Рішення № 138126322, 10.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 рокусправа № 380/10445/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000245/2 від 19.02.2026;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000035.

В обгрунтування позову зазначає, що надані ним документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а вимога про надання додаткових документів є безпідставною й митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару. Вказує, що ним було надано митному органу в повному обсязі документи відповідно до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за МД №26UA209190003440U6 від 13.02.2026. Подані документи ідентифікують поставку товару та його ціну, не містять розбіжностей та ознак підробки, і містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. А тому, відповідач мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом - за ціною договору. У відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідачу було подано вичерпний пакет документів, який містив усі відомості, що підтверджували заявлену митну вартість товарів та обраний метод їх визначення, та свідчать про дотримання позивачем вимоги ч. 1-2 ст. 53 та п.1 ч. 1 ст. 57 МК України. Подані документи не мали жодних розбіжностей та суперечностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому були достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач у відзиві вказав, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час дослідження даної платіжки встановлено, що в гр. 70 міститься лише загальне посилання на Контракт без вказівки у ньому рахунків-фактур (інвойсів), на підставі яких здійснено платежі. Більше того, відповідно до інвойсу № DF00002450 від 10.02.2026, наданого до митного оформлення загальна сума товару на поставку становить 57 228,00 дол. США. В той же час, проплата відповідно до наданої позивачем платіжки становить 648 581,00 дол. США. Відтак, сума, зазначена в платіжному документі не відповідає сумі, передбачена в інвойсі, а тому не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач у відзиві на позов не наводить жодних заперечень (спростувань) щодо наведених позивачем в розділах I-III позовної заяви обставин та правових підстав позову. Позивачем в позовній заяві детально викладено обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів і надано відповідні письмові докази на підтвердження цих обставин, які в свою чергу жодним чином не спростовані відповідачем у відзиві. Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209190003440U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією було надано окремі документи.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

У свою чергу, позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000245/2 від 19.02.2026.

У рішенні зазначено наступні порушення:

- Поставка товару здійснювалась на підставі Договору купівлі-продажу № C2022020173 від 01.09.2022, що укладений між LG ELECTRONICS DUBAI FZE (Продавець) та ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди, п.5.2.: ціна товарів визначається і оплачується в доларах США. Валютою Договору і валютою платежів є долари США. Покупець здійснює 100% попередньої оплати ціни товарів, погодженої сторонами і вказаної у відповідних рахунках, в строк не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати, на яку товари повинні бути готовими для передання покупцеві відповідно до п.2.1.1 цього Договору та в строк не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до дати, на яку товари повинні бути в пункті призначення та готовими для передання Покупцеві (перевізнику Покупця) згідно з п.п.2.1.2. Сума відповідної поставки становить 57 228 дол. США, що відповідає відомостям, наявним в поданому до митного оформлення комерційному інвойсі № DF00002450 від 10.02.2026. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Положення № 216). Відповідно до пункту 14 Положення №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу. Пунктом 15 Положення №216 визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб подавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повну інформацію забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 05.02.2026 №31, яка не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: не відповідає нормам Закону №2473-VIII та Положення №2; в графі 70 містять посилання лише на Контракт, що не дає можливості співставити оплату з партією оцінюваного товару; не містить підпису(ів) (власноручного(их)/ електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

- в експортній декларації фактурна вартість становить 60 347.84 євро, а вага брутто 12542, що відповідає первинно заявленій. Відтак, простежуються відмінності як у валюті операції, так і в сумі відповідної операції. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), митна вартість повинна ґрунтуватись на дійсній вартості товару, тобто на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар при його продажу на експорт до країни імпорту. Така вартість має бути об`єктивною та документально підтвердженою. У даному випадку відсутнє обґрунтування зміни валюти контракту та перерахунку суми, а також пояснення причин зменшення заявленої вартості у порівнянні до фактурної. За відсутності підтвердженого перерахунку за офіційним курсом та належних документів задекларована сума не може вважатись дійсною вартістю в розумінні статті VII ГАТТ, оскільки не відповідає фактично сплаченій або такій що підлягає сплаті, ціні.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000035.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000245/2 від 19.02.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000035, критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу належного урядування;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем надавались: пакувальний лист №DF00002450 від 10.02.2026; комерційний інвойс (Commercial Іnvoice) №DF00002450 від 10.02.2026; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №16388372-1-02102026 від 10.02.2026; сертифікат походження товару форми EUR.1 №PL/MF/AW 0383948 від 11.02.2026; рахунок на оплату №116 від 10.02.2026; додаткову угоду №C2023015313 від 03.04.2023; додаткову угоду №C2025821888 від 02.06.2025; додаткову угоду №C202582426 від 19.06.2025; контракт №C2022020173 від 01.09.2022; Лист ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №02-01/2026 від 01.01.2026; Прайс лист б/н від 01.02.2026; Договір транспортного експедирування №20/02/2025 від 20.02.2025; Договір-заявку №ЮВ000052255 від 10.02.2026 між ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» та ТОВ «ЄЦЛ Логістика»; Договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №20/09 від 20.09.2024 між ТОВ «ЄЦЛ Логістика» та Europejskie Centrum Logistyczne Sp.z o.o.; Договір №б/н на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2025 між ТОВ «ЄЦЛ Логістика» та ФОП ОСОБА_1 ; Заявку №04-1/02/2026/AD від 04.02.2026; Видаткові накладні: №0801231 від 08.01.2026, №1601434 від 16.01.2026, №1901543 від 19.01.2026; Податкові накладні: №217 від 08.12.2026, №405 від 16.01.2026, №580 від 19.01.2026; Копію експортної декларації країни відправлення №26PL451010000KKCB8 від 11.02.2026; проформу інвойс (Proforma Invoice) №DF-YCD-2602-WM-01 від 29.01.2026; проформу інвойс (Proforma Invoice) №DF-YCD-2602- BWM-01 від 29.01.2026; проформу інвойс (Proforma Invoice) №DF-YCD-2602-BREF-01 від 29.01.2026; платіжну інструкцію в іноземній валюті №31 від 05.02.2026; лист LG Electronics від 17.02.2026.

Суд зазначає, що перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

Більше того, з урахуванням ч.5 ст.53 МК України, відповідач був позбавлений права вимагати від позивача будь-які інші документи, відмінні від тих, які зазначенні у ст.53 МК України.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Дана обставина є самостійною підставою для визнання спірного рішення протипрпввним, оскільки є порушенням процедури його прийняття.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача викладені у спірному рішенні, щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо першого порушення.

Між позивачем (покупець) та організацією у вільній зоні «ЛГ Електронікс дубай» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №C2022020173 від 01.09.2022 року, підпунктом 1.1 п.1 якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця побутову техніку в кількості, асортименті і за цінами, що визначені в комерційних рахунках до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари відповідно до договору.

Позивачем на виконання вказаного договору було придбано товар.

В подальшому, ним до митного оформлення, серед іншого, було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №31 від 05.02.2026 року.

У згаданій платіжній інструкції вказано призначення платежу «Оплата за контрактом №C2022020173 від 01.09.2022 за REF (холодильники), WM (пральні машини).

Платіж було здійснено на рахунок продавця - LG ELECTRONICS DUBAI FZE. При цьому, платіжні реквізити у вказаній платіжній інструкції відповідають тим, що зазначені в контракті №C2022020173 від 01.09.2022.

Іншими словами, зі змісту платіжної інструкції №31 від 05.02.2026 вбачається здійснена позивачем оплати на рахунок продавця за товар - REF (холодильники), WM (пральні машини) в сумі 648581,00 доларів США згідно з контрактом №C2022020173 від 01.09.2022.

Також, зазначений платіжний документ містить дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Окрім того, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), а саме пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу. Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації», а тому, на переконання суду, воно є оціночним поняттям та не може бути покладене в основу даного судового рішення.

Більше того, на переконання суду, вказане порушення носить формальний характер.

Щодо другого порушення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Варто наголосити на тому, що декларант не впливає на порядок заповнення експортної митної декларації, оскільки вона формується відправником товару відповідно до вимог законодавства країни експорту, а тому подається митному органу в тому вигляді, в якому була отримана.

Також із пояснень позивача вбачається, що листом (заявою) LG Electronics Wroclaw від 17.02.2026 останній підтвердив заявлену митну вартість товару у рахунку-фактурі, яка відображає реальну вартість угоди. Окрім того, на запит позивача продавець - LG Electronics Dubai FZE, надав пояснення від 20.05.2026 в яких, зокрема, також підтвердив: "… Вартість товарів є однаковою для всіх імпортерів на території України відповідно до єдиної комерційної політики виробника та ринкових умов в Україні.".

Згадані документи надавались позивачем контролюючому органу, що сторонами не заперечується.

Позивачем також надавались відповідачу інші документи, зокрема, комерційний інвойс №DF00002450 від 10.02.2026 (документ, який у відповідності до ч.2 ст.53 МК України підтверджує митну вартість товару), які у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

Відтак, згадане порушення, зазначене відповідачем у спірному рішенні, спростовується викладеним.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Інші аргументи відповідача спростовуються викладеним.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги від 31.03.2026 року, додаткова угода від 31.03.2026 року, рахунок від 31.03.2026 року, платіжна інструкція від 01.04.2026 року, виписка з банківського рахунку від 01.04.2026 року про сплату позивачем 12480 грн. 00 коп. за надану правову допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що заявлений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним та справедливим.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача у повному обсязі та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 12480 грн. 00 коп.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000245/2 від 19.02.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000035.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Дорогожицька, 1; код ЄДРПОУ 37502437) судовий збір, сплачений за подання цього позову у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Дорогожицька, 1; код ЄДРПОУ 37502437) 12480 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесять) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович