YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Хмельницька область

/

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Рішення № 138123394, 09.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Дата ухвалення

09.07.2026

Номер справи

686/9901/26

Номер документу

138123394

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 686/9901/26

Провадження № 2/686/7011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О. В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі представника відповідача Ястремської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000 000,00 грн., завданої бездіяльністю Державної казначейської служби України в порядку ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 23 та ст. 1167 і 1173 ЦК України та ст. 55, 56, ч. 9 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України.

На обґрунтування свого позову він вказав, що рішення суду в справі № 686/17187/24 не виконано до сьогоднішнього дня.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі № 686/21941/15-ц, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті З Закону № 4901-VІ) і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Отже, тримісячний строк, визначений частиною четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пунктом 48 Порядку №845 для перерахування коштів стягувану, порушений Відповідачем.

У кожній справі необхідно встановлювати/перевіряти наявність/відсутність доказів, які б підтверджували/спростовували, що Казначейство у 10-денний строк з моменту надходження від стягувана виконавчого документу зверталося до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їхню недостатність. Загальні листи Казначейства, адресовані з цього приводу Міністерству фінансів України, не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого документа на ім`я Позивача, надання Казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі N9826/13511/17 і підстави для відступу від нього відсутні.

Постановою Верховного суду від 16 березня 2026 року у взірцевому/еталонному рішенні в справі № 461/2147/25 (провадження № 61-14369св25) зроблено правовий висновок, що «Оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), а її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи. Особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.».

Крім цього, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», заява N218357/91, пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява №22774/93, пункт 66).

Державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (рішення від 17 січня 2006 року у справі «Гордєєви і Гурбик проти України», заяви NN27370/03 і 30049/04, пункт 25).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», заява №18966/02, пункт 53).

Відсутність коштів не є виправданням для держави в разі невиконання нею рішення суду або в разі значних затримок у виконанні такого рішення, що порушує право, гарантоване статтею 1 Першого протоколу (див. рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00, пл. 35 та 40).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц виклала правову позицію, за якою відповідно до прецедентної практики Європейською суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України (Постанова Верховного Суду від 9 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21 (провадження N61-2624св22).

Розглянувши справу №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19), ВП ВС (пункт 49 та 92) у постанові від 01.09.2020 року зборила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16,25 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Подібні правові висновки щодо застосування норм матеріального права (ч. 1 ст.23 ЦК України) зроблено в пунктах 49 та 92 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14- 261цс19), у Постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)), в Постановах ВС КЦС від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19. та у справі №569/20510/19 від 16. 06. 2022. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Моральна шкода, завдана позивачу, полягає у порушенні його права на справедливий суд, яке порушено внаслідок тривалої бездіяльності ДКСУ. Заявлений розмір моральної шкоди сформований за його внутрішнім переконанням на підставі методу морально-емоційного задоволення внаслідок порушення його права на справедливий суд, визначений у відповідності до принципу еквівалентності правопорушення виходячи з обставин конкретної справи, який неможливо арифметично розрахувати та буде достатнім покриттям його порушеного права на справедливий суд і справедливою сатисфакцією в розумінні ЄСПЛ. Стягнення моральної шкоди за порушене право на справедливий суд буде справедливою сатисфакцією і ефективним юридичним захистом.

Наслідком невиконання рішення суду є порушення його права на справедливий суд, адже виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення КСУ від 25.04.2012 №11-рп/2012), а невиконання судового рішення до сього дня є триваючим правопорушенням та триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.

Факт, з якими закон пов`язує наявність підстави для відшкодування моральної шкоди, є Застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування (Постанова Великої Палати ВС від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12- 14звг19).

У постановах ВП ВС містяться висновки про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права у підсумку має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права Позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії. Позивач у цій справі прагне грошової компенсації за порушене право на справедливий суд в конкретний вимір часу (строк, проміжок, період).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об`єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.

Застосовуючи міжнародні договори України під час здійснення правосуддя, суди повинні враховувати, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права (частина перша статті 15 Закону № 1906-IV).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ призначає суми компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 євро.

В своїй постанові від 10.04.2008 р. «Wasserman v. Russia» (N 2 №21071/05 (п.49) ЕСПЛ роз`яснює що «рівень компенсації не повинен бути нерозумним у порівнянні з сумами, які присуджуються Європейським Судом в подібних справах». Суд зобовязаний взяти до уваги постанову ЄСПЛ у справі Wasserman v. Russia (N 2) від 10.04.2008, в п. 72 котрого ЄСПЛ взяв до уваги тривалість виконавчого провадження (близько двох років), природу компенсації і той факт, що це друга скарга стосовно невиконання одного і того ж судового рішення, і присудив сплатити заявнику 4000 євро за завдану йому моральну шкоду, плюс суму будь-якого податку, яка підлягає сплаті з цієї суми. Тобто ЄСПЛ за триваюче правопорушення стягнув шкоду у вісім разів більшу ніж за первинний позов. ЄСПЛ сказав, що рішення суду про визнання порушення права без присудження компенсації не позбавляє статусу жертви. Євросуд нагадав: якщо держава визнала, що порушила гарантії конвенції, але не виплатила ніякої компенсації за моральну шкоду, то це свідчить про незабезпечення ефективного юридичного захисту в розумінні ст.13 конвенції /рішення від 22.10.2020 у справі «Roth v. Germany» ЄСПЛ виявив порушення стст.З, 13 конвенції та постановив виплатити П.Роту €12тис. /. Рішення ЄСПЛ мають обов`язкову силу відповідно до ст.46 Конвенції. Суд, роблячи власне тлумачення щодо обсягу та значення висновків ЄСПЛ, вийде за межі свободи розсуду та повноважень і спотворить висновки рішення ЄСПЛ.

Заходів досудового врегулювання суперечки між сторонами не вживалося, оскільки законом та домовленістю такий обов`язок не передбачено; заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживалися; позивачем іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та за той самий строк (період, проміжок) час не подавалося. Витрати, які будуть понесені-проїзд на здачу позову до суду у маршрутці №30 по п`ятнадцять гривень=30 гривень, витрати часу-дві години вартістю один мільйон гривень кожна на написання тексту позовної заяви, одну годину часу на проїзд до суду, одну годину часу на проїзд з суду до дому, витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень. Витрачено на правову допомогу написанні даного позову-десять тисяч гривень 00 копійок. На написання апеляційно скарги буде витрачено 2 години часу вартістю один мільйон гривень кожна, на правову допомогу-десять тисяч гривень, на проїзд до суду і з суду-30 гривень, витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень. На написання касаційної скарги буде витрачено дві години часу вартістю один мільйон гривень кожна, на правову допомогу- десять тисяч гривень, поштові витрати в межах до пятидесяти гривень, витрати паперу електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень.

Позивач в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі, позовні

вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Направила до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що 01.02.2022 Хмельницький апеляційний суд по справі №686/14502/21 прийняв рішення, яким cтягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, грошові кошти в розмірі 310 000 грн (першочергове рішення).

28.02.2022 Головне управління Казначейства отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2022 по справі №686/14502/21.

Головне управління Казначейства на виконання п.п. 35-37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Порядок виконання рішень) та після вжиття заходів, передбачених абз. 2 п.36 Порядку виконання рішень, листом від 28.03.2022 №04-20-08/1695 надіслало Виконавчий лист по справі 686/14502/21 та інші документи до Державної казначейської служби України.

31.10.2023 Державна казначейська служба України виконала виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2022 по справі №686/14502/21.

24.06.2024 Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області відкрив провадження по справі №686/17187/24 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦПК України, а саме невиконання судового рішення Хмельницького по справі №686/14502/21.

19.09.2024 Хмельницький міськрайонний суд прийняв рішення по справі №686/17187/24 яким задовольнив позов та стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 5299,89 гривень.

03.12.2024 Хмельницький апеляційний суд змінив рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19.09.2024 по справі №686/17187/24, зменшивши розмір стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 гривень.

12.02.2025 до Головного управління Казначейства надійшов виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду від 11.02.2025 по справі №686/17187/24 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 гривень.

Головне управління Казначейства з метою вжиття заходів, передбачених Порядком виконання рішень, надіслало до Державної казначейської служби України листом від 13.02.2025 №04-17-10/1009 документи щодо безспірного списання коштів згідно Виконавчого листа по справі №686/17187/24 на користь ОСОБА_1 .

Виконавчий лист по справі №686/17187/24 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 гривень станом на дату подання відзиву не виконано, у зв`язку з недостатнім обсягом фінансування.

Виконавчий лист по справі №686/17187/24 виконується Державною казначейською службою України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» за третьою чергою погашення заборгованості.

Відповідно до абз.2 п.48 Порядку виконання рішень, перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обсяг коштів не дозволяє Державній казначейській службі України здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» за всіма рішеннями судів, гарантованих державою. Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; - у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; - у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Наголошуємо на тому, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику; відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України; визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування; складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього.

Пунктом 49 Порядку виконання рішень, передбачено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Відповідно до Порядку виконання рішень Державна казначейська служба України постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, гарантовані державою, у встановлені законом строки.

Звернення Казначейства до Міністерства фінансів України підтверджується листами від 18.02.2025 №5-05-1-05/3710, від 20.03.2025 №5-05-1-05/6386, від 25.04.2025 №5-05-1-05/9103, від 02.06.2025 №5-05-1-05/12017, від 15.07.2025 №5-05-1- 05/15422, від 26.09.2025 №5-05-1-05/21236, від 18.11.2025 №5-05-1-05/25512, від 29.12.2025 №5-05-1-05/29353, від 08.01.2026 №5-05-1-05/618, від 09.02.2026 №5-05-1- 05/3372 та від 02.03.2026 №5-05-1-05/5693.

Міністерство фінансів України за розглядом листів Казначейства щодо збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 повідомляє, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» затверджено бюджетні призначення за КПКВК 3504040 у сумі по 100 000,0 тис. гривень .

Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України, зокрема в частині визначення чіткого переліку умов внесення змін, визначено статтею 52 Бюджетного кодексу України.

Отже, питання збільшення бюджетних призначень Державній казначейській службі України для відшкодування шкоди і виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в установленому бюджетним законодавством порядку та з урахуванням можливостей дохідної частини державного бюджету.

Відповіді Міністерства фінансів України від 04.03.2025 №16110-18-5/6672, від 01.04.2025 №16110-18-5/9422, від 30.04.2025 №16110-18-5/12335, від 25.06.2025 №16110-18-5/17813, від 22.07.2025 №16110-18-5/20513, від 22.09.2025 №16110-18- 5/26957, від 25.11.2025 №16110-18-5/34139, від 26.12.2025 №16110-18-5/38610, від 27.01.2026 №16110-18-5/2540, від 26.02.2026 №16110-18-5/5746.

Слід зазначити, що відповідно до постанов Верховного Суду від 30.04.2020 по справі №804/2076/17 та від 12.02.2020 по справі №826/17656/16: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи». Аналогічні позиції містяться в постановах Верховного Суду від 06.11.2019 по справі №803/1449/16 та від 15.05.2019 по справі №688/4324/16-а.

Повідомляємо про те, що виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Також, законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.

Отже, Головним управлінням Казначейства та Державною казначейською службою України вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду по справі №686/17187/24, що свідчить про відсутність бездіяльності Головного управління Казначейства та Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, загальними підставами відшкодування завданої громадянинові моральної шкоди є: наявність, власне, такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4, моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода позивачем ніяк не обґрунтована та документально не підтверджена.

Позивачем не доведено розмір шкоди та причинний зв`язок цієї шкоди з діями відповідача.

Позивач у позові зазначає, що ним було витрачено на правову допомогу у написанні позову 10 000 гривень. Однак, будь-яких документів, які б підтверджували вказані витрати до позову не додано.

Також, відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного суду від 03.08.2022 по справі №487/4983/20, від 22.05.2023 по справі №553/916/19 та від 08.04.2020 по справі №278/1396/19.

Також склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до

предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Звертаємо увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду із позовними заявами щодо відшкодування моральної шкоди за невиконання рішення суду по справі № 686/17187/24.

Так, у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області вже розглядалися справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: - справа № 686/36562/25 судом першої інстанції в позові відмовлено, справа перебуває на апеляційному розгляді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На підставі вище викладеного, Державна казначейська служба України просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що 01.02.2022 Хмельницький апеляційний суд по справі №686/14502/21 прийняв рішення, яким cтягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, грошові кошти в розмірі 310 000 грн.