Рішення № 138129298, 10.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/929/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №241670078250 від 06.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи періоди роботи з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1979, з 19.09.1989 по 02.11.1992 та призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2025 року.

1.2. Ухвалою суду від 05.03.2025 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона 01.01.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV).

2.2. Однак, за результатами розгляду заяви позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

2.3. Позивач вважає, що спірним рішенням протиправно відмолено їй у призначенні пенсії за віком, оскільки при поданні заяви про призначення пенсії нею подавалися належним чином заповнена трудова книжка та довідка про період роботи в «Кетском леспромхозе» (рос.мовою оригіналу) з 02.01.1978 по 12.04.1978 та з 09.09.1978 по 07.04.1979. В довідці від 25.10.2011 року зазначено накази про прийняття та про звільнення, вона містить підписи та печатку підприємства.

2.4. Окрім цього, вважає, що їй безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.02.1984 р. з 04.06.1990 по 02.11.1992, оскільки наявний тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991) в підставах внесення запису. Запис №11 зроблений МПМК «Мильковсьгса-2» об`єднання «Коленатагропромстрой» в російській федерації, а тому виправити помилку зроблену роботодавцем, позивач не має можливості.

Позиція відповідача-1

2.5. До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

2.6. 01.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV.

2.7. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.01.2025 про призначення пенсії, 06.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення за №241670078250 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.

2.8. До страхового стажу не зараховані періоди:

- з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1979, згідно з довідкою від 25.10.2011, виданою та засвідчено установою російської федерації, яка не містить номеру, тобто, відсутня реєстрація документу, у зв`язку з цим, вказана довідка не є документом, підтверджуючим страховий стаж, Крім того, на документі не проставлено апостиль компетентним органом держави.

Страховий стаж за вищезазначений період частково обчислено періодом догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею 3-річного віку;

- з 19.09.1989 по 02.11.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.02.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991), в підставах внесення запису. Крім того, до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 02.11.1992.

2.9. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.

Позиція відповідача-2

2.10. Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного.

2.11. 01.01.2025 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.12. 06.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №241670078250 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

2.13. Згідно наданих до заяви про призначення пенсії документами та даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, склав 19 років 01 місяць 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058.

2.14. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1979, згідно з довідкою від 25.10.2011, виданою та засвідченою установою російської федерації, яка не містить номеру, тобто, відсутня реєстрація документу, у зв`язку з цим, вказана довідка не є документом, підтверджуючим страховий стаж.

Крім того, на документі не проставлено апостиль компетентним органом держави.

Страховий стаж за вищезазначений період частково обчислено періодом догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею 3- річного віку; з 19.09.1989 по 02.11.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.02.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991), в підставах внесення запису.

Крім того, до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 02.11.1992, згідно вищенаведених норм законодавства.

2.15. З урахуванням викладеного вважає, що рішення від 06.01.2025 № 241670078250 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 01.01.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058- IV.

3.2. Однак, за результатами розгляду заяви позивача від 01.01.2025 року про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення №241670078250 від 06.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

3.3. Дослідженням вказаного рішення встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1979, згідно з довідкою від 25.10.2011, виданою та засвідчено установою російської федерації, яка не містить номеру, тобто, відсутня реєстрація документу, у зв`язку з цим, вказана довідка не є документом, підтверджуючим страховий стаж, Крім того, на документі не проставлено апостиль компетентним органом держави.

З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховується період роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Страховий стаж за вищезазначений період частково обчислено періодом догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею 3-річного віку;

- з 19.09.1989 по 02.11.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.02.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991), в підставах внесення запису. Крім того, до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 02.11.1992.

У рішенні констатовано, що станом на момент звернення (на 01.01.2025 року) вік заявника - 63 роки, а страховий стаж - 19 років 01 місяць 20 днів.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

4.2. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).

4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

4.11. Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

3. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

4.12. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .

4.13 Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

4.14. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

4.15. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

4.16. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

4.17. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

4.18. Судом у цій справі встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.01.2025 року про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення №241670078250 від 06.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

4.19. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1979, згідно з довідкою від 25.10.2011, виданою та засвідчено установою російської федерації, яка не містить номеру, тобто, відсутня реєстрація документу, у зв`язку з цим, вказана довідка не є документом, підтверджуючим страховий стаж, Крім того, на документі не проставлено апостиль компетентним органом держави; та з 19.09.1989 по 02.11.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.02.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991), в підставах внесення запису. Крім того, до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 02.11.1992.

4.20. Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки виданої на ім`я ОСОБА_1 від 25.10.2011 року, остання працювала на ООО "Кетский леспромхоз" в період з 02.01.1978 по 12.04.1978 та з 09.09.1978 по 07.04.1979. Довідка видана для підтвердження трудового стажу по місцю вимоги (довідка наявна у матеріалах справи та оформлена російською мовою).

4.21. Окрім цього, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 14.02.1984 р. позивач з 19.09.1989 по 02.11.1992 працювала на МПМК «Мильковська-2» об`єднання «Коленатагропромстрой» в російській федерації (запис 9-11, запис оформлено російською мовою).

4.22. Щодо незарахування спірного періоду роботи позивача на території російської федерації до її страхового стажу, суд вказує наступне.

4.23. При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.24. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

4.25. Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

4.26. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

4.27. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

4.28. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

4.29. Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

4.30. Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

4.31. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

4.32. Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

4.33. Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

4.34. Принагідно суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

4.35. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

4.36. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представників відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в російській федерації, з огляду на те, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

4.37. Щодо доводів представників відповідачів про відсутність апостилю компетентного органу держави на довідці від 25.10.2011 року, наданій позивачем до заяви про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

4.38. 01.12.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі Закон №2783-IX) і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Натомість, у спірних правовідносинах позивачем здобуто стаж до вказаного періоду, як і довідку видано до набрання чинності зазначеного Закону.

4.39. Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

4.40. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

4.41. Водночас, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 04.02.2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.

4.42. Зважаючи на той факт, що станом на 24.02.2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з рф діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї Постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище.

Тобто, оскільки довідка про трудовий стаж підтверджує період роботи позивача за період дії Конвенції 1993 року, вимога щодо наявності апостиля на період воєнного стану не є обов`язковою.

4.43. Суд враховує, що відповідач унеможливлений здійснити перевірку відомостей у вищезазначеній довідці, однак неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відповідної довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії (п. 41 постанови Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №235/7688/16-а), а обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати, не може бути покладено на пенсіонера.

Окрім того, суд зауважує, що відсутність апостиля не може позбавляти людину гарантованого права на належне їй пенсійне забезпечення, оскільки позивач, з урахування обставин воєнного часу, фактично опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

4.44. Стосовного того, що згідно трудової книжки від 14.02.1984 року серії НОМЕР_1 наявний тривалий проміжок часу між датою звільнення (02.11.1992) та датою наказу на звільнення (29.06.1991), то суд зазначає, що наказ про звільнення у разі закінчення строкового трудового договору може видаватися і раніше, а не тільки у день звільнення.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

4.45. Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

4.46. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

4.47. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

4.48. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4.49. Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

4.50. У свою чергу, відповідачами не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача, а також інших наданих позивачем документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача.

4.51. Надана трудова книжка позивача із здійсненими записами про періоди роботи, разом із наданою органам Пенсійного фонду України довідкою від 25.10.2011 року підтверджують періоди роботи ОСОБА_1 з 02.01.1978 по 12.04.1978, з 09.09.1978 по 06.04.1978 в "Кетском леспромхозе" та з 19.09.1989 по 02.11.1992 в МПМК "Мильковська-2" об`єднання "Коленатагропромстрой" в російській федерації.

4.52. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача-2 щодо не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи є безпідставними та не обґрунтованими.

4.53. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

4.54. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставини, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

4.55. Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Фадєєва проти Росії» нагадав, що, оцінюючи докази, слід застосовувати такий загальний принцип, як принцип доведення "поза всяким сумнівом". Така доведеність може випливати із співіснування досить вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або неспростовних фактичних презумпцій (&.79)

4.56. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач-2, приймаючи оскаржуване рішення не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про його необґрунтованість.

4.57. Відтак, суд вважає, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

4.58. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає також те, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

4.59. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

4.60. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

4.61. У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар.

4.62. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач-2, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. Відповідачами не доведено правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.01.2025 року, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.4. Щодо належного способу захисту суд зазначає наступне.

5.5. Так, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2025 року.

5.6. Суд зазначає, що здійснення призначення пенсії та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідачів і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачами. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

5.7. Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком є передчасним.

5.8. Відтак, враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов`язати відповідача-2:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.01.1978 по 12.04.1978 року, з 09.09.1978 по 06.04.1979 року, з 19.09.1989 по 02.11.1992 року;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2025 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

5.9. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

5.10. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

5.11. Щодо належного структурного підрозділу Пенсійного фонду України, якому належить вчинити дії щодо призначення позивачу пенсії, то суд зазначає, що аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку у подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість, на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов`язок лише здійснення виплати пенсії.

5.12. Таким чином, дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу та як наслідок призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Миколаївській області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд заяву позивача про призначення пенсії.

5.13. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

6.3. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1000,00 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, який і порушив права позивача. Підстав для стягнення з відповідача судового збору у більшому розмірі немає.

6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.

Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №241670078250 від 06.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи періоди роботи з 02.01.1978 по 12.04.1978 року, з 09.09.1978 по 06.04.1979 року, з 19.09.1989 по 02.11.1992 року, згідно довідки від 25.10.2011 року та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.02.1984 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2025 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345)

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159).

Суддя О.В. Анісімов