Рішення № 138125127, 10.07.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1510/26

Номер провадження 2/213/1287/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Хмельової С. М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т. С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Романенко Олена Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як орган опіки та піклування, Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про надання згоди на здійснення реєстрації малолітніх дітей без згоди батька,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітній дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка разом з синами зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на підставі договору дарування від 14 липня 2023 року. Однак, фактично вони проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить бабусі позивачки. З метою зареєструвати місце проживання малолітніх дітей за фактичним їх місцем проживання позивачка звернулася із відповідною заявою до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Інгулецькому районі, проте отримала відмову, у зв`язку з відсутністю згоди батька дітей. Фактичне місце знаходження відповідача позивачці невідоме, він уникає будь-якого контакту з нею, оскільки має заборгованість по сплаті аліментів на утримання синів. Перебування малолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_1 , в якій вони фактично не проживають, спричиняє позивачці додаткові матеріальні витрати по сплаті комунальних платежів, що нараховуються за вказаною адресою на трьох осіб. Просить суд надати дозвіл на зняття із зареєстрованого місця проживання синів за адресою: АДРЕСА_1 , та надати дозвіл на реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що зміна реєстрації місця проживання дітей на іншу адресу призведе до погіршення їх житлових прав та зменшення житлової площі на одну дитину. Окрім того, зміна реєстрації місця проживання дітей пов`язана із бажанням позивачки продати квартиру. Звертає увагу суду на відсутність факту ухиленням ним від виконання батьківських обов`язків щодо виховання синів. Зокрема, в провадженні Інгулецького ДВС перебуває виконавче провадження щодо усунення перешкод у спілкування батька з дітьми. Він систематично здійснює прямі перекази на потреби дітей та сплачує аліменти і додаткові витрати, робить дітям подарунки. Вважає, що позивачка використовує малолітніх дітей як інструмент майнового шантажу, що простежується у розмовах із дітьми. Просить відмовити у задоволенні позову.

У письмових поясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначає про погіршення умов проживання дітей внаслідок зміни реєстрації місця проживання; маніпуляції позивачки з персональними даними (прізвищем); фіктивність аргументу «економія коштів». Крім того, зазначає про визнання позивачкою фактів, викладених у відзиві, внаслідок неподання нею відповіді на відзив.

31 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено у зв`язку з тим, що докази, які просив витребувати відповідач наявні в матеріалах справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи без її участі. На думку представника по справі зібрані всі докази та наявний висновок органу опіки та піклування, вважає за можливе закінчити стадію з`ясування обставин та перейти до ухвалення рішення у справі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, правом на участь у судовому засідання в режимі відеоконференції не скористався. Заперечення щодо позовних вимог виклав у відзиві на позов, а також у клопотаннях поданих через систему «Електронний суд».

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Представником третьої особи Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради подано заяву про розгляд справи за відсутності представника, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони з 12 листопада 2011 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року. Рішення набрало законної сили 11 липня 2017 року.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 жовтня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

21 вересня 2023 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розірвано.

23 січня 2026 року позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_12 ».

На підставі договору дарування від 14 липня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаковим А. М., зареєстрованого в реєстрі за №328, трикімнатна квартира, житловою площею 38,5 кв.м., загальною площею 67,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_11 .

На підставі договору дарування від 18 жовтня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаковим А. М., зареєстрованого в реєстрі за №543, двохкімнатна квартира, житловою площею 26,1 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_13 .

Станом на 01 березня 2026 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у розмірі 65 402,66 грн. Заборгованість виникла за період з лютого 2024 року по лютий 2026 року.

Позивачка 30 березня 2026 року зверталась до органу реєстрації - Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Інгулецькому районі із заявами про реєстрацію місця проживання малолітніх дітей з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання, однак їй було відмовлено на підставі п.п.3 п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання оскільки відсутня згода батька дитини. Зазначено, що зняття із зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із батьків за згодою іншого із батьків або законних представників. Згода може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію, або засвідчена нотаріально у встановленому законодавством порядку.

Також, позивачка 30 березня 2026 року зверталась до органу реєстрації із заявою про реєстрацію свого місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), однак отримала відмову у зв`язку із залишенням за попередньою адресою зареєстрованого місця проживання зареєстрованого місця проживання дітей, законним представником яких вона є.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_14 від 06.05.2026 №04/54-26, загальна сума її доходу за період з 01 листопада 2025 року по 30 квітня 2026 року становить 93 943,71 грн.

Із характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 4-Б класу КПШ №99 КМР вбачається, що Глєб за місцем навчання характеризується добре. Учень завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. Забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Мама приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться успіхами, відкликається на прохання класного керівника, регулярно відвідує школу.

Згідно до довідки про участь батьків у шкільному житті учня ОСОБА_5 , мати дитини, ОСОБА_14 , спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини. Батько, ОСОБА_2 , контакту зі школою, де вчиться син, не підтримує, із вчителями не спілкується.

Як видно із довідки КЗДО №28 КМР, за час перебування ОСОБА_5 у закладі у період з 01 березня 2021 року по 19 серпня 2022 року, вихованням та доглядом за дитиною займалася мати. Батько участі у вихованні дитини не брав, до закладу дитину не приводив та не забирав, батьківські збори та святкові заходи не відвідував.

Згідно до виписки із медичної карти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти знаходяться на обліку в КНП «Широківський центр ПМД» у лікаря-педіатра ОСОБА_15 . Мати своєчасно звертається при захворюванні, обстеженні, оздоровленні дітей. За період нагляду батько жодного разу на прийом не з`являвся та не цікавився станом здоров`я дітей, навіть у телефонному режимі.

Як видно із довідки КЗДО №28 КМР, за час перебування ОСОБА_4 у закладі у період з 01 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року вихованням та доглядом за ним займалася мати. Батько участі у вихованні дитини не брав, до закладу дитину не приводив та не забирав, батьківські збори та святкові заходи не відвідував.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він навчався з 1-го по 4-й клас у КПШ №99. Зарекомендував себе як старанний, уважний учень. Сім`я неповна, благополучна. Мати приділяє належну увагу вихованню сина. Підтримувала постійний зв`язок з класним керівником, цікавилась навчанням дитини. Коли мама на роботі за дітьми доглядала бабуся: ОСОБА_16 .

Згідно до довідки про участь батьків у шкільному житті учня ОСОБА_4 , який навчався з 1-4 клас (2021-2025 р) в КПШ №99 КМР, мати дитини, ОСОБА_14 , спілкувалася з вчителями, які навчали сина, цікавилася його шкільним життям. Батько, ОСОБА_2 , контакту зі школою, де навчався син не підтримував, із вчителями не спілкувався.

Із довідки Криворізького ліцею №127 Криворізької міської ради видно, що ОСОБА_17 дійсно навчається в 5-В класі Криворізького ліцею №127 Криворізької міської ради. Батько дитини, ОСОБА_2 шкільним життям, успіхами, досягненнями та результатами навчання сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує, з вчителями не спілкується, з класним керівником зв`язок не підтримує, участь у вихованні дитини не бере.

Зі скріншотів наданих відповідачем видно, що батько дітей ОСОБА_2 виконує батьківські обов`язки: сплачує за відвідування футболу; дарує речі, їжу, техніку та інші подарунки; переймається за успіхи дітей у школі. Зазначене також підтверджується скріншотами наданими позивачкою.

Вимогами статей 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено обов`язок протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, ОСОБА_14 є законним представником своїх малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (надалі за текстом Порядок).

Відповідно до п. 16, 17 Порядку № 265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. У разі ненадання одним із батьків згоди реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку. Останній в свою чергу передбачає, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Пунктом 51 вказаного Порядку встановлено, що подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зняти з реєстрації з одного місця проживання та зареєструвати за іншим місцем проживання малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною 5 статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання ухвали суду від 29.05.2026 року, якою зобов`язано третю особу - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування надати до суду висновок щодо доцільності зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітніх дітей, а саме зняття малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , такий висновок надано.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування про доцільність здійснення реєстрації дітей без згоди батька, копія якого надійшла до суду 17.06.2026 року, оригінал 22.06.2026 року, 05.06.2026 року спеціалістами служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання малолітніх дітей за їх фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , в якій ОСОБА_14 має намір зареєструвати місце проживання малолітніх дітей. В обох квартирах створені умови лоя проживання дітей. В квартирі АДРЕСА_3 малолітні діти мають окрему кімнату, яка вміщує окремі спальні місця, робоче місце для занять, шафу для одягу та інші предмети домашнього вжитку. Органом опіки та піклування було встановлено, що ОСОБА_14 сама займається вихованням та утриманням дітей, батько знаходиться за кордоном, не бере участі в їх утриманні та вихованні, ухиляється від сплати аліментів, що підтверджено розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 березня 2026 року. Виходячи з пріоритету інтересів дітей, їх найкращого забезпечення, та у зв`язку з тим, що батько чинить перешкоди для реєстрації місця проживання дітей, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як орган опіки та піклування надає висновок щодо доцільності зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітніх дітей, без письмової згоди батька.

Висновок органу опіки та піклування це офіційний письмовий документ, який містить рекомендації для суду щодо вирішення сімейних спорів, пов`язаних із правами та інтересами дитини (визначення місця проживання, позбавлення батьківських прав, участь у вихованні тощо). Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Відповідач подав заперечення на висновок органу опіки та піклування. Відповідач не погоджується з даним висновком та просив суд визнати його неналежним та недопустимим доказом, виключити його з числа доказів. Зазначив, що ОСОБА_16 не є власником квартири по АДРЕСА_4 , а позивачка хоче прописати дітей у чужу квартиру. Також відповідач не погодився з вказанням наявності заборгованості щодо сплати аліментів. Крім того, просив викликати до судового засідання виконавця висновку для надання пояснень щодо фактів обстеження чужого майна на АДРЕСА_4 та ігнорування реальної нерухомості сторін.

Дійсно дана квартира не належить ОСОБА_16 , оскільки за договором дарування від 18 жовтня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаковим А. М., зареєстрованого в реєстрі за №543, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_16 подарувала ОСОБА_13 , про наявна відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.06.2026 року, отримана на запит суду.

Не заперечується, що ОСОБА_16 є матір`ю позивачки, в свою чергу ОСОБА_16 є донькою ОСОБА_13 , яка є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та саме у цій квартирі позивачка планує зареєструвати дітей.

Щодо висновків про наявність чи відсутність заборгованості по аліментам, суд звертає увагу, що це питання не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи викладене, підстави для визнання висновку неналежним та недопустимим доказом відсутні. Так само суд не вбачає підстав для виклику у судове засідання спеціаліста для надання пояснень.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, відповідач, який є батьком спільних дітей з позивачкою, однією сім`єю з позивачем та дітьми не проживає, заперечуючи проти зміни місця реєстрації дітей, відповідач не пропонує варіанту забезпечення житлом малолітніх дітей ним, як батьком, при цьому всю відповідальність покладає на матір дітей, вказуючи на наявність у її власності нерухомого майна. Встановлено, що діти постійно проживають разом з матір`ю, спір між батьками про їх місце проживання відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, позивач не може отримати згоду відповідача на реєстрацію дитини внаслідок нехтування ним цими правилами. Наявність у власності позивачки декількох об`єктів нерухомості, розмір її заробітної плати, наявність транспортних засобів, спору між сторонами про порядок спілкування з дітьми, жодним чином не впливає на право позивачки здійснити реєстрацію місця проживання дітей, будь-яких перешкод, крім заперечення відповідача, судом не встановлено.

При вирішенні таких спорів судам необхідно з`ясувати питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №752/2951/20 (провадження №61-11860св21), викладено висновок щодо застосування пункту 18 Правил реєстрації місця проживання. За змістом вказаного висновку при вирішенні спору між батьками щодо реєстрації місця проживання дитини та зняття її з реєстрації за відсутності згоди іншого з батьків з`ясуванню підлягає питання, чи була вказана відмова безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами. Якщо відсутність згоди відповідача на реєстрацію місця проживання дитини з позивачем обумовлена наявністю спору між сторонами щодо того, з ким із батьків має проживати дитина і остаточне рішення з цього приводу не ухвалене, саме рішення у справі про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця її проживання і буде ефективним способом захисту прав дитини.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №752/11923/20 (провадження №61-5706св21).

При вирішенні даної справи судом не встановлено наявності спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, у тому числі наявності справи з цього приводу.

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що фактична неможливість зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітніх дітей без письмової згоди батька хоча й передбачена Порядком, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства». Отже, суд дійшов висновку, що у цьому випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.

Суд наголошує на тому, що зняття малолітніх дітей з реєстрації має відбуватися одночасно з їх реєстрацією за новою адресою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 160 СК України, ст. ст. 29, 242 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Романенко Олена Сергіївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як орган опіки та піклування, Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про надання згоди на здійснення реєстрації малолітніх дітей без згоди батька задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дозвіл на зняття малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дозвіл на зняття малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, адреса: пл. Гірницької Слави,1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04052548.

Третя особа: Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб в Інгулецькому районі, адреса: пл. Молодіжна, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 41697046.

Дата складення повного тексту судового рішення 10 липня 2026 року.

Суддя С. М. Хмельова