Рішення № 138133916, 10.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. Cправа № 906/332/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Малинського фахового коледжу, 11645, Житомирська обл., Малинський р-н, село Гамарня, вулиця М.Маклая, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00993930

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933

про стягнення 151 519,71 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Житомирської області 26.03.2026 надійшла позовна заява № б/н від 26.03.2026 (вх. № 364/26) Малинського фахового коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача 116 242,50 гривень боргу за неотриманий товар за договором № СК03/00375 від 23.08.2024 та 35 277,21 гривень неустойки.

31.03.2026 Господарським судом Житомирської області постановлено ухвалу у справі № 906/332/26 про передання позовних матеріалів Малинського фахового коледжу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 116 242,50 гривень заборгованості за не отриманий товар згідно договору №СК03/00375 від 23.08.2024 та 35 277,21 гривень неустойки за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області

20.04.2026 позовні матеріали у справі №906/332/26 надійшли до Господарського суду Вінницької області (вх. № 568/26 від 20.04.2026).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 року справу №906/332/26 розподілено судді Шамшуріній М.В.

У зв`язку зі встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 23.04.2026 року постановив позовну заяву Малинського фахового коледжу залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

01.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 01.05.2026 (вх. № 01-30/4311/26 від 01.05.2026) із додатками на виконання вимог суду.

Ухвалою від 06.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 906/332/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву та запропоновано відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 116242,50,00 гривень на виконання умов договору № СК03/00375 від 23.08.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 116242,50 гривень.

Ухвалу суду від 06.05.2026 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 06.05.2026 13:08, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 06.05.2026) до електронного кабінету відповідача.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Малинський фаховий коледж звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача 116 242,50 гривень боргу за неотриманий товар за договором № СК03/00375 від 23.08.2024 та 35 277,21 гривень неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № СК03/00375 від 23.08.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС бензину та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.

Позивач зазначив, що на умовах визначених договором, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність замовника дизельне пальне та бензин А-95 для генераторів, талони (далі-товар) код за ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 116525,00 грн. у т.ч. ПДВ 19420,83 грн.

Позивач зазначив про отримання ним талонів на товар у кількості 2150 літрів та про оплату ним паливно - мастильних матеріалів на суму 116525,00 гривень.

Позивач зауважив, що отримав талони від постачальника, проте відповідачем передача (відпуск) товару була здійснена лише на суму 282,50 гривень.

29 грудня 2025 року позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення сплачених коштів в сумі 116242,50 гривень; натомість лист-претензія позивача була повернута без розгляду.

За твердженням позивача, відповідь на вимогу позивачем не отримано та відповідачем кошти не повернуто.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором, а також нарахованої пені.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23 серпня 2024 року між Малинським фаховим коледжем (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № СК03/00375 (далі - договір) пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується у 2024 році у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику товар, зазначений у пункті 1.2. договору а замовник -прийняти та оплатити такий товар в асортименті, кількості та за цінами визначеними у специфікації (додаток 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною, з якісними, кількісними характеристиками та іншими вимогами до предмета закупівлі, згідно з додатком 2 (додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар (далі - договір) (т. 1 а.с. 32-38).

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом поставки є дизельне пальне та бензин А-95 для генераторів (пально-мастильні матеріали), згідно з ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (далі - товар за талонами).

Згідно з пунктом 1.5 договору обсяг пально-мастильних матеріалів, їх технічні, якісні, вартісні та цінові показники визначаються сторонами у додатках № 1 та № 2, які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику товар (за талонами), при цьому якість пально-мастильних матеріалів повинна відповідати загальноприйнятим умовам реалізації пально-мастильних матеріалів та вимогам чинного законодавства України.

За умовами пункту 2.2 договору товар, що поставляється за талонами, підлягає обміну у власній роздрібній мережі автозаправних станцій або на авторизованих автозаправних станціях партнерів постачальника, які за своїми технічними характеристиками повинні відповідати стандартам (технічним умовам) виробника пально-мастильних матеріалів та вимогам чинних державних стандартів України.

Відповідно до пункту 2.4 договору у разі виявлення протягом строку дії талонів невідповідності якості пально-мастильних матеріалів умовам договору постачальник зобов`язаний за власний рахунок замінити неякісні пально-мастильні матеріали протягом одного календарного дня з моменту отримання письмового повідомлення (претензії) замовника на аналогічну кількість товару того самого номіналу.

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість договору визначена на підставі специфікації (додаток № 1) та становить 116 525,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 19 420,83 гривень.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом зарахування на поточний рахунок «постачальника». Замовник зобов`язаний сплатити за поставлений товар (за талонами) протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар (за талонами) здійснюється замовником після отримання фінансування на свій рахунок та відповідно до чинного законодавства України. Замовник не несе відповідальності перед постачальником за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у разі затримки фінансування з бюджету та оплати через ГУ ДКСУ у Київській області. Оплата здійснюється на підставі видаткової накладної.

Згідно пункту 4.3. договору підставою для оплати ПММ є рахунок та видаткова накладна постачальника на кожну поставлену партію.

Пунктом 5.1 договору визначено, що право власності на пально-мастильні матеріали переходить від постачальника до замовника у день отримання замовником товару (за талонами) від постачальника та підписання відповідних документів.

Відповідно до пункту 5.2 договору поставка пально-мастильних матеріалів (товару за талонами) здійснюється згідно із заявками замовника протягом 2024 року.

Згідно з пунктом 5.3 договору поставка товару здійснюється протягом одного робочого дня з дня подання замовником відповідної заявки.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що під час отримання замовником товару (за талонами) сторони зобов`язані належним чином оформити та підписати всі необхідні документи, що підтверджують факт приймання-передачі товару.

Згідно з пунктом 5.10 договору відпуск пально-мастильних матеріалів постачальником здійснюється шляхом заправки транспортних засобів замовника за пред`явленням талонів номіналом 5, 10 та 20 літрів, строк дії яких становить 24 календарні місяці. Такі талони є підставою для відвантаження пально-мастильних матеріалів постачальником та не залежать від строку дії договору.

Пунктом 6.1 договору визначено обов`язки замовника, зокрема своєчасно та в повному обсязі, за наявності бюджетного фінансування, оплачувати поставлені пально-мастильні матеріали (підпункт 6.1.1) та приймати поставлений товар відповідно до видаткової накладної (підпункт 6.1.2).

Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку пально-мастильних матеріалів (товару в талонах) у строки, встановлені договором (підпункт 6.3.1), забезпечити поставку пально-мастильних матеріалів, якість яких відповідає вимогам розділу 2 договору (підпункт 6.3.2), а також забезпечити відповідність товару (за талонами) технічним вимогам до пально-мастильних матеріалів та опису предмета закупівлі (підпункт 6.3.3).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

За умовами пункту 7.3 договору у випадку відмови постачальника від надання пально-мастильних матеріалів, товару (за талонами) замовнику, його недопоставки або порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недопоставлених пально-мастильних матеріалів, товару (за талонами), за кожний день прострочення поставки.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (пункт 11.1 договору).

Пунктом 13.1 договору передбачено, що невід`ємними частинами договору є додаток № 1, додаток № 2 та додаток № 3.

Судом встановлено, що відповідно до додатка № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною, визначено технічні та якісні характеристики, а також інші вимоги до предмета закупівлі. Зокрема, додатком № 2 передбачено, що бензин марки А-95 та дизельне пальне, яке постачальник планує відпускати замовнику на запропонованих стаціонарних автозаправних станціях, повинні відповідати чинним вимогам, установленим законодавством України. Крім того, додатком встановлено обов`язкову вимогу щодо забезпечення можливості заправки транспортних засобів замовника на автозаправних станціях, розташованих на території України (т. 1 а.с. 36 зворот).

За умовами абзацу 3, 4 додатку №2 талони на пальне повинні бути єдиного зразка та прийматися до обслуговування у всій мережі автозаправних станцій. АЗС повинні бути призначені для заправки транспортних засобів пальним відповідно до вимог Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

Згідно з абзацом 5-7 додатку № 2 відпуск пального здійснюється на автозаправних станціях на підставі дозвільних документів на отримання товару, а саме за талонами. Талони повинні бути номіналом 5, 10 та 20 літрів і бути дійсними на всій території України, крім тимчасово окупованої території України. Учасник повинен забезпечити забезпечити видачу талонів на всю замовлену замовником кількість придбаного пального.

Абзацом 8 додатку №2 визначено, що строк дії талонів на отримання пального повинен становити не менше 24 календарних місяців з дати їх видачі (активації).

Відповідно до абзацу 9 додатку №2 у разі випуску (переходу) постачальником на талони нового зразка він зобов`язаний здійснити рівноцінний, у тому числі за номіналом, обмін талонів старого зразка, які залишилися у замовника та не були використані, на талони нового зразка.

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору, за змістом якої погоджено поставку товару дизельного палива, талони у кількості 53,50 л вартістю 88275,00 гривень з ПДВ; бензин А-95, талони у кількості 56,50 л вартістю 28250,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 36).

Договір, додатки до договору підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу за паливно-мастильні матеріали згідно договору СК 03/00375 від 23.08.2024 116 525,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 981 від 23.12.2024 (т. 1 а.с. 42 зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 31.12.2025 року було направлено вимогу про повернення коштів від 29.12.2025 № 01-11/1113, за змістом якої позивач просив сплатити на користь замовника 116242,50 гривень за непоставлений товар та 35277,21 гривень пені (т. 1 а.с. 39-42).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 151519,71 гривень, з яких 116242,50 гривень основного боргу, 35277,21 гривень неустойки, у зв`язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю № СК03/00375 від 23.08.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Судом установлено, що предметом договору купівлі - продажу є поставка товару дизельного палива Євро 5 шляхом його відпуску на АЗС при пред`явленні уповноваженою особою замовника виданих постачальником скретч-карток (талонів).

Водночас скретч картка (талон) за змістом договору купівлі-продажу та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред`явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.

Таким чином, підписані сторонами специфікація та видаткова накладна підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість дизельного палива.

Разом з тим, зобов`язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.

Судом установлено, що вартість непоставленого відповідачем товару (бензину А-95, дизельного пального) становить 116242,50 гривень.

З урахуванням умов договору, строк дії скретч - карток на день звернення з позовом не сплив.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 31.12.2025 року було направлено вимогу про повернення коштів від 29.12.2025 № 01-11/1113, за змістом якої позивач просив сплатити на користь замовника 116242,50 гривень за непоставлений товар та 35277,21 гривень пені.

Відповіді на вимогу, доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 43-50 зворот).

Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.

Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року суд запропонував відповідачу надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості пального на суму 116242,50 гривень на виконання умов договору купівлі-продажу № СК03/00375 від 23.08.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 116242,50 гривень.

Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.

Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № СК03/00375 від 23.08.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 116242,50 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 116242,50 гривень суд визнає встановленою.

Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 3 статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.

Судом установлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України шляхом звернення до відповідача із вимогою щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 116242,50 гривень.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо поставки товару (бензину А-95, дизельного палива) на загальну суму 116242,50 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про закупівлю в частині повної та своєчасної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся до відповідача із вимогою, а надалі із позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 116242,50 гривень.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором про закупівлю № СК03/00375 від 23.08.2024 у сумі 116242,50 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 35277,21 гривень неустойки

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено на підставі пункту 7.1. договору від суми непоставленого товару за період з 01.01.2025 по 29.12.2025.

Положеннями пункту 7.3. договору сторони погодили, що у випадку відмови постачальника від надання пально-мастильних матеріалів, товару (за талонами) замовнику, його недопоставки або порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недопоставлених пально-мастильних матеріалів, товару (за талонами), за кожний день прострочення поставки.

Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 35277,21 гривень.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, вимога про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки відповідає положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в частині обрахунку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами пункту 7.3. договору поставки сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Нарахування пені здійснено позивачем поза межами визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням дати виникнення прострочення з поставки товару, наявної заборгованості з поставки товару у межах визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені становить17407,71 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 17407,71 гривень, у задоволенні решти вимог про стягнення пені в сумі 17869,50 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 116242,50 гривень попередньої оплати за неотриманий товар, 17407,71 гривень пені, у задоволенні решти позову про стягнення 17869,50слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції №2591-4275-9505-5905 від 26.03.2026 сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2348,50 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 313,90 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Малинського фахового коледжу (11645, Житомирська обл., Малинський р-н, село Гамарня, вулиця М.Маклая, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00993930) 116 242,50 гривень попередньої оплати, 17 407,71 гривень пені та 2348,50 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 17869,50 гривень пені - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 313,90 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 10 липня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.