Ухвала суду № 138134138, 23.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44497/24

Провадження № 2/761/1427/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України», ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2), про стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Юзькової О.Л.

Предметом позову є стягнення на користь ОСОБА_1 з:

- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» несплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 46342,72 грн;

- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» пені у розмірі 1481,45 грн, 3% річних у розмірі 170,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 834,17 грн, а всього 2 486,56 грн;

- ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 37034,95 грн;

- ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 13.09.2024 о 15 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ford Fiesta», р.н. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Ревуцького, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надала переваги в русі автомобілю «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДР України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі № 753/18239/24 винною особою в скоєнні правопорушення, що мало наслідком настання вказаної ДТП, було визнано ОСОБА_2 . 08.10.2024 відповідач 1 здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 39796,24 грн. Позивач змушена була звернутися до оцінювача та за результатами звернення було складено Звіт № 1136/10-24 від 24.10.2024, згідно з яким вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту транспортного засобу «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) зменшеного на суму ПДВ становить 86138,96 грн. Враховуючи наведене, позивач вважає, що з відповідача 1 на її користь підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 46342,72 грн. При цьому, позивач зазначає, що відповідач 1 здійснив прострочення свого обов`язку щодо виплати належного їй страхового відшкодування, що є порушенням грошового зобов`язання, а отже з відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції. Також позивач вважає, що з відповідача 2 підлягає стягненню різниця між повним розміром шкоди і належною страховою виплатою у розмірі 37034,95 грн, та моральна шкода у розмірі 15000,00 грн. Крім цього просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

02.04.2025 від відповідача 2 надійшов відзив, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вона була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на умовах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до полісу №218444819, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн, що повністю покриває вимогу позивача до неї. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн, відповідач 2 зазначає, що такий розмір є великим та необґрунтованим, оскільки позивач навіть не була за кермом, коли сталася дана ДТП. На її думку, дані обставини не підтверджуються жодними доказами. Також, відповідач 2 вважає, що понесені витрати на правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

07.04.2025 від представника відповідача 1 надійшов відзив, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/18239/24 від 04.10.2024 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП водія ТЗ «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 . Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений Поліс № EP.218444819 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 15.09.2024 громадянин ОСОБА_3 звернувся в інтересах позивача (власника пошкодженого КТЗ «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. Таким чином, відповідачем-1 без проведення оцінки на підставі ремонтної калькуляції, було відшкодовано власнику страхове відшкодування у розмірі 39846,24 грн. Також, на замовлення Страховика було здійснене автотоварознавче дослідження. Згідно Звіту № 71- D/16/95 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.03.2025, виконаного незалежним оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 13.09.2024 р., складає 81577,51 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали). ПрАТ «СК ПЗУ Україна» виплатила на користь потерпілої ОСОБА_1 належним чином визначений розмір страхового відшкодування у розмірі 71146,26 грн двома платежами. Також, відповідач 1 заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн, оскільки вважає такий розмір завищеним та необґрунтованим.

На підставі розпорядження № 01-08-1483 від 23.04.2026 щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/44497/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2026 вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Саадулаєва А.І. та призначено судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання, яке відбулося 23.06.2026, не з`явилися, проте надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання, яке відбулося 23.06.2026, не з`явилася, проте надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 2 та її представник в судове засідання, яке відбулося 23.06.2026, не з`явилися, проте надали відзив, в якому щодо задоволення позову заперечували.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається із позовної заяви, 13.09.2024 о 15 год. 35 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ford Fiesta», р.н. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Ревуцького, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надала переваги в русі автомобілю «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДР України.

В результаті ДТП транспортний засіб «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_1 були завдані матеріальні збитки.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі № 753/18239/24 винною особою в скоєнні правопорушення, що мало наслідком настання вказаної ДТП, було визнано ОСОБА_2 .

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 р. (далі - Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ») цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 218444819.

Відповідно до п. 36.2. статті 36 Закону України № 1961-ІV Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

08.10.2024 відповідач 1 за результатами розгляду вказаної заяви здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 39796,24 грн.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно з п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий мас право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Не погоджуючись з таким рішенням Страхової компанії, позивач змушена була звернутися до оцінювача та за результатами звернення було складено Звіт № 1136/10-24 від 24.10.2024, згідно з яким вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту транспортного засобу «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) зменшеного на суму ПДВ становить 86138,96 грн.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що з відповідача 1 на її користь підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування у наступному розмірі: 86138,96 грн - 39796,24 грн = 46342,72 грн.

При цьому, позивач вважає, що оскільки 08.10.2024 відповідач 1 здійснив виплату неповного страхового відшкодування позивачу у розмірі, шо становить 39796,24 грн, тому, зважаючи на це, саме 08.10.2024 є датою від якої має бути здійснено нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем 1.

Таким чином, на думку позивача, з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню:

- пеня у розмірі 1481,45 грн;

- 3% річних у розмірі 170,94 грн;

- інфляційні втрати у розмірі 834,17 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що розмір належного страхового відшкодування збільшеного на суму ПДВ, що підлягає виплаті від відповідача 1 на її користь, становить 90253,95 грн, проте відповідно до Звіту № 1136/10-24 від 24.10.2024, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_2 , складає 127288,90 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, на думку позивача, з відповідача 2 підлягає стягненню різниця між повним розміром шкоди і належною страховою виплатою у розмірі:

127288,90 грн - 90253,95 грн = 37034,95 грн.

Як вбачається із відзиву відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України», та встановлено судом, згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/18239/24 від 04.10.2024 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП водія ТЗ «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , яка 13.09.2024 в м. Києві при виїзді на нерегульоване перехрестя не надала переваги в русі автомобілю «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений Поліс № EP.218444819 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс ОСЦПВВНЗ), відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 .

Строк дії Полісу ОСЦПВВНЗ з 00:00 16.12.2023 по 24:00 15.12.2024 (включно), страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн, розмір франшизи 2500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції №1909-IX) (надалі - Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

15.09.2024 громадянин ОСОБА_3 звернувся в інтересах позивача (власника пошкодженого КТЗ «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування.

Згідно вимог ст. 34.2 Закону, на замовлення відповідача-1, незалежний оцінювач ОСОБА_4 здійснив огляд пошкодженого КТЗ.

За результатами огляду складено Протокол технічного оглядку КТЗ від 20.09.2024, в якому зафіксовано 13 пошкоджень КТЗ. Присутній при огляді гр. ОСОБА_5 підписав Протокол технічного огляду КТЗ «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , від 20.09.2024 без зауважень.

Згідно зі ст. 22.1 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 36.2 Закону, Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, відповідачем-1 без проведення оцінки на підставі ремонтної калькуляції, було відшкодовано власнику страхове відшкодування у розмірі 39846,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.10.2024 № 00127586.

Також, на замовлення Страховика було здійснене автотоварознавче дослідження.

Згідно Звіту № 71- D/16/95 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 25.03.2025, виконаного незалежним оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 13.09.2024 р., складає 81577,51 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали) (надалі - Звіт № 71- D/16/95 оцінювача ОСОБА_4 ).

Таким чином, відповідач 1, керуючись ст. 22.1, ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначив страхове відшкодування, що підлягає виплаті на користь позивача (Страховий акт № 47273/1 від 03.10.2024 та Страховий акт № 47273/2 від 01.04.2025) у розмірі 71146, 26 грн (81577,51 грн - 7931,25 грн - 2500,00 грн), де:

- 81577,51 грн - вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ станом на 13.09.2024 (із застосуванням коефіцієнту фізичного 0,6003) з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали);

- 7931,25 грн - ПДВ, що не враховується в розмір страхового відшкодування на підставі ст. 36.2 Закону (якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість);

- 2500,00 грн - франшиза згідно Полісу ОСЦПВВН (згідно ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи).

Отже, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» виплатила на користь потерпілої ОСОБА_1 належним чином визначений розмір страхового відшкодування у розмірі 71146,26 грн двома платежами, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.10.2024 № 00127586 на суму 39846,24 грн, та від 03.04.2025 № 00139092 на суму 31300,02 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення:

- протиправна поведінка особи;

- настання шкоди;

- причинний зв`язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди;

- вина завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Вина підтверджена постановою суду, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказане підтверджується також і висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц. Так, Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.

Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків.

При цьому, суд не приймає до уваги Звіт № 1136/10-24 від 24.10.2024, наданий позивачем ОСОБА_1 , який був складений оцінювачем ОСОБА_6 , в якому вартість відновлювального ремонту складає 127288,90 грн, оскільки дослідивши даний висновок, було встановлено, що оцінювачем ОСОБА_6 долучено до Звіту витяг з Бюлетеня автотоварознавця № 136 щодо моделі іншого транспортного засобу «RENAULT LOGAN SANDERO», що має абсолютно інші технічні характеристики ніж КТЗ Dacia Sandero всупереч Методиці товарознавчої експертизи. При цьому, як зазначив відповідач 1, щодо вартості ремонтних робіт, Звіт №1136/10-24 від 24.10.2024 оцінювача ОСОБА_6 від 24.10.2024, містить завищені висновки щодо необхідності фарбування на загальну суму 37876,69 грн, серед яких фарбування нових деталей пластику на суму 10520,24 грн, необхідність якого не можна ідентифікувати згідно Протоколів технічного огляду КТЗ долученого до обох автотоварознавчих досліджень. Крім цього, ремонтна калькуляція до Звіту № 1136/10-24 від 24.10.2024 оцінювача ОСОБА_6 містить ідентичні висновки та розрахунки щодо вартості запасних частин, що потребують заміні та відновлені, що наявні в ремонтній калькуляції до Звіту № 71- D/16/95 від 25.03.2025 оцінювача ОСОБА_4 .

Також, суд зауважує, що відповідно до положень ст.76 ЦПК України визначено, що одним з доказів, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, є висновки експертів.

Порядок призначення судової експертизи, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характері ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи є частиною дослідження обставин у справі та, у сукупності з іншими обставинами, дозволить суду максимально повно з`ясувати обставини по справі, сприятиме встановленню істини.

Тобто, сторони мали право заявити клопотання про призначення судової експертизи у разі, якщо вже надані висновки оцінювачів у них викликають сумніви щодо їх правильності, але жодних клопотань від сторін не надходило.

Отже, згідно вимог Наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 21.10.2019 р. №3207/05/1033) та Національному стандарті № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, суд приймає до уваги Звіт № 71-D/16/95 від 27.03.2025, складений оцінювачем ОСОБА_4 , долучений відповідачем-1.

Згідно із Звітом № 71-D/16/95 від 27.03.2025, складеним оцінювачем ОСОБА_4 , встановлено, що:

-вартість відновлювального ремонту складає 123581,57 грн (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали);

-вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 81577,51 грн (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали).

Суд, дослідивши ремонтну калькуляцію, зазначає, що оцінювач застосував до запасних частин ціни з ПДВ.

При цьому, суд бере до уваги, що позивачем визнано сплату Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ України» на її користь страхового відшкодування у розмірі 39846,24 грн (перша проплата від 08.10.2024).

Також, суд бере до уваги, що відповідачем 1 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ України» сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 31300,02 грн (друга проплата від 03.04.2025).

Крім цього, судом зроблено перерахунок розміру вартості відновлювального ремонту, завдану КТЗ «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема:

-69971,44 - 20% = 55977,15 грн (сума за запасні частини без ПДВ)

-69971,44 - 13994,29 = 55977,15 грн (сума за запасні частині без ПДВ)

-123581,37 - 13994,29 = 109587,08 грн (сума, на яку не нараховано ПДВ)

-109587,08 - 81577,51 = 28009,57 грн (сума до стягнення з врахуванням нарахування для Страховика).

Отже, з відповідача 2 ОСОБА_2 підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 28009,57 грн.

Крім цього, за змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі у тексті - Закон), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про його закриття і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, питання щодо виплати страхового відшкодування або відмови у її виплаті на користь позивача має вирішуватися відповідно із нормами спеціального Закону.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку виплати страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішення у такій справі законної сили. Такого висновку за результатами апеляційного розгляду дійшла колегія суддів Рівненського апеляційного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 570/1722/23 (провадження № 22-ц/4815/1243/24).

Окрім того, суд врахував, що страховик не є завдавачем шкоди, а є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

З огляду на зазначене вище, неприпустимим є нарахування штрафних санкцій на суму невиплаченого страхового відшкодування (46342,72 грн), а саме:

- пеня у розмірі 1481,45 грн;

- 3% річних у розмірі 170,94 грн;

- інфляційні втрати у розмірі 834,17 грн;

оскільки тільки 23.06.2026 ухвалено кінцеве процесуальне рішення по справі № 761/44497/24 (яке ще не набрало законної сили).

Разом з тим, суд зауважує, що саме від дня набрання законної сили судового рішення розпочинає перебіг строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачеві страхового відшкодування.

При цьому, страховик, а саме 08.10.2024 та 03.04.2025 (двома платежами) здійснив дану виплату, тобто не прострочив виплати страхового відшкодування, а відтак не передбачена можливість застосування штрафних санкцій.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій передчасні/необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди у розмірі 15000 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду в 15000,00 грн, виходячи з того, що у зв`язку із діями відповідача 2, які характеризуються не лише заподіянням майнової шкоди та як наслідок затяжних незручностях, що виникли на шляху до поновлення попереднього становища, а і у душевних переживаннях, які тривають і досі. Також, належний позивачеві автомобіль був не просто транспортним засобом і основним засобом пересування, але і ціллю, досягнення якої в свій час потребувало кропіткої праці, а тому пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан.

Окрім того, згідно з Постановою Верховного суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачу протиправними діями відповідача, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останнього.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення прав, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав відшкодування моральної шкоди здійснюється в обраний спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

При цьому, відповідач 2 ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що такий розмір є великим та необґрунтованим, оскільки позивач навіть не була за кермом, коли сталася дана ДТП. На думку відповідача 2 захист прав та законних інтересів не може вважатися моральною шкодою, оскільки це право. Щодо інших обставин, то дані обставини не підтверджуються жодними доказами.

Отже, враховуючи вище викладене та беручи до уваги заперечення відповідача 2 ОСОБА_2 , суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача 2 ОСОБА_2 на користь позивача в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на законі і підлягають до часткового задоволення, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода у розмірі 28009 (двадцять вісім тисяч дев`ять) грн 57 коп. У позовних вимогах до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» - відмовити у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог (часткове) суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки, судом не було взято до уваги Звіт № 1136/10-24 від 24.10.2024, наданий позивачем ОСОБА_1 , який був складений оцінювачем ОСОБА_6 , тому і витрати у розмірі 4500,00 грн за проведення даної експертизи стягненню не підлягають.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн, відповідачі у відзивах зазначають, що вони понесені фактично за подання єдиного процесуального документу, а саме позовної заяви до суду, а відтак є абсолютно завищеними та неспівмірними до обсягів наданих послуг, складності справи.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто всупереч ч. 3. ст. 137 ЦПК України позивач не подав детального опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, окрім першої заяви по суті - позивачем долучено лише Звіт оцінювача Баранкова В., інших процесуальних документів, в т.ч. адвокатських запитів, досудових вимог, які необхідно було неминуче підготувати для всебічного розгляду всіх обставин справи на підтвердження виконання робіт адвокатом не долучено.

Адвокат Конюшко Д.Б. не витребовував жодних доказів, не заявляв жодних інших процесуальних документів, ні заяв щодо забезпечення доказів і клопотань щодо призначення необхідних експертних досліджень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідачів, та оскільки в позовних вимогах до відповідача 1 було відмовлено, тому підлягають стягненню судові витрати тільки з відповідача 2, при цьому також враховується пропорційність заявленим та задоволеним позовним вимогам (32,73%):

- витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.;

- судовий збір у розмірі 792 (сімсот дев`яносто дві) грн 85 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 395, 396, 526, 546, 549, 625, 988, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. 29, 33, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України», ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 28009 (двадцять вісім тисяч дев`ять) грн 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати, які складаються із: судового збору у розмірі 792 (сімсот дев`яносто дві) грн 85 коп. та з витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: