Ухвала суду № 138132277, 07.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"07" липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/789/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" від 24.06.2026 (вх.№ 02.3.1-02/6202/26 від 25.06.2026) про роз`яснення судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь", м.Херсон

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 500 780,00 грн

За участю представників:

позивача Хромченко О.С., адвокат, ордер серії ВТ №1065560 від 22.07.2025 (в режимі відеоконференцзв`язку)

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/789/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про стягнення майнової шкоди в сумі 500 780,00 грн, завданої внаслідок прийняття Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області неправомірних розпоряджень № 25 від 31.01.2024 та № 26 від 31.01.2024 щодо анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

За результатом розгляду вказаної справи судом 23.10.2025 ухвалено рішення, яким позов задоволено та постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 4, код ЄДРПОУ 44850956) 500 780,00 грн майнової шкоди, а також стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" 6009,36 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

25.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6202/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про роз`яснення судового рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 у справі № 907/789/25 в частині відмінності резолютивної частини цього рішення, в якій ухвалено стягнути кошти з Державного бюджету України без зазначення державного органу, вказаного в якості боржника у наказі Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 у справі № 907/789/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі №907/789/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2026 суд призначив заяву про роз`яснення судового рішення до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2026 о 10:00 год.

В судовому засіданні 03.07.2026 судом оголошувалась перерва з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" про роз`яснення судового рішення до 07.07.2026 о 12:00 год.

Розглянувши заяву позивача про роз`яснення судового рішення у справі, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 245 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Фактично, роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

Отже, здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

Аналіз приписів статей 13, 14, 42, 169 ГПК України дозволяє дійти висновку, що процесуальному праву учасників справи на подання заяв та клопотань щодо процесуальних питань, які виникають під час провадження у справі, кореспондується обов`язок господарського суду щодо їх розгляду в порядку, встановленому ГПК України, в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів.

За змістом статті 245 ГПК України вбачається право учасників справи на подання до господарського суду заяви про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, за умови, що таке роз`яснення не матиме наслідком зміни змісту судового рішення. Процесуальним документом, яким суд оформляє роз`яснення судового рішення, є ухвала суду.

Системне тлумачення положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. (Подібні висновки були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № 138/815/17, від 16.07.2020 у справі № 619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі № 766/9580/17, від 26.05.2022 у справі № 620/1269/20).

Верховний Суд, також, неодноразово та послідовно вказував на те, що: роз`яснення судового рішення це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.11.2023 у справі № 905/2199/20, від 19.06.2023 у справі № 925/632/19, від 06.07.2022 у справі №904/766/21, від 27.04.2022 у справі № 925/1499/17, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі №903/922/17, від 06.10.2020 р. у справі № 233/3676/19.

Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його тлумачення та розуміння під час виконання (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі № 22а-11177/08, від 14.03.2024 у справі № 380/15190/22).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19 вказано, що "необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду".

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Звернення із заявою про роз`яснення судового рішення позивач обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 у справі № 907/789/25, яке набрало законної сили 07.04.2026, задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь", стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" 500 780,00 грн майнової шкоди.

01.05.2026 Господарським судом Закарпатської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 у справі №907/789/25.

28.05.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Закарпатській області із заявою № 1/28-05-26 про безспірне списання коштів на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 № 907/789/25.

Листом від 05.06.2026 № 4-16-10/2707 Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області повернуло зазначений вище наказ без виконання та зазначило наступне: "Після здійснення попереднього розгляду документів, передбаченого пунктом 8 Порядку № 845, встановлено невідповідність між резолютивною частиною рішення та найменуванням божника, зазначеного у наказі Господарського суду Закарпатської області, виданому 01.05.2026 по справі № 907/789/25. Згідно з резолютивною частиною рішення, суд ухвалив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" 500 780,00 грн майнової шкоди, проте боржником у вищезазначеному наказі зазначено Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області, що суперечить резолютивній частині рішення".

Отже, Головним управлінням Державної казначейської служби у Закарпатській області повернення наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 у справі №907/789/25 мотивовано тим, що у зазначеному наказі в якості боржника зазначено Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694), що, на його думку, суперечить резолютивній частині рішення.

У розгляді цього питання суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, згідно з якою спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини 4 статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області (дії якого призвели до завдання позивачу збитків, сума яких стягнута за відповідним рішенням суду).

Відповідно до приписів частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Суд враховує, що у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України).

Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку, стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини 5 статті 238 ГПК України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, а також враховано у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, від 06.02.2019 у справі № 199/6713/14-ц, від 18.11.2020 у справі № 554/5980/18, від 11.08.2021 у справі №352/2255/19, від 10.02.2021 у справі № 757/50534/17-ц, від 18.08.2021 у справі №591/6891/18.

Таким чином, суд висновує, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма частини 5 статті 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Відповідно до змісту статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

В статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" викладено вимоги до виконавчого документу, згідно з пунктом 5 частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Так, згідно зі статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час видачі наказу у справі 01.05.2026) у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Враховуючи викладене, суд обов`язково має зазначити у виконавчих документах найменування, місцезнаходження та код боржника, що і було здійснено судом, а саме у наказі Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 № 907/789/25 зазначено боржника Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області.

Водночас, суд роз`яснює, що зазначити "Державний бюджет України" боржником у виконавчому документі не можливо, оскільки він не є юридичною особою.

З урахуванням наведеного, суд також роз`яснює, що в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 у справі № 907/789/25 та наказі Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 № 907/789/25 слід вважати боржником державу Україна, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено статтею 124 Конституції України та статтями 2, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні, відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") зазначено, "...Право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін…".

Керуючись статтями 234, 245 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Захід-Південь" від 24.06.2026 (вх.№ 02.3.1-02/6202/26 від 25.06.2026) про роз`яснення судового рішення задовольнити.

2. Роз`яснити рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 у справі № 907/789/25, а саме чому в резолютивній частині цього рішення ухвалено стягнути кошти з Державного бюджету України без зазначення державного органу, вказаного в якості боржника в наказі Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 у справі №907/789/25.

Відповідно до частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України відсутні вимоги про необхідність зазначення в резолютивній частині таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.

Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, з огляду на положення частин 5, 6 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка не встановлює необхідності зазначення в резолютивній частині рішення суду таких відомостей як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Роз`яснити, що зазначити "Державний бюджет України" боржником у виконавчому документі не можливо, оскільки він не є юридичною особою.

На виконання вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час видачі наказу у справі 01.05.2026) суд обов`язково має зазначати у виконавчих документах найменування, місцезнаходження та код боржника, що і було здійснено судом, а саме зазначено боржника (відповідача у справі) Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області.

З урахуванням наведеного, в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2025 та наказі Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2026 у справі №907/789/25 слід вважати боржником державу Україна, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 10.07.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко