Ухвала суду № 138125370, 10.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14727/26

провадження № 2-з/753/146/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючої судді Маркєлової В.М., розглянувши

заяву про забезпечення позову, подану представницею позивача адвокаткою Лазарєвою О.В. у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення малолітньої дитини до держави її звичного місця проживання,

У С Т А Н О В И В:

07.07.2026 представник позивача - адвокат Лазарєва О.В. в ситемі «Електронний суд» звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення малолітньої дитини до держави її звичного місця проживання.

У позові Позивач просить Суд:

1. Прийняти позовну заяву, відкрити провадження у справі та призначити її до невідкладного розгляду.

2. Визнати переміщення та утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України неправомірним.

3. Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) невідкладно повернути малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Швейцарії як держави її звичного місця проживання.

4. Винести рішення у цій справі протягом шести тижнів від дати отримання цієї позовної заяви.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення дитини до Швейцарії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Маркєлової В.М.

Згідно з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення малолітньої дитини до держави її звичного місця проживання залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків -

09.07.2026 представниця позивача адвокатка Лазарєва О.В. в ситемі «Електронний суд» подала заяву про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Під час розгляду заяви суд враховує висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 404/839/24, про те, що: обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Предметом позову є вимоги:

1. Визнати переміщення та утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України неправомірним.

2. Зобов`язати ОСОБА_2 невідкладно повернути малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Швейцарії як держави її звичного місця проживання.

Підставою позову зазначено обставини щодо незаконного переміщення Відповідачкою разом з малолітньою дитиною з Швейцарії до України.

Заявниця просить Суд вжити таких заходів забезпечення позову:

Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі:

1. Змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без згоди батька дитини - ОСОБА_1 або дозволу суду;

2. Вивозити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України;

3. Передавати дитину третім особам з метою зміни її фактичного місця перебування.

4. Зобов`язати Державну прикордонну службу України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) забезпечити недопущення перетину державного кордону України малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без згоди батька дитини - ОСОБА_1 або відповідного судового рішення.

Позивач мотивує заяву тим, що Відповідачка неправомірно перемістила дитину на територію України та утримує її тут. Факт самочинного переміщення дитини через кордон Швейцарії без згоди батька свідчить про наявність реального ризику вчинення Відповідачкою подальших дій, які ускладнять виконання рішення суду.

Суд, вивчив доводи заявниці та додані до заяви і позову документи, і дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з таких мотивів.

Запропоновані заходи забезпечення позову не відповідають критеріям співмірності та обґрунтованості за конкретних обставин цієї справи.

По-перше, у позові не зазначено доказів на підтвердження факту перебування Відповідачки разом з малолітньою дитиною в Україні на дату звернення з позовом.

Суд з власної ініціативи витребував інформацію у Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону Відповідачкою та дитиною. Станом на час розгляду заяви факт перебування ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 на території України не підтверджено.

Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборон на пересування територією України та виїзд за її межі щодо осіб, чиє місцезнаходження невідоме і може бути поза межами юрисдикції України, є передчасним і не гарантує реального виконання судового рішення.

Ухвалення таких заходів також унеможливить в`їзд Відповідачки разом з малолітньою дитиною з будь-якої іншої країни до України.

По-друге, Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33 Конституції України). Кожна людина має невід`ємне право на життя (частина перша статті 27 Конституції України). Обов`язок держави - захищати життя людини (частина друга статті 27 Конституції України).

Суд вважає, що встановлення заборони Відповідачці змінювати місце проживання дитини в межах України без згоди батька чи суду та заборони передавати дитину третім особам з метою зміни її фактичного місця перебування, становить пряму загрозу життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_4 . В умовах воєнного стану та регулярних ракетних обстрілів території України мати повинна мати безперешкодне право самостійно та оперативно приймати рішення про зміну місця перебування дитини з метою переміщення у більш безпечні регіони. Обмеження цього права є непропорційним порушенням інтересів дитини на безпеку та життя.

По-третє, в аспекті оцінки доводів заявниці щодо схильності Відповідачки до переховування, Суд не бере до уваги копії запиту про міжнародний розшук та ордера на арешт ОСОБА_2 . Представниця позивача адвокатка Лазарєва О.В. подала ці документи з порушенням вимог законодавства України: вони містять лише печатку агенції перекладів «Івіга» та підпис перекладача, однак не мають нотаріального засвідчення справжності підпису перекладача. З цих підстав Суд залишив позов без руху ухвалою від 10.07.2026. Оцінку іншим іноземним документам, які подані у належному вигляді, буде надано під час вирішення справи по суті.

Заявниця не довела наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх відповідність і співмірність заявленим вимогам, тому Суд відмовляє у задоволенні заяви

Керуючись нормами статей 149, 150, 153, 259, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представниці позивача адвокатки Лазарєвої О.В. про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя В.М. Маркєлова