Рішення № 138122108, 09.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15590/25

провадження № 2-а/753/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Мостіпан К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5213514 від 13.07.2025 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Баранова Сергія Олександровича серії ЕНА № 5213514 від 13.07.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 13.07.2025 року о 15 год. 13 хв. 21 сек. у місті Черкаси по вул. Сумгаїтській, 3, керуючи автомобілем HYUNDAI KONA, державний номерний знак НОМЕР_1 , він рухався зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив встановлене у населеному пункті обмеження швидкості та порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, оскільки вона винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення та з порушенням вимог матеріального і процесуального законодавства.

Як зазначає позивач, 13.07.2025 року приблизно о 15 год. 15 хв. він керував належним йому автомобілем HYUNDAI KONA та рухався автомобільною дорогою державного значення Н-16 Золотоноша - Черкаси поза межами населеного пункту Черкаси. У зв`язку з цим, на його думку, до спірних правовідносин підлягав застосуванню підпункт «г» пункту 12.6 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого максимально дозволена швидкість руху легкових автомобілів на таких дорогах становить 90 км/год.

З огляду на те, що зафіксована швидкість його автомобіля становила 73 км/год., позивач вважає, що жодного порушення Правил дорожнього руху ним допущено не було.

Крім того, позивач посилається на те, що вимірювання швидкості руху його транспортного засобу здійснювалося працівником поліції з порушенням вимог законодавства. Зокрема, старший лейтенант поліції Баранов С.О., перебуваючи, за твердженням позивача, поза межами дії інформаційно-вказівного знака 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», здійснював контроль швидкісного режиму за допомогою приладу TruCAM, який знаходився у нього в руках та не був встановлений стаціонарно.

Також позивач зазначає, що під час спілкування з працівником поліції поставив питання щодо конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення та належності відповідної ділянки дороги до меж населеного пункту, однак чіткої відповіді на це не отримав. На його думку, наведені обставини свідчать про недоведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, а також з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5213514, складену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Барановим Сергієм Олександровичем про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП; 2) провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення; 3) стягнути з відповідача на його користь безпідставно стягнутий штраф у розмірі 340,00 грн. на виконання постанови серії ЕНА № 5213514 від 13.07.2025 року (а.с. 1-13, 193-202 т. 1).

11.12.2025 року представник відповідача ДПП - Мостіпан К.С. звернулась до суду з відзивом на позов, у якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що 13.07.2025 о 15 год. 13 хв. поліцейським в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська, 3, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС003047), було зафіксовано, що водій транспортного засобу HYUNDAI KONA (д.н.з. НОМЕР_1 ), в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 23 (двадцять три) км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР.

Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 не заперечував факт вчинення правопорушення, пояснивши, що він вважає, що фіксація на прилад TruCam LTI 20/20 є незаконною.

Розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА №5213514 від 13.07.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., ознайомив його зі змістом постанови. Також, позивачу було роз`яснено зміст ст.ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.

На фото- та відеозаписі з технічного приладу TruCam, місце вчинення правопорушення підтверджується також географічними координатами, які визначає прилад та виведені на фото видно, що транспортний засіб, яким, як було встановлено, керував позивач, порушив вимоги швидкісного режиму в населеному пункті.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що позивач під час руху або умисно не виконав вимог ПДР, або був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся та не вибрав безпечної допустимої швидкості щоб не наражати на небезпеку учасників дорожнього руху, за що був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності відповідачем згідно чинного законодавства.

Водночас Закон України "Про Національну поліцію" не зобов`язує встановлювати знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби контролю за дотриманням дорожнього руху в частині порушення норм швидкісного режиму. Згідно ПДР України знак 5.76 позначає "Автоматичну відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху".

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31910, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 25.09.2024 та чинного до 25.09.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС003047, є придатним до застосування (а.с. 39-135 т. 1, а.с. 1-56 т. 2).

16.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповіддю на відзив, в якій підтримав позов та просив його задовольнити.

В обґрунтування зазначив, що в оскаржуваній постанові суб`єктом владних повноважень допущено відразу низку порушень, а саме: 1) було зазначено не той прилад TruCAM, який фактично використовувався під час вимірювання швидкості (п. 7 постанови суперечить фото з приладу TruCAM); 2) не зазначено кут між напрямком руху автомобіля та положенням приладу TruCAM (приховування істотних чинників, які є вагомими при розгляді справи); 3) за наявності значного кута при вимірюванні не зазначено похибку приладу TruCAM (приховування істотних чинників, які є вагомими при розгляді справи); 4) помилково зазначено адресу місця вимірювання (адреси в п. 2 та п. 5 постанови повністю співпадають); 5) п. 5 постанови містить інформацію про дату та час нібито здійсненого порушення, які не відповідають інформації про дату час фіксації на фото з приладу TruCAM; 6) містить посилання на відсутні докази (відповідач не додав до свого відзиву відеозапис із приладу TruCAM, на який є посилання в п.5 постанови); 7) містить посилання на фото, які не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі, оскільки на одному фото відсутня інформація про номер та марку автомобіля, на іншому - фото без прив`язки до дороги, а зазначені на фото координати є такими, які відповідають координатам місця розгляду справи, а не місця виміру швидкості. Всі вище перелічені порушення, як разом, так і кожне з них окремо безумовно свідчать про те, що постанова винесена поліцейським з грубим порушенням вимог ст. 283 КУпАП.

Матеріали, долучені відповідачем до відзиву (фотознімки з приладу TruCAM, схема дорожніх знаків, Наказ ДПП № 1399), самі по собі містять докази протиправності оскаржуваної постанови, зокрема: - різний оператор приладу (Руденко) та укладач постанови (Баранов); - налаштування приладу на «Speed Limit: 73 km/h» при нібито 50- кілометровому обмеженні; - розбіжність серійних номерів приладу в пунктах 5 і 7 постанови (TC003047 та TC00340); - розбіжність у часі між фото з приладу (15:10:54) та постановою (15:13:21); - вимірювання з великим кутом та дистанції 218,9 м (замість рекомендованих 70 м); - розміщення приладу на відстані приблизно 1,25 км від знаку 5.76; - відсутність відеозапису з приладу TruCAM серед доданих до відзиву матеріалів; - власний Наказ ДПП № 1399 зобов`язує забезпечити наявність знаку 5.76 на кожній ділянці (а.с. 136-140 т. 1, а.с. 64-75 т. 2).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 35).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ДПП - Мостіпан К.С. заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи та їх представників, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5213514 від 13.07.2025 року, яка винесена поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Барановим С.О., 13.07.2025 року о 15:13:21 у м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3 водій ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 73км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. Швидкість вимірювалась за допомогою приладу TruCAM ТС003047 фото та відео якого додається, чим порушив п. 1.2.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (а.с. 7 т. 1).

Вищевказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме: факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до суду надано диск DVD-R з відеозаписом та фото, які зроблені за допомогою приладу TruCam (серійний номер TC003047) (а.с. 131 т. 1).

Також до суду разом із відзивом було надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31910, виданого ДП «Укрметртестстандарт», чинного до 25.09.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTІ 20/20 TruCam № TC003047, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ± 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 83 т. 1).

З огляду на наведене, суд погоджується з позицією відповідача, що дані з фотознімків, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 № TC003047, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказову силу в питанні встановлення факту перевищення транспортним засобом допустимої швидкості руху.

В той же час, слід зауважити, що таке можливо лише за умови дотримання уповноваженою особою процедури використання даного приладу.

Як вказує позивач і це не спростовано відповідачем, під час вимірювання швидкості ТЗ лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 № TC003047 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції. За твердженням позивача таке розміщення приладу TruCam суперечить приписам статті 40 Закону України «Про національну поліцію».

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, ніж ті, які визначені в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

З наявних у справі наведених вище доказів судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 № TC003047, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості.

Такий спосіб застосування приладу TruCam, на переконання суду, неможливо визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Суд вважає, що значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу.

Заміри у використаний поліцейським спосіб можуть дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Виходячи з встановлених у справі обставин та аргументації сторін, суд погоджується із наявністю у відповідача повноважень із здійснення контролю за швидкістю руху транспортних засобів, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.

Таким чином, надані відповідачем дані з лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam, LTI 20/20 № TC003047 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.

Разом з тим, інших доказів на підтвердження порушення позивачем п.п.12.4 ПДР України відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст. 247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно стягнутого штрафу, суд зазначає таке.

Згідно правової позиції, висловленої у пункті 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22), постановлених за подібних правовідносин суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.

Таким чином, вказана позовна вимога розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягає, і може бути заявлена в порядку цивільного судочинства.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року № 910/5880/21.

Крім того, ВП ВС зазначила, що оскільки після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, перебувають у Державному бюджеті без достатньої правової підстави, то повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав а тому не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У зв`язку з цим, провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн., що відповідає ст. 139 КАС України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73, 79, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 5213514, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Барановим Сергієм Олександровичем про накладання на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнутих коштів у сумі 340,00 грн., сплачений на виконання постанови серії ЕНА № 5213514 від 13.07.2025 року - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, Україна, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осіпенко Л.М.