Ухвала суду № 138132275, 10.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

10 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/826/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" про видачу судового наказу (вх. №891 від 06.07.2026)

УСТАНОВИВ:

06.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) надійшла сформована 03.07.2026 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" (далі - Заявник) про видачу судового наказу за вимогою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" (далі - Боржник) про стягнення 110 990,22 грн заборгованості за надані послуги з управління побутовими відходами.

Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником зобов`язань щодо оплати послуг за Договором про надання послуг з управління побутовими відходами від 14.05.2024 № 29. Обґрунтовуючи заяву, Заявник зазначає, що станом на 01.07.2026 загальна заборгованість Боржника становить 110 990,22 грн.

Розглянувши заяву ТОВ "Міськкомунсервіс" та додані до неї документи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно із частиною першою статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 ГПК України.

За приписами частини першої статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пунктів 4, 5 частини другої статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника, обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує відповідні обставини.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 150 ГПК України до заяви додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

Водночас наведене не звільняє суд від перевірки передбачених статтями 148, 150 та 152 ГПК України передумов видачі судового наказу, зокрема того, чи вбачається з викладених у заяві обставин і доданих до неї документів виникнення та порушення права грошової вимоги саме у заявленому розмірі.

З поданих документів має бути можливим безпосередньо встановити підставу виникнення грошового зобов`язання, його розмір, строк виконання та факт прострочення.

На обґрунтування заявленої вимоги Заявник посилається на укладений 14.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" договір про надання послуг з управління побутовими відходами № 29, за умовами якого Заявник зобов`язався надавати відповідні послуги, а Боржник - своєчасно оплачувати їх за встановленими тарифами у строки та на умовах, визначених договором.

Водночас договір не містить погодженого сторонами конкретного розміру щомісячної плати за послуги. Пункт 2.4 договору, у якому мали бути зазначені розмір щомісячної плати на одну особу та загальна сума щомісячної плати, сторонами не заповнений.

Крім того, у заяві про видачу судового наказу відсутній розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості із зазначенням конкретного періоду її виникнення, розміру нарахувань за кожний розрахунковий місяць, здійснених Боржником платежів та порядку їх зарахування.

У заяві лише зазначено загальну суму боргу станом на червень 2026 року - 110 990,22 грн. Відтак зі змісту заяви неможливо встановити, за який саме період сформувалася заявлена заборгованість та з яких окремих грошових зобов`язань вона складається.

До заяви Заявник додав договір № 29 від 14.05.2024, акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2026 та 01.07.2026, вимогу-досудове попередження від 11.02.2026 № 119 і довідку про загальну суму заборгованості станом на 01.07.2026. Водночас документів, які у сукупності з умовами договору давали б змогу перевірити підстави і розмір кожного щомісячного нарахування, не подано.

Щодо підписаного заявником і боржником акта звірки станом на 01.01.2026 Суд зазначає, що цей документ відображає суму заборгованості в розмірі 99 391,00 грн лише на визначену дату.

Також на підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості Заявник послався на акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2026.

Проте зазначений акт підписаний та скріплений печаткою лише з боку ТОВ «Міськкомунсервіс», тоді як підпис уповноваженого представника Боржника в ньому відсутній. Відтак цей акт є односторонньо складеним документом Заявника та не підтверджує погодження або визнання Боржником заборгованості в сумі 110 990,22 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а згідно з пунктом 4.2 договору плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, строк оплати послуг, нарахованих за червень 2026 року, спливає 10.07.2026.

Оскільки заява сформована 03.07.2026 та надійшла до Суду 06.07.2026, на момент звернення до суду строк виконання зобов`язання з оплати послуг за червень 2026 року ще не настав, а тому право Заявника на стягнення цієї частини заявленої суми не було порушене.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що зі змісту заяви та доданих до неї документів неможливо встановити виникнення і порушення права грошової вимоги саме в заявленому розмірі 110 990,22 грн.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 150 ГПК України, якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку або небанківському надавачі платіжних послуг. У разі зазначення в заяві таких реквізитів до неї додається документ, що підтверджує наявність відповідного рахунку, як це передбачено частиною сьомою статті 150 ГПК України.

Водночас у заяві ТОВ «Міськкомунсервіс» реквізитів рахунку Заявника в банку або небанківському надавачі платіжних послуг не зазначено.

Суд ураховує, що до заяви додано довідку про відкриття рахунку ТОВ "Міськкомунсервіс". Однак додання документа, який підтверджує наявність рахунку, не замінює встановленого частиною шостою статті 150 ГПК України обов`язку зазначити реквізити такого рахунку безпосередньо у заяві про видачу судового наказу, оскільки частини шоста та сьома цієї статті встановлюють окремі взаємопов`язані вимоги до змісту заяви та переліку документів, що додаються до неї.

Отже, заяву про видачу судового наказу подано без додержання вимог частини шостої статті 150 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 152 ГПК України підставою для відмови є якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою подано заяву про видачу судового наказу.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що наявні передбачені пунктами 1 та 8 частини першої статті 152 ГПК України підстави для відмови ТОВ «Міськкомунсервіс» у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, зокрема, пунктами 1 та 8 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження після усунення її недоліків.

У зв`язку з відмовою у видачі судового наказу сплачена Заявником сума судового збору відповідно до частини другої статті 151 ГПК України поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 151-155, 234, 235 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" у видачі судового наказу за вимогою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" про стягнення заборгованості у розмірі 110 990,22 грн.

2. Копію ухвали направити заявнику в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в день складення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення.

Суддя С. НЕСТЕРЧУК