Рішення № 138133923, 10.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1250/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідент. код 38473905)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (64107, Харківська обл., Лозівський р-н, місто Златопіль, вулиця Ринкова (колишня назва Бугайченка), 38 кімната 31-А, ідент. номер 37706791)

про стягнення 20469,47 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" 10.04.2026 р. звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", в якому просить суд стягнути з відповідача 5 720,34 грн 3% річних за період з 01.11.2025 по 31.03.2026 та 14749,13 грн інфляційних втрат за період жовтень 2025 - лютий 2026, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 460911,00 грн встановленої рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 року у справі № 922/3915/25. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та суми витрат на правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "Стірфарм" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1250/26, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.04.2026 на адресу суду позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. 10326), в якій позивач повідомляє, що при зверненні до суду з позовною заявою сума інфляційних нарахувань була розрахована за період жовтень 2025 - лютий 2026. У подальшому, після звернення позивача з позовом до суду, останнім розраховано суму інфляційних збитків за період жовтень 2025 - березень 2026 та яка дорівнює 22584,61 грн. Таким чином, у поданій заяві позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та надає до Господарського суду Харківської області оновлений розрахунок, який включає нарахування 3 % річних за загальний період з 01.11.2025 по 31.03.2026 в сумі 5720,34 грн, інфляційних витрат за загальний період з жовтень 2025 - березень 2026 в сумі 22584,61 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2026 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. 10326) та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/1250/26 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 15.04.2026 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду - 20.04.2026, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 06.05.2026 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1250/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), суд вважає за можливе розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

08.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" (позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (відповідач) товар на загальну суму 921 822,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №28. Під час передачі товару, позивачем відповідачу також був наданий рахунок на оплату №8042501 від 08.04.2025 на суму 921 822,00 грн. По факту існування, вищенаведених правовідносин та проведення господарських операцій (постачання/передачі товару), за фактом (правилом) першої події було сформовано та надіслано до контролюючого органу на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №4 від 08.04.2025 на загальна суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 921 822,00 грн. Вказану податкову накладну зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.05.2025. Проте, після отримання товару, ТОВ "С-Транс Авто" здійснено лише часткову оплату отриманого товару на суму 460 911,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1794 від 08.04.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стірфарм", вважаючи порушеними свої права у правовідносинах, які виникли з правовідносин щодо поставки товару, звертався до суду з позовом за захистом своїх прав шляхом стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" суми основної заборгованості у розмірі 460 911,00 грн та нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, інфляційних втрати у розмірі 12 384,56 грн за період з квітня по вересень 2025 року та 3% річні у розмірі 7 803,91 грн за період з 09.04.2025 по 31.10.2025.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі №922/3915/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Транс Авто» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стірфарм» 460911,00 грн основної заборгованості, 7803,91 грн 3% річних, 12384,56 грн інфляційних втрат та 7216,49 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс-Авто" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі № 922/3915/25 залишено без змін. Зокрема, судом аперяційної інстанції встановлено, що нарахування заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 7803,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 12384,56 грн за період: з 09.04.2025 по 31.10.2025 не суперечить вимогам чинного законодавства України, є обґрунтованим, обчислення здійснено позивачем арифметично правильно

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі № 922/3915/25, яке набрало законної сили і є чинним.

Так, у рішенні № 922/3915/25 від 25.12.2025 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 460911,00 грн.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що сума основного боргу в розмірі 460911,00 грн встановлена Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 по справі № 922/3915/25 була оплачена відповідачем 01.04.2026 р., що підтверджується копією платіжної інструкції № 796 від 01.04.2026 р. із зазначення призначення платежу6 "доплата за комплект автопілоту та комплект дообладнання для обприскувача згідно рах. № 8042501 від 04.04.2025. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача:

- 3% річних у розмірі 5720,34 грн, нарахованих за період з 01.11.2025 р. по 31.03.2026 р. на суму 460911,00 грн несплаченого відповідачем основного боргу;

- інфляційні втрати у розмірі 22584,61 грн, обраховані за період з жовтня 2025 по березень 2026 на суму 460911,00 грн.

Судом встановлено, що в даній справі позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні, які нараховані за період наступний за періодом вказаний у рішенні суду у справі № 922/3915/25.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд встановив, що позивачем обрано період до нарахування 3% річних та інфляційних правильно, нарахування проведено арифметично вірно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 5720,34 грн 3% річних та 22584,61 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за поставлений товар, сума основного богу за який встановлена рішенням суду у справі № 922/3915/25.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ "Стірфарм" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (64107, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, вул. Ринкова, 38, кім. 31-А, код ЄДРПОУ 37706791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 38473905) 5720,34 грн три проценти річних, 22 584,61 грн інфляційних втрат та 3328,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "10" липня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков