Рішення № 138128972, 10.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1319/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 №968080869051 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788- XII «Про пенсійне забезпечення».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період з 11.10.2017 по 01.04.2024 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1987 та призначити й виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.08.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18.08.2025 року звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як працівника освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління ПФУ у Львівській області та рішенням від 26.08.2025 № 968080869051 відмовило в призначенні пенсії. Відповідач мотивував відмову тим, що до спеціального стажу не зараховуються періоди роботи після 11.10.2017 року, оскільки згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на таку пенсію мають лише особи, які станом на 11.10.2017 року вже набули необхідний спеціальний стаж.

Позивач вважає таке рішення протиправним та вказує, що з 31.08.1993 по 01.04.2024 року безперервно працювала в закладі освіти (Кам`янець-Подільській спеціальній школі) на посадах вихователя та вчителя, що дає право на пенсію за вислугу років. Позивач стверджує, що відмова у призначенні пенсії є незаконним втручанням у її право на мирне володіння майном та порушує її конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в цій адміністративній справі, вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіподала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення від 26.08.2025 № 968080869051 про відмову в переведенні позивача на пенсію за вислугу років прийнято уповноваженим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Вказує, що заяву позивача від 18.08.2025 було розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області за принципом екстериторіальності відповідно до вимог Порядку № 22-1. За результатами аналізу наданих документів та даних реєстру застрахованих осіб встановлено відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи, що унеможливлює призначення пенсії.

Відповідач наголошує, що згідно з пунктом 2-1 та пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років лише для осіб, які на день набрання чинності Законом України № 2148-VIII (тобто станом на 11.10.2017 року) вже мали вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На вказану дату (11.10.2017) необхідний спеціальний стаж для жінок становив 26 років 6 місяців, тоді як спеціальний стаж позивача за період роботи з 31.08.1993 по 10.10.2017 року на посадах вихователя та вчителя у закладі освіти склав лише 24 роки 1 місяць 11 днів. Будь-які періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017 року до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зарахуванню не підлягають. Враховуючи відсутність необхідного пільгового стажу станом на 11.10.2017 року, представник відповідача вважає відмову у призначенні пенсії правомірною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, належним чином повідомлене про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому ухвалою строк не скористалося, жодних документів до суду не подало.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18 серпня 2025 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як працівника освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Зазначена заява за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 26.08.2025 № 968080869051 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

В оскаржуваному рішенні орган Пенсійного фонду зазначив, що станом на 11.10.2017 року (дата набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII) необхідний спеціальний стаж для працівників освіти (жінок) становив 26 років 6 місяців. Водночас, за підрахунком відповідача, спеціальний стаж роботи позивача за спеціальністю на відповідних посадах за період з 31.08.1993 по 10.10.2017 року склав 24 роки 1 місяць 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому відповідач вказав, що періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017 року до спеціального стажу не зараховуються на підставі пунктів 2-1 та 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Суд також встановив, що згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та відомостями з реєстру застрахованих осіб, позивач ОСОБА_1 у період з 31.08.1993 по 01.04.2024 року безперервно працювала в Кам`янець-Подільській спецшколі-інтернаті слабозорих дітей (яка в подальшому пройшла етапи реорганізації та перейменування у Кам`янець-Подільський навчально-виховний комплекс з центром реабілітації слабозорих дітей, Кам`янець-Подільську спеціальну школу-інтернат І-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради та Кам`янець-Подільську спеціальну школу Хмельницької обласної ради) на посадах вихователя, вчителя продуктивної праці та вчителя трудового навчання. Загальний страховий стаж роботи позивача становить 32 роки 5 місяців 26 днів.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 № 968080869051 про відмову в переведенні на пенсію протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017 року.

Таким чином, пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 року визначеного Законом № 1788-XII страхового і спеціального стажу.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За змістом статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII ) та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому з прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Проте, 04.06.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Конституційний Суд України ухвалюючи вищезазначене рішення №2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону1788-XII, необхідно визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей першої, третьої, частини третьої статті 22, статті 46 Конституції України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII- неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року.

Отже, починаючи з 05.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 в період з 31.08.1993 по 01.04.2024 року безперервно працювала в Кам`янець-Подільській спеціальній школі Хмельницької обласної ради (з урахуванням її реорганізацій та перейменувань) на посадах вихователя та вчителя. Робота на вказаних посадах у зазначених закладах освіти повністю відповідає Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

На дату звернення із заявою про призначення пенсії (18.08.2025) позивач повністю припинила роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років (звільнена 01.04.2024 року), що відповідає вимогам статті 7 Закону № 1788-XII.

Тривалість спеціального стажу роботи позивача на педагогічних посадах за період з 31.08.1993 по 10.10.2017 року становить 24 роки 1 місяць 11 днів. Водночас, період роботи з 11.10.2017 по 01.04.2024 року становить 6 років 5 місяців 21 день. Таким чином, загальний спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 як працівника освіти, з урахуванням періоду після 11.10.2017 року, складає 30 років 7 місяців 2 дні, що відповідає вимогам, визначеним первісною редакцією пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

За таких обставин відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з мотивів відсутності у неї стажу станом на 11.10.2017 року є протиправною, а спірне рішення від 26.08.2025 № 968080869051 підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти, період її роботи з 11.10.2017 року по 01.04.2024 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1987 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.08.2025 року.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення пенсії, тобто в цьому випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної відмови, в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом часткового задоволення цього позову у спосіб визначений судом.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 року № 968080869051 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти, період її роботи з 11.10.2017 року по 01.04.2024 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1987 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.08.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016 , код ЄДРПОУ - 13814885)

Головуючий суддя В.К. Блонський