоматизованої системи екстреного сповіщення (кнопки «SOS»), що реалізовувалося через погрози працівникам правоохоронного органу. Спрямованість узгоджених дій угруповання виражалася в оперативних виїздах на місця законної зупинки правопорушників працівниками поліції та ТЦК і СП, де учасники організації, чітко виконуючи відведені їм ролі, спільно здійснювали агресивний психологічний тиск, мовленнєво-поведінковий саботаж, маніпулювання нормами права та висловлювали погрози насильством щодо правоохоронців, що у своїй сукупності унеможливлювало виконання службових обов?язків представниками влади та безпосередньо призводило до зриву мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України, тобто, здійснення погроз насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене організованою групою.

Окрім цього, 16 січня 2026 року приблизно о 10 год. 15 хв. у м. Вінниця поблизу будинку № 124 на вул. Д. Нечая, працівники поліції зупинили автомобіль BMW X-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням члена ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» ОСОБА_21 , у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Під час спілкування ОСОБА_21 пред`явив посвідчення добровольця батальйону за підписом ОСОБА_7 . Надалі працівники поліції встановили за відповідною базою, що ОСОБА_21 порушив вимоги мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_21 відмовився виходити з автомобіля, зачинив вікна та активував систему сповіщення ГШР.

Дізнавшись про інцидент, ОСОБА_12 приблизно о 12 год. 24 хв. негайно зателефонував ОСОБА_7 з вимогою екстреного збору силового блоку, усвідомлюючи системність їхньої злочинної діяльності: «Коля, приїжджай... Наша пісня гарна-нова, починаємо її знову... Начинается просто как вчера, начинает ситуация как вчера, все, вот, он тоже в розыске, все».

До прибуття на місце події ОСОБА_7 у телефонній розмові з ОСОБА_12 обговорював стан водія, зазначивши, що кнопка «SOS» не працює, він не платить, ще й п`яний, проте, незважаючи на це, прийняв рішення про виїзд для його «відбиття».

Приблизно о 11 год. 35 хв. на місце події на автомобілі Lexus LX 570 прибув ОСОБА_7 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими учасниками громадської організації, організував прибуття учасників групи швидкого реагування на місце події та координував їх подальші дії.

Надалі ОСОБА_7 спільно з іншими учасниками громадської організації створив чисельну перевагу у кількості близько 10-15 осіб, організувавши «фізичне кільце» навколо працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , атмосферу психологічного тиску та конфронтації, координував дії учасників групи, підтримував агресивну поведінку інших учасників, сприяв створенню конфліктної ситуації та ускладненню виконання працівниками поліції покладених на них службових обов`язків, спрямованих на доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП.

Репліки ОСОБА_12 мали характер лінгвоправової суперечки та заперечення фактів, наведених поліцейським: «Чим ми вам перешкоджаєм, чим?», риторичне запитання, спрямоване на делегітимізацію звинувачень поліцейського. «Це адміністративне правопорушення?», «Він злосний порушник? Чим?» - спроба перевести дискусію в площину лінгвоюридичної кваліфікації дій затриманого. ОСОБА_11 , діючи повторно, використовував тактику агресивної комунікації через скорочення дистанції та апеляцію до свого стану: та ігнорування аргументів поліції: «Він нікуди не прослідує», «Розшук ТЦК приліпіть собі до одного місця», «Все що стосується ТЦК не видумуйте» - звинувачення представника влади у фальсифікації або некомпетентності; «Я кантужений, у мене слух поганий, говорю голосно» - апеляція до власного стану здоров`я та статусу, що може сприйматися як форма психологічного тиску (демонстрація бойового досвіду д л я посилення позиції в конфлікті); «Чим? Чим перешкоджаємо?», «Шо значить тим самим» - агресивна форма ведення діалогу. Одночасне виголошення реплік декількома особами ( ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ) проти одного поліцейського ОСОБА_25 створювало «шумовий бар?єр», що заважає виконанню службових обов`язків. Вони використовували стратегію «комунікативного оточення»: дискредитують повноваження («не видумуйте»); демонструють силову перевагу («кантужений», група осіб проти одного); шантажують публічністю та минулими поразками поліції. У сукупності ці «м?які» фрази в ситуації воєнного стану та напруженого конфлікту сприймаються адресатом як реальна погроза його безпеці та професійній діяльності.

ОСОБА_4 , діючи повторно, використовував нецензурну лексику та погрози фізичною розправою в іншому місці, репліки про «вихід на позиції» та перевірку «який ти фраєр» у неділю є прямою погрозою заподіяння фізичної шкоди, що була сприйнята свідком ОСОБА_25 як реальна небезпека для життя під час виконання ним службових обов?язків. ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

ОСОБА_7 також використовував іронічний тиск, нагадуючи про «популярність» відео з поліцейським: «Ти бачив, який ти популярний став. Бачив?». Це імпліцитна погроза публічною дискредитацією та медійним тиском.

Внаслідок організованих та узгоджених дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, реалізації стратегії психологічного тиску та створення фізичного кільця навколо працівників поліції і представників ТЦК та СП, працівники поліції, перебуваючи у стані обґрунтованого страху за власну безпеку, були змушені відмовитися від примусового доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП. Також на місце події було викликано групу оповіщення ТЦК та СП, військовослужбовцем якої ОСОБА_21 вручено під підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У результаті спільних дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП було унеможливлено, оскільки останній залишив місце події разом із ОСОБА_11 на автомобілі BMW X-5.

Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інших невстановлених учасників громадської організації було реалізовано злочинний умисел, спрямований на фізичне та психологічне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до зриву мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, 16 січня 2026 року приблизно о 10 год. 15 хв. у м. Вінниця поблизу будинку № 124 на вул. Д. Нечая, працівники поліції зупинили автомобіль BMW X-5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням члена ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна» ОСОБА_21 , у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху.

Під час спілкування ОСОБА_21 пред`явив посвідчення добровольця батальйону за підписом ОСОБА_7 . Надалі працівники поліції встановили за відповідною базою, що ОСОБА_21 порушив вимоги мобілізаційного законодавства та підлягає доставленню до ТЦК та СП.

Діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_21 відмовився виходити з автомобіля, зачинив вікна та активував систему сповіщення ГШР. До прибуття на місце події ОСОБА_7 у телефонній розмові з ОСОБА_12 обговорював стан водія, зазначивши, що кнопка «SOS» не працює, він не платить, ще й п`яний, проте, незважаючи на це, прийняв рішення про виїзд для його «відбиття».

Приблизно о 11 год. 35 хв. на місце події на автомобілі Lexus LX 570 прибув ОСОБА_7 , який, діючи повторно, спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими учасниками громадської організації, організував прибуття учасників групи швидкого реагування на місце події та координував їх подальші дії.

Надалі ОСОБА_7 спільно з іншими учасниками громадської організації створив чисельну перевагу у кількості близько 10-15 осіб, організувавши «фізичне кільце» навколо працівників поліції, зокрема поліцейських ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , атмосферу психологічного тиску та конфронтації, координував дії учасників групи, підтримував агресивну поведінку інших учасників, сприяв створенню конфліктної ситуації та ускладненню виконання працівниками поліції покладених на них службових обов`язків, спрямованих на доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП.

Репліки ОСОБА_12 мали характер лінгвоправової суперечки та заперечення фактів, наведених поліцейським: «Чим ми вам перешкоджаєм, чим?», риторичне запитання, спрямоване на делегітимізацію звинувачень поліцейського. «Це адміністративне правопорушення?», «Він злосний порушник? Чим?» - спроба перевести дискусію в площину лінгвоюридичної кваліфікації дій затриманого. ОСОБА_11 , діючи повторно, використовував тактику агресивної комунікації через скорочення дистанції та апеляцію до свого стану: та ігнорування аргументів поліції: «Він нікуди не прослідує», «Розшук ТЦК приліпіть собі до одного місця», «Все що стосується ТЦК не видумуйте» - звинувачення представника влади у фальсифікації або некомпетентності; «Я кантужений, у мене слух поганий, говорю голосно» - апеляція до власного стану здоров`я та статусу, що може сприйматися як форма психологічного тиску (демонстрація бойового досвіду д л я посилення позиції в конфлікті); «Чим? Чим перешкоджаємо?», «Шо значить тим самим» - агресивна форма ведення діалогу. Одночасне виголошення реплік декількома особами ( ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ) проти одного поліцейського ОСОБА_25 створювало «шумовий бар?єр», що заважає виконанню службових обов`язків. Вони використовували стратегію «комунікативного оточення»: дискредитують повноваження («не видумуйте»); демонструють силову перевагу («кантужений», група осіб проти одного); шантажують публічністю та минулими поразками поліції. У сукупності ці «м?які» фрази в ситуації воєнного стану та напруженого конфлікту сприймаються адресатом як реальна погроза його безпеці та професійній діяльності.

ОСОБА_4 , діючи повторно, використовував нецензурну лексику та погрози фізичною розправою в іншому місці, репліки про «вихід на позиції» та перевірку «який ти фраєр» у неділю є прямою погрозою заподіяння фізичної шкоди, що була сприйнята свідком ОСОБА_25 як реальна небезпека для життя під час виконання ним службових обов?язків. ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прибувши на місце події у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», діючи умисно та повторно, своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

ОСОБА_7 також використовував іронічний тиск, нагадуючи про «популярність» відео з поліцейським: «Ти бачив, який ти популярний став. Бачив?». Це імпліцитна погроза публічною дискредитацією та медійним тиском.

Внаслідок організованих та узгоджених дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, реалізації стратегії психологічного тиску та створення фізичного кільця навколо працівників поліції і представників ТЦК та СП, працівники поліції, перебуваючи у стані обґрунтованого страху за власну безпеку, були змушені відмовитися від примусового доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП. Також на місце події було викликано групу оповіщення ТЦК та СП, військовослужбовцем якої ОСОБА_21 вручено під підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У результаті спільних дій ОСОБА_7 та інших учасників групи, доставлення ОСОБА_21 до ТЦК та СП було унеможливлено, оскільки останній залишив місце події разом із ОСОБА_11 на автомобілі BMW X-5.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 104/26-21 від 22.01.2026, дії та репліки ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших осіб, переконують, що мовленнєва поведінка групи осіб є комплексним інструментом мовленнєвоповедінкового впливу. Хоча дійові особи намагаються надати своїм словам форми «правового захисту», лінгвістичний аналіз виявляє їхню справжню спрямованість на: а) залякування поліцейського можливими скандалами; б) блокування його діяльності через нескінченні запитання; в) приховування порушень ЗУ «Про мобілізацію» за допомогою «шумової завіси». Це дозволяє стверджувати, що дії вказаних осіб містять приховані форми погроз та є способом активного перешкоджання законній діяльності правоохоронних органів та ЗСУ.

Виявлені приховані форми погроз у поєднанні з груповим характером дій свідчать про наявність у мовців інтенції на делегітимізацію державної влади в особі ОСОБА_25 та блокування виконання ним службових обов`язків в інтересах оборони України. Зафіксовані репліки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 містять ознаки вербальної агресії, мовленнєвоповедінкового тиску та навмисного створення перешкод для ведення службової діяльності шляхом постійного переривання, заперечення законних вимог та дискредитації дій поліції. Не менш агресивними й такими, що містять погрози є висловлення ОСОБА_4 , який використав вислови, що містять пряму пропозицію «зустрітися у другому місці» для фізичного з`ясування стосунків («я тобі розкажу... по другому, поняв»).

Відсутність конкретизованих погроз фізичною розправою не нівелює факту перешкоджання, оскільки мовленнєва поведінка групи осіб була спрямована на «вигороджування порушників» та блокування законних процедур поліції, ТЦК та СП. ОСОБА_4 використав вислови, що містять пряму пропозицію «зустрітися у другому місці» для фізичного з?ясування стосунків («я тобі розкажу... по другому, поняв»), а ОСОБА_7 застосував погрозу суспільно-резонансним тиском («Ти бачив, який ти популярний став?»), що в контексті ситуації означає намір дискредитувати правоохоронця через медіа-ресурси.

Матеріали містять сукупність висловів, які за своїм семантико-прагматичним змістом є погрозами насильством. Використання нецензурної лексики, агресивної інтонації та скорочення дистанції підсилюють перцепцію цих погроз як реальних. Аналіз матеріалів відображає те, що група осіб діяла як единий організм, де кожен виконував свою роль у процесі перешкоджання: від прямої агресії ( ОСОБА_4 ) до інтелектуально-статусного тиску ( ОСОБА_11 , ОСОБА_7 ). Це дозволяє кваліфікувати ситуацію не як приватну суперечку, а як цілеспрямовану протидію державним заходам мобілізації.

Таким чином, діяльність стійкої організованої групи під керівництвом ОСОБА_7 , яка функціонувала під прикриттям громадської організації «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», забезпечувала силове й юридичного прикриття учасників, які ухиляються від мобілізації, за допомогою спеціально створеної «групи швидкого реагування» та автоматизованої системи екстреного сповіщення (кнопки «SOS»), що реалізовувалося через погрози працівникам правоохоронного органу. Спрямованість узгоджених дій угруповання виражалася в оперативних виїздах на місця законної зупинки правопорушників працівниками поліції та ТЦК і СП, де учасники організації, чітко виконуючи відведені їм ролі, спільно здійснювали агресивний психологічний тиск, мовленнєво-поведінковий саботаж, маніпулювання нормами права та висловлювали погрози насильством щодо правоохоронців, що у своїй сукупності унеможливлювало виконання службових обов?язків представниками влади та безпосередньо призводило до зриву мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України, тобто, здійснення погроз насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, вчинене організованою групою.

Крім того, 21 січня 2026 року приблизно о 07 год. 30 хв. у м. Вінниці на вул. Волошковій, в районі «Масложир», інспектор СРПП Вінницького районного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_27 та старший лейтенант поліції ОСОБА_28 , діючи на законних підставах, зупинили автомобіль «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням громадянина України ОСОБА_22 , у зв?язку з порушенням ним правил дорожнього руху (не увімкнення світлового покажчика повороту при виконанні маневру обгону).

Під час перевірки документів ОСОБА_22 пред`явив посвідчення учасника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перевіркою за відповідним базам встановлено, що ОСОБА_22 є особою, щодо якої наявне звернення РТЦК та СП про порушення мобілізаційного законодавства, у зв`язку з чим він підлягав доставленню до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу. Про це йому було повідомлено та запропоновано добровільно проїхати до РТЦК та СП, а в разі відмови він підлягав затриманню та примусовому доставленню. Діючи відповідно до заздалегідь розроблених інструкцій, ОСОБА_22 відмовився виконувати законні вимоги та приблизно о 07 год. 38 хв. зателефонував ОСОБА_7 . Останній висловив ОСОБА_22 претензію щодо недотримання інструкцій, запитавши: «А чого ти кнопку SOS не нажав?», яка була основним інструментом для швидкого збору, на що ОСОБА_22 пояснив це відсутністю Інтернету: «Не можу нажати. Інтернету немає».

Отримавши повідомлення від ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, за попередньою змовою групою осіб та узгоджено з іншими учасниками групи, одразу надав йому пряму вказівку: «Почекай. Зараз щось придумаємо», після чого організував термінове прибуття на місце події учасників групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», зокрема залучивши по телефону ОСОБА_12 та координуючи виїзд ОСОБА_4 , ОСОБА_16 та інших учасників організації.

Прибувши на місце події приблизно о 08 год. 31 хв., а згодом у супроводі ОСОБА_4 , який о 08 год. 35 хв. прибув на автомобілі «Volkswagen Т5» білого кольору на іноземній (Республіки Польща) реєстрації НОМЕР_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , який приєднався приблизно о 08 год. 58 хв. та інших учасників організації загальною кількістю близько 15 осіб, ОСОБА_7 , діючи як лідер організованої групи, пред`явив посвідчення командира батальйону, представився поліцейським, забезпечив загальне керівництво діями учасників, розподілив ролі та надавав вказівки щодо тактики поведінки стосовно поліцейських і представників ТЦК та СП, заявивши, що ОСОБА_22 нікуди не поїде.

Діючи умисно та зухвало, ОСОБА_7 протягом понад двох годин здійснював агресивний психологічний тиск на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , який проявлявся у різних формах. Зокрема, приблизно о 08 год. 54 хв. під час нав`язаної дискусії щодо норм права ОСОБА_7 , вдавшись до гіпотетичного моделювання насильницьких дій, заявив поліцейському: «Ну я от зараз вас вдарю, да, і це буде з моєї сторони якийсь жест, і ви будете писати, що ви мене затримуєте не по 262-ій статті. А ви напишете, що я напад на поліцейського зробив. Правильно?», чим висловив погрозу застосування фізичної сили та нанесення тілесних ушкоджень, що викликало у поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 обґрунтовані побоювання щодо можливого застосування насильства.

Крім того, ОСОБА_7 застосував тактику залякування персональними зв`язками, апелюючи до того, що його дружина є офіцером поліції у званні капітана, заявивши: «Ви щоб знали, що моя жінка в поліції працює і де, то ви б варені були зараз. Вона вже капітан за 3 роки», а також вказував на наявність зв`язків із керівництвом, що є спробою продемонструвати лояльність керівництва та натякнути на «проблеми» для рядових співробітників.

ОСОБА_7 також застосував стратегію схиляння поліцейських до службового злочину під виглядом «поради», зокрема висловлюючись: «Я б на вашому місці взяв тихенько і поїхав», «А я взяв би витер ці всі відео і все, на цьому все скінчилось. Це самий оптимальний варіант був би у вашому зараз»; здійснював відеозйомку та повідомляв поліцейських, що вони «гарно зняті» та «будуть популярними», пропонував не вчиняти жодних дій щодо ОСОБА_22 і тихо поїхати з місця події, пообіцявши в такому разі видалити відеозапис. Окрім того, ОСОБА_7 , застосовуючи стратегію створення штучного «імунітету», заявив поліцейським: «От бачите це посвідчення, не чіпайте їх. Бо кожен раз буде така ситуація. Отаке посвідчення бачиш в когось, да?.. все, не чіпайте цю людину».

ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, прибувши на місце події о 08 год. 35 хв. на автомобілі «Volkswagen Т5» білого кольору на іноземній (Республіки Польща) реєстрації НОМЕР_4 , діючи зухвало та агресивно, активно приєднався до психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , здійснив вербальну агресію та паралінгвістично виражену (кінетично-фізичну) протидію працівникові поліції ОСОБА_27 , яка проявлялась у шарпанні та штовханні поліцейського, що супроводжувалися вимогами припинити законні дії та припинити «перекривати доступ до машини». Поліцейський ОСОБА_27 неодноразово звертався до нього з вимогами припинити фізичний контакт: «Не штовхайте мене!», «Чого ви шарпаєте?», «Яке ви маєте право шарпати?», на що ОСОБА_4 вдавався до вербальної агресії з використанням нецензурної лексики: «Ну а чого ви, «…», перекриваєте?», «А яке ти маєш право перекривати?», «А що ви робите, «…»?», «Перестаньте цирки создавати».

На запитання поліцейського про ім`я ОСОБА_4 , нівелюючи статус правоохоронця та виявляючи зневагу до представника влади, відповів з використанням нецензурної лексики: «Та «…», «…», як мене звати? ОСОБА_29 мене звати», звинуватив поліцейських у тому, що ті «бикують» та «занімаються «…», заявляв, що чим більше прибуває учасників батальйону, тим більше поліцейські «бояться та змінюють свою поведінку» («Ну понімаєш, яка в вас процедура чим більше нас приїжджає, тим ви себе зовсім по-другому ведете»). З метою дегуманізації працівника поліції та підбурювання оточуючих до агресії ОСОБА_4 порівняв правоохоронців із нацистськими колаборантами, заявивши: «Сейчас, «…», як поліцаї, «…», в 45-му і в 44-му». Крім того, з метою створення образу «поліцейського-злочинця» та формування у них обґрунтованих побоювань щодо власної безпеки, ОСОБА_4 безпідставно звинуватив правоохоронців у катуваннях, заявивши: «Дали присягу нас захищати, а зараз нас катують, «…»».

ОСОБА_4 також надав активну організаційну підтримку плану злочинних дій групи, забезпечивши непомітне виведення ОСОБА_22 з-під контролю поліції: приблизно о 09 год. 27 хв. він особисто провів ОСОБА_22 до псевдо-карети швидкої медичної допомоги автомобіля Mercedes Sprinter на іноземній реєстрації НОМЕР_5 , зовнішньо схожого на карету швидкої медичної допомоги, без медичних працівників, який не мав жодного відношення до медичних закладів м. Вінниці. О 09 год. 35 хв. зазначений автомобіль, увімкнувши сині проблискові маячки та сирену, вивіз ОСОБА_22 з місця події у напрямку Немирівського шосе у м. Вінниця.

ОСОБА_12 , діючи умисно, повторно, прибувши на місце події на виклик ОСОБА_7 як юрист у складі групи швидкого реагування ГО «Добровольчий батальйон імені Івана Богуна», використовуючи свій статус, заперечував законність дій поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , вступав у нав`язані юридичні дискусії щодо порядку оформлення повісток, маніпулював поняттям «розшуку», нав`язував поліцейським власне тлумачення норм права та затягував час, чим постійно відволікав їх від виконання службових обов`язків і сприяв створенню обстановки, у якій доставлення ОСОБА_22 до ТЦК та СП ставало неможливим

ОСОБА_16 , діючи умисно, повторно, приєднавшись до інших учасників групи приблизно о 08 год. 58 хв., своєю присутністю та узгодженими діями спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та іншими учасниками організації підсилював чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , брав участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_22 до ТЦК та СП.

Учасники групи своєю присутністю та узгодженими діями спільно з іншими учасниками групи підсилювали чисельну перевагу та атмосферу психологічного тиску на поліцейських ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , брали активну участь у скоординованих діях групи, спрямованих на унеможливлення виконання поліцейськими службових обов`язків щодо доставлення ОСОБА_22 до ТЦК та СП, висловлюючи на адресу правоохоронців зневажливі висловлювання, реалізовуючи тактику поведінки і дій в таких ситуаціях, що були розроблені і впровадженні в межах групи раніше.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 193/26-21 від 13.05.2026, у матеріалах, на яких зафіксовані дії та репліки учасників події, наявні висловлювання, що мають ознаки погрози насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв?язку з виконанням ним службових обов?язків та ознаки перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період. Зокрема:

1) у мовленнєвій поведінці ОСОБА_7 зафіксовано: а) тиск через «впливових родичів» репліка «Ви щоб знали, що моя жінка в поліції працює і де, то ви б варені були зараз. Вона вже капітан за 3 роки» є прямим засобом залякування службовим становищем родичів із метою змусити поліцейських відступити (п. 2.1.5.1 висновку); б) спробу встановлення неформальних домовленостей через посилання на «начальника» з обіцянкою «зробити так, щоб менше ми зустрічалися», що є спробою продемонструвати лояльність керівництва та натякнути на «проблеми» для рядових співробітників (п. 2.1.5.2 висновку); в) маніпулятивну іронію та знецінення поліцейського як спробу вивести правоохоронця з рівноваги через панібратство та іронічне «пророкування» кар`єри, а також пропозицію піти в «адвокатуру» як приховану форму знецінення служби в поліції (п. 2.1.5.2 висновку); г) тиск на поліцейських з пропозицією знищити докази («Я б на вашому місці… витер ці всі відео»), погрози системними конфліктами у майбутньому («кожен раз буде така ситуація»), апеляцію до авторитетних зв`язків у правоохоронних органах та пропозицію встановлення неформальних зв`язків (п. 2.1.5, п. 2.1.7 висновку); ґ) ознаки свідомого втручання у діяльність ЗСУ (ТЦК та СП) з метою перешкодити виконанню законних обов`язків, де стрижневими постають: вимога не чіпати певних осіб на підставі посвідчень (створення штучного «імунітету»: «От бачите це посвідчення, не чіпайте їх. Бо кожен раз буде така ситуація»); пряме спонукання до невиконання вимог ТЦК («він все равно з вами не поїде»); дискредитація мобілізаційних заходів («пакуєте», «в ТЦК люди більше люди… вони воювали») (п. 2.1.7, п. 2.2.3, п. 2.2.6, п. 2.2.7 висновку);

2) у мовленнєвій поведінці ОСОБА_4 зафіксовано: а) численні факти паралінгвістичного (кінетично-фізичного) впливу на поліцейського ОСОБА_27 «шарпання», «штовхання», «протягування рук», що супроводжуються вимогами припинити законні дії; ці дії свідчать про вчинення активних паралінгвістичних (фізично-кінетичних) дій щодо працівника поліції, на що поліцейський прямо реагує: «Ви перешкоджаєте діяльності працівників поліції» (п. 2.1.1, п. 2.1.6.3 висновку); б) дискредитацію та порівняння з нацистськими злочинцями репліка «Сейчас, «…», як поліцаї, «…», в 45-му і в 44-му» як вживання історичного терміну «поліцай» у зневажливому контексті колабораціонізму часів Другої світової війни, що є мовленнєвою дією, спрямованою на дегуманізацію працівника поліції та підбурювання оточуючих до агресії (п. 2.1.6.1 висновку); в) нівелювання статусу та нецензурну образу відповідь на запитання про ім`я «Та «…», «…», як мене звати?», звинувачення поліції в тому, що вони «бикують» та «занімаються «…»» як вербальні маркери агресивного неприйняття законних вимог представника влади (п. 2.1.6.2 висновку); г) звинувачення у катуваннях репліка «Дали присягу нас захищати, а зараз нас катують, «…»» як перебільшення (гіперболізація) з метою створення образу «поліцейського-злочинця» (п. 2.1.6.4 висновку); ґ) активне використання маніпулятивної тактики вербальної агресії та звинувачення в катуваннях як форми тиску та залякування співробітників поліції у зв?язку з виконанням ними службових обов`язків (п. 2.1.5.3 висновку);

Через реальні загрози власній безпеці, психологічний тиск з боку чисельно переважаючої організованої групи осіб і фізичний опір її учасників, поліцейські ОСОБА_27 та ОСОБА_30 були змушені обмежитися складанням лише адміністративних матеріалів за порушення ПДР, без оформлення затримання для доставлення ОСОБА_22 до ТЦК та СП; представники ТЦК та СП також не забезпечили доставлення ОСОБА_22 та не вручили йому повістку. Таким чином, умисними, скоординованими діями ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 за підтримки інших учасників групи було реалізовано спільний кримінально протиправний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до прямого зриву мобілізаційних заходів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_4 23.01.2026 затримано та, у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, а надалі 11.05.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, а після цього 24.06.2026 повідомлено ро зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Обґрунтованість підозри (обвинувачення) ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів, як вказує сторона обвинувачення доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду, протоколами обшуку, допитами свідків та потерпілих, висновками судових експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження, тобто, доказами в їх сукупності, які у тому числі відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України.

Підставою продовження застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним вищенаведених злочинів, які згідно із ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, на думку сторони обвинувачення, у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочини, у вчиненні яких підозрюється (обвинувачується) ОСОБА_4 , мають високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, проти авторитету органів державної влади, що є відповідно тяжкими та особливо тяжкими, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

- незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілого, експерта, шляхом тиску чи вмовлянь, оскільки згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, він матиме можливість незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, який проводив судову експертизу у даному кримінальному провадженні, з метою створення сприятливих для себе умов, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження;

- вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованих злочинів, в яких він підозрюється (обвинувачується), що вказує на схильність до вчинення дій, спрямованих проти національної безпеки України, проти авторитету органів державної влади, на що безпосередньо вказує багатоепізодність протиправної діяльності. Ідеологічні мотиви, тобто, свідомо обрана позиція під час збройної агресії проти України, можуть стати підґрунтям для вчинення інших кримінальних правопорушень.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зокрема, враховуючи вік підозрюваного, соціальні зв?язки, останній має можливість проживати в будь-якій частині України або виїхати за кордон.

На думку сторони обвинувачення, запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочинів, в яких підозрюється (обвинувачується) особа застосовується тримання під вартою, а не більш м`які запобіжні заходи.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2026 продовжено строк запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.07.2026.

У зв`язку із наведеним, а також беручи до уваги те, що строк дії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області спливає, а раніше заявлені ризи продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, прокурор просив суд, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав та просив задовольнити, оскільки, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що є ризик того, що обвинувачений може ухилятися від явки до слідства та суду, крім того не зменшився ризик впливу на свідків, та обвинувачений може виїхати за кордон.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказувала, що ризики передбаченні статтею 177 КПК України зменшились, оскільки досудове розслідування завершено, всі свідки допитані, а обвинувачений є особою, що здійснює догляд за батьком, тому просила визначити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він не судимий, має двох неповнолітніх дітей, обставини підозри не визнає.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області розслідувалось кримінальне провадження за №22025020000000110 від 23.06.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_17 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В рамках вказаного провадження, 23 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 345 КК України, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2026 року по справі № 127/2481/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 12:10 год. 23 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2026 року (справа №127/8586/26) продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженні № 22025020000000110 внесеному до ЄРДР 23.06.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114 1 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 345, ч. 1 ст. 114 1 КК України, до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 23 травня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року (справа № 127/8990/26) продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 17.05.2026 року, включно.

11.05.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року (справа №127/16553/26) продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 13.07.2026 року.

За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110.

Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області 02.07.2026 для розгляду по суті.

При цьому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року у справі №127/23263/26 призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110, на 12:00 год 10.07.2026 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, зал судових засідань № 9).

Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.

У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).

В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)

Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв`язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.

Як зазначено вище та встановлено судом, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025020000000110, 02.07.2026 спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.

В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року у справі №127/23263/26 призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 345, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2025 за № 22025020000000110, на 12:00 год 10.07.2026.

Однак, слідчим суддею клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу призначено на 09.07.2026, а підготовче засідання у даному кримінальному провадженні призначено судом на 10.07.2026.

Таким чином, на момент розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу підготовче засіданні у даному кримінальному провадженні не було проведено, а відтак слідчим суддею у відповідності до положень статей 176, 199 КПК України проведено розгляд даного клопотання.

Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2026 року по справі №127/2481/26, якою застосовано до ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, встановлено наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, а саме, як зазначено у вказаній ухвалі: «….враховуючи наявність ризиків того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином…»

Суд бере зазначене до уваги та вказує, що на дату розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ризики констатовані ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2026 року по справі №127/2481/26, не зменшилися та продовжують існувати, оскільки усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що існують підстави вважати, що без застосування дієвого запобіжного заходу обвинувачений може незаконно впливати на свідків, що свідчить про наявні ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, є підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

З огляду на викладене є підстави вважати, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу на сьогоднішній день не зменшились та продовжують існувати.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Крім того, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуюче викладене та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, спрямованого проти основ національної безпеки України, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань) та у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, спрямованого проти авторитету органів державної влади України, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 КК України (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу вчинені організованою групою), слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави. За наведених обставин, не визначення ОСОБА_4 застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).

На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків, як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, незаконно впливати на інших причетних осіб, продовжити свою протиправну діяльність або вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 345 КК України

Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу та його продовження не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 вересня 2026 року (включно).

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 вересня 2026 року (включно).

Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діє до 06 вересня 2026 року (включно).

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 138136073 ?

Документ № 138136073 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 138136073 ?

Дата ухвалення - 09.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138136073 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138136073 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 138136073, Вінницький міський суд Вінницької області

Судове рішення № 138136073, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 09.07.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 138136073 відноситься до справи № 127/23747/26

Це рішення відноситься до справи № 127/23747/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138136071
Наступний документ : 138143356