Ухвала суду № 138136052, 06.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23567/26

Провадження №1-кс/127/8954/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 42025020000000215 від 16.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000215 від 16.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 обіймає посаду головного державного інспектора відділу аналізу та контролю митної вартості Вінницької митниці, на яку призначений, у зв`язку з чим наділений повноваженнями здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, брати участь у процедурах митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також має можливість, з огляду на займану посаду, впливати на прийняття відповідних рішень іншими посадовими особами Вінницької митниці, уповноваженими на здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Водночас, в ході досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_8 , яка займається митно-брокерською діяльністю, маючи намір здійснювати оформлення у митному режимі «експорт» запасних частин до вантажних транспортних засобів, а також транспортних засобів, що були у використанні, з метою отримання сприяння у безперешкодному проходженні таких оформлень, перебуваючи у м. Вінниці в грудні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, звернулася до громадянина України ОСОБА_6 , який пообіцяв погодити зазначені питання митного оформлення з представниками Вінницької митниці.

У подальшому, після особистої зустрічі ОСОБА_6 з головним державним інспектором відділу аналізу та контролю митної вартості Вінницької митниці ОСОБА_7 , останній, переслідуючи мету незаконного збагачення, через ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про необхідність передавати йому, ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США за кожне митне оформлення вантажу за умови забезпечення безперешкодного митного оформлення, тобто за вчинення ним, з використанням наданого йому службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення товарів.

ОСОБА_6 , достовірно обізнаний про службові повноваження ОСОБА_7 та досягнувши з ним попередньої домовленості про систематичне одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за забезпечення безперешкодного митного оформлення товарів, узяв на себе роль посередника у прийнятті від ОСОБА_8 грошових коштів та їх подальшій передачі ОСОБА_7 , діючи, таким чином, з ним за попередньою змовою як група осіб та за домовленою схемою систематично, тобто повторно, одержуючи неправомірну вигоду за кожне митне оформлення вантажу.

На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодилась та в подальшому здійснювала передачу грошових коштів ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_7 .

Так, 18.02.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 600 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , цього ж дня ОСОБА_6 у м. Вінниці зустрівся з ОСОБА_7 та передав останньому частину зазначених коштів у сумі 500 доларів США за вчинення ним, з використанням наданого службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення вантажу, що підтверджується подальшою телефонною розмовою між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про передачу коштів.

Крім того, 16.04.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , після чого 18.04.2026 ОСОБА_6 у м. Вінниці зустрівся з ОСОБА_7 та передав останньому частину зазначених коштів у сумі 400 доларів США за вчинення ним, з використанням наданого службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення вантажу.

Також, 28.04.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 400 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , після чого того ж дня ОСОБА_6 у м. Вінниці зустрівся з ОСОБА_7 та передав останньому грошові кошти у сумі 300 доларів США за вчинення ним, з використанням наданого службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення вантажу.

Надалі, 11.06.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 800 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , після чого 13.06.2026 ОСОБА_6 у м. Вінниці, зустрівся з ОСОБА_7 та передав останньому грошові кошти у сумі 700 доларів США за вчинення ним, з використанням наданого службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення вантажу, додатково обумовивши з ним питання щодо розміру неправомірної вигоди за наступні митні оформлення, на що ОСОБА_7 повідомив про необхідність обговорення цього питання з керівництвом.

Також, 24.06.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 .

Надалі, 03.07.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Вінниці, передала ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_7 , після чого того ж дня ОСОБА_6 у м. Вінниці зустрівся з ОСОБА_7 біля його будинку за адресою: АДРЕСА_1 та передав останньому грошові кошти у сумі 900 доларів США за вчинення ним, з використанням наданого службового становища, дій в інтересах ОСОБА_8 щодо безперешкодного митного оформлення вантажу.

Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Санкція частини 3 статті 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_6 , 04.07.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у своїх сукупності.

Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, просила застосувати домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.

Слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025020000000215 від 16.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках вказаного провадження, ОСОБА_6 , 04.07.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні інші особи. Враховуючи, що підозрюваному відомі усі учасники правопорушення, останній може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, продовжується відшукання речових доказів, без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доведення вини останнього, а також перешкоджати здійсненню належного досудового розслідування.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, на утриманні перебуває дитина, раніше не судимий, а також має інвалідність. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров`я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на обсяг підозри, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, в умовах воєнного стану, суд приходить до переконання, що застава в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов`язків.

Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, характеризуючі дані підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має умисний корисливий мотив, в період дії воєнного стану, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, з альтернативою внесення застави в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та є спів мірною з вчиненим кримінальним правопорушенням.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 03.07.2026 по 31.08.2026 року.

Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя