Рішення № 138127645, 09.07.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2126/25

Провадження № 2/493/176/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

20.11.2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0993367519.

06.02.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555123343355.

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0993367519.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555123343355.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555123343355.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0993367519 від 10.01.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 77686,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 73686,70 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 53676,70, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 49676,70 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №555123343355 від 06.02.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3062,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1062,70 грн.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за Договором № 0993367519 від 10.01.2020 року та за Договором №555123343355 від 06.02.2020 р. в розмірі 56739,40 грн. та понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою судді від 26.12.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, в судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавала, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0993367519.

Судом встановлено, що 10.01.2020 року ОСОБА_1 заповнила анкету-заяву на кредит №0993367519, де вказана інформація про позичальника, його контактні дані та обрані умови кредитування, за результатами опрацювання якої було прийнято рішення про погодження умов кредитування.

10.01.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0993367519 в електронній формі, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 7g0w9z.

Як зазначено в акцепт оферти від 14.02.2020 р. на отримання 4 траншу кредиту згідно заявки - анкети №2628562338 від 14 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0993367519 від 10 січня 2020 р., відповідач ОСОБА_1 згідна з умовами оферти погодилася отримати 4 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0993367519 від 10 січня 2020 р., на наступних основних умоваах кредиту (траншу) є: розмір кредиту (траншу) 4 000 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0993367519 від 10 січня 2020 р. 3 роки.; відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «ІНФІНАНС», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №0993367519 від 10.01.2020 року, ідентифікований ТОВ «ІНФІНАНС». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 7g0w9z, дата відправки 14.02.2020 року, номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.

Також судом встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі заявки на позику, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 43406904, був укладений договір позики № 555123343355, відповідно до якого Позикодавець надав позичальникові на умовах строковості, зворотності, платності, грошові кошти на суму в загальному розмірі 2 000,00 грн. на строк 30 календарних днів під 649,46% річних, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.

Таким чином одночасно з Договором відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43406904 Паспорт позики №555123343355 та Графік платежів за договором, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.

Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №555123343355 від 06.02.2020 року, ідентифікований ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 43406904, дата відправки 06.02.2020 року, номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заявки на позику, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.

Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «ІНФІНАНС» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 4000,00 грн., перерахувавши їх 10.01.2020 року на платіжну картку відповідача НОМЕР_3 , що підтверджується копією квитанції «LIQPAY» №48741297, призначення платежу: кошти згідно договору 0993367519.

Також ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія»свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 2000,00 грн., перерахувавши їх 06.02.2020 року на платіжну картку відповідача НОМЕР_4, що підтверджується копією квитанції «LIQPAY» №1238263466, призначення платежу: видача кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0993367519, виданої ТОВ «ІНФІНАНС», загальна сума заборгованості за кредитом становить 40386,70 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 36386,70 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0993367519, виданої ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», загальна сума заборгованості за кредитом становить 77686,70 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 73686,70 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0993367519.

Таким чином, відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №18-02/25 від 18.02.2025 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0993367519 у розмірі 77686,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 73686,70 грн.

Розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0993367519.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555123343355.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555123343355.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, які передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі абз.1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ОСОБА_1 за кредитним договором № 0993367519 у розмірі 77686,70 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4000,00 грн., заборгованість за відсотками - 73686,70 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ОСОБА_1 за кредитним договором № 0993367519 у розмірі позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 53676,70, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 49676,70 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ОСОБА_1 за кредитним договором № 555123343355у розмірі 3062,70 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 2000,00 грн., заборгованість за відсотками - 1062,70 грн.

Судом встановлено, що первісні кредитори свої зобов`язання за кредитними договорами №0993367519 від 10.01.2020 року та № 555123343355від 06.02.2020 року виконали у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн. та 2000 грн. по вказаним вище договорам є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Заборгованість відповідача за нарахованими відсотками по кредиту в розмірі 1062,70 грн. по договору № 555123343355від 06.02.2020 року є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за нараховані відсотки за кредитним договором №0993367519 від 10.01.2020 року слід зазначити наступне.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Підписуючи договір про надання споживчого кредиту № 0993367519 від 10.01.2020 відповідач був проінформований і погодився з усіма його істотними умовами. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Звертаючись з позовом, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» посилалося на наявність у відповідача заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитом, що підтверджується також наданим, як доказ, розрахунком. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, максимальний строк кредитування за Договором про надання фінансових послуг №0993367519 від 10.01.2020 року був погоджений сторонами та становив 30 днів (п.1.6.Договору).

Саме на такий строк в 30 днів користування кредитом відповідач погоджувала підписуючи і Акцепт оферти від 14.02.2020 р. на отримання 4 траншу кредиту згідно заявки - анкети №2628562338 від 14 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0993367519 від 10 січня 2020 р., відповідач ОСОБА_1 згідна з умовами оферти погодилася отримати 4 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0993367519 від 10 січня 2020 р., на наступних основних умоваах кредиту (траншу) є: розмір кредиту (траншу) 4 000 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів.

Відповідно до 2.8 Позичальник має право на умовах, визначених в Правилах продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем).

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитами відповідно до п.1.11 Договору №0993367519 від 10.01.2020 року, та відповідно подальшу зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України, проте регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Умовами спірного кредитного договору №0993367519 від 10.01.2020 року передбачений строк користування кредитом 30 днів. З урахуванням процентної ставки 1,225 % за один день користування кредитом, з відповідача на користь позивача належить стягнути проценти за 30 днів користування кредитом в сумі 1470 грн. Оскільки проценти в сумі 73686,70 грн нараховані позивачем поза межами строку кредитування, вони не підлягають до стягнення з відповідача.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №0993367519 від 10.01.2020 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн. та заборгованість за відсотками 1470,00 грн.

Отже, розрахунки підтверджують існування заборгованості за Договором №0993367519 від 10.01.2020 року в розмірі 5470 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1470,00 грн. - заборгованість за відсотками. В решті позовних вимог слід відмовити.

А також враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором позики №555123343355від 06.02.2020 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості 3062,70грн.

За змістом чч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором №0993367519 від 10.01.2020 року та за Договором №555123343355від 06.02.2020 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 8532,70 грн.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 08.09.2025року №0552950020.

Оскільки ціна позову становила 56739,40 грн., а позов задоволено частково на суму 8532,70 грн., тобто на 15,03% (8532,70 х 100 : 56739,40), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 364 гривень 08 копійок (2422,40 х 15,03% : 100) судового збору.

Крім того у позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги, Заявки на надання юридичної допомоги №279 від 01.10.2025 року, Витягу з Акту про наданих юридичної допомоги послуг №21 від 31.10.2025 року, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складає 16000,00 грн.

Так, за наслідками розгляду спору позовні вимоги позивача задоволено частково, тому витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2404,80 грн. (16000,00 х 15,03% : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість Договором №0993367519 від 10.01.2020 року та Договором №555123343355від 06.02.2020 року в сумі 8532,70 грн., а також судовий збір в сумі 364,08 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2404,80 грн., а всього - 11301 (одинадцять тисяч триста одна) грн. 58 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.07.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ).

СУДДЯ