Ухвала суду № 138134238, 17.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/63807/25-к

1-кс-14110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, вилучене 09.12.2025 під час обшуку автомобіля марки PORSCHE CAYENNE, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль PORSCHE CAYENNE, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Метою накладення арешту зазначено забезпечення збереження речових доказів і забезпечення спеціальної конфіскації.

Позиція сторін кримінального провадження

Від прокурора ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання прокурор підтримав і просив його задовольнити. Також від прокурора ОСОБА_3 надійшов лист з додатками про доповнення матеріалів клопотання.

Власник майна ОСОБА_5 і користувач майна ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, будучи належно повідомленими про день, час і місце розгляду клопотання.

Від адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , надійшли письмові заперечення на клопотання сторони обвинувачення. Сторона захисту зазначає, що вилучене майно не має ознак речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України, оскільки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його слідів і не містить інших відомостей, що могли б використовуватися як доказ у кримінальному провадженні; жодних об`єктивних даних на підтвердження зв`язку майна з інкримінованими діяннями стороною обвинувачення не наведено. Сторона захисту також звертає увагу, що станом на 27.01.2026 ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_4 не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого, хоча досудове розслідування триває більше року. Заперечення обґрунтовані посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. 321, 391 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Іатрідіс проти Греції», «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії», «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). До заперечень адвокатом ОСОБА_6 долучено копію договору купівлі-продажу частки у складеному капіталі Селянського (фермерського) господарства «ТАРНАВА» від 27.03.2025. Сторона захисту просить у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, які не прибули.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалася.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із них є арешт майна (п. 6 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен ураховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб; інші обставини.

Обставини, встановлені слідчим суддею

В обґрунтування клопотання вказано, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час здійснення Головним слідчим управлінням Національної поліції України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

За версією органу досудового розслідування, на території України діє злочинна організація, до складу якої входять громадяни України, Чеської Республіки, Литовської Республіки, Латвійської Республіки та інших країн, які здійснюють заволодіння коштами громадян Європейського Союзу шахрайським шляхом із використанням електронно-обчислювальної техніки методами «вішинг» і «спуфінг», а саме шляхом надання потерпілим неправдивої інформації про нібито несанкціонований доступ до їхніх банківських рахунків і необхідність тимчасового переказу коштів на інший «безпечний банківський рахунок» або у придбанні криптовалюти.

За даними клопотання, учасники злочинної організації здійснили заволодіння коштами 31 громадянина Чеської Республіки, 13 громадян Латвійської Республіки і 3 громадян Литовської Республіки на загальну суму понад 50 000 000 грн.

Сторона обвинувачення зазначає, що до вчинення цього кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконував роль «охоронця» - забезпечував безпеку учасників злочинної організації, охорону приміщення кол-центру, пропускний режим для працівників кол-центру, а також отримував від організаторів грошові кошти, отримані злочинним шляхом, у розмірі чітко визначених сум.

Обґрунтовуючи причетність ОСОБА_4 до інкримінованої діяльності, сторона обвинувачення посилається на протокол впізнання особи за фотографією від 14.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_4

09.12.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук автомобіля PORSCHE CAYENNE, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 і перебуває у користуванні ОСОБА_4 , під час якого виявлено і вилучено зазначений автомобіль. За даними клопотання, автомобіль придбаний за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом, а право власності зареєстровано за ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності і приховування майна, здобутого злочинним шляхом.

Постановою слідчого від 11.12.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна направлено до суду в строки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Мотиви слідчого судді

Дослідивши матеріали клопотання і додані до них документи, заперечення сторони захисту з долученими до них документами, слідчий суддя робить такий висновок.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України обов`язок довести необхідність арешту майна покладається на сторону, що ініціювала його застосування. Сторона обвинувачення обґрунтовує клопотання двома підставами: забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) і забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Щодо підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (забезпечення збереження речових доказів). За правилом ч. 3 ст. 170 КПК України арешт у такому випадку накладається за наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, - тобто було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ, або є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом.

Інкримінована ОСОБА_4 роль «охоронця» полягає у забезпеченні безпеки учасників злочинної організації, охороні приміщення кол-центру, забезпеченні пропускного режиму та отриманні від організаторів грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, у визначених сумах. Жодна з зазначених функцій з очевидністю не передбачає використання саме автомобіля PORSCHE CAYENNE. У матеріалах клопотання не наведено даних про те, що автомобіль використовувався у вчиненні конкретних епізодів інкримінованої діяльності, перевозив обладнання кол-центру, грошові кошти, отримані злочинним шляхом, учасників злочинної організації або потерпілих. Доказів того, що автомобіль містить сліди кримінального правопорушення (відбитки, біологічні матеріали, документи, носії інформації чи інші об`єкти, які могли б мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), у клопотанні також не наведено.

Постанова слідчого від 11.12.2025 про визнання автомобіля речовим доказом сама собою не підмінює доведення відповідності майна критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Процесуальне рішення сторони обвинувачення про визнання предмета речовим доказом не звільняє слідчого суддю від обов`язку перевірити наявність достатніх підстав вважати, що предмет дійсно відповідає цим критеріям.

Доказова база причетності ОСОБА_4 до інкримінованої діяльності, наведена у клопотанні, підтверджується протоколом впізнання за фотографією від 14.10.2025 за участю ОСОБА_18 . Інших доказів (даних спостереження, протоколів допитів інших учасників провадження, результатів негласних слідчих (розшукових) дій тощо) у клопотанні не наведено. На відміну від інших осіб, причетність яких до діяльності злочинної організації встановлювалась у цьому ж кримінальному провадженні (зокрема щодо ОСОБА_19 , ОСОБА_8 ), де сторона обвинувачення посилалась на сукупність доказів, тут наведено лише один доказ. Крім того, станом на дату розгляду клопотання ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не вручено, хоча досудове розслідування триває з 21.01.2025, тобто більше року.

Щодо підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (забезпечення спеціальної конфіскації). Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт у такому випадку накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Сторона обвинувачення стверджує, що автомобіль PORSCHE CAYENNE придбаний за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом, а право власності зареєстровано за ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності і приховування майна.

Натомість сторона захисту надала копію договору купівлі-продажу частки у складеному капіталі Селянського (фермерського) господарства «ТАРНАВА» (ідентифікаційний код 21925788) від 27.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_20 . За цим договором ОСОБА_5 передала ОСОБА_21 50% частки у складеному капіталі господарства за 5 725 230 грн. Договір укладено в нотаріальній формі.

Зазначений договір, наявний у матеріалах клопотання станом на момент його розгляду, підтверджує, що ОСОБА_5 у березні 2025 року отримала у законний спосіб грошові кошти у значному розмірі, які об`єктивно дають їй змогу придбати автомобіль преміум-сегмента.

Сторона обвинувачення жодним чином не спростувала наявність цього легального джерела походження коштів і не довела, що для придбання автомобіля ОСОБА_5 використовувала саме кошти злочинного походження, а не отримані за вказаним договором. За таких обставин твердження сторони обвинувачення про номінальний характер права власності ОСОБА_5 і про придбання автомобіля за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом, залишається непідтвердженим припущенням.

Слідчий суддя також зважає на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 - особі, з інкримінованою діяльністю якої сторона обвинувачення пов`язує походження коштів за придбання автомобіля, - не вручено. За відсутності повідомлення про підозру висновок про «отримання» ОСОБА_4 коштів злочинного походження, за рахунок яких нібито придбано автомобіль, є передчасним.

Щодо ч. 10 ст. 170 КПК України. За цим правилом не може бути арештоване майно, що перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Підстав для виключення ОСОБА_5 з кола добросовісних набувачів на цьому етапі не наведено, що додатково унеможливлює арешт автомобіля з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Щодо пропорційності втручання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Іатрідіс проти Греції», «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), будь-яке втручання у право мирного володіння майном повинно бути законним, переслідувати легітимну мету в суспільних інтересах і забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства і вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Накладення арешту на автомобіль, що належить особі, яка не є підозрюваною, на користувача якого повідомлення про підозру не вручено, при недоведеності зв`язку майна з інкримінованими діяннями і за наявності документально підтверджених даних про законне джерело коштів власника, поклало б на ОСОБА_5 індивідуальний і надмірний тягар, який не є виправданим завданнями кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України обов`язок довести наявність підстав для арешту майна покладається на сторону, що ініціювала його застосування. Сторона обвинувачення цей обов`язок у поданому клопотанні не виконала: достатніх даних, які давали б підстави вважати, що автомобіль PORSCHE CAYENNE, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , відповідає критеріям речового доказу за ч. 1 ст. 98 КПК України або підлягає спеціальній конфіскації, не наведено.

З наведеного клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. 26, 98, 131, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12025000000000212 від 21.01.2025, а саме на автомобіль PORSCHE CAYENNE, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення прокурором, цивільним позивачем, їх представниками.

Слідчий суддя ОСОБА_22