Рішення № 138132771, 10.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Кропивницький Справа №340/4427/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради №2067 від 26 березня 2024 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», розміром 0,86 умовних кадастрових гектара;

- зобов`язання Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», розміром 0,86 умовних кадастрових гектара, на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі №389/307/16 від 03.10.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась 26 березня 2024 року до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із клопотанням про надання їй дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (пая) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», розміром 0,86 умовних кадастрових гектара. Разом із заявою нею було надіслано копію рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2016 року у цивільній справі №389/307/16. Рішенням двадцять восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради №2067 від 11 квітня 2024 року позивачці відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», у зв`язку з відсутністю сформованих земельних ділянок сільськогосподарських угідь (пасовища), що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та відповідного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього AT «Колос». Зазначені обставини підтверджуються копією рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради №2067 від 11 квітня 2024 року. Позивачка вважає рішення відповідача необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та Конституції України. Позивачка зауважує, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у цивільній справі №389/307/16 від 03.10.2016 р., було визнано за нею право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього Акціонерного товариства «Колос», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Колос», що належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0078830, який зареєстрований за №3247 від 11.11.1996 р., у розмірі 0,86 умовних кадастрових гектара. Рішення суду набрало законної сили. Враховуючи, що землі колективної власності колишнього AT «Колос», які перебувають під пасовищами на даний час не розпайовані і проект землеустрою на ці землі не виготовлявся, відповідно до норм діючого законодавства у сфері земельних відносин землі, що перебувають під пасовищами та не розпайовані по колишньому AT «Колос» класифікуються як невитребувані земельні частки (паї). Обставини щодо відсутності проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) під пасовищами по колишньому AT «Колос» встановлені у рішенні Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2016 р. у цивільній справі №389/307/16, а також зазначені у рішенні Дмитрівської сільської ради №2067 від 11 квітня 2024 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)». Як встановлено рішенням суду у цивільній справі №389/307/16 від 03.10.2016 р., кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) по колишньому AT «Колос» становить 1400 осіб. У рішенні Дмитрівської сільської ради №2067 від 11 квітня 2024 року відсутні обґрунтування, що про виділення земельної частки (паю) по колишньому AT «Колос» звернулись до Дмитрівської сільської ради своєю більшістю власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому AT «Колос», відповідач лише наводить мотиви щодо відсутності проекту землеустрою організації земельних часток (паїв), що перебувають під пасовищами по колишньому AT «Колос». Позивачка наголошує на тому, що діючими нормами законодавства у сфері виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності, передбачена процедура виділення в натурі на місцевості земельної частки (паю) в двох випадках і за двома різними по своєму змісту і назві видами документації із землеустрою: коли особи власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) звернулися своєю меншістю від кількості осіб, що є власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), і в такому випадку передбачено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); коли особи власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) звернулися своєю більшістю, і в цьому випадку, виділення земельної ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) передує процедура прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) власникам сертифікатів, виготовлення, розгляд та погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) і розподіл земельних ділянок. Позивачка вважає, що Дмитрівська сільська рада порушила її конституційне право на отримання у власність земельної ділянки та безпідставно відмовила у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього AT «Колос», що перебувають під пасовищами.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого не визнає позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.38-40). Представник відповідача вказує, що позивач звернувся із заявою до Дмитрівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення документації щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектар із земель колективної власності колишнього АТ «Колос». За результатом розгляду зазначеної заяви, відповідачем було прийняте рішення від 11.04.2024 р. №2067 відповідно до якого позивачу було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення такої землевпорядної документації, в зв`язку з відсутністю сформованих земельних ділянок сільськогосподарських угідь (пасовищ), що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та відсутності розробленого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «Колос» Дмитрівської сільської ради, за видом угідь пасовища. Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КР-3 №000022 від 04.05.2020 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №24, акціонерному товариству «Колос», правонаступником якого є ТДВ «Колос», на території Дмитрівської сільської ради було передано землі у колективну власність загальною площею 5599,6 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації від 07.06.1996 р. №229-р відбулось розпаювання земель по колишньому АТ «Колос» Дмитрівської сільської ради. До земель, які підлягали паюванню, були включені угіддя: рілля та пасовища, що враховано при розрахунку середньої частки (паю), яка становить 3,65 умовних кадастрових гектарів та підтверджується відповідними сертифікатами на право на земельну частку (пай). Відповідно до проекту роздержавлення колишнього АТ «Колос», до земель переданих у колективну власність було віднесено ріллю та пасовища, які також увійшли до загальної площі, на яку зазначеному господарству було видано Державний акт. На даний час пасовища залишаються не розпайовані, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не виготовлявся. Вище наведені факти були встановлені Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області при розгляді справи №389/307/16-ц за позовом позивача до Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Держгеокадастру у Знам`янському районі Кіровоградської області, Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та ТДВ «Колос», про визнання права на земельну частку (пай), за результатом розгляду якої прийняте рішення від 03.10.2016 р., яке набрало законної сили. При прийнятті зазначеного вище рішення суду були встановлені і інші обставини, про які також відомо позивачу, а саме: що земельні ділянки (пасовища) у розмірі 1234 га були враховані до площі середньої частки (паю), але не розподілялися згідно схеми поділу земель колективної власності, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «КОЛОС» за видом угідь пасовища, не розроблявся, а земельні ділянки (пасовища) не виносились в натурі (на місцевості) та не передавались у приватну власність членам сільськогосподарського підприємства, а залишилися у користуванні сільськогосподарського підприємства на підставі Державного акту. Представник відповідача звертає увагу суду, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, що підпадають під дію статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (із відповідними змінами), а саме: у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані. Підстави для розробки зазначеного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «КОЛОС» за видом угідь пасовища, у Дмитрівської сільської ради відсутні, оскільки більшість колишніх членів товариства та їх спадкоємці, в порядку визначеному частиною 4 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», до сільської ради не зверталися. Іншого порядку організації розподілу та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) діючим законодавством не передбачено. Отже, виходячи з зазначених вище нормативно-правових актів випливає, що сільськогосподарські угіддя (пасовища) колишнього АТ «Колос» на даний час залишаються не розпайованими та підлягають розпаюванню та розподілу, в порядку встановленому законом. Враховуючи зазначене, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), була відсутність розробленого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на земельні ділянки (пасовища) колишнього АТ «Колос». Представник відповідача зауважує, що в позовній заяві позивач невірно застосовує норми права до зазначеного вище виду правовідносин, доводячи суду необхідність зобов`язання сільської ради надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), оскільки фактично земельної ділянки не існує, а також зазначивши її розмір в умовних кадастрових гектарах, що також не є можливим. Відповідач вважає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України та чинними нормативно-правовими актами, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку відповідної землевпорядної документації.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 р. позовну заяву залишено без руху (а.с.19).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.32-33).

02.09.2024 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.60).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Дмитрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації щодо виділення в натурі на місцевості земельної частки (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» (а.с.7, 45). До заяви додано копію рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2016 р. у справі №389/307/16-ц (а.с.9-13, 46-49).

Рішенням двадцять восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 11.04.2024 р. №2067 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), право на яку визнано за заявницею на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду від 03.10.2016 у справі №389/307/16-ц, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (під пасовищами), в розмірі 0,86 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», у зв`язку з відсутністю сформованих земельних ділянок сільськогосподарських угідь (пасовищ), що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) та відповідного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АТ «Колос» (а.с.8, 50).

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до п.«ґ» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктами 2, 3, 5, 6 зазначеного Указу визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Із 01.01.2019 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 р. №2498-VIII, яким статтю 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» викладено у новій редакції:

« 1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення».».

Суд враховує, що в контексті предмету спору та прав позивача на виділення земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колишньому АТ «Колос» на праві колективної власності, пріоритетним є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 р. №899-IV (далі за текстом Закон №899), який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 1 Закону №899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із статтею 2 Закону №899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 3 Закону №899 визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Відповідно до статті 5 Закону №899 сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), серед іншого, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом, рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2016 р. у справі №389/307/16-ц визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває під пасовищами, в межах Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області із земель колективної власності колишнього Акціонерного товариства «Колос», на даний час перетвореного в ТДВ «Колос», розміром 0,86 умовних кадастрових гектара (а.с.9-13, 46-49).

Під час розгляду справи №389/307/16-ц судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КР-3 №000022 від 04.05.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №24, акціонерному товариству «Колос», правонаступником якого є ТДВ «Колос», на території Дмитрівської сільської ради було передано землі у колективну власність загальною площею 5599,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Паювання земель по колишньому АТ «Колос» відбувалось на підставі розпорядження голови Знам`янської РДА від 07.06.1996 року №229-р. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались по колишньому акціонерному товариству «Колос», правонаступником якого є ТДВ «Колос», позивач на підставі розпорядження голови райдержажміністрації від 07 червня 1996 року №229-р отримала сертифікат на земельну частку (пай) серії КР №008200 від 07 жовтня 1996 року в розмірі земельної частки (паю) 3,85 умовних кадастрових гектарів до яких входять рілля та пасовища. Рілля по господарству була розпайована і громадяни отримали державні акти на земельні ділянки лише на ріллю, в тому числі і позивач ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №314173 на підставі розпорядження Знам`янської РДА від 27.06.2002 року №239-р, яким засвідчено його право приватної власності на земельну ділянку площею 2,73 га на території Дмитрівської сільської ради (а.с.10, 47).

На підставі ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як власник сертифікату на право на земельну частку (пай), на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2016 р. у справі №389/307/16-ц звернулася до Дмитрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектари із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос».

Отже, право позивача на отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою одночасно обумовлено сертифікатом на право на земельну частку (пай) та судовим рішенням у цивільній справі №389/307/16-ц, винесеним з урахуванням цього сертифікату.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 р. у справі №340/10339/21 сформував висновок, шо Закон №899 не визначає підстав, за яких селищна рада може відмовити власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), який подав заяву, у виділенні йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки.

Частиною 4 статті 3 Закону №899 передбачено, що у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 7 Закону №899 визначено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Статтею 491 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. №858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають: завдання на складання проекту землеустрою; пояснювальну записку; список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); розрахунок (за потреби перерахунок) нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні; матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.

Таким чином, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) вимагається лише у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах одного сільськогосподарського підприємства. Натомість якщо має місце поодинокий, а не масовий, випадок порушення особою питання виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах сільськогосподарського підприємства, частина 4 статті 3 Закону №899 не застосовується, а виділення паю відбувається в загальному порядку.

Такий правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 14.05.2025 р. у справі №340/10339/21.

Зважаючи на те, що у даному випадку для вирішення порушеного позивачем у заяві від 26.03.2024 р. питання відсутня необхідність розроблення проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), оскільки не виконана умова визначена частиною четвертою статті 3 Закону №899 (про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у межах одного сільськогосподарського підприємства звернулась більшість власників земельних часток (паїв)), Дмитрівською сільською радою безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі на місцевості земельної частки (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос», у зв`язку з чим рішення двадцять восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 11.04.2024 р. №2067 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. Разом з цим, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Водночас у даній справі, відповідачем не перевірялися подані на розгляд документи на предмет дотримання усіх, передбачених нормами земельного законодавства, умов для прийняття однозначно позитивного рішення за заявою позивача, у зв`язку у суду відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. у справі №2а-204/12, від 11.02.2020 р. у справі №0940/2394/18, від 01.06.2022 р. у справі №620/5996/21).

Зважаючи на викладене, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частики (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (а.с.14), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 11 квітня 2024 року №2067 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

3. Зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2024 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частики (паю) розміром 0,86 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності колишнього акціонерного товариства «Колос» та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04365267, с. Дмитрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, площа Перемоги, 4).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 10 липня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ