Ухвала суду № 138134545, 24.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12426/17

провадження № 1-кс/753/1878/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

заявника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 10.07.2017 по кримінальному провадженню № 42017101020000019 від 09.02.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 10.07.2017 по кримінальному провадженню № 42017101020000019 від 09.02.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що зазначений арешт був накладений за її ініціативи на підставі поданого клопотання з метою забезпечення захисту її прав та законних інтересів. На момент подання клопотання про накладення арешту існували обставини, які обґрунтовували необхідність застосування такого заходу забезпечення. Проте на даний час зазначені обставини змінилися та втратили свою актуальність, а необхідність у подальшому застосуванні арешту відсутня. Арешт майна діє майже дев`ять років з моменту його накладення у липні 2017 року, що істотно обмежує права власник щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

У судовому засіданні скаржник приймала участь у режимі відео конференції, клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що власником майна є ОСОБА_5 , тому саме він і повинен звертатися зі вказаним клопотанням, ОСОБА_4 не має права звертатися з таким клопотанням. Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши пояснення скаржника ОСОБА_4 , прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, оглянувши матеріали кримінального провадження, надані прокурором у судовому засіданні, слідчий суддя встановив такі обставини.

Слідчим відділом Дарницького УП ГУНП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 42017101020000019 від 09.02.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

10.07.2017 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва накладено арешт на квартиру під АДРЕСА_1 . Заборонено ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ідентифікаційний код 40696815) вчиняти будь-які дії спрямовані на виселення/вселення будь-яких осіб з/до квартири під АДРЕСА_1 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно квартири під АДРЕСА_1 . Заборонено Виконавчому комітету Одеської міської ради проводити будь-які дії з реєстрації місця проживання будь-яких осіб в квартирі під АДРЕСА_1 .

Питання скасування арешту майна врегульовані ст. 174 КПК України, яка визначає, що арешт може бути скасовано, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на предмет доказування у кримінальному провадженні, в рамках якого накладався арешт, та беручи до уваги, що при арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів перевіряється лише доказове значення майна, на яке накладається арешт (ст. 98 КПК України), при цьому добросовісність набувача такого майна не є перешкодою для його арешту на цій підставі (ч. 10 ст. 170 КПК України), слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на вказані грошові кошти було накладено обґрунтовано з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та він є необхідним для виконання завдань кримінального провадження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

У відповідності до частин першої, другої статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).

Пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частинами другою, третьою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При розгляді клопотання, поданого в порядку статті 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог статті 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно із частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого накладено арешт на квартиру, враховуючи, що з клопотанням звернулась особа, яка не є власником майна та враховуючи доводи клопотання про скасування арешту майна, докази долучені до нього, враховуючи, що розслідування у кримінальному провадженні № № 42017101020000019 від 09.02.2017 триває, слідчий суддя вважає, що на цьому етапі здійснення досудового розслідування відсутні підстави для задоволення клопотання та скасування арешту майна.

Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 10.07.2017 по кримінальному провадженню № 42017101020000019 від 09.02.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: