Ухвала суду № 138132274, 10.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

10 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/820/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

під час розгляду заяви Комунального підприємства "Овруч" Овруцької міської ради Житомирської області про видачу судового наказу (вх. №885/26 від 03.07.2026)

УСТАНОВИВ:

03.07.2026 до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) надійшла заява Комунального підприємства "Овруч" Овруцької міської ради Житомирської області (далі - Заявник) про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Мотрук Ольги Миколаївни (далі - Боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 3 160,00 грн, 928,29 грн - інфляційні втрати, 263,60 грн - 3 % річних та 3 700,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Вимога стягувача обґрунтована неналежним виконанням боржником зобов`язань щодо сплати послуг за Договором №35/111 про надання послуг з поводження побутовими відходами від 10.06.2022.

08.07.2026 Суд видав судовий наказ в частині вимоги про стягнення заборгованості за послуги з управління побутовими відходами за період з червень 2022 - травень 2024 у розмірі 3 160,00 грн, інфляційних втрат - 928,29 грн, 3 % річних - 263,60 грн та 332,80 грн - судового збору.

Водночас, розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, Суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 700,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом частини першої статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною першою статті 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Витрати на професійну правничу допомогу не є грошовою заборгованістю Боржника, що виникла з договору № 35/111 від 10.06.2022. Такі витрати виникли у правовідносинах між Заявником та адвокатом Шеремет Т. П.

Вимоги до змісту судового наказу встановлені приписами статті 155 ГПК України, пунктом 6 частини першої якої передбачено, що у судовому наказі зазначається, зокрема, сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Таким чином, покладення витрат на професійну правничу допомогу на іншу сторону є результатом їх розподілу, який передбачає дослідження судом доказів щодо факту та обсягу наданої правничої допомоги, умов визначення гонорару, зв`язку відповідних послуг із розглядом справи, а також оцінку обґрунтованості, необхідності та співмірності заявленої суми.

Натомість наказне провадження за своєю правовою природою є спрощеною процедурою, призначеною для розгляду безспірних грошових вимог.

Відповідно до частини першої статті 154 ГПК України заява про видачу судового наказу розглядається без судового засідання та без повідомлення заявника і боржника.

Крім того, пунктом 7 частини першої статті 155 ГПК України передбачено, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Отже, до видачі судового наказу боржник не бере участі в розгляді заяви, не подає заперечень щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу та не має можливості заявити передбачене частиною п`ятою статті 126 ГПК України клопотання про зменшення їх розміру у зв`язку з неспівмірністю.

За такого порядку розгляду Суд також не здійснює притаманної позовному провадженню оцінки доводів обох сторін щодо необхідності, обґрунтованості та співмірності понесених витрат.

Таким чином, передбачений статтями 126, 129 ГПК України механізм розподілу витрат на професійну правничу допомогу потребує змагальної процедури та не може бути реалізований під час розгляду заяви про видачу судового наказу.

Водночас питання судового збору в наказному провадженні спеціально врегульоване статтею 151 ГПК України, відповідно до якої за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. Розмір судового збору за подання заяви про видачу судового наказу безпосередньо визначений Законом України "Про судовий збір", а факт його сплати підтверджується відповідним платіжним документом.

Отже, у системному зв`язку зі статтями 150, 151, 154 та 155 ГПК України судовими витратами, які підлягають стягненню з Боржника під час видачі судового наказу, є сплачений Заявником судовий збір, розмір якого встановлений законом і підтверджений відповідним платіжним документом.

Крім того, до заяви про видачу судового наказу Заявник не додав договору про надання правничої допомоги, у зв`язку з чим Суд позбавлений можливості встановити зміст доручення адвокату, погоджений сторонами порядок обчислення гонорару, обсяг наданих послуг, умови їх оплати та відповідність заявленої суми 3 700,00 грн домовленостям між адвокатом і клієнтом.

Отже, вимога про стягнення з Боржника 3 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором між Заявником і Боржником у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, а її вирішення потребує здійснення розподілу судових витрат за правилами статей 126 і 129 цього Кодексу, який у наказному провадженні не проводиться.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 152 ГПК України, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині таких вимог.

Оскільки вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу може бути відокремлена від вимог, за якими Судом видано судовий наказ, Суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Боржника 3 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження. Заявник має право звернутися з відповідною вимогою в позовному порядку.

Керуючись статтями 152-154, 234, 235 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Комунальному підприємству "Овруч" Овруцької міської ради Житомирської області у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Мотрук Ольги Миколаївни в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 700,00 грн.

Копію ухвали направити заявнику в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. НЕСТЕРЧУК