Рішення № 138133924, 11.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/977/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідент. код 40075815)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІНТ" (61099, м. Харків, вул. Героїв Харкова, буд. 299; ідент. код 31944751)

про стягнення 1084812,96 грн

за участю представників:

позивача - Головко В.П.

відповідача - Тамазликар Л.Й.

ВСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "САТІНТ", в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 084 812,96 грн, яка складається з 956 970,00 грн штрафу за Рознарядкою 1 та Рознарядкою 2 та 127 842,96 грн пені за Рознарядкою 1 та Рознарядкою 2, за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 22.10.2025 № ЦЗВ-01-04825-01. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 прийнято позовну заяву АТ "Українська залізниця" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/977/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 23 квітня 2026 року об 11:00.

10.04.2026, в системі "Електронний Суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяві (вх. № 8591), в якому останній заперечує проти вимог позивача, наголошуючи, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що станом на час складання позовної заяви товар не поставлений позивачу, оскільки на підставі видаткової накладної № 0210/001 від 10.02.2026, повноважений представника позивача прийняв товар, визначений Специфікацією до Договору на загальну суму 6 379 800,00 грн в тому числі ПДВ. Одночасно відповідач заперечує проти врахування судом як належного та допустимого доказу роздруківки з поштового програмного забезпечення скріншоту з поштового сервісу АТ «Українська залізниця» про направлення Рознарядки1 та Рознарядки 2, оскільки вони є лише внутрішнім відображенням електронної поштової скриньки особи, яка її сформувала, та не містить жодних належних ідентифікаційних ознак, що дозволяли б достовірно встановити факт направлення відповідного електронного повідомлення іншій стороні, а тим більше - факт його отримання. Зокрема, поданий документ: не містить повних технічних заголовків електронного повідомлення (headers), які дозволяють встановити маршрут проходження листа та факт його обробки поштовими серверами; не підтверджує доставку повідомлення адресату; не містить електронного цифрового підпису або інших засобів автентифікації, що виключають можливість внесення змін до його змісту; може бути сформований, змінений або змонтований без будь-яких об`єктивних технічних обмежень. Таким чином, подана роздруківка не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, оскільки не підтверджує жодної юридично значущої обставини, на яку посилається сторона позивача. Отже, врахування судом зазначеної роздруківки як доказу призведе до порушення принципів змагальності сторін та допустимості доказів. За таких підстав відповідач наголошує, що відповідно до умов договору, строк поставки товару обчислюється з моменту надання (отримання) рознарядки, а оскільки позивач не довів факт отримання відповідачем рознарядок, відсутні правові підстави вважати, що строк поставки розпочав свій перебіг. Таким чином, твердження позивача про прострочення виконання зобов`язання є передчасними та необґрунтованими. В той же час, відповідач у відзиві, зазначає, заявлені до стягнення позивачем штраф у розмірі 15% та пеня, що в сукупності становить 1 084 812,96 грн, що у відсотках від вартості товару становить більше 17%, в свою чергу позивач не надав жодного доказу завдання йому збитків у зв`язку з нібито порушенням строків, а відтак заявлені до стягнення штрафні санкції є явно неспівмірними наслідкам порушення та фактично мають каральний характер. за таких підстав, відповідач просить суд, у разі якщо суд дійде висновку про наявність порушення - зменшити розмір штрафних санкцій до мінімального рівня. Крім того, відповідач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Сатінт» судові витрати - витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив (вх.9106 від 15.04.2026), не погоджуючись із запереченнями відповідача, зазначає про те, що надані роздруківки екрану є належними доказами, позивач діяв на виконання приписів пункту 4.5. розділу 4 Договору, в якому сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику, зокрема, способом шляхом відправлення на електронну адресу постачальника. Позивач наполягає, що скриншоти (знімки екрану монітора) - докази, що підтверджують направлення Рознарядки 1 та Рознарядки 2, наділені всіма необхідними реквізитами та атрибутами для їх ідентифікації, а саме надані скриншоти містять: дату та час направлення листа - 05.11.2025, 16:29 за Рознарядкою 1 та 14.11.2025, 9:32 за Рознарядкою 2; адресу електронної пошти відправника (Покупця), що міститься у розділі 19 Договору - lg.czv@uz.gov.ua; адресу електронної пошти відправника (Покупця), що міститься у розділі 19 Договору - sat-int@ukr.net; вкладення до листів з назвами Рознарядка 1.pdf та Рознарядка 2.pdf. Таким чином, з огляду на належне повідомлення відповідача про надання Рознарядки 1 та Рознарядки 2, що підтверджується роздруківками з поштового програмного забезпечення Позивача та доказами направлення зазначених рознарядок засобами поштового зв`язку, твердження відповідача щодо неправомірності застосування позивачем штрафних санкцій є необґрунтованим та безпідставними. Одночасно позивач наголошує, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності, аргументація відповідача щодо наявності обставин, що роблять неправомірним застосування штрафних санкцій вважає безпідставною та такою, що не може бути достатньою для задоволення судом, натомість право позивача щодо стягнення штрафних санкцій є обґрунтованим та підкріпленим судовою практикою Верховного суду України.

Відповідач у наданих до суду запереченнях (вх. 9289 від 17.04.2026) просить не приймати до розгляду у якості доказу направлення поштовим відправленням рознарядки від 05.11.2025 № ЦЗВ-31/1055 та доказу направлення поштовим відправленням рознарядки від 13.11.2025 № ЦЗВ-31/1096, визнати недопустимими електронні докази у вигляді скриншотів листування як такі, що не відповідають вимогам належності та достовірності доказів; у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» про стягнення з ТОВ «Сатінт» в сумі 1 084 812,96 грн., яка складається з 956 970,00 грн. штрафу за Рознарядкою 1 та Рознарядкою 2 та 127 842,96 грн. пені за Рознарядкою 1 та Рознарядкою 2 - відмовити; у разі часткового задоволення позову - визначити розмір неустойки, виходячи з принципів розумності, справедливості та добросовісності, з урахуванням відсутності збитків, а також просить стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Сатінт" судові витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Позивач у наданих до суду поясненнях (вх. 9804 від 23.04.2026) наголошує, що відповідачем не наведено об`єктивних причин прострочення виконання зобов`язань за Договором, просить у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» про зменшення розміру неустойки у справі № 922/977/26 - відмовити та задовольнити позов акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «САТІНТ» про стягнення неустойки в сумі 1 084 812,96 грн у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 у справі задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 21 травня 2026 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 21.05.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 28.06.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 11 червня 2026 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 11.06.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити, стверджуючи, що позивачем правомірно застосовано неустойку в сумі 1 084 812,96 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору, а підстави для її зменшення відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, наголошуючи, що у даному випадку позивач не забезпечив належного способу комунікації, не довів направлення рознарядок, створив правову невизначеність щодо виконання зобов`язання. Отже можливе порушення (навіть гіпотетичне) є наслідком поведінки самого позивача, що виключає або мінімізує відповідальність відповідача. У разі часткового задоволення позову, відповідач просить, визначити розмір неустойки, виходячи з принципів розумності, справедливості та добросовісності, з урахуванням відсутності збитків.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

22.10.2025 між акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТІНТ" (відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-01-04825-01, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), технічних та якісних товару, вимог до документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток № 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору та Специфікації №1, найменування товару: Днище кришки циліндра у кількості 155 шт. за ціною одиниці з ПДВ 41160,00 грн на загальну суму з ПДВ 6379800,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.

Згідно з п. 4.2. договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначний покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.

Відповідно до п. 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п. 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Ціна договору становить 5316500,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 1063300,00 грн, усього з ПДВ 6379 800,00 грн (п. 6.3. договору).

Пунктом 7.2. договору визначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.

Відповідно до п. п. 8.3.1. п. 8.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Згідно з п. п. 9.3.1. п. 9.3. договору, постачальник при порушенні строків поставки оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання свого зобов`язання поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Відповідно до п. 17.1. договору, строк його дії встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2026.

Специфікацією № 1 до договору (додаток № 1) сторони погодили що поставляється товар на загальну суму 6379800,00 грн з ПДВ: днище кришки циліндра у кількості 155 шт. за ціною одиниці з ПДВ 41160,00 грн.

Вказана специфікація підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

05.11.2025 позивач направив відповідачу на електронну адресу рознарядку від 05.11.2025 № ЦЗВ-31/1055 на відвантаження партії Товару у кількості 117 шт. на загальну суму 4 815 720,00 грн, що підтверджується скриншотом з електронної пошти (а. с. 43 зворотна сторона, том 1).

14.11.2025 позивач направив відповідачу на електронну адресу рознарядку від 13.11.2025 № ЦЗВ-31/1096 на відвантаження партії Товару у кількості 38 шт. на загальну суму 1 564 080,00 грн, що підтверджується скриншотом з електронної пошти (а. с. 44 зворотна сторона, том 1).

На виконання взятих за договором зобов`язань, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 6 379 800,00 грн за Рознарядками 1 та 2 10 лютого 2026 року, що підтверджується видатковою накладною № 0210/001 від 10.02.2026 (Товар фактично поставлено 12.02.2026, що підтверджується підписом товарознавця 1-ї категорії комори № 1 Ковтуненко О.О.) (а.с. 45, том 1).

Позивач зазначає, що відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором в частині поставки товару:

- за Рознарядкою 1 постачальник прострочив поставку з 06.01.2026 включно;

- за Рознарядкою 2 постачальник прострочив поставку товару з 14.01.2026.

06 лютого 2026 року позивач направив відповідачу на електронну адресу претензію з вимогою щодо погашення штрафних санкцій в сумі 1084812,96 грн.

Як наголошує позивач, відповідач залишив вимогу позивача без задоволення, суму штрафних санкцій не сплатив.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № ЦЗВ-01-04825-01 від 22.10.2025 р. відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо дотримання строку поставки товару не були виконані, поставка була здійснена із простроченням, у зв`язку із чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, відповідно до п. 9.3.1. договору 956970,00 грн - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару та пеню за прострочення понад 15 днів: за товар на суму 4815720,00 грн по рознарядці 1 пеня дорівнює 105945,84 грн, розрахована за період з 21.01.2026 по 11.02.2026; за товар на суму 1564080,00 грн по рознарядці 2 пеня дорівнює 21897,12 грн, розрахована за період з 29.01.2026 по 11.02.2026. Всього сума заявлених до стягнення штрафних санкцій склала 1084812,96 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів ЦЗВ-01-04825-01 від 22.10.2025 р., в частині своєчасної поставки обумовленого товару, в строк встановлений договором.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо недотримання строків поставки.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, а за пунктом 1 частини 1 статті 664 того ж Кодексу момент вручення товару уважається виконанням такого обов`язку.

Дотримання строку передачі товару у договорах поставки має на меті забезпечення економічної ефективності діяльності, що дозволяє замовнику вчасно розпочати використання придбаного товару та уникнути фінансових втрат. Оскільки строк є істотною умовою договору, його дотримання гарантує правову визначеність, мінімізує ризики здорожчання ресурсів та запобігає виникненню спорів щодо відшкодування збитків чи нарахування штрафних санкцій. Крім того, чіткий графік дозволяє сторонам ефективно планувати ресурси.

Зокрема, відповідні строки поставки АТ "Українська залізниця" та ТОВ "САТІНТ" узгодили у пункті 4.2. договору поставки. Так, поставка товару проводиться партіями за рознарядками протягом 60 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.

Отже, за умовами договору поставки належним його виконанням є дотримання ТОВ "САТІНТ" строків поставки по кожній з рознарядок.

У пункті 4.5. розділу 4 Договору Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється Постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручаються уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопій відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

У договорі сторонами було досягнуто домовленості та визначено електронні адреси сторін, як обов`язкові реквізити та канали для надсилання повідомлень, зокрема визначено, що офіційною електронною адресою постачальника є: email: Sat-int@ukr.net.

У контексті наведеного суд установив, що у межах договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-01-04825-01 від 22.10.2025 АТ «Українська залізниця» направила ТОВ «САТІНТ» рознарядки 1 та 2 про поставку товару 05.11.2025 та 14.11.2025 року відповідно. При цьому вищенаведені рознарядки у відповідності до умов договору (п. 4.5 договору) були надіслані з електронну адресу позивача: lg.czv@uz.gov.ua на електронну адресу відповідача: sat-int@ukr.net.

А відтак, враховуючи узгоджену сторонами умову договору про, те, що документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця, надані позивачем роздруківки електронний поштової скриньки позивача (а.с. 43, 44), визнаються належними та більш вірогідними доказами на підтвердження факту направлення рознарядок 1 та 2 відповідачу 05.11.2025 та 14.11.2025 в електронному вигляді та дотримання умов п. 4.5. договору.

Поряд з цим, відповідачам не доведено жодним доказом, що рознарядки позивачем були надані відповідачу у інший спосіб та у інші дати, ніж вказано у позовній заяві, з яких і мав би обчислюватись строк поставки товару.

Зважаючи на наведене, судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про не отримання ним від позивача вищевказаних рознарядок, оскільки умовами договору сторони узгодили рівнозначний альтернативний спосіб направлення рознарядок на поставку товару в електронному вигляді, жодних інших (додаткових) умов щодо направлення рознарядок сторони у договорі не передбачили.

Отже, матеріалами справи підтверджується відправлення позивачем відповідачу рознарядок 1 та 2 - 05.11.2025 та 14.11.2025 в електронному вигляді,, у спосіб, передбачений умовами договору.

Разом з тим, з наявних у справі доказів, а саме видаткової накладної № 0210/001 від 10.02.2026 слідує, що ТОВ «САТІНТ» товар у визначені строки не поставило. Зокрема, по рознарядці № 1, направленій 05.11.2025, товар на суму 4815720,00 грн повинен був бути поставлений до 04.01.2026 (неділя), а отже позивач зазначає, що останнім днем поставки є 05.01.2026 року; по рознарядці № 2, направленій 14.11.2025, товар на суму 1564080,00 грн повинен був бути поставлений до 13.01.2026, натомість позивачем товар отримано 12.02.2026 року.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що об`єм товару за видатковою накладною № 0210/001 від 10.02.2026 на суму 6379800,00 грн був поставлений поза межами граничної дати виконання відповідачем рознарядок.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірного обов`язку щодо поставки позивачу у строк до 04.01.2026 товару на суму 4815720,00 грн, у строк до 13.01.2026 товару на суму 1564080,00 грн та, відповідно, наявність підстав для відповідальності відповідача згідно пункту 9.3.1. договору, зокрема в частині сплати позивачу штрафу - 15% від вартості непоставленого в строк товару, а також в частині сплати позивачу пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення за прострочення понад 15 календарних днів.

Перевіряючи арифметичну обґрунтованість заявленого до стягнення штрафу, судом встановлено, що для нарахування передбаченого пунктом 9.3.1. штрафу не є кваліфікуючими кількість днів прострочення та/або період такого прострочення, тому розмір штрафу, згідно здійсненого судом перерахунку, є арифметично правильним, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 956970,00 грн.

Одночасно позивачем нараховано

- пеню у розмірі 105945,84 грн на суму 4815720,00 грн несвоєчасно поставленого товару за період з 21.01.2026 по 11.02.2026;

- пеню у розмірі 21897,12 грн на суму 1564080,00 грн несвоєчасно поставленого товару за період з 29.01.2026 по 11.02.2026.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-01-04825-01 від 22.10.2025, вимоги позивача про стягнення з відповідача 127842,96 грн пені та 956970,00 грн штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки обґрунтовуючи це відсутністю збитків у позивача, ступенем виконання зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення та незначним строком порушення

Частиною 3статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що штрафні санкції погоджені сторонами у договорі, відповідач не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, не навів поважних причин порушення зобов`язання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІНТ" (61099, м. Харків, вул. Героїв Харкова, буд. 299; ідент. код 31944751) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідент. код 40075815) неустойку в сумі 1 084 812,96 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 22.10.2025 № ЦЗВ-01-04825-01 та судові витрати у розмірі 13 017,76 гривень.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "22" червня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков