Рішення № 138126323, 08.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 рокусправа № 380/16694/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ФКТ-Пріор" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання потиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "ФКТ-Пріор" (далі позивач, ПП "ФКТ-Пріор") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01 та № 20269/13-01-07-01.

Ухвалою від 18.08.2025 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 03.12.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій із ТОВ «Сатбер», ТОВ «Житомир Інвест Груп», ТОВ «Смартпрайм» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 09.09.2025 (вх. № 72412), у якому зазначає, що ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" не могли фактично здійснювати господарські операції з ПП "ФКТ-Пріор" з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності працівників, трудових ресурсів. Таким чином, останні здійснюють маніпуляцію податковою звітністю, формуючи податковий кредит та витрати за рахунок імітації постачання товарів, які фактично не могли відбуватися, що в подальшому дає змогу формувати податкові зобов`язання для третіх осіб та мінімізувати сплату податків. Враховуючи вказані обставини, необхідно звернути увагу суду, що вказані суб`єкти господарювання фактично не могли фактично реалізувати такі товари, оскільки необхідно мати відповідні трудові ресурси, наявності необхідного обладнання. Господарські операції між ПП «ФКТ-Пріор» та ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, накладні, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій. Вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Позивач подав відповідь на відзив від 16.09.2025 (вх. № 74028). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав викладені у позовній заяві аргументи та доводи щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 31.03.2025 № 3805, у період з 31.03.2025 по 04.04.2025 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну планову виїзну перевірку ПП "ФКТ-Пріор" (код ЄДРПОУ 36929881) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Сатбер» (42227788) за серпень 2019 року, ТОВ «Житомир Інвест Груп» (42746380) за листопад 2019 року, ТОВ «Смартпрайм» (43156645) за січень 2020 року, ТОВ «Елотер» (39800044) за грудень 2021 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, про що 11.04.2025 складений акт № 16739/13-01-0701/36929881 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідач встановив порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 688 239,81 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 569 093,93 грн, за 2020 рік на суму 119 145,88 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 764 710,92 грн, в тому числі за серпень 2019 року на суму 250 029,46 грн, за листопад 2019 на суму 382 297,15 грн, за січень 2020 на суму 132 384,31 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідач 07.05.2025 виніс податкове повідомлення-рішення:

- № 20269/13-01-07-01, за яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 764710,92 грн, за основним зобов`язанням та 191177,73 грн, за штрафними санкціями;

- № 20271/13-01-07-01, за яким донараховано зобов`язання з податку на прибуток у сумі 688239,81 грн за основним зобов`язанням та 143273,48 грн за штрафними санкціями.

ПП "ФКТ-Пріор" подало до ДПС України скаргу на прийняті податкові повідомлення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 17.07.2025 № 20559/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01, № 20269/13-01-07-01, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Щодо податкового повідомлення - рішення від 30.10.2025 № 50303/13-01-07-05, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

У спірних правовідносинах податковий орган висновками, викладеними у акті перевірки, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ПП "ФКТ-Пріор" із його контрагентами ТОВ "Сатбер",ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Сатбер", позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Сатбер".

Між ПП "ФКТ-Пріор" (покупець) та ТОВ "Сатбер" (постачальник) укладений договір поставки від 02.08.2019, від 05.08.2019, від 06.08.2019, від 08.08.2019, від 12.08.2019, від 14.08.2019, від 16.08.2019, від 19.08.2019, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Сатбер" виписані для ПП "ФКТ-Пріор" видаткові накладні від 19.08.2019 № 269, від 22.08.2019 № 277, від 22.08.2019 № 297, від 22.08.2019 № 301, від 19.08.2018 № 320, від 19.08.2019 № 325, від 21.08.2019 № 341, від 19.08.2019 № 359.

На виконання умов договору ТОВ "Сатбер" поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.08.2019 № P297, від 22.08.2019 № P277, від 21.08.2019 № Р341, від 19.08.2019 № Р269, від 19.08.2019 № Р325.

Факт оплати за цими договорами підтверджений випискою з рахунку (т. 1, а.с 133-134).

ПП "ФКТ-Пріор" за фактом здійснення придбання товару отримано складені ТОВ "Сатбер" податкові накладні від 19.08.2019 № 7, від 22.08.2019 № 17, від 21.08.2019 № 13, від 22.08.2019 № 18, від 22.08.2019 № 16, від 19.08.2019 № 9, від 19.08.2019 № 8, від 19.08.2019 № 10.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Житомир Інвест Груп".

Між ПП "ФКТ-Пріор" (покупець) та ТОВ "Житомир Інвест Груп" (постачальник) укладений договір поставки від 01.11.2019, від 05.11.2019, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором.

Продукція: Кабель марки АПвЄгаПу-15 1*300/95 та кабельно-провідникова продукція.

На виконання умов договору ТОВ "Житомир Інвест Груп" поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.11.2019 № 200, від 08.11.2019 № 198, від 08.11.2019 № 199, від 08.11.2019 № 197, від 04.11.2019 № 166, від 04.11.2019 № 165, від 04.11.2019 № 167, від 04.11.2019 № 164.

Факт оплати за цими договорами підтверджений випискою з рахунку (т. 1, а.с 131-132).

ПП "ФКТ-Пріор" за фактом здійснення придбання товару отримано складені ТОВ "Житомир Інвест Груп" податкові накладні від 04.11.2019 № 164, від 04.11.2019 № 165, від 04.11.2019№ 166, від 04.11.2019 № 167, від 08.11.2019 № 197, від 08.11.2019 № 198, від 08.11.2019 № 199, від 08.11.2019 № 200.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Смартпрайм".

Між ПП "ФКТ-Пріор" (покупець) та ТОВ "Смартпрайм" (постачальник) укладений договір поставки від 20.01.2020 № 021/01/2020, від 15.01.2020 № 008/01/2020 та від 17.01.2020 № 17/01/2020 року відповідно до умов яких, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується (купити) прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Смартпрайм" виписані для ПП "ФКТ-Пріор" видаткові накладні від 24.01.2020 № 082, від 24.01.2020 № 081, від 24.01.2020 № 080, від 21.01.2020 № 016, від 21.01.2020 № 015, від 17.01.2020 № 009.

На виконання умов договору ТОВ "Смартпрайм" поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.01.2020 № Р080, від 21.01.2020 № Р015, від 17.01.2020 № Р009.

Факт оплати за цими договорами підтверджений випискою з рахунку. (т. 1, а.с 135-).

ПП "ФКТ-Пріор" за фактом здійснення придбання товару отримано складені ТОВ "Смартпрайм" податкові накладні від 24.01.2020 № 1061, від 24.01.2020 № 1062, від 24.01.2020 № 1063, від 21.01.2020 № 1064, від 21.01.2020 № 1065, від 17.01.2020№ 1078.

У подальшому, придбаний від постачальників товар позивач реалізував ТОВ «ІР-Тах» згідно з видатковою накладною від 11.11.2019 № 777, ПП ВМК «Енергоальянс» згідно з видатковими накладними № 891 від 27.12.2019, № 538 від 10.08.2020, № 651 від 28.09.2020, № 103 від 29.01.2020, № 138 від 27.02.2020, № 104 від 29.01.2020; ДП «Львівенергорембуд» ПрАТ «Львівобленерго» згідно з видатковими накладними № 124 від 17.02.2020, № 353 від 28.05.2020, № 613 від 30.08.2019, № 295 від 29.04.2020, № 296 від 29.04.2020, № 123 від 17.02.2020, № 199 від 19.03.2020, № 792 від 30.11.2020, № 489 від 28.10.2021, № 678 від 09.10.2020, № 132 від 27.02.2020, № 144 від 27.02.2020, № 271 від 28.04.2020, № 366 від 29.05.2020, № 31 від 27.01.2022, № 67 від 27.01.2022, № 68 від 27.01.2022, № 78 від 31.01.2022, № 99 від 17.02.2022, № 100 від 18.02.2022, № 101 від 18.02.2022, № 114 від 22.02.2022, № 537 від 29.11.2022, № 602 від 28.12.2022, № 222 від 25.04.2023, № 223 від 28.04.2023, № 431 від 31.08.2023, № 680 від 28.12.2021, № 681 від 29.12.2021; ПП «Львівелектросервіс» згідно з видатковими накладними № 679 від 11.10.2019, № 760 від 31.10.2019, № 609 від 23.08.2019, № 607 від 22.08.2019, № 162 від 24.02.2020, № 289 від 30.04.2020, № 605 від 22.08.2019, № 607 від 22.08.2019, № 703 від 30.10.2020, № 808 від 23.11.2020, № 859 від 24.12.2020, № 862 від 24.12.2020, № 455 від 11.10.2021, № 161 від 19.02.2020, № 159 від 18.02.2020, № 378 від 21.07.2023, № 172 від 26.02.2020, № 857 від 24.12.2020, № 150 від 10.02.2020, № 518 від 06.08.2020, № 592 від 26.12.2022, № 155 від 12.02.2020, № 86 від 06.02.2020, № 58 від 31.01.2022, № 105 від 22.02.2023, № 109 від 28.02.2023, № 271 від 29.05.2023, № 273 від 31.05.2023, № 48 від 17.01.2022, № 327 від 29.06.2023, № 456 від 14.08.2023, № 429 від 18.08.2023; ТОВ «Монтажелектросервіс» згідно з видатковими накладними № 761 від 31.10.2019, № 588 від 06.10.2023, № 39 від 11.01.2023, № 43 від 13.01.2022, № 51 від 20.01.2022, № 163 від 24.03.2023, № 46 від 17.01.2022, № 45 від 17.01.2022, № 322 від 29.06.2023, № 381 від 25.07.2023, № 42 від 13.01.2022; ТОВ «ЕКП Захід» згідно з видатковою накладною № 8 від 12.01.2023; ПП «Галиченерго» згідно з видатковими накладними № 804 від 20.11.2019, № 804 від 20.11.2019; ТОВ «Компанія Цезар ЛВ» згідно з видатковими накладними № 627 від 07.10.2020, № 627 від 07.10.2020; ПП «Інфолайт» згідно з видатковими накладними № 831 від 25.11.2019, № 832 від 25.11.2019, № 190 від 19.03.2020; ФОП ОСОБА_1 згідно з видатковою накладною № 833 від 25.11.2019; ПП «Торговий дім Електро-кабель» згідно з видатковими накладними № 398 від 24.06.2020, № 675 від 23.10.2020, № 326 від 25.05.2020; ФОП ОСОБА_2 згідно з видатковою накладною № 690 від 30.09.2019; ТОВ «Енерсет» згідно з видатковою накладною № 858 від 10.12.2019; ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» згідно з видатковою накладною № 663 від 29.09.2020; ПП «Енерготрансрембуд» згідно з видатковою накладною № 264 від 07.07.2022; ОСОБА_3 згідно з видатковою накладною № 69 від 28.12.2020; ТОВ «Систем Електро Монтаж» згідно з видатковими накладними № 620 від 30.09.2020, № 292 від 19.06.2023; ТОВ «Райтекс» згідно з видатковою накладною № 300 від 14.05.2020; ФОП ОСОБА_4 згідно з видатковою накладною № 519 від 28.11.2022; ТОВ «Львівська ізоляція» згідно з видатковими накладними № 90 від 04.03.2022, № 94 від 09.03.2022.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , директор ПП "ФКТ-Пріор", підтвердив факт здійснення господарських операцій ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" та підтвердив товарність взаємовідносин. Також засвідчив, що він підписував усі первинні документи.

Суд зазначає, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, наявність деяких помилок чи неточностей в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов?язаннях платника податків у зв?язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а і враховано судом при вирішенні даної справи.

Покликання контролюючого органу на відсутність основних фондів, матеріально технічних і технологічних можливостей для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами не заслуговують на увагу, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових, так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Стосовно вироку Соломянського районного суду м. Києва від 24.02.2020 по справі № 760/4393/20 (провадження № 1-кп/760/1880/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суд України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№21-3788а15), згідно з яким, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Послідовно, у цій постанові, Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Також, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Згідно з вироком Соломянського районного суду м. Києва від 24.02.2020 по справі № 760/4393/20 (провадження № 1-кп/760/1880/20) «Також, відповідно до відомостей з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» ДФС України та загальнодоступного сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній «Опендатабот» (https://opendatabot.ua) - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 15.10.2019 по теперішній час - засновником та з 17.10.2019 по теперішній час - керівником ТОВ «Сатбер» (код за ЄДРПОУ 42227788), юридична адреса: м. Житомир, Корольовський район, вул. Київська, будинок 66.

Зокрема, 15.10.2019 ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Житомира на майдані ім. С.П. Корольова, 4/2, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_7 за грошову винагороду, на виконання раніше розробленого злочинного плану, надав державному реєстратору Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області підписані ним документи, які подаються для проведення реєстраційних дій, в тому числі свої паспортні дані (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирській області 10.01.2003 та ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Тим самим, ОСОБА_6 , повторно сприяв невстановленим особам при внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та здійснив пособництво в умисному поданні для такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, до реєстраційної служби, щодо реєстрації ТОВ «Сатбер» (код за ЄДРПОУ 42227788) на своє ім`я, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності.

… Отже, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_7 , за грошову винагороду, на виконання раніше розробленого злочинного плану, неодноразово надавав державним реєстраторам підписані ним документи, які подаються для проведення реєстраційних дій «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи» та «Внесення змін до відомостей про юридичну' особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

У свою чергу, державними реєстраторами було проведено реєстраційні дії «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи» та «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах». Вчинення ОСОБА_6 злочинних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією товариств, як засновників та директорів, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити вказаних юридичних осіб.

У подальшому, невстановлені слідством особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_6 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств.

Дії ОСОБА_6 , який зареєстрував або перереєстрував на своє ім`я суб`єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ "Аркас-Групп" (ЄДРПОУ 35946582), ТОВ "Аркас Інвест" (ЄДРПОУ 38506469), ТОВ "Сінай Інвест"(ЄДРПОУ 40111088), ТОВ "Анкіт" (ЄДРПОУ 41275076), ТОВ "Етлон Компані" (ЄДРПОУ 41501790), ТОВ "Сатбер" (ЄДРПОУ 42227788)….. здійснювалися у порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.ст. 81, 87, 88, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України; ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства».

У вироку суду також визначено, що 13.02.2020 між прокурором відділу прокуратури Київської області Свириденком С.М. та підозрюваним ОСОБА_6 (за участі захисника) укладена угода про визнання винуватості. Згідно з вказаною угодою ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205-1 КК України в обсязі підозри.

Натомість вироком не визнано недійсними первинні документи та договори, укладені ТОВ "Сатбер" з іншими суб`єктами господарювання, зокрема ПП "ФКТ-Пріор".

Соломянським районним судом м. Києва в межах розгляду справи № 760/4393/20 (провадження № 1-кп/760/1880/20) не досліджувались господарські відносини ТОВ "Сатбер" з ПП "ФКТ-Пріор", не було надано оцінку первинній бухгалтерській документації, з якої можливо було зробити висновок про реальність/нереальність господарських відносин. Суд у кримінальному провадженні не досліджував, чи здійснювалась господарська діяльність ТОВ "Сатбер", оскільки товариство було зареєстровано як юридична особа.

Верховний Суд постановою від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17 вказував, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо. сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд вказує, що саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємств не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

ГУ ДПС у Львівській області не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення вказаним ТОВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01 та № 20269/13-01-07-01 є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Позов Приватного підприємства "ФКТ-Пріор" (вул. Пасічна, 171/159, м. Львів, 79027, ЄДРПОУ 36929881) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20269/13-01-07-01.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Приватного підприємства "ФКТ-Пріор" 15 140,00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08.07.2026.

Суддя Кедик М.В.