Рішення № 138132541, 01.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40049/25

Провадження № 2/127/9583/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено кредитний договір №155990 в електронній формі шляхом підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у загальному розмірі 10 667,00 грн строком на 84 дні, а відповідач зобов`язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, комісії та виконувати інші умови договору.

На виконання умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у передбаченому договором порядку, а саме: 3000,32 грн було спрямовано на погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором №151793 від 29.08.2024, 4999,93 грн перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а 2666,75 грн використано для погашення комісії за надання кредиту відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що факт зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду та випискою по рахунку, відповідно до яких платіжна картка № НОМЕР_1 належить відповідачу, а 05 жовтня 2024 року на зазначений рахунок було зараховано 4999,93 грн кредитних коштів. Крім того, банком підтверджено, що фінансовим номером телефону, прив`язаним до карткового рахунку, був номер НОМЕР_2 , який зазначений в анкетних даних відповідача.

Позивач вказує, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у встановлені договором строки кредитні кошти та проценти не повернула, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Також позивач зазначає, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №16042025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №155990 від 05.10.2024.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №155990 від 05.10.2024 у загальному розмірі 10 995,48 грн, з яких 7467,08 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3227,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 301,00 грн - заборгованість за комісією, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Також витребувано у Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію що містить банківську таємницю.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав. Враховуючи неявку відповідача, який вважається належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання та не повідомив про причини неявки, відсутність відзиву, суд з урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, позицію сторін у справі, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для вирішення спору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо, а також їх достатність, взаємний зв`язок та сукупність, при цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №155990 в електронній формі.

З наданої суду індивідуальної частини кредитного договору вбачається, що кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 10667,00 грн строком на 84 календарні дні, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені договором.

З матеріалів справи встановлено, що індивідуальну частину кредитного договору підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором с04b76cb 05 жовтня 2024 року о 14 годині 53 хвилини 28 секунд, що відображено у самому договорі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Оскільки спірний договір укладено в електронній формі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин третьої, шостої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, підписання відповідачем індивідуальної частини кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором свідчить про його волевиявлення на укладення договору та погодження з його істотними умовами, а тому саме по собі не суперечить вимогам чинного законодавства щодо письмової форми кредитного договору.

Разом із тим, для правильного вирішення спору самого лише факту укладення кредитного договору недостатньо, оскільки відповідно до статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника повернути кредитні кошти виникає лише за умови їх фактичного надання кредитодавцем.

У зв`язку з цим суд перевірив, чи підтверджується належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також належність банківського рахунку, на який було здійснено їх перерахування.

Саме ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони підтверджують реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту та виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання.

Сам факт укладення кредитного договору не є безумовним підтвердженням виникнення у позичальника обов`язку щодо повернення кредитних коштів. У справах цієї категорії суд повинен встановити не лише факт укладення договору, а й факт належного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, обов`язок позичальника щодо повернення кредиту виникає лише після належного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо його надання.

З індивідуальної частини кредитного договору №155990 від 05 жовтня 2024 року судом встановлено, що загальний розмір кредиту становив 10667,00 грн.

При цьому пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору сторони погодили особливий порядок використання кредитних коштів, відповідно до якого кредитодавець повинен був здійснити 3000,32 грн - для погашення заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №151793 від 29.08.2024, укладеним із тим самим кредитодавцем; 4999,93 грн - шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 ; 2666,75 грн - шляхом погашення заборгованості за комісією за надання кредиту відповідно до умов договору.

Отже, умовами договору сторони погодили, що лише частина кредитних коштів підлягала безпосередньому перерахуванню на банківський рахунок відповідача, тоді як інша частина використовувалась для погашення раніше існуючих грошових зобов`язань та сплати комісії, що прямо передбачено умовами кредитного договору.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію щодо банківського рахунку відповідача.

Із листа АТ КБ «ПриватБанк» від 25 травня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260518/97934-БТ убачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також підтверджено, що фінансовим номером телефону, який використовувався для підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою у період з 05.10.2024 по 10.10.2024, був номер телефону НОМЕР_2 , який містився в анкетних даних клієнта банку.

Крім того, банк повідомив суд, що за рахунком, відкритим до зазначеної платіжної картки, 05 жовтня 2024 року здійснено зарахування коштів у сумі 4999,93 грн, а до листа долучено виписку по рахунку за відповідний період.

Досліджена судом виписка по картковому рахунку підтверджує, що 05 жовтня 2024 року на платіжну картку відповідача зараховано 4999,93 грн із призначенням платежу «CASH*SENSE CARD, VIM Direct», після чого відповідачем здійснювались операції з використання отриманих коштів, зокрема переказ грошових коштів на іншу банківську картку та поповнення депозитного рахунку.

Зазначені відомості є офіційною інформацією, наданою банком на виконання ухвали суду, містять відомості щодо власника карткового рахунку, руху коштів та фінансового номера телефону, а тому суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 76-79 ЦПК України.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують не лише належність платіжної картки відповідачу, а й факт фактичного зарахування на неї кредитних коштів та подальшого розпорядження відповідачем такими коштами.

Будь-яких доказів, які б спростовували належність карткового рахунку відповідачу, факт зарахування кредитних коштів або свідчили про несанкціоноване використання персональних даних чи платіжної картки іншими особами, матеріали справи не містять, а відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм процесуальним правом на подання відзиву, пояснень або доказів не скористалася.

За таких обставин суд приходить до висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, а факт отримання відповідачем кредитних коштів знайшов своє повне підтвердження дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Судом встановлено, що 16 квітня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №16042025.

Згідно з умовами зазначеного договору первісний кредитор відступив, а позивач набув права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено договір факторингу №16042025 від 16.04.2025, Реєстр прав вимоги №1 від 16.04.2025, Акт приймання-передачі Реєстру прав вимоги №1 від 16.04.2025, а також платіжну інструкцію, що підтверджує виконання фактором свого обов`язку щодо фінансування клієнта.

Із зазначених документів убачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №155990 від 05.10.2024 включено до Реєстру прав вимоги, який підписано сторонами договору факторингу, а тому саме з 16 квітня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшли права первісного кредитора за вказаним кредитним договором.

Доказів визнання недійсним договору факторингу, Реєстру прав вимоги або Акта приймання-передачі матеріали справи не містять.

Будь-яких доказів припинення чи зміни зобов`язання після переходу права вимоги, а також доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань перед первісним кредитором або новим кредитором суду не подано.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №155990 від 05 жовтня 2024 року.

Разом із тим, відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України суд при вирішенні спору зобов`язаний перевірити не лише факт укладення кредитного договору та переходу права вимоги, а й правильність визначення позивачем розміру заявленої до стягнення заборгованості, оскільки саме на позивача покладається обов`язок доведення її розміру належними та допустимими доказами.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем подано розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором, а також виписку з особового рахунку боржника, з яких убачається, що станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 995,48 грн, у тому числі 7 467,08 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 227,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 301,00 грн - заборгованість за комісією.

Суд перевірив поданий розрахунок, зіставив його із умовами кредитного договору, строком кредитування, документами щодо надання кредитних коштів та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, та встановив, що зазначений розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору, відповідає змісту наданих доказів та відповідачем не спростований.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 301 грн 00 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.5 Індивідуальної частини кредитного договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 2666 грн 75 коп. та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору. Умовами договору також передбачено, що зазначена комісія може бути оплачена за рахунок кредитних коштів, що й було здійснено кредитодавцем при видачі кредиту.

Разом із тим, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, до стягнення заявлено не повний розмір комісії, визначеної договором, а лише її непогашений залишок, який станом на день звернення до суду становить 301 грн 00 коп.

Поданий позивачем розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачем не спростований, доказів погашення зазначеної частини комісії матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку, що вимога про стягнення заборгованості за комісією у сумі 301 грн 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не скористалася наданими їй процесуальними правами, не подала відзиву на позовну заяву, доказів виконання зобов`язань або заперечень щодо розрахунку заборгованості не надала.

Водночас, відповідно до принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, передбачених статтями 12, 13 ЦПК України, неподання відповідачем заперечень не звільняє суд від обов`язку перевірити доводи позивача та дослідити подані ним докази.

Оцінивши всі наявні у справі докази у їх взаємному зв`язку та сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів, набуття права вимоги за договором факторингу, невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження представника, документи щодо вартості наданих послуг, а також докази їх оплати (або документи, які підтверджують обов`язок їх сплати відповідно до умов договору).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує характер спірних правовідносин, категорію справи, обсяг підготовлених процесуальних документів, виконану представником позивача роботу, а також те, що відповідач не заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не навела доводів щодо їх неспівмірності.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги принципи розумності, співмірності та реальності судових витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп. є документально підтвердженими, фактичними, співмірними зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №155990 від 05 жовтня 2024 року у загальному розмірі 10 995 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 48 копійок, яка складається з 7 467 (сім тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 08 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 3227 (три тисячі двісті двадцять сім) гривень 40 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 301 (триста одна) гривня 00 копійок - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 06.07.2026.

Суддя: